Справа № 577/5534/25
Провадження № 2/577/1979/25
03 жовтня 2025 року м. Конотоп
Конотопський міськрайонний суд Сумської області
в складі : головуючого судді Галяна С.В.
за участю секретаря судового засідання Іваненко Н.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Конотопі справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
ТОВ «Коллект Центр» звернулося до суду з вищевказаним позовом та просить суд стягнути з ОСОБА_1 19800 грн. заборгованості за кредитним договором № 100285145, 2422,40 грн. судового збору та 9000 грн. витрат на правничу допомогу. Вимоги обґрунтовані тим, що 12.11.2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено договір 100285145, за умовами якого відповідач отримав 4000 грн. Строком на 12 днів зі сплатою процентів за користування кредитом, стандартна (базова) процентна ставка - 5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. 10.02.2022 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу № 10-02/2022-50 відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі і до відповідача ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 100285145 від 12.11.2021 року. В свою чергу ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальника ТОВ «Коллект Центр» відповідно договору відступлення права вимоги № 10-03/2023/01 від 10.03.2023 року, в тому числі за договором про № 100285145 від 12.11.2021 року, що уклали ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 . Загальний розмір заборгованості за кредитним договором № 100285145 від 12.11.2021 року станом на 10.05.2024 року становить 19800 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 4000 грн.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 15400 грн.; заборгованість за комісіями - 400 грн. Враховуючи наведене, а також те, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість, що є порушенням законних прав та інтересів позивача, просить позов задовольнити.
Позивач «Коллект Центр» в судове засідання не з'явився. Представник позивача М. Ткаченко прохає розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримує, проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечує (а.с. 5 зв.).
Відповідач ОСОБА_1 , у судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином (а.с. 60). Відзив на позовну заяву відповідач до суду не подав. З огляду на положення ч. 7, 8 ст.128, ч. 4 ст. 130 ЦПК України, вважається, що про день, час та місце розгляду справи особа повідомлена належним чином. За таких обставин неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи і винесенню судового рішення.
Ухвалою судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області Галяна С.В. від 22.09.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду на 03.10.2025 року (а.с. 58).
Оскільки дотримані всі, передбачені ч. 1 ст. 280 ЦПК України вимоги, суд, зі згоди позивача, ухвалює заочне рішення у справі на підставі наявних доказів.
В зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 12.11.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір про споживчий кредит №100285145. Відповідно до укладеного договору, ОСОБА_1 отримав від ТОВ «Мілоан» позику у сумі 4000 грн. на строк 12 днів, кінцева дата повернення кредиту - 24.11.2021 року. Зі змісту договору встановлено, що сторони погодили наступну фіксовану процентну ставку за користування кредитом: стандартна (базова) процентна ставка - 5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (а.с. 23-27).
10.02.2022 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 10-02/2022-50 відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до боржника за договором позики № 100285145 від 12.11.2021 року, який укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 (а.с. 28-32,37 зв., 38, 39-40,41).
10.03.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір відступлення права вимоги № 10-03/2023/01 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» право грошової вимоги до боржника за договором позики № 100285145 від 12.11.2021 року, який укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 (а.с. 8-13, 14-22).
За таких обставин суд вважає, що правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов'язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч.1 ст. 1047 ЦК України).
Згідно змісту ст. 1048 ЦК України розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Отже, сума наданої позики, розмір процентів, порядок їх нарахування, розмір і порядок нарахування штрафу та пені повинні бути передбачені у письмовому договорі.
Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
За нормами ч.1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, вказане положення закону передбачає альтернативні дії, які свідчать про підписання електронного договору, серед яких його підписання одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Оскільки договір про споживчий кредит підписаний ОСОБА_1 , шляхом застосування електронного підпису одноразового ідентифікатора, тому він укладений з додержанням письмової форми, визначеної законом та з додержанням процедури, визначеної Законом України «Про електронну комерцію». Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету договір між ТОВ «Мілоан» та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 отримав від ТОВ «Мілоан» споживчий кредит, суму якого вчасно не повернув, а тому з нього на користь правонаступника кредитора ТОВ «Мілоан» - ТОВ «Коллект центр» належить стягнути заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 4000 грн. та 400 грн за комісіями.
Що стосується заборгованості по сплаті процентів в розмірі 15400 грн., суд приходить до наступних висновків.
Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку дії договору.
Згідно із частиною 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Стаття 625 ЦК України передбачає відповідальність за порушення грошового зобов'язання. У частині 2 цієї статті зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною першою ст. 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення ст. 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Враховуючи викладене, право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку дії договору чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до п. 1.3. та п.1.4. договору про споживчий кредит № 100285145 від 12.11.2021 кредит надається строком на 12 днів, тобто до 24.11.2021 року.
Зважаючи на вказане, у цій справі кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів, однак таких вимог позивач не заявляв, у зв'язку із чим позовні вимоги про стягнення процентів, нарахованих після закінчення строку дії договору про споживчий кредит, є необґрунтованими. Правові підстави для стягнення відсотків, нарахованих після 24.11.2021 року відсутні. Зазначений висновок зроблений з урахуванням позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 06.02.2019 року в справі № 175/4753/15-ц.
За таких обставин, зважаючи на те, що відповідач ОСОБА_1 не виконав свої зобов'язання за договором про споживчий кредит № 100285145 від 12.11.2021 року, проте кредитодавець продовжував нараховувати проценти поза межами дії договору, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, та з відповідача слід стягнути на користь ТОВ «Коллект Центр», як правонаступника кредитора ТОВ «Мілоан» заборгованість за договором про споживчий кредит № 100285145 від 12.11.2021 року у розмірі 4000 грн. заборгованості за основною сумою боргу, 400 грн. заборгованості за комісією та 2400 грн. (4000х(5/100)х12) заборгованості за відсотками за період з 12.11.2021 року по 24.11.2021 року. Де 5 - процентна ставка за день; 12 - кількість днів на який видано кредит, а всього кошти в розмірі 6800 грн.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При розподілі судових витрат суд враховує пропорційність задоволених вимог. Позов заявлено на суму 19800 грн., а задоволено 6800 грн., тобто на 34 % (6800 х 100/19800).
За таких обставин з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути 823,61 грн. судового збору (2422,40 х 34 % /100%).
З огляду на те, що позивачу частково відмовлено у задоволені позову, вимога відповідача про стягнення витрат пов'язаних із наданням професійної правничої допомоги підлягає до часткового задоволення.
На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надані суду копії наступних документів: договір № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024 року між ТОВ «Коллект Центр» (як клієнт) та Адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс», відповідно до якого адвокатське об'єднання бере на себе обов'язки надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором; прайс-лист Адвокатського об'єднання «Лігал Ассістанс», заявка ТОВ «Коллект Центр» про надання юридичної допомоги № 44 від 01.08.2025 року, з якої вбачається, що позивач та адвокатське об'єднання погодили надання позивачу юридичних послуг по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , витяг з Акту № 13 про надання юридичної допомоги від 31.08.2025 року, відповідно якого адвокатське об'єднання надало позивачу послуги на загальну суму 9000 грн.
На підставі наведеного, враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, час затрачений на їх виконання, складність даної справи, часткове задоволення позовних вимог, з позивача на користь відповідача, слід стягнути 2000 грн. судових витрат пов'язаних із наданням професійної правничої допомоги, саме такий розмір на думку суду буде співрозмірним та достатнім.
Керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 11-13, 76-77, 81, 83, 141, 247, 258, 259, 263-268, 354 ЦПК України, ст. ст. 207, 526, 536, 610, 626, 628, 638, 1048, 1054-1055 ЦК України, суд ,-
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором про споживчий кредит № 100285145 від 12.11.2021 року у розмірі 6800 грн., понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 823,61 грн. та понесені витрати на правову допомогу в розмірі 2000 грн., а разом 9623,61 грн. (дев'ять тисяч шістсот двадцять три грн. 61 коп.).
В іншій частині позову - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Рішення може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Повне найменування сторін:
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306; код ЄДРПОУ 44276926).
Відповідач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Суддя Галян С. В.