Справа №752/22839/24
Провадження №2-др/752/185/25
06 жовтня 2025 року м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Кордюкової Ж.І.,
за участю секретаря Дураєвої А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження заяву адвоката Кравця Ростислава Юрійовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Трейтяк Ірина Валеріївна про визнання недійсними договорів дарування будинку та земельної ділянки-,
Адвокат Кравець Ростислав Юрійович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання стягнення судових витрат на правничу допомогу.
В обґрунтування необхідності ухвалення додаткового рішення зазначив, що 26.08.2025 ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Трейтяк Ірина Валеріївна про визнання недійсними договорів дарування будинку та земельної ділянки залишено без розгляду.
Заявником було зазначено про намір стягнення витрат на професійну правничу допомогу та наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат.
На виконання умов договору про надання правничої допомоги №295 від 26.10.2023 в рамках справи №752/22839/24 Адвокатським об'єднанням «Кравець і партнери» Беленчуку Василю Васильовичу було надано правничу допомогу, вартість якої становить 23900 грн.
Просив ухвалити додаткове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу, що становлять 23 900 грн.
06.10.2025 представник позивача адвокат Кормушина О.І. подала до суду заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких просила відмовити у задоволенні заяви відповідача про стягнення з позивача судових витрат на надання правничої допомоги.
Зазначила, що до заяви про ухвалення додаткового рішення стороною відповідача у відповідності до норм чинного ЦПК України не було надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт та обставини подання ними до моменту прийняття судом рішення по справі (ухвали про залишення позову без розгляду) доказів понесення судових витрат у розмірі 23900 грн, а також заявлення відповідачем чи його представником до закінчення розгляду справи про те, що такі докази будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення по справі.
На підтвердження розміру понесених відповідачем витрат на правничу допомогу надано договір про надання правничої допомоги № 295 від 26.10.2023, у якому зазначено, що орієнтовна вартість послуг за надання правничої допомоги визначається в Додатку №1 до даного Договору.
Однак, у вказаному договорі не визначено порядок обчислення гонорару. Так, у Додатку № 1 зазначено, що вартість підготовки та подачі відзиву становить від 4000 грн., подачі заяв та клопотань в процесуальному порядку від 1000 грн.
У рахунку на оплату №64 від 03.02.2025 вартість підготовки відзиву зазначена 6000 грн., а подачі клопотання про скасування арешту - 3000 грн. Відсутність розрахунку вказаної суми унеможливлює перевірку правильності та відповідності заявлених до стягнення з позивача розміру витрат на правничу допомогу критеріям реальності та розумності.
Предмет спору в цій справі не є складним, характер вимог є розповсюдженою категорією цивільних справ, відсутня потреба у вивченні великого обсягу фактичних даних та затрат на підготовку відзиву на позовну заяву.
Крім того, неодноразово у своїх заявах про застосування заходів примусу до позивача, закриття провадження, скасування заходів забезпечення позову та у відзиві, представник відповідача наголошував на тому, що Голосіївським районним судом міста Києва вже було розглянуто аналогічний спір між тими самими сторонами, з того самого предмету (справа №752/14789/23). Відповідачем у вказаній справі подавався до суду відзив, зміст якого аналогічний тому, що поданий у даній справі.
Таким чином, розмір витрат на правничу допомогу у сумі 23900 грн. не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності щодо предмета спору, є неспівмірним з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на її складність, відсутність необхідності повторної підготовки та подання відзиву, та обсяг наданих адвокатських послуг.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, представники сторін подали заяви про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення без їх участі.
Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
В провадженні Голосіївського районного суду міста Києва перебувала цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Трейтяк Ірина Валеріївна про визнання недійсними договорів дарування будинку та земельної ділянки.
26.08.2025 постановлено ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.
26.10.2023 між АО «Кравець і партнери» та ОСОБА_1 укладений договір про надання правничої допомоги №295, згідно з яким останньому надається правова допомога за його запитом.
Відповідно до п. 4.1. договору про надання правничої допомоги №295 від 26.10.2023 орієнтовна вартість послуг за надання правничої допомоги визначається в Додатку № 1 до даного Договору, який є конференційним та можу бути розголошений виключно за письмовою згодою сторін, крім випадків, його розголошення при поданні до суду заяви про відшкодування судових витрат. Остаточна вартість послуг, наданих Адвокатським об'єднанням визначається в рахунку на оплату правничих послуг.
Відповідно до п. 4.5. договору про надання правничої допомоги №295 від 26.10.2023 на підтвердження факту надання адвокатським об'єднання замовнику послуг відповідно до умов цього договору складається акту про надані послуги. Акт про надані послуги підписується адвокатським об'єднанням у двох примірниках та надсилається замовнику, який зобов'язується протягом десять календарних днів з моменту направлення підписати його або лати мотивовану письмову відмову від підписання та надіслати один примірник підписаного акту та/або мотивованої відмови від підписання від підписання в термін, вказаний в цьому пунктів, послуги Адвокатським об'єднання вважаються наданими належним чином без будь- яких претензій.
Відповідно до п. 2 додатку № 1 до договору про надання правничої допомоги № 295 від 26.10.2023 сторони погодили вартість наступних послуг:
підготовка та подача відзиву від 4000 грн.,
підготовка та подача заяв та клопотань в процесуальному порядку від 1000 грн.,
участь в судовому засідання (виїзд на судове засідання) на території м. Києва від 4300 грн.
11.12.2024 АО «Кравець і партнери» видало ордер серії АА №1501541 адвокату Кравцю Р.Ю. на представництво інтересів ОСОБА_1 в Голосіївському районному суді міста Києва.
Згідно з попереднім розрахунком витрат на правову допомогу їх вартість становить 16600 грн. (підготовка та подача касаційної скарги 6000 грн., підготовка клопотання про закриття провадження у справі 1000 грн., підготовка клопотання про застосування заходів процесуального примусу 1000 грн., участь у планових двох судових засіданнях 8600 грн.)
АО «Кравець і партнери» видало ОСОБА_1 рахунки на оплату:
№64 від 03.02.2025 на суму 6000 грн. за відзив;
№65 від 03.02.2025 на суму 1000 грн. за клопотання про закриття провадження у справі;
№ 66 від 03.02.2025 на суму 1000 грн. за клопотання про застосування заходів процесуального примусу;
№ 99 від 17.02.2025 на суму 4300 грн. за участь в судовому засіданні 12.02.2025;
№286 від 16.04.2025 на суму 3000 грн. за клопотання про скасування арешт майна;
№ 299 від 22.04.2025 на суму 4300 грн. за участь в судовому засіданні 21.04.2025;
№ 622 від 26.08.2025 на суму 4300 грн. за участь в судовому засіданні 26.08.2025.
Зазначені рахунки були оплачені ОСОБА_1 відповідно до платіжних інструкцій від 26.02.2025 № 1.99176991.1, від 16.04.2025 № 1.118766007, № 1.118765423.1, № 1.118746395.1, від 25.04.2025 № 1.121563145.1, від 27.08.2025 № 1.281044793.1, № 1.280787655.1.
Також сторонами договору про надання правничої допомоги №295 від 26.10.2023 були складені акти про надання послуг від 16.04.2025 №234, 235, 236, від 17.02.2025 №63, від 27.08.2025 №495, №496 від 25.04.2025 №260, у яких сторони погодили вартість наданих послуг.
Згідно положень статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати;
4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Таким чином, згідно аналізу положень статті 270 ЦПК України, ухвалення додаткового рішення передбачається у разі настання визначених частиною першою вказаної статті умов, за наслідками закінчення розгляду справи по суті.
У свою чергу, залишення позову (заяви) без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Заява залишається без розгляду за наявності точно встановлених в законі обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права на звернення до суду за захистом і можливість застосування яких не втрачена.
У такому випадку вирішення питання судових витрат регулюється частиною 5 статті 142 ЦПК України, якою передбачено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Частиною шостою статті 142 ЦПК України встановлено, що у випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
За змістом частини першої та пункту першого частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно роз'яснень пункту 38 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов'язаних із розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. Розмір відшкодування доводить відповідач. При цьому саме по собі пред'явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.
Тобто, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідач повинен довести, що позовна заява була залишена без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача.
За змістом частини дев'ятої статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.
З системного тлумачення положень частин п'ятої, шостої статті 142 ЦПК України, частини дев'ятої статі 141 ЦПК України виходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідно до частини п'ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 14 січня 2021 року у справі №521/3011/18.
З аналізу зазначених норм вбачається, що обов'язковою умовою є зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони.
Відповідно до статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними права дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Як вже зазначалось, 28.08.2025 судом постановлено ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки позивач та його представники двічі в підготовчі засідання не з'явилися, про причини неявки не повідомляли, а заяв про розгляд справи у їх відсутність не надходило.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 грудня 2022 року у справі № 910/12184/20 вказав, що неявка повноважного представника позивача, належно повідомленого про час і місце розгляду справи, у судове засідання у разі неподання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності та неповідомлення причин такої неявки можуть кваліфікуватися як необґрунтовані дії у розумінні частини п'ятої статті 130 ГПК України. При цьому саме на позивача покладається обов'язок доведення неможливості вчинення ним відповідних процесуальних дій.
З огляду на наведене, позивач звернувшись до суду з позовом, створив відповідачу умови, які викликали необхідність укладення ним договору про надання правничої допомоги, витрачання власного часу та коштів, подання відзиву, проте особисто ні позивач, ні його представники не з'являлися у підготовчі засідання, що свідчить про недобросовісні дії з боку позивача.
Подальше залишення позову без розгляду у зв'язку з повторними неявками представників позивача свідчить, що позивач вийшов за межі дійсного змісту свого права та вчинив необґрунтовані дії, чим порушив охоронюваний законодавством баланс між сторонами спору, який має на меті забезпечення збереження майнових прав та інтересів сторони, яка потерпає від фінансових збитків.
Велика Палата Верховного Суду виснувала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного суду у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23.
Вивчивши докази, надані на підтвердження понесених судових витрат на оплату гонорару адвоката, суд дійшов висновку, що заявлений розмір витрат, з урахуванням кількості підготовлених та поданих представником відповідача процесуальних документів та участі у судових засіданнях, є дійсно необхідним.
Суд вважає, що заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу в розмірі 23900 грн. відповідаютькритеріям дійсності, обґрунтованості, розумності і співмірності з урахуванням складності справи та її значення для сторін.
Представник відповідача надав суду належні та достатні докази на підтвердження понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу.
При цьому доводи представника позивача, якими вона обґрунтувала заперечення проти стягнення витрат на правничу допомогу, суд вважає незмістовними.
Суд зауважує, що не зважаючи на те, що Голосіївським районним судом міста Києва вже було розглянуто аналогічний спір між тими самими сторонами, з того самого предмету, то адвокат Кравець Р.Ю. мав обов'язок надати відповідачу у вказаній справі якісну правничу допомогу, що відповідає приписам Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також умовам укладеного між сторонами договору.
Представник позивача не надала жодних доказів, що зміст відзиву у цій справі є аналогічним тому, що поданий у справі №752/14789/23. Також явно надуманими є доводи про те, що у відповідача була відсутня потреба у затратах на підготовку відзиву на позовну заяву, а розмір витрат на правничу допомогу не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності, зважаючи обсяг наданих адвокатських послуг.
Враховуючи наведене, а також те, що позивач вчинив необґрунтовані дії, чим порушив охоронюваний законодавством баланс між сторонами спору, суд вважає можливим стягнути витрати на правову допомогу з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у розмірі 23900 грн.
Таким чином, заява про розподіл судових витрат підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 133, 137-138, 141-142, 353-355 ЦПК України, суд, -
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі в сумі 23900 (двадцять три тисячі дев'ятсот) грн. 00 коп.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання суддею.
Позивач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Трейтяк Ірина Валеріївна, місцезнаходження: м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд. 48 А, прим. 5.
Ухвала складена 06.10.2025.
Суддя Ж. І. Кордюкова