Справа № 537/2126/24 Номер провадження 22-ц/814/2229/25Головуючий у 1-й інстанції Фадєєва С.О. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.
02 жовтня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді - Панченка О.О.,
Суддів: Одринської Т.В., Пікуля В.П.
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника акціонерного товариства «Акцент-Банк» - адвоката Омельченко Євгена Володимировича на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 25 лютого 2025 рокуухвалене у складі головуючого судді Фадєєва С.О., повний текст судового рішення виготовлено - 28.02.2025
у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Зміст позовних вимог
У травні 2024 року АТ «Акцент - Банк» завернулося до суду з вказаним позовом в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 11.03.2016 року у розмірі 21671,08 грн та судові витрати у розмірі 3028 грн.
Позовна заява мотивована тим, що11.03.2016 ОСОБА_1 приєдналася до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» з метою укладення кредитного договору б/н та отримання кредитної картки.
На підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг з АТ «Акцент-Банк» відповідачу ОСОБА_1 надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,4 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» разом з умовами та правилами і тарифами, які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві.
Відповідач не виконує належним чином зобов'язання за кредитним договором, укладеним між ним та АТ «Акцент-Банк», в результаті чого виникла прострочена заборгованість. Таким чином, станом на 26.03.2024 за відповідачем по укладеному з АТ «Акцент-Банк» кредитному договору рахується заборгованість на загальну суму 21671 грн. 08 коп., з яких: 18732 грн. 61 коп. заборгованість за кредитом та 2938 грн. 47 коп. заборгованість по відсоткам. Враховуючи те, що відповідач ухиляється від виконання своїх зобов'язань за кредитним договором та заборгованість за договором не погашає, представник позивача звернувся до суду за захистом прав АТ «Акцент-Банк».
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 лютого 2025 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором б/н від 11.03.2016 року в розмірі 13671,08 грн.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» судовий збір в розмірі 3028 грн.
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, представник акціонерного товариства «Акцент-Банк» - адвокат Омельченко Є.В.подав апеляційну скаргу до Полтавського апеляційного суду. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині, якою відмовлено у задоволенні позову та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Доводить, що відповідач в анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердив під підпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов'язався у подальшому регулярно знайомитися зі змінами до них, викладеними на сайті банку.
Користуючись кредитними коштами, позичальник фактично висловив свою згоду із формою договору, а саме офертою, а також його умовами, включно із відсотками.
Посилаючись на положення ч.2 ст.638, ч.2 ст.642 ЦК України, вважає, що фактичне прийняття позичальником пропозиції до укладення договору дією та сплата періодичних платежів є доказом дотримання А-Банком вимог Закону України «Про захист прав споживачів».
Вважає, що незалежно під підписання позичальником Умов і Правил надання банківських послуг, а також тарифів А-Банку, районний суд відповідно до ч.1 ст.1048, ч.1 ст.1054 ЦК України повинен був стягнути із відповідача на користь банку відсотки за користування кредитними коштами у розмірі облікової ставки НБУ.
Заперечує проти врахування судом позиції Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17.
Відповідно до частини 13 статті 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно вимог частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на ціну позову та зазначені норми закону, дана справа має розглядатися у письмовому провадженні без повідомлення її учасників.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.
Встановлені обставини справи
З матеріалів справи вбачається, що 11.03.2016 відповідач ОСОБА_1 приєдналася до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» з метою укладання кредитного договору б/н та отримання кредитної картки шляхом підписання анкети-заяви. На підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,4 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом, що підтверджено письмовими доказами. Відповідач підтвердив своїм підписом те, що підписана ним анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у А-Банку разом з Умовами та правилами і тарифами складає між ним та банком кредитний договір, що підтверджується підписом в заяві.
Відповідно до п.п.2.1.1.2.3., 2.1.1.2.4. Умов та правил, клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт.
Підписання цього договору є прямою і безумовною згодою клієнта щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком. АТ «А-Банк» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме встановив кредитний ліміт у розмірі, відповідно до умов договору. Відповідно до Умов та правил надання банківських послуг відповідач взяв на себе зобов'язання погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором. Пунктом 2.1.1.12.6 Умов та правил надання банківських послуг передбачено зобов'язання відповідача погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрату платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.
Стороною відповідача не заперечується факт укладення договору з позивачем та факт обізнаності з його умовами. У зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань, передбачених договором, відповідач станом на 26.03.2024 мав перед банком заборгованість у розмірі 21671 грн. 08 коп., з яких: 18732 грн. 61 коп. заборгованість за кредитом та 2938 грн. 47 коп. заборгованість по відсоткам.
В суді першої інстанції було встановлено, що відповідачкою було добровільно сплачено 8000 грн. в рахунок погашення заборгованості, що підтверджується виписками по рахунку. У судовому засіданні представник позивача підтвердив, що відповідачем було сплачено 8000 грн., з яких 2938 грн. 47 коп. були зараховані на сплату заборгованості за процентами, а 5061 грн. 53 коп. зараховані на сплату основної заборгованості.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.
Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Акцент-Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно матеріалів справи встановлено, що банк, пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості за договором, просив стягнути тіло кредиту, проценти за його користування, посилаючись на витяг з Умов та правил надання банківських послуг та тарифи користування кредитною карткою «Універсальна», «Універсальна GOLD».
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме додані до позовної заяви тарифи користування кредитною карткою «Універсальна», «Універсальна GOLD», а також Умови та правила надання банківських послуг у АТ «А-Банк» розуміла ОСОБА_1 , ознайомилася та погодилася з ними, підписуючи анкету заяву.
Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «А-Банк» ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг, розміщені на сайті: https://a-bank.com.ua/terms/, не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.
Так, надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в Анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Отже, сама по собі підписана Анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, без надання належних та допустимих доказів, що підтверджують укладення договору, не може бути підставою для стягнення процентів за користування кредитними коштами, пені та штрафів за невиконання кредитного договору, оскільки така Анкета-заява не може розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме надані позивачем Витяг з Умов та правил надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг А-Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Відтак, колегія суддів, вважає що відсутні підстави для стягнення ОСОБА_1 заборгованості за відсотками за кредитом, такі висновки відповідають правовому висновку Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 р. у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).
Інших належних та допустимих доказів на підтвердження підстав нарахування відсотків та їх розміру, позивачем не надано. Натомість, доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції положень ч.1 ст.1048, ч.1 ст.1054 ЦК України, що полягало у безпідставній відмові у стягненні із відповідача процентів за користування кредитними коштами у розмірі облікової ставки Національного банку України, колегією суддів також відхиляються. По-перше, такі твердження суперечать принципу диспозитивності; по-друге, в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Оскільки у суді першої інстанції банком не змінювалися підстави позову та не уточнювалися вимоги в частині розміру процентів згідно облікової ставки Національного банку України та підстав їх нарахування, такі доводи виходять за межі повноважень суду апеляційної інстанції.
Отже, враховуючи сукупний розмір витрачених відповідачем коштів і сукупний розмір сплачених відповідачем коштів за весь період користування кредитними коштами, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у сумі 13671 грн. 08 коп.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відтак, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість рішення, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 25 лютого 2025 рокуухвалене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, а тому правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника акціонерного товариства «Акцент-Банк» - адвоката Омельченко Євгена Володимировичавідсутні.
Щодо судових витрат
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат .
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника акціонерного товариства «Акцент-Банк» - адвоката Омельченко Євгена Володимировичазалишити без задоволення.
Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 25 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 02 жовтня 2025 року.
Головуючий суддя О.О.Панченко
Судді Т.В. Одринська
В.П. Пікуль