ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/15276/25
провадження № 1-кп/753/1961/25
"08" жовтня 2025 р.
Дарницький районний суд міста Києва у складі:
головуючий суддя ОСОБА_1 ,
судді ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
під час проведення судового засідання в залі суду у м. Києві в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 22025101110000158 за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Підгородне, українця, громадянина України, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,
сторони кримінального провадження:
прокурор ОСОБА_6 ,
захисник ОСОБА_7 ,
обвинувачений ОСОБА_5 ,
встановив:
У Дарницькому районному суді м. Києва на розгляді перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_5 .
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 посилаючись на ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме:
п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна. А тому усвідомлюючи тяжкість покарання обвинувачений може переховуватись від суду;
п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, на теперішній час у кримінальному провадженні не встановлено коло осіб з якими обвинувачений підтримував відносини у повсякденному житті, відтак органу досудового розслідування не відомо про обізнаність таких осіб, щодо протиправної діяльності ОСОБА_5 та можливої участі у пособництві для вчинення злочину у змові з останнім. А тому обвинувачений може перешкоджати розгляду кримінального провадження;
п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, перебуваючи на волі, ОСОБА_5 може вчинити інший злочин, в умовах воєнного стану та триваючої збройної агресії РФ. При цьому злочинна діяльність ОСОБА_5 була спрямована на державну зраду.
Захисник ОСОБА_8 заперечував проти заявленого клопотання прокурора. Вказав, що ризики вказані прокурором перебільшені. Обвинувачений не визнає свою вину, і вина його не доведена. Просив змінити запобіжний захід на домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав думку свого захисника.
Заслухавши сторін кримінального провадження, вивчивши письмове клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, заперечення захисника та матеріали кримінального провадження в обсязі необхідному для вирішення клопотань, суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 14.08.2025 обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 10.10.2025 року включно. Відтак, строк який визначений ч. 1 ст. 197 КПК та даною ухвалою, стосовно обвинуваченого закінчується 10.10.2025 року.
Прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 вважає такими, що продовжують існувати ризики передбачені пунктами 1, 4, 5 частини 1 статті 177 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Норми ст. 177 КПК України визначають мету і підстави застосування запобіжних заходів. Так, відповідно до ч. 1 цієї статті метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Згідно з ч. 2 підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
1.Отже, враховуючи те, що повідомлена обвинуваченому підозра у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 111 КПК України не скасована у встановленому законом порядку, а трансформована в обвинувальний акт, суд вважає наявними підстави для визнання її обґрунтованою.
На думку суду ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
2.Таким чином, суду належить встановити наявність або відсутність встановлених процесуальним законом ризиків у співставленні їх з доводами сторін кримінального провадження.
Так, ризик переховування (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України) обвинуваченого від суду існує та залишається з огляду на тяжкість кримінального правопорушення, яке інкримінують ОСОБА_5 , суворістю покарання, яке йому загрожує, а саме 15 років позбавлення волі або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна. Таке покарання, враховуючи вимоги КК України, вже саме по собі може бути мотивом обвинуваченого для переховування від суду.
Також, суд вважає наявним ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України) з урахуванням специфіки інкримінованого обвинуваченому діяння, а також того, що серед оточення обвинуваченого ОСОБА_5 є невстановлені особи, з якими обвинувачений підтримував відносини, які можуть бути обізнані у його протиправній діяльності та були у змові з останнім, та яким він може повідомити обставини, які стали йому відомі в ході проведення судового розгляду.
Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_5 (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України). Прокурор обґрунтовує зазначений ризик тим, що злочинна діяльність ОСОБА_5 мали системний характер та була направлена на державну зраду. Суд погоджується з такими доводами сторони обвинувачення, і вважає цей ризик доведеним, оскільки перебуваючи на волі він може продовжити злочинну діяльність, так як не має міцних соціальних зв'язків.
З огляду на викладене, суд вважає, що прокурором доведено ризик переховування, ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення.
Суд, при вирішенні заявленого клопотання, враховує обставини визначені ст. 178 КПК України, а саме те, що ОСОБА_5 є особою молодого віку (25 років), будь-які відомості про стан здоров'я обвинуваченого, що не дозволяє йому перебувати в умовах ізоляції від суспільства, у суду відсутні.
Враховуючи наведені обставини, а також доведені ризики колегія суддів приходить до висновку про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
3.Щодо зобов'язання суду передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України встановити недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.
ОСОБА_5 , обвинувачується у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, а ризики передбачені п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України прокурором доведені.
В той же час, розглядаючи клопотання сторони захисту про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді домашнього арешту суд констатує, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення дієвості кримінального провадження, тобто досягнення його завдань, до яких, зокрема відноситься судовий розгляд кримінального провадження у розумний строк, чого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження. Домашній арешт, у тому числі цілодобовий, пов'язаний з доступом підозрюваного до технічних засобів, безпосередніх соціальних контактів з іншими особами, також може завадити виконанню завдань кримінального провадження на цьому його етапі.
Враховуючи викладене, а також на встановлені судом існуючі ризики, суд не вбачає підстав для зміни запобіжного заходу на домашній арешт обвинуваченому ОСОБА_5 .
Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого зокрема статтями 109-114-2 Кримінального кодексу України.
На підставі викладених обставин, та того, що будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом на даному етапі не встановлено, тому контроль за процесуальною поведінкою обвинуваченого ОСОБА_5 шляхом застосування будь-якого іншого запобіжного заходу - неможливий, а тому наявні підстави для продовження тримання обвинуваченого під вартою.
Керуючись 177, 178, 331 КПК України, суд
постановив:
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 на домашній арешт - відмовити.
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 - задовольнити.
Застосований до обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжити до 06 грудня 2025 р. включно.
Ухвала суду підлягає апеляційному оскарженню безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_3
Суддя ОСОБА_2