Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-сс/4809/479/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Категорія ст. 307 КК України Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
07.10.2025 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому, апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Кропивницького від 26.09.2025, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого ВРЗЗС СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_9 про арешт майна, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025120000000027 від 10.01.2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,
Слідчий ВРЗЗС СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_9 звернулась до Подільського районного суду м. Кропивницького з клопотанням про арешт майна, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025120000000027 від 10.01.2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 1, 2 ст. 307 КК України, у якому просила накласти арешт на автомобіль марки та моделі «BMW 730», чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а фактичним володільцем є підозрюваний ОСОБА_8 забороною відчужувати та розпоряджатися вказаним майном.
Клопотання обґрунтовано тим, що у провадженні ВРЗЗС СУ ГУНП в Кіровоградській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025120000000027 від 10.01.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.
Досудовим розслідуванням попередньо встановлено, що 10.01.2025 до СУ ГУНП в Кіровоградській області надійшла заява ОСОБА_11 , про те, що група невідомих осіб на території Кіровоградської області займаються незаконним збутом наркотичних/психотропних речовин.
Так, в ході виконання доручення, наданого в порядку ст. 40 КПК України, працівниками УБН в Кіровоградській області встановлено, що до збуту наркотичних засобів та психотропних речовин на території Кіровоградської області може бути причетний ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ,громадянин України, уродженець м. Кіровоград, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в своїй злочинній діяльності використовує мобільний телефон: НОМЕР_3 , IMEI НОМЕР_4 . Користується автомобілем марки та моделі «BMW 730», д.н.з НОМЕР_1 .
Допитаний в якості свідка ОСОБА_12 повідомив, що йому відомий ОСОБА_13 , який користується автомобілем марки та моделі «BMW 730»,д.н.з НОМЕР_1 , останній дуже давно, тобто тривалий час займається збутом психотропної речовини - метамфетамін, за ціною 300-500 гривень.
Також в ході проведення слідчих розшукових дій та негласних слідчих розшукових дій зібрано достатньо доказів, які свідчать про причетність ОСОБА_14 до незаконного збуту наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, а також встановлено, що ОСОБА_8 часто свою незаконну діяльність здійснює за допомогою автомобіля «BMW 730», державний номерний знак НОМЕР_1 .
Згідно інформаційної довідки з ІЗ ІТС «ІПНПУ» автомобіль марки та моделі «BMW 730», чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 на праві власності належить ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У ході досудового розслідування було встановлено, що мешканець м. Кропивницький ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 , не займаючись і не бажаючи займатися суспільно корисною працею, настійливо виношуючи корисливі наміри отримання доходів злочинним шляхом, в порушення вимог Закону України "Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори" №60/95-ВР від 15.02.1995 та Закону України " Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними" №62/95-ВР від 15.02.1995, обрав способом реалізації протиправних намірів незаконну діяльність у сфері обігу психотропних речовин, а предметом цієї діяльності таку психотропну речовину як - метамфетамін, яка згідно «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів», затвердженого постановою КМУ від 06.05.2000 року № 770 (таблиця ІІ список 2) віднесена до психотропних речовин, обіг яких обмежено.
Так, ОСОБА_8 , у невстановлений в ході досудового розслідування спосіб, час, однак не пізніше 14.07.2025, незаконно придбав кристалічну речовину,яка згідно висновку експерта № СЕ-19/112-25/11228-НЗПРАП від 13.08.2025 являється психотропною речовиною - метамфетамін, обіг якої обмежено, масою 0,023 грама, яку в подальшому зберігав в гаражному приміщенні на території виробничої бази по вул. Комарова, 66а, в м.Кропивницький, тим самим вчинивши незаконне придбання та зберігання психотропної речовини, з метою збуту.
Реалізуючи свої злочинні наміри, направлені на корисливе збагачення за рахунок скоєння злочинів у сфері незаконного обігу психотропних речовин, обіг яких обмежено, 14.07.2025 в період часу з 17 год. 35 хв. по 17 год. 55 хв. ОСОБА_8 , перебуваючи в гаражному приміщенні на території виробничої бази по вул. Комарова, 66а, в м Кропивницький, незаконно збув особі, з якою укладено конфіденційне співробітництво ОСОБА_15 психотропну речовину - метамфетамін за наступних обставин.
Відтак, ОСОБА_15 14.07.2025 здійснив особисту зустріч з ОСОБА_8 під час якої передав останньому грошові кошти в сумі 300 гривень. Після чого, в замін отриманих грошових коштів, діючи умисно та цілеспрямовано, переслідуючи корисливий мотив, ОСОБА_8 передав ОСОБА_15 поліетиленову трубку чорного кольору всередині якої запаковано кристалічну речовину, яка згідно висновку експерта № СЕ-19/112-25/11228-НЗПРАП від 13.08.2025 являється психотропною речовиною - метамфетамін, обіг якої обмежено. Маса, метамфетаміну в наданій речовині становить 0,023 грама, тим самим вчинив збут психотропної речовини.
Таким чином, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні незаконного придбання, зберіганні з метою збуту та збуті психотропної речовини, тобто, кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.
Крім того, ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 , не займаючись і не бажаючи займатися суспільно корисною працею, маючи корисливі наміри отримання доходів злочинним шляхом, в порушення вимог Закону України "Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори" №60/95-ВР від 15.02.1995 та Закону України "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними" №62/95-ВР від 15.02.1995, обравши способом реалізації протиправних намірів незаконну діяльність у сфері обігу психотропних речовин, а предметом цієї діяльності таку психотропну речовину як - метамфетамін, яка згідно «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів», затвердженого постановою КМУ від 06.05.2000 року № 770 (таблиця ІІ список 2) віднесена до психотропних речовин, обіг яких обмежено, продовжив свою протиправну діяльність.
Так, ОСОБА_8 , у невстановлений в ході досудового розслідування спосіб, час, однак не пізніше 25.09.2025, діючи повторно, незаконно придбав кристалічну речовину,яка згідно висновку експерта №СЕ-19/112-25/13404-НЗПРАП від 25.09.2025 містить психотропну речовину - метамфетамін, обіг якої обмежено, масою 0,089 грама, тим самим вчинивши незаконне придбання психотропної речовини, повторно, з метою збуту.
В подальшому ОСОБА_8 з невстановленого під час досудового розслідування часу, до моменту виявлення під час проведення обшуку квартири АДРЕСА_2 - його місця проживання, а саме 06 год. 00 хв. 25.09.2025, в порушення вимог ст. ст. 7, 12 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» № 60/95-ВР від 15.02.1995, відповідно до яких діяльність з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, включених до таблиці I та ІІ «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000, на території України заборонена, зберігав з метою збуту 2 зіп-пакети в середині яких знаходилась кристалічна речовина, яка згідно висновку експерта№СЕ-19/112-25/13404-НЗПРАП від 25.09.2025 містить психотропну речовину - метамфетамін, обіг якої обмежено, загальною масою 0,089 грама. тим самим вчинивши незаконне зберігання психотропної речовини, повторно, з метою збуту.
Тим самим ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні незаконного придбання, зберіганні з метою збуту психотропної речовини, вчинене повторно, тобто, кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Кропивницького від 26.09.2025 відмовлено у задоволені вказаного клопотання.
Судове рішення мотивоване тим, що ОСОБА_8 не належить на праві власності транспортний засіб «BMW 730», чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Згідно реєстраційної картки ТЗ автомобіль марки «BMW 730», чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 на праві власності належить ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що протирічить положенням ч.5 ст.170 КПК України, в якій зазначено, що арешт на майно з цією метою може бути накладеним лише на майно, яке належить підозрюваному, обвинуваченому, засудженому або юридичній особі, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 просить:
1.Визнати поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження необізнаність прокурора з мотивами оскаржуємого рішення та поновити його.
2.У відповідності до ч. 2 ст. 172 КПК України, з метою забезпечення арешту майна, розглядати апеляційну скаргу без повідомлення інших учасників, окрім скаржника.
3.Ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Кропивницького від 26.09.2025, якою відмовлено в задоволені клопотання слідчого, погодженого із прокурором, у кримінальному провадженні №12025120000000027 від 10.01.2025, за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 307 КК України щодо арешту майна, а саме автомобіля марки та моделі «BMW 730», державний номерний знак НОМЕР_1 , скасувати.
4.Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого задовольнити та накласти арешт на автомобіль марки та моделі «BMW 730», чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а фактичним володільцем є підозрюваний ОСОБА_8 із забороною відчужувати та розпоряджатися вказаним майном.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом не надано належної оцінки іншим письмовим доказам. Так, в ході виконання доручення, наданого в порядку ст. 40 КПК України, працівниками УБН в Кіровоградській області встановлено, що до збуту наркотичних засобів та психотропних речовин на території Кіровоградської області може бути причетний ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , громадянин України, уродженець м. Кіровоград, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в своїй злочинній діяльності використовує мобільний телефон: НОМЕР_3 , IMEI НОМЕР_4 . Постійноо, тривалий час користується автомобілем марки та моделі «BMW 730», д.н.з НОМЕР_1 .
Крім того, допитані в якості свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_11 повідомили, що їм відомий ОСОБА_13 , який користується автомобілем марки та моделі «BMW 730», д.н.з НОМЕР_1 , останній тривалий час займається збутом психотропної речовини - метамфетамін, за ціною 300-500 гривень.
Також в ході проведення слідчих розшукових дій та негласних слідчих розшукових дій зібрано достатньо доказів, які свідчать про причетність ОСОБА_8 до незаконного збуту наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, а також встановлено, що останній свою незаконну діяльність неодноразово здійснював за допомогою автомобіля «BMW 730», державний номерний знак НОМЕР_1 .
Так, згідно протоколів НСРД, а саме: про результати спостереження за особою від 18.04.2025 та про результати аудіо контролю особи від 11.04.2025 чітко встановлено, що автомобілем «BMW 730», д.н.з НОМЕР_1 у період з 13.02.2025 по 10.04.2025, тобто упродовж двох місяців, користується та фактично володіє підозрюваний ОСОБА_8 , окрім нього ніхто інший його не використовує. Окрім вказаного також зафіксовано, що ОСОБА_8 здійснює продаж та безпосереднє вживання наркотику у салоні авто.
Слідчим суддею 26.09.2025 у судовому засіданні, без участі сторін було проголошено постановлену ухвалу, а тому в даному випадку 5-денний строк на апеляційне оскарження почав свій перебіг 26.09.2025 та сплинув 30.09.2025. Відтак, звернення з апеляційною скаргою на вказану ухвалу наразі відбувається поза межами встановленого строку.
Ухвала суду отримана 02.10.2025 та через необізнаність з її мотивами, прокурор був позбавлений можливості визначитися з необхідністю подання апеляційної скарги.
Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у висновку, який міститься в постанові від 27.05.2019 (справа № 461/1434/18), зазначила, що у випадку, коли слідчий суддя з посиланням на ч. 2 ст. 376 КПК України постановив ухвалу та оголосив її резолютивну частину, а повний текст ухвали оголосив в інший день, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня оголошення резолютивної частини ухвали. Однак у випадку необізнаності заінтересованих осіб з мотивами прийнятого рішення вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 117 КПК України.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, підозрюваного ОСОБА_8 та його захисника
ОСОБА_7 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, з таких підстав.
Оскільки строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Подільського районного суду м. Кропивницького від 26.09.2025 пропущений стороною обвинувачення на один день, колегія суддів приходить до висновку про необхідність його поновлення з підстав не вчасного отримання копії судового рішення суду першої інстанції.
Однією з процесуальних гарантій реалізації прав людини в кримінальному провадженні являється здійснення слідчими суддями, у порядку передбаченому КПК України, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб.
Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора повинна відповідати загальним вимогам до судових рішень, передбачених КПК (статті 370, 372).
Вона має бути законною, обґрунтованою та вмотивованою.
Під обґрунтованістю ухвали розуміється її постановлення на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені доказами та іншими матеріалами, якими слідчий чи прокурор обґрунтовують доводи клопотання, та які досліджені під час судового розгляду та оцінені слідчим суддею відповідно до вимог ст. 94 КПК.
Вмотивованою є ухвала слідчого судді, в якій наведені належні й достатні мотиви та підстави її ухвалення.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен був з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати правову підставу для арешту майна, що має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.
Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
За змістом п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступень втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3
) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо виконання рекомендацій, які містяться у шостій доповіді Європейської комісії про стан виконання Україною Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, стосовно удосконалення процедури арешту майна та інституту спеціальної конфіскації» № 1019-VIII від 18 лютого 2016 року, який набрав чинності 28 лютого 2016 року (тут та далі - Закону) арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно в тому числі є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Клопотання слідчого про накладення арешту повинно відповідати вимогам ч.2 ст. 171 КПК України, відповідно до якої, у ньому має бути зазначено правові (законні) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна, а також перелік та види майна, що належить арештувати, документи що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим третіми особами таким майном.
Вказана норма також узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, згідно якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ст.98 КПК України речовими доказами у кримінальному провадженні є матеріальні об'єкти, які зберегли на собі сліди кримінального правопорушення або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 р. у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Арешт майна з підстав передбачених ч.2 ст.170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, відповідно до ст.173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
В даному випадку слідчий суддя не в повній мірі дотримався вимог ст.ст. 170-173 КПК України, не з'ясував та не дослідив всі ті обставини, з якими кримінальний процесуальний закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а саме правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні тощо.
Колегією суддів під час апеляційного розгляду встановлено, що в провадженні ВРЗЗС СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_9 звернулась до Подільського районного суду м. Кропивницького з клопотанням про арешт майна, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025120000000027 від 10.01.2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
У межах вказаного кримінального провадження, 25.09.2025 року о 07:44 год. ОСОБА_8 затримано в порядку ст. 208 КПК України та в подальшому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 та ч. 2 ст. 307 КК України.
Причетність ОСОБА_8 до повідомленої підозри підтверджується доданими до клопотання матеріалами, а саме: протоколами про результати проведення НСРД; протоколом обшуку від 25.09.2025; висновками судових експертиз матеріалів речовин та виробів; показаннями свідків, у сукупності свідчать про обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_8 підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 307 КК України.
Для цілей повідомлення особі про підозру стандарт «достатніх підстав (доказів)» передбачає наявність доказів, які лише об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри (рішення ЄСПЛ у справах «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994 та «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).
У п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року ЄСПЛ зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
На думку колегії суддів, наявні підстави стверджувати про те, що існують обґрунтовані підозри вважати про вчинення ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 та ч. 2 ст. 307 КК України.
А тому, колегія суддів погоджується з доводами сторони обвинувачення про те, що з метою: можливої конфіскації майна, оскільки ОСОБА_8 може бути визнаний фактичним власником майна - автомобіля, до нього може бути застосована конфіскація або спеціальна конфіскація, як майно, що можливо набуте злочинним шляхом, атакож забезпечення збереження речах доказів внаслідок вчинення кримінальних правопорушень необхідно накласти арешт на автомобіль марки та моделі «BMW 730».
В той же час досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025120000000027 від 10.01.2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 1, 2 ст. 307 КК України не завершене, в ході досудового розслідування за версією сторони обвинувачення вищезазначений транспортний засіб використовувався
ОСОБА_8 з метою збуту наркотичних/психотропних речовин.
При цьому в ході досудового розслідування встановлено, що автомобіль марки та моделі «BMW 730», чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а фактичним володільцем є підозрюваний
ОСОБА_8 .
В той же час, посилання суду першої інстанції про транспортний засіб належить іншій особі, як підставу про відмову у накопленні арешту, колегією суддів не можу бути враховано оскільки транспортний засіб є знаряддям злочину та на даний час необхідно: встановити законність придбання майна та його фактичного власника; встановити чи власник знав про його використання з метою збуту наркотичних/психотропних речовин.
Накладення арешту з забороною відчуження не впливає на права інших учасників, оскільки не впливає на права ОСОБА_10 , як власника майна користуватися ним, проте забезпечить його належне зберігання.
Рішення про накладення арешту на автомобіль не перешкоджає власнику майна в подальшому, в разі недотримання розумних строків проведення розслідування, порушувати перед органами досудового слідства, слідчим суддею клопотання про скасування арешту.
З огляду на викладене, враховуючи те, що накладення арешту жодним чином не вплине на діяльність ОСОБА_10 , стороною обвинувачення здійснюється досудове розслідування, проводяться процесуальні і слідчі (розшукові) з приводу встановлення та вини підозрюваного, колегія суддів вважає, що на даному етапі відмова у накладенні арешту є необґрунтованим та передчасним.
При цьому відмова у накладенні арешту може привести до його відчуження.
Крім того, строки досудового розслідування по вказаному кримінальному провадженні не порушені, на даний час проводяться слідчі (розшукові) дії для повного встановлення обставин кримінального правопорушення. Скасування ухвали може призвести до втрати майна.
Колегія суддів не може не зазначити, що КПК України не вимагає, щоб на момент розгляду клопотання про арешт майна у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, адже, на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а тому колегія суддів на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначається щодо доцільності накладення арешту на майно, що належить або може належати підозрюваному чи є знаряддям злочину по справі.
Всі інші підстави наведені в запереченні захисника підлягають з'ясуванню судом під час розгляду справи по суті.
З огляду на обставини вчинених кримінальних правопорушень, матеріали провадження, які додані до клопотання слідчого обґрунтовують необхідність накладення арешту на майно, колегія суддів приходить до висновку, що незастосування арешту на майно, може призвести до його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення або відчуження.
Крім того, зважаючи, що на даний час у органу досудового розслідування є всі підстави вважати, що в діях ОСОБА_8 , вбачаються ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 307 КК України, колегія суддів вважає за необхідне накласти арешт на вищезазначене майно з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінальних правопорушень.
Натомість вказане рішення не перешкоджає власнику майна в подальшому, в разі недотримання розумних строків проведення розслідування, порушувати перед органами досудового слідства, слідчим суддею клопотання про скасування арешту.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно скасувати, задовольнивши клопотання слідчого та накласти арешт на майно.
Керуючись ст.ст.176, 177, 181, 183, 184, 194, 196, 376, 405, 407, 409, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Кропивницького від 26.09.2025, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого ВРЗЗС СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_9 про арешт майна, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025120000000027 від 10.01.2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, - скасувати.
Клопотання слідчого ВРЗЗС СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_9 про арешт майна, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025120000000027 від 10.01.2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, - задовольнити.
Накласти арешт на автомобіль марки та моделі «BMW 730», чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а фактичним володільцем є підозрюваний ОСОБА_8 із забороною відчужувати та розпоряджатися вказаним майном.
Виконання ухвали доручити слідчим ВРЗЗС СУ ГУНП в Кіровоградській області.
Контроль за виконанням ухвали покласти на процесуального прокурора.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4