Справа № 524/12657/24 Номер провадження 22-ц/814/2894/25Головуючий у 1-й інстанції Мельник Н. П. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.
01 жовтня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - судді - доповідача Лобова О. А.
Суддів: Дорош А. І., Триголова В. М.
при секретарі Грицак А. Я.
учасники справи:
представник позивачів - адвокат Стаханов М. В.
представник відповідача - адвокат Єрмоленко О. В.
переглянув у судовому засіданні в м. Полтава в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою Першої Кременчуцької державної нотаріальної контори Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23 квітня 2025 року, ухвалене суддею Мельник Н. П., повний текст рішення складено - дата не вказана
у справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та як законний представник в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , до Першої кременчуцької державної нотаріальної контори Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, про визнання постанови протиправною, скасування постанови та визнання права на спадкування за законом, -
24.10.2024 ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та як законний представник в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , звернулася до суду з позовом до Першої кременчуцької державної нотаріальної контори Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання постанови протиправною, скасування постанови та визнання права на спадкування за законом, в якому просили суд: - визнати протиправною та скасувати постанову від 25.04.2024 державного нотаріуса Першої кременчуцької державної нотаріальної контори Власенко Н.В. про відмову у видачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 , що належав померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 ; - визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 право на спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 незавершеного будівництвом житлового будинку літ. « АДРЕСА_2 », з господарськими будівлями - гаражем літ. К, погребом літ Кп, сараєм літ. Л, та огорожею літ. 2,3, що знаходиться по АДРЕСА_1 .
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок смерті якого відкрилась спадщина, до складу якої входить житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1 та складається із житлового будинку під літ. А, а (загальною площею 37,7 кв.м), незавершеного будівництвом житлового будинку під літ. И, АДРЕСА_2 , погребу літ. Кп, сараю літ. Л, колодязя літ. Кв, огорожі №1-3, що розташовані на земельній ділянці комунальної форми власності. ОСОБА_1 як дружина померлого, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 як діти померлого є спадкоємцями першої черги за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_4 . Після прийняття спадщини у строк, передбачений законодавством, звернулися до державного нотаріуса Першої кременчуцької державної нотаріальної контори задля оформлення спадкових прав. 25.04.2024 постановою державного нотаріуса Першої кременчуцької державної нотаріальної контори Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Власенко Н.В. відмовлено у вчиненні нотаріальної дії (видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1 ) у зв'язку із ненаданням документів, що підтверджують право власності на будинок та введення його в експлуатацію. Вважають такі дії державного нотаріуса неправомірними, а постанову такою, що підлягає скасуванню із встановленням права позивачів на спадкування.
Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 лютого 2025 року підготовче провадження по справі за позовною заявою ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та як законний представник в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Першої Кременчуцької державної нотаріальної контори, про визнання постанови протиправною, скасування постанови та визнання права на спадкування за законом закрито. Призначено судове засідання на 13 год 12.03.2025. Залучено по справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (м. Кременчук, площа Перемоги, 2) (т.2 а.с. 4-6).
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23 квітня 2025 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та як законний представник в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Визнано протиправною та скасовано постанову державного нотаріуса Першої кременчуцької державної нотаріальної контори Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Власенко Наталії від 25.04.2024 про відмову у видачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 свідоцтв про право на спадщину за законом.
Визнано за ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 право на спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1 .
Стягнуто з Першої кременчуцької державної нотаріальної контори Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подання позову до суду у розмірі 1211 грн 20 коп.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що підставою відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії зазначено не надання документів на підтвердження права власності на будинок та введення його в експлуатацію. Звертаючись до суду із цим позовом, позивачі просили, зокрема, визнати протиправною та скасувати вказану постанову державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Судом першої інстанції під час розгляду справи встановлено, що держава офіційно визнала за ОСОБА_4 та підтвердила факт виникнення у нього права власності на нерухоме майно, зазначене у свідоцтві про право на спадщину від 13.07.2012, шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Матеріали справи не містять та сторонами не надані відомості про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину на підставі ст. 1301 ЦК України. У цій справі позивачі звернулися до суду з позовними вимогами, спрямованими на захист приватного (майнового) права, заснованого на приписах цивільного законодавства. Оскаржувана постанова відповідача порушує спадкові права позивачів, оскільки відмова у видачі свідоцтва про право на спадщину позбавляє спадкоємців права на спадщину та свідчить про незаконність оскаржуваної постанови, а тому суд першої інстанції дійшов до висновку про помилковість висновків нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а відтак підлягають задоволенню позовні вимоги позивачів про визнання постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії протиправною та її скасування.
В апеляційній скарзі Перша кременчуцька державна нотаріальна контора Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції просить рішення суду першої інстанції скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи; неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що предметом даного спору є визнання права власності на бездозвільне нерухоме майно, на яке відсутні документи на погодження будівництва на землі комунальної власності. Відповідачем у позові про визнання права власності є будь-яка особа, яка має сумніви в належності майна позивачеві або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес. Отже, нотаріус у справах про визнання права власності на нерухоме майно не є належним відповідачем. Судом першої інстанції було проігноровано доказ у вигляді поданого позивачами технічного паспорту на житловий будинок від 01.11.2023, виготовленого КП «МЕТІ», в якому на зазначається, що житловий будинок літ. «И, Ип, и, иб, иг» не здано в експлуатацію. Отже, у цивільної справи №524/12657/24 позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 неправильно здійснили захист своїх порушених прав та інтересів, яким слід було звератись до суду із позовом про визнання прав забудовника в порядку спадкування, згідно до якого вони могли б на законній підставі завершити будівництво в якості правонаступників після спадкодавця на підставі рішення суду. Судом першої інстанції було проігноровано той факт, що позивачі в досудовому порядку не звертались до жодної установи чи організації щодо отримання дозвільних документів на здійснення будівництва об'єктів нерухомого майна. Позивачі не надали до матеріалів справи жодних доказів, які б підтвердили, що вони зверталися за відповідними дозвільними документами у Кременчуцькій міській раді Кременчуцького району Полтавської області, Управлінні архітектури та містобудування м. Кременчук. Позивачі не підтвердили статус земельної ділянки, не надали жодної інформації, що земельна ділянка під зазначеним об'єктом нерухомості відведена для цілей будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд (ОЖБ), або ж була надана органом місцевого самоврядування в користування (договір оренди земельної ділянки), а отже відсутність таких документів унеможливлює визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва взагалі. Позивачами не було надано жодних дозвільних проектних документів, які б підтверджували можливість їх звернення як правонаступників спадкодавця щодо належного оформлення нерухомості в порядку прийняття до експлуатації. До того ж, позивачі не надали відповідного висновку незалежного судового експерта щодо відповідності об'єкта нерухомості нормам ДБН, що таким чином не дає відповіді щодо реального співвідношення даного будинку до паперових документів позивачів. Клопотання про проведення такої експертизи позивачі суду першої інстанції не подавали, що у даному випадку є грубим порушенням, оскільки за відсутності судової експертизи про законність об'єкту нерухомого майна суд першої інстанції перебирає на себе роль експерта та самовільно «погоджує» бездозвільний об'єкт нерухомого майна і належним чином не впевнюється відповідними доказами щодо законності такої нерухомості на землі комунальної власності. Отже, суд першої інстанції порушив низку норм чинного законодавства України, в тому числі й Закон України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень», в якому відсутня можливість реальної реєстрації нерухомого майна, що є самовільним та побудованим без дозвільних документів. Те саме стосується й об'єктів незавершеного будівництва. Судом першої інстанції, а ні своєю окремою ухвалою не здійснювалися процесуальні дії щодо виконання судово-будівельної експертизи, а ні за клопотанням позивачів, що у підсумку дає чітке розуміння неправмірно ухваленого судового рішення, яке не лише порушує права відповідача, а й, в першу чергу, є не виконуваним з огляду на приписи чинного законодавства України. Суд першої інстанції при розгляді даної справи допустив низку процесуальних порушень. Одним з таких порушень є не залучення до справи в якості третьої особи - Органу опіки і піклування в особі Служби у справах дітей м. Кременчук Кременчуцького району Полтавської області, оскільки в числі позивачів є малолітня дитина за участі законного представника. Так само, судом першої інстанції не було залучено до справи в якості третіх осіб: Кременчуцьку міську раду Кременчуцького району Полтавської області та Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області. Наявність у справі Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області та Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області зумовлено тим, що спадкове майно позивачів розташоване на земельній ділянці комунальної власності, а зазначені сторони є титульними власниками земельних ділянок комунальної власності. Жодних клопотань про залучення третіх осіб позивачами подано не було, так само й судом першої інстанції не було ухвалено жодних ухвал про залучення до справи третіх осіб. Щодо конкретизації позивачів, то в судовому рішенні взагалі відсутнє належне та вмотивоване обгрунтування, в чому ж саме порушені їх права, а судом першої інстанції не наведено мотивів задоволення такого позову.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
У судове засідання до суду апеляційної інстанції 01.10.2025 не з'явилися інші учасники процесу, вони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення 29.09.2025 судових повісток про виклик до суду у цивільній справі на електронні адреси у порядку ч. 6 ст. 128 ЦПК України (т.2 а.с. 109-113), які були доставлені до електронних кабінетів. При цьому, колегія суддів враховує, що електронний варіант ухвали Полтавського апеляційного суду від 18.06.2025 (про призначення справи до апеляційного розгляду на 01.10.2025 о 09-40 год) розміщено в мережі Інтернет за адресою: https://reyestr.court.gov.ua/ та відповідно оприлюднено. Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що між померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 14.01.2006 укладений шлюб, від якого народилися ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копіями свідоцтв: про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 14.01.2006 Центральним відділом реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції, актовий запис №14 (т.1 а.с. 12), про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_2 , виданого 04.08.2006 Автозаводським відділом реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області, актовий запис №791 (т.1 а.с. 15), про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 , виданого 22.04.2011 Автозаводським відділом реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області, актовий запис №432 (т.1 а.с. 16), про смерть 30.12.2022 ОСОБА_4 серії НОМЕР_4 , виданого 09.01.2023 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління юстиції, актовий запис №11 (т.1 а.с. 18), лікарського свідоцтва про смерть №212, виданого 06.01.2023 Комунальним закладом «Дніпровське обласне бюро судово-медичної експертизи» (т.1 а.с. 19), витягу з протоколу №474 від 07.03.2023 засідання 12 Регіональної військо-лікарської комісії по становленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців (т.1 а.с. 20).
Внаслідок смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на житловий будинок із господарськими будівлями АДРЕСА_1 , який складається з: житлового будинку під літ. А.а загальною площею 37,7 кв.м., незавершеного будівництвом житлового будинку під літ. И, Ип, и, иб, иг, гаража під літ. К, погребу під літ. Кп, сараю під літ. Л, колодязя під літ. Кв, огорожі № 1-3, що розташовані на земельній ділянці комунальної форми власності.
Право власності спадкодавця ОСОБА_4 на зазначене нерухоме майно підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яке посвідчене 13.03.2009 державним нотаріусом Першої кременчуцької державної нотаріальної контори та зареєстроване 20.08.2012 в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно (т.1 а.с. 26-28).
До моменту мобілізації до Збройних Сил України ОСОБА_4 постійно проживав разом із дружиною та дітьми (позивачами по справі) у домоволодінні АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 119 зворот).
Крім того, на момент відкриття спадщини та звернення до суду із цим позовом позивачі продовжують постійно проживати у зазначеному домоволодінні.
За правилами ст. 1261 ЦК України діти спадкодавця - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також ОСОБА_1 як той подружжя, хто пережив іншого, віднесені до першої черги спадкоємців за законом та згідно ч. ч. 3, 4 ст. 1268 ЦК України вважаються такими, що прийняли спадщину.
У зазначеному домоволодінні на час звернення до суду житловий будинок під літ. А.а та споруди № НОМЕР_5 , Кв знесені, що підтверджується витягом з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 20.09.2023 та довідкою про знищення/знесення майна, виданою 06.10.2023 КП «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області». Житловий будинок під літ. И, Ип,и,иб,иг не зданий в експлуатацію, огорожа № 1 та колодязь Кв зруйновані (т.1 а.с. 29-36).
Згідно постанови державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 25.04.2024 відмовлено ОСОБА_1 , яка діє від свого імені та як законний представник від імені малолітнього сина ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , діючому за згодою матері, у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 , що належав померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 у зв'язку із ненаданням документів на підтвердження права власності на будинок та введення його в експлуатацію (т.1 а.с. 21-24).
Першою Кременчуцькою державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа №620/2011 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 (т.1 а.с. 199-230).
13.07.2012 державним нотаріусом Першої кременчуцької державної нотаріальної контори Ципко Т.А. видане свідоцтво про право на спадщину для ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сина померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що зареєстроване у реєстрі за №2-835 та в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 20.08.2012 (т.1 а.с. 26-28, 227-28).
Спадщина, на яку видане це свідоцтво, становить житловий будинок із господарськими будівлями АДРЕСА_1 та складається із: житлового будинку під літ. А.а загальною площею 37,7 кв.м, незавершеного будівництвом житлового будинку під літ. И, Ип, и, иб, иг, гаража під літ. К, погребу під літ. Кп, сараю під літ. Л, колодязя під літ. Кв, огорожі №1-3, що розташовані на земельній ділянці комунальної власності, що належала померлому на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Першою кременчуцькою державною нотаріальною конторою 18.05.1990 за №3-1926, зареєстрованого у КП «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації Полтавської обласної ради» в реєстровій книзі №3 за реєстровим №299 та в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером майна 35537788.
Крім того, у цьому свідоцтві нотаріусом зазначено, що на підставі рішення виконкому Автозаводської районної ради народних депутатів м. Кременчука Полтавської області від 25.02.1993 №142 розпочате будівництво житлового будинку під літ. И, Ип, и, иб, иг, побудований сарай під літ. Л, гараж з погребом під літ. К, Кп. Самочинно збільшений у розмірах незавершений будівництвом житловий будинок під літ. И на 5,29 кв.м, самочинно побудована нежитлова прибудова під літ. И.
29.06.2022 Першою кременчуцькою державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа №146/2023 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадкоємцями за законом після його смерті є дружина ОСОБА_1 та діти ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Інших спадкоємців, передбачених законом, немає (т.1 а.с. 106-1066).
Судом першої інстанції встановлено, що у матеріалах спадкової справи після смерті ОСОБА_4 наявне свідоцтво про право на спадщину, видане 13.07.2012 державним нотаріусом Першої кременчуцької державної нотаріальної контори Ципко Т.А. після померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 , що зареєстроване у реєстрі за №2-835 та в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 20.08.2012, яка складається із житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1 та складається із: житлового будинку під літ. А.а загальною площею 37,7 кв.м, незавершеного будівництвом житлового будинку під літ. И, Ип, и, иб, иг, гаража під літ. К, погребу під літ. Кп, сараю під літ. Л, колодязя під літ. Кв, огорожі №1-3, розташовані на земельній ділянці комунальної власності, що належала померлому на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Першою кременчуцькою державною нотаріальною конторою 18.05.1990 за №3-1926, зареєстрованого у КП «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації Полтавської обласної ради» в реєстровій книзі №3 за реєстровим №299 та в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером майна 35537788.
У матеріалах спадкової справи після смерті ОСОБА_4 також наявні: 1) витяг про державну реєстрацію прав №35219640 від 20.08.2012 за реєстраційним №35537788 житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 із зазначенням: власник майна - ОСОБА_4 , підстав виникнення права власності - свідоцтво про право на спадщину, видане 13.07.2012 Першою кременчуцькою державною нотаріальною конторою, що зареєстроване у реєстрі за № 2-835, 2) довідка Комунального підприємства «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації Полтавської обласної ради» від 09.11.2023 №61/5046, що за даними архівного обліку станом на 28.12.2012 зареєстрований у КП «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації Полтавської обласної ради» житловий будинок по АДРЕСА_1 із зазначенням: власник майн - ОСОБА_4 , підстав виникнення права власності - свідоцтво про право на спадщину, видане 13.07.2012 Першою кременчуцькою державною нотаріальною конторою, що зареєстроване у реєстрі за №2-835, записане у реєстрову книгу №3 за реєстровим №299.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 182 ЦК України у редакції, чинній на момент реєстрації свідоцтва про право на спадщину, виданого 13.07.2012 на ім'я померлого ОСОБА_4 , право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, яка є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Згідно ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції, чинній на момент реєстрації свідоцтва про право на спадщину, виданого 13.07.2012 на ім'я померлого ОСОБА_4 , державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Таким чином, право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_5 зареєстроване та офіційно підтверджене державою за ОСОБА_4 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та складається із житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1 та складається із: житлового будинку під літ. А.а загальною площею 37,7 кв.м, незавершеного будівництвом житлового будинку під літ. И, Ип, и, иб, иг, гаража під літ. К, погребу під літ. Кп, сараю під літ. Л, колодязя під літ. Кв, огорожі №1-3, розташовані на земельній ділянці комунальної власності, що належала померлому на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Першою кременчуцькою державною нотаріальною конторою 18.05.1990 за №3-1926, зареєстрованого у КП «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації Полтавської обласної ради» в реєстровій книзі №3 за реєстровим №299 та в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером майна 35537788.
Судом першої інстанції встановлено та не спростовано матеріалами справи і сторонами наступне: 1) наявність свідоцтва про право на спадщину, виданого 13.07.2012 державним нотаріусом Першої кременчуцької державної нотаріальної контори Ципко Т.А. після померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 , зареєстрованого у реєстрі за №2-835 та в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 20.08.2012, яка складається із житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1 та складається із: житлового будинку під літ. А.а загальною площею 37,7 кв.м, незавершеного будівництвом житлового будинку під літ. И, Ип, и, иб, иг, гаража під літ. К, погребу під літ. Кп, сараю під літ. Л, колодязя під літ. Кв, огорожі №1-3, розташовані на земельній ділянці комунальної власності, що належала померлому на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Першою кременчуцькою державною нотаріальною конторою 18.05.1990 за №3-1926, зареєстрованого у КП «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації Полтавської обласної ради» в реєстровій книзі №3 за реєстровим №299 та в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером майна 35537788; 2) 29.06.2023 до Першої кременчуцької державної нотаріальної контори звернулася ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка ОСОБА_4 , зазначивши, що крім неї спадкоємцями за законом є також його неповнолітні діти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , 3) 25.04.2024 постановою державного нотаріуса відмовлено у вчиненні нотаріальної дії ОСОБА_1 , яка діє від свого імені та як законний представник від імені малолітнього сина ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 , що належав померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .
При вирішенні спору суд першої інстанції виходив з наступного.
П.п. 4.14 - 4.18 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів, Свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.
При видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов'язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.
Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених п. 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони, обтяження іпотекою або арешту цього майна.
Під випадками, передбаченими п. 3 глави 7 розділу І цього Порядку, передбачені документи, на підставі яких вчинено нотаріальну дію, та документи або копії (витяги) з них, необхідні для вчинення нотаріальної дії, долучені до примірника правочину, свідоцтва тощо, що залишаються у справах нотаріуса. У разі коли державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та об'єкт нерухомого майна проведено без видачі документа, що посвідчує таке право або у зв'язку із втратою, пошкодженням чи псуванням відповідного державного акта на право власності, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, нотаріальна дія щодо такого майна вчиняється на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до нього. Така інформація долучається до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса.
Так, ст. 41 Конституції України визначено: кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.
Спадкування в Україні регулюється основним регулятором приватних відносин, яким є ЦК України (постанова Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13.03.2023 у справі №398/1796/20).
Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).
Ст. ст. 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом 1-5 черг).
Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Згідно ст. 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальних дій.
Нотаріус зобов'язаний мотивувати свої дії, направлені на відмову у вчиненні нотаріальної дії. При цьому, нотаріусу заборонено безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії (постанова Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 01.03.2021 у справі №473/1878/19).
Свідоцтво про право на спадщину - це документ, який посвідчує перехід права на спадкове майно від спадкодавця до спадкоємців.
Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується оформлення спадкових прав.
У приватному праві не передбачено нікчемності для свідоцтва про право на спадщину. ЦК України містить закріплену тільки можливість пред'явити позовну вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину будь-якою особою, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею свідоцтва про право на спадщину (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2022 у справі №385/321/20).
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України та його територіальних органів, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Згідно ч.1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України.
Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, главою 10 розділу ІІ якого регулюється питання видачі свідоцтв про право на спадщину.
Ст. 49 Закону України «Про нотаріат» визначено підстави для відмови нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, у вчиненні нотаріальної дії.
Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (ст. 50 Закону України «Про нотаріат»).
У постанові від 30.06.2021 у справі №761/40184/16-ц Верховний Суд прийшов до висновків про таке.
Законодавець передбачає можливість оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні, нотаріальних актів до суду (ст. 50 Закону України «Про нотаріат»). У такому разі позовні вимоги можуть бути пред'явлені безпосередньо до нотаріуса.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення такого права у нотаріальному порядку.
Схожий за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.05.2022 у справі №450/3258/17, від 28.04.2022 у справі №352/494/16-ц.
Відповідно до ч.1 ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб'єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Верховний Суд зазначає, що відповідач - це особа, яка, на думку позивача порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач залучається до справи у зв'язку із позовною вимогою, яка пред'являється до нього.
Вирішуючи питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, слід враховувати характер спірних правовідносин, норми матеріального права, які підлягають застосуванню, та матеріально-правовий інтерес у вирішенні справи.
У разі пред'явлення позову не до всіх відповідачів суд не вправі за своєю ініціативою і без згоди позивача залучати інших осіб до участі по справі як відповідачів чи співвідповідачів. Суд зобов'язаний вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і стосовно тих відповідачів, які зазначені у ньому. За клопотанням позивача у разі неможливості розгляду справи без участі відповідача чи співвідповідачів у зв'язку з характером спірних правовідносин суд залучає його чи їх до участі у справі, що визначено ст. 51 ЦПК України.
Неналежна сторона у цивільному процесі - це особа, стосовно якої суд встановив, що вона не є ймовірним суб'єктом тих прав, свобод, законних інтересів чи юридичних обов'язків, щодо яких суд повинен ухвалити рішення, і у зв'язку з цим проведено її заміну або ухвалено рішення про відмову в позові.
Апеляційний суд у складі колегії суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Предметом даного спору є: - визнання протиправною та скасування постанови від 25.04.2024 державного нотаріуса Першої кременчуцької державної нотаріальної контори Власенко Н.В. про відмову у видачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 , що належав померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 ; - визнання за ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 права на спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 незавершеного будівництвом житлового будинку літ. « АДРЕСА_2 », з господарськими будівлями - гаражем літ. К, погребом літ Кп, сараєм літ. Л, та огорожею літ. 2,3, що знаходиться по АДРЕСА_1 .
Вирішуючи спір, суд першої інстанції допустив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, що стало підставою для ухвалення незаконного і необгрунтованого рішення суду, виходячи з наступного.
Частиною першою статті 1 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Частиною другою статті Закону України «Про нотаріат» передбачено, що вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).
Згідно до ст. 5 Закону України «Про нотаріат», нотаріус зобов'язаний відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам.
Відповідно до ст. 46 Закону України «Про нотаріат», неподання відомостей та документів на вимогу нотаріуса є підставою для відкладення, зупинення вчинення нотаріальної дії або відмови у її вчиненні.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 49 Закону України «Про нотаріат», нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.
Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього. При цьому неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасника нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення.
Виходячи з норм Закону України «Про нотаріат», у нотаріуса немає спільних чи однорідних прав та обов'язків стосовно позивача. Нотаріус вчиняє нотаріальні дії від імені держави, тому в нього не можуть бути спільні чи однорідні права і обов'язки з особами, які звернулися до нього, або з особами, які вирішили, що їх права порушені нотаріальними діями.
За правилами цивільного судочинства як спір про право в позовному провадженні розглядаються позови про оскарження дій нотаріуса, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства.
Відповідачем у позові про визнання права власності є будь-яка особа, яка має сумніви в належності майна позивачеві або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес.
Отже, нотаріус у справах про визнання права власності на нерухоме майно не є належним відповідачем.
Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України «Про нотаріат».
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Відповідач є обов'язковим учасником цивільного процесу його стороною. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб'єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права.
Тобто, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного право уповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача.
Крім цього, згідно постанови Верховного Суду у справі №466/6895/19 від 28.02.2023 (провадження №61-15844св21), визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва, який ще не прийнятий до експлуатації, в судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документів, який засвідчує його право власності.
Статтею 331 ЦК України встановлено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Нормативно регламентованим є право власника на забудову земельної ділянки, яке здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням (ч.3 ст. 375 ЦК України). Відповідно до змісту ч.4 ст. 375 ЦК України у разі, коли власник здійснює на його земельній ділянці самочинну забудову, її правові наслідки встановлюються ст. 376 ЦК України.
У справах, пов'язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього. Разом з цим, власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (ч.2 ст.і 375 ЦК України), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це право не порушує права інших осіб (ч.5 ст. 376 ЦК України).
Виходячи з того, що визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва, який не прийнятий до експлуатації, в судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено, суди дійшли висновку про відсутність передбачених законом підстав для визнання за позивачем права власності на нерухоме майно.
Аналогічні висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 25.08.2020 у справі №760/21223/17-ц.
Спадкоємець має право звернутися до суду з позовом про визнання за ним майнових прав забудовника як таких, що входять до складу спадщини. Такий висновок зробив Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду 04.05.2022 у справі №372/4235/19.
Верховний Суд визнав, що такий позов не є похідним, та вказав, за яких умов спадкоємець не втрачає права забудовника.
У зазначеній судовій практиці Верховний Суд зробив висновок, що якщо об'єкт будівництва не був завершений спадкодавцем чи не був прийнятий в експлуатацію або право власності не було за ним зареєстроване, то до складу спадщини входять усі належні спадкодавцеві як забудовнику права та обов'язки. Зокрема: право власності на будівельні матеріали та обладнання, які були використані спадкодавцем у процесі цього будівництва: право завершити будівництво (як правонаступник спадкодавця - замінений у порядку спадкування забудовник); право передати від свого імені для прийняття в експлуатацію завершений будівництвом об'єкт; право одержати на своє ім'я свідоцтво про право власності й зареєструвати право власності.
Таким чином, спадкоємець мас право звернутися до суду з позовом про визнання за ним майнових прав забудовника як таких, що входять до складу спадщини, - наголошується у зазначеному рішенні Верховного Суду.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №200/22329/14-ц, провадження №14-483цс19, закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об'єктів забороняється.
Положеннями пункту 2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 13.04.2011 №461, прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до І-III категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
Державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку. Визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва, не прийнятий в експлуатацію, у судовому порядку нормами Цивільного кодексу України чи іншими нормативними актами не передбачено. Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 27.05.2015 у справі №6-159цс15, і підстав для відступу від нього не вбачається.
Новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього.
Однак, до цього, не будучи житловим будинком з юридичної точки зору, об'єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов'язки. Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 18.11.2015 №6-388цс15, від 27.05.2015 №6-159цс15.
Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов'язки як забудовника входять до складу спадщини. Визнання цих прав та обов'язків за позивачами буде підставою для продовження та завершення розпочатого спадкодавцем будівництва, яке проводилось згідно із законом, і дасть можливість належним чином зареєструвати це нерухоме майно.
Відповідно до постанови Верховного Суд від 28.04.2022 у справі №359/9695/17, провадження №61-18743св20, системний аналіз норм статті 376, 1218 ЦК України дає підстави дійти висновку, що якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов'язки як забудовника входять до складу спадщини.
У випадку коли будівництво об'єкта нерухомого майна здійснювалося згідно із законом, у разі смерті забудовника до завершення будівництва, його права та і обов'язки як забудовника входять до складу спадщини та успадковуються. Якщо закон був порушений і дозвільних та технічних документів на будівництво не було, то таке нерухоме майно слід вважати самочинно збудованим, а легалізувати його через правову процедуру успадкування неможливо. Відповідне положення міститься у постанові Верховного Суду від 09.06.2020 у справі №347/2273/17.
За відсутності належних дозвільних документів про прийняття об'єкта нерухомості в експлуатацію - відсутня можливість його подальшої реєстрації, та, відповідно, відсутні можливості щодо розпорядження даним майном, оскільки така нерухомість вважається самочинно збудованою на земельній ділянці, яка не відведена під будівництво.
Зміст ч.1 ст. 376 ЦК дозволяє окреслити умови, за наявності хоча б однієї з яких об'єкт вважатиметься самочинним будівництвом: здійснення будівництва на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; здійснення будівництва без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи.
Згідно зі ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник має право виконувати будівельні роботи після: подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об'єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України; видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2) та значними (ССЗ) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля»; здійснення будівництва без належно затвердженого проекту; здійснення будівництва з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Поняття «істотне порушення» є оціночним. Проте, будь-яке оціночне судження має ґрунтуватися на реальних фактах. Тому суттєва роль у цьому питанні відводиться судовій будівельно-технічній експертизі.
Головним наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього як на об'єкт нерухомості (ч. 2 ст. 376 ЦК).
На відміну від раніше чинного цивільного законодавства (ст. ст. 105, 1051 ЦК УРСР 1963) приписи ст. 376 ЦК поширюються не тільки на всі види будівель і споруд, а й на всіх без винятку забудовників, власників та користувачів земельних ділянок, а також на осіб, які не мають юридично оформлених титулів на такі будівлі (споруди) та/або земельні ділянки.
Наведене розуміння спадкування самочинного будівництва рельєфно простежується і в практиці Верховного Суду.
Як зазначено у постанові від 28.04.2022, право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці. Права спадкоємців щодо самочинно збудованого майна визначаються судом відповідно до положень ст. 376 та ст. 1218 ЦК, за змістом яких у разі здійснення спадкодавцем самочинного будівництва до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (постанова Верховного Суду від 28.04.2022 у справі №359/9695/17. провадження №61-18743св20).
Стаття 177 Сімейного кодексу України забороняє законним представникам малолітньої дитини без дозволу органу опіки та піклування укладати договори щодо нерухомого майна, що підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Неповнолітня дитина укладає договори щодо нерухомого майна від свого імені, проте за наявності письмової нотаріально засвідченої згоди її законних представників та з дозволу органу опіки та піклування.
Дозвіл на здійснення угод щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після ретельної перевірки протягом одного місяця та у разі забезпечення у кожній конкретній ситуації збереження права дитини на житло.
У справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку його відсутності, усунення від права на спадкування, неприйняття ним спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування (постанова Верховного Суду від 28.12.2022 у справі №315/236/21 провадження №61-782св22).
Суди, безпідставно задовольняючи позови про визнання права власності на спадщину, не зазначають в судових рішеннях, в чому саме полягає порушення прав позивача. Наслідком цього є запровадження судового порядку оформлення права на спадщину, внаслідок якого суд виконує невластиві йому функції нотаріату, що зумовлює, серед іншого, перевантаження судів.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №175/654/22, провадження № 61-11126св23 висловлено правову позицію, згідно до якої питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права (пункти 106, 107 постанови Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №522/1029/18, провадження №14-270цс19.
Як встановлено судом першої інстанції і це вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з 14.01.2006 перебували у зареєстрованому шлюбі, актовий запис №14, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, серія НОМЕР_1 , зареєстроване та видане Центральним відділом реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції 14.01.2006 (т.1 а.с. 12).
Від шлюбу мають дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серія НОМЕР_2 , зареєстроване та видане Автозаводським відділом реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області 04.08.2006, та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серія НОМЕР_3 , зареєстроване та видане Автозаводським відділом реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області 22.04.2011 (т.1 а.с. 15-16).
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серія НОМЕР_4 , зареєстроване та видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 09.01.2023 (т.1 а.с. 18).
За життя ОСОБА_4 на праві приватної власності належав житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1 , який складається з: житлового будинку під літ. А.а загальною площею 37,7 кв.м., незавершеного будівництвом житлового будинку під літ. И, Ип, и, иб, иг, гаража під літ. К, погребу під літ. Кп, сараю під літ. Л, колодязя під літ. Кв, огорожі № 1-3, що розташовані на земельній ділянці комунальної форми власності, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яке посвідчене 13.07.2012 державним нотаріусом Першої кременчуцької державної нотаріальної контори та зареєстроване 20.08.2012 в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно (т.1 а.с. 26-28).
02.02.2022 житловий будинок під літ. А.а та споруди № НОМЕР_5 , Кв знесені, що підтверджується витягом з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 20.09.2023 та довідкою про знищення/знесення майна, виданою 06.10.2023 КП «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області». Житловий будинок під літ. И, Ип,и,иб,иг не зданий в експлуатацію, огорожа № 1 та колодязь Кв зруйновані (т.1 а.с. 29-36).
Постановою державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії №813/02-31 від 25.04.2024 відмовлено ОСОБА_1 , яка діє від свого імені та як законний представник від імені малолітнього сина ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , діючому за згодою матері, у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 , що належав померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 у зв'язку із ненаданням документів на підтвердження права власності на будинок та введення його в експлуатацію (т.1 а.с. 21-24).
Отже, як вбачається по справі, за життя ОСОБА_4 (після прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 свого батька) не завершив будівництво житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1 , який складається у т.ч. і з незавершеного будівництвом житлового будинку літ. И, Ип,и,иб,иг, який не зданий в експлуатацію, тобто в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього як на об'єкт нерухомості (ч. 2 ст. 376 ЦК), а тому у відповідності до вимог ЦК України не може бути предметом правочинів.
Доводи сторони позивача на ту обставину, що спадкодавець ОСОБА_4 згідно свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яке посвідчене 13.07.2012 державним нотаріусом Першої кременчуцької державної нотаріальної контори та зареєстроване 20.08.2012 в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно, мав на праві приватної власності житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1 , який складається у т.ч. і з незавершеного будівництвом житлового будинку літ. И, Ип,и,иб,иг, який не зданий в експлуатацію, то ці доводи не впливають на статус спірного об'єкта, яким є незавершений будівництвом об'єкт нерухомого майна, який не може бути предметом спадкування.
Крім цього, по справі вбачається і це визнається стороною позивача, об'єкт незавершеного будівництва знаходиться на землі комунальної власності, проте до участі у справі не притягнутий її власник.
Отже, з урахуванням вище викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції неповно було досліджено матеріали справи та неповно встановлено фактичні обставини, що призвело до ухвалення помилкового рішення.
Таким чином, апеляційний суд у складі колегії суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи, неправильно застосував норми законодавства до спірних правовідносин, в зв'язку із чим ухвалив незаконне рішення, яке підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення.
Згідно ч.1 ст. 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається висновків суду щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно ч. 2, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається у разі відмови в позові - на позивача. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно матеріалів справи, ОСОБА_1 сплатила 3 633,60 грн судового збору при пред'явленні позову до суду першої інстанції (т.1 а.с. 1, 82-83). При зверненні до суду апеляційної інстанції відповідачем Першою кременчуцькою державною нотаріальною конторою Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції сплачено судовий збір у розмірі 1816,80 грн за подачу апеляційної скарги (т.2 а.с. 60).
У зв'язку із задоволенням апеляційної скарги Першої кременчуцької державної нотаріальної контори Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та з відмовою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та як законний представник в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Першої кременчуцької державної нотаріальної контори Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Першої кременчуцької державної нотаріальної контори Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції судовий збір у розмірі 1816,80 грн.
Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно п.1,3,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч. 1, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.1,3,4, 381 - 384 ЦПК України Полтавський апеляційний суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справах, -
Апеляційну скаргу Першої кременчуцької державної нотаріальної контори Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - задовольнити.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23 квітня 2025 року - скасувати і ухвалити нове рішення.
У позові ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та як законний представник в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Першої кременчуцької державної нотаріальної контори Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, про визнання постанови протиправною, скасування постанови та визнання права на спадкування за законом - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Першої кременчуцької державної нотаріальної контори Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції судовий збір у розмірі 1816,80 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 06 жовтня 2025 року.
СУДДІ: О. А. Лобов А. І. Дорош В. М. Триголов
Текст постанови на підставі частини третьої статті 381 ЦПК України оформила суддя А.І. Дорош.