Справа № 487/7495/25
Провадження № 1-кс/487/4461/25
07 жовтня 2025 року Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши клопотанняслідчого відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції в Херсонській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 12025230000001560 від 04.10.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4
06.10.2025 року слідчий управління Головного управління Національної поліції в Херсонській області ОСОБА_6 , за погодженням із прокурором Херсонської Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді із указаним клопотанням, у якому просив застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_4 , строком на 60 діб.
Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років. Під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Враховуючи всі ризики в їх сукупності та взаємозв'язку, запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі у подальшому може вплинути на проведення повного та неупередженого розслідування кримінального провадження та не забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків. З метою запобігання протиправній поведінці обвинуваченого, уникнення настання ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також з метою забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, виникла необхідність у застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. З урахуванням неможливості запобігання вищенаведеним ризикам у інший спосіб, ніж застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу стосовно нього не вбачається.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, просив його задовольнити, не визначати розмір застави, посилаючись на обставини викладені у клопотанні.
Підозрюваний в судовому засіданні вину не визнав, суду пояснив, що він визнає, що вдарив потерпілого, відповівши на його удар та вони розійшлися, потерпілий сам пішов від нього, хто ховав тіло потерпілого йому не відомо. Просив не застосовувати до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обрати більш м'який запобіжний захід.
Адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання та застосувати допідозрюваного більш м'який запобіжний захід.
Заслухавши позицію сторін кримінального провадження, вивчивши клопотання, матеріали, якими обґрунтовується необхідність застосування ініційованого заходу, слідчий суддя дійшов наступного.
Слідчим управлінням ГУНП в Херсонській області проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12025230000001560 від 04.10.2025 за підозрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Досудовим розслідування встановлено, що ОСОБА_4 проходить військову службу в ЗСУ за контрактом за контрактом на посаді тимчасово виконуючого обов'язків кулеметника 2-го механізованого відділення 3-го механізованого взводу 2-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому звані матрос.
Відповідно до вимог ст.ст. 3, 28, 29, 68 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Кожен має право на повагу до його гідності, ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню. Кожна людина має право на особисту недоторканість та кожен зобов'язаний неухильно додержуватись Конституції та Законів України, не посягати на права та свободи, честь і гідність інших людей.
Відповідно до ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право кожного на життя охороняється законом. Нікого не може бути умисно позбавлено життя інакше ніж на виконання смертного вироку суду, винесеного після визнання його винним у вчиненні злочину, за який закон передбачає таке покарання.
Будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, проходячи її за контрактом на посаді тимчасово виконуючого обов'язків кулеметника 2-го механізованого відділення 3-го механізованого взводу 2-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , матрос ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов'язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
Разом з цим, ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, спрямованим на протиправне позбавлення життя людини, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, всупереч зазначених вимогам законодавства та суспільних норм моралі вчинив особливо тяжкий злочин проти життя та здоров'я особи за наступних обставин.
Так, підрозділ військової частини НОМЕР_1 виконує завдання за призначенням на території Херсонської області.
02.10.2025 приблизно о 22:00 годин, ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем тимчасової дислокації, у кухні будинку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переслідуючи прямий умисел, спрямований на протиправне позбавлення життя військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , тимчасово виконуючого обов'язки кулеметника 1-го механізованого відділення 1-го механізованого взводу 2-ї механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону, який перебував у військовому звані солдат, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, які склалися в результаті конфлікту 02.10.2025 між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , вирішив вбити ОСОБА_7 шляхом нанесення чисельних тілесних ушкоджень.
Так, реалізуючи свій злочин умисел, ОСОБА_4 наніс кулаками обох рук 2-3 удари ОСОБА_7 в голову, таким чином, подавляючи можливий опір останнього, після чого продовжив нанесення численних ударів кулаками обох рук в область голови та тулуба потерпілого, в результаті чого ОСОБА_7 , після отримання чисельних ударів, не втримав рівновагу та впав. Після чого, а також втручання свідка ОСОБА_8 , ОСОБА_4 припинив наносити удари ОСОБА_7 .
У подальшому, після того як потерпілий ОСОБА_7 піднявся та пішов у напрямку туалету, який знаходився на подвір'ї вищевказаного домоволодіння, ОСОБА_4 , розуміючи, що таким чином потерпілий може втекти від нього, що не дасть йому змогу реалізувати свій злочинний умисел, направлений на позбавлення життя ОСОБА_7 , продовжив реалізовувати свої протиправні дії, об'єднані єдиним умислом спрямованим на вбивство військовослужбовця ОСОБА_7 , наздогнав останнього та наніс йому численні удари кулаками обох рук та ногами в область голови та тулуба, в результаті чого потерпілий знову впав, після чого ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу на спричинення смерті ОСОБА_7 продовжив наносити численні удари кулаками обох рук та ногами в область голови та тулуба потерпілому, не даючи йому змоги піднятися та врятуватись.
В ході виконання своїх протиправних дій, направлених на вбивство ОСОБА_7 , ОСОБА_4 спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді: гематоми з осадженням шкіри в лівій скроневій виличній вушній ділянці голови та вушної раковини в правій виличній ділянці гематома з осадженням, синця в ділянці кута нижньої щелепи с права, численних саден на лобі, набряку м'яких тканин в потиличній ділянці голови, синців на тильних поверхнях кистях рук та множинних переломів ребер.
Надалі, переконавшись у досягненні поставленої мети - спричиненні смерті ОСОБА_7 , з метою приховування вчиненого злочину та уникнення відповідальності, ОСОБА_4 відтягнув тіло ОСОБА_7 на смітник.
Смерть ОСОБА_7 відповідно до лікарського свідоцтва про смерть Нововоронцовського відділення СМЕ ДСУ «Херсонське обласне бюро судово-медичної експертизи» №204 від 04.10.2025 настала 03.10.2025 від множинних переломів ребер, шоку.
05.10.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України - вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Підозра ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду місця події; протоколом обшуку за адресою: АДРЕСА_1 ; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 ; лікарським свідоцтвом про смерть Нововоронцовське відділення СМЕ ДСУ «Херсонське обласне бюро судово-медичної експертизи» №204 від 04.10.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 ; протоколом пред'явлення для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_9 від 04.10.2025; протоколом пред'явлення для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_9 від 04.10.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 ; протоколом пред'явлення для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_10 від 04.10.2025; протоколом пред'явлення для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_10 від 04.10.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 ; протоколом пред'явлення для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_11 від 04.10.2025; протоколом пред'явлення для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_11 від 04.10.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 ; протоколом пред'явлення для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_12 від 04.10.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 ; протоколом пред'явлення для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_8 ; протоколом пред'явлення для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_8 від 04.10.2025; протоколом проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_8 від 04.10.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_13 ; протоколом пред'явлення для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_13 від 04.10.2025; протоколом пред'явлення для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_13 від 04.10.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_14 ; протоколом пред'явлення для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_14 від 04.10.2025; протоколом пред'явлення для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_14 від 04.10.2025; протоколом слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_14 від 04.10.2025 та іншими матеріалами вказаного кримінального провадження.
Згідно частини 1 статті 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказують слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику, або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя погоджується з доводами сторони обвинувачення та вважає, що дані які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів та підтверджується долученими до матеріалів клопотання доказами.
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах, враховуючи процесуальну позицію підозрюваного та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Аналіз представлених доказів об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення, вказане узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, а саме рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року.
Відтак, на даний час у кримінальному провадженні існують обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування до особи одного із запобіжних заходів, передбачених ст.176 КПК України.
Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч.1 ст. 177 КПК України).
Згідно з ч.2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини, зазначені у ст.178 КПК України.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Пунктом 4 ч. 2 ст. 183 КПК України встановлено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
У даному кримінальному провадженні ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, який відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України за ступенем тяжкості відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років, а тому, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим за ч.1 ст. 115 КК України, останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 року ЄСПЛ зазначив що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, підозрюваний може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, оскільки він особисто знайомий зі свідками у кримінальному провадженні, проходив, до моменту затримання, разом з ними та ніс військову службу, а отже йому відомі анкетні дані свідків, засоби зв'язку з ними та місце їх знаходження. При цьому, в разі обрання щодо підозрюваного іншого більш м'якого запобіжного заходу, він зобов'язаний буде повернутись до військової частини, в якій проходить службу разом із свідками.
Також наявний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме вчинити інший злочин, оскільки судом встановлено, що підозрюваний неодноразово судимий, вчинив злочину в стані алкогольного сп'яніння, що в свою чергу свідчить, також, про наявність соціальної небезпеки підозрюваного для оточуючих.
Крім того, дії підозрюваного під час вчинення кримінального правопорушення, у скоєнні якого він підозрюється, свідчать про наявність ризику повторного вчинення кримінального правопорушення.
Так, під час досудового слідства встановлено, що підозрюваний добровільно зайняв посаду в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, що свідчать про те, що підозрюваний в подальшому вчинить аналогічне кримінальне правопорушення, проти основ національної безпеки.
Таким чином, наявні ризики, передбачений п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
З огляду на обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим, особу підозрюваного, суд приходить до висновку щодо застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки слідчий в клопотанні та прокурор у судовому засіданні в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваного ОСОБА_4 на свободу.
Враховуючи обставини інкримінованого злочину, а також особу підозрюваного ОСОБА_4 , слідчий суддя вважає, що запобіжний захід у виді застави не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного, а також не зможе запобігти встановленим ризикам, а тому слід застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід без визначення розміру застави.
Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 176, 177, 178, 181, 183, 184, 193, 194, 196, 202, 205, 309, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції в Херсонській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 12025230000001560 від 04.10.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 - задовольнити.
Застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у відношенні підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком 60 (шістдесят) днів до 02.12.2025 року (включно).
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду, протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали оголошено 09.10.2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1