Справа № 487/6862/25
Провадження № 2/487/3273/25
09.10.2025 року місто Миколаїв
Заводський районний суд міста Миколаєва у складі: судді Темнікової А.О., за участю секретаря судового засідання Демиденко Н.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщені суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, -
15.09.2025 року до Заводського районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, в якій ОСОБА_1 просила розірвати шлюб, укладений між нею та ОСОБА_2 , стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частин від усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення нею повноліття.
Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 16.09.2025 було відкрито провадження по справі після виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України.
У судове засідання позивач не з'явилась, надавши суду заяву про розгляд справи за її відсутності, відповідно до якої позовні вимоги підтримала та наполягала на їх задоволенні, просила після розірвання шлюбу змінити прізвище на « ОСОБА_4 ».
Відповідач в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позову не заперечував.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Виходячи з приписів ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
У зв'язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу.
Керуючись ч. 3 ст. 211 ЦПК України, суд, дослідивши наявні матеріали справи, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Крім того, відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частинами першою та другою статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789- ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти та готувати її до самостійного життя.
Згідно ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати (ч. 3 ст. 182 СК України).
Згідно ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову (ч. 1 ст. 191 СК України).
У відповідності зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Частиною 3 ст. 105 Сімейного кодексу України встановлено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Статтею 111 Сімейного кодексу України визначено, що суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Згідно з ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
У разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу (ч. 2 ст. 114 СК України).
Судом встановлено, що 02.08.2008 року ОСОБА_2 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за №391. Вказані обставини підтверджуються свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 02.08.2008 року, виданим Ленінським відділом реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції.
Від шлюбу позивач з відповідачем мають неповнолітню дитину: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Дитина на сьогоднішній день знаходиться на повному утриманні позивача ОСОБА_1 та за домовленістю сторін залишиться проживати з матір'ю, тобто з позивачкою.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 року №11, проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Вище викладені вимоги законодавства регламентовані також ст. 112 СК України.
Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Таким чином, вище викладені обставини свідчать про те, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу є неможливим та таким, що суперечить інтересам позивачки.
Згідно ст. 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
З огляду на викладене, оцінивши та проаналізувавши наявні у справі докази у їх сукупності, перевіривши відповідність заявлених вимог чинному законодавству України, суд вважає, що подальше збереження шлюбу суперечить інтересам позивача та не відповідає засадам добровільності шлюбу, визначеним ст. 24 СК України, у зв'язку з чим шлюб має бути розірвано.
Також, виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності (ч. 9 ст. 7 СК України), суд вважає, що відповідач зобов'язаний і має можливість сплачувати на користь позивачки на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,аліменти у розмірі 1/4 (однієї чверті) заробітку (доходу) платника аліментів, але не менш, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання заяви - 15.09.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Вимоги про поділ майна не заявлені.
Відповідно до ст. 113 СК України особа, яка змінила прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Позивач висловила бажання відновити дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 ».
Відповідно до ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у межах сплати платежу за один місяць.
Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Згідно квитанції №2.309045567.1 від 15.09.2025 на виконання ст. 4 Закону України «Про судовий збір» позивачем було сплачено 1211 гривень 20 копійок судового збору за подання позовної заяви про розірвання шлюбу, тобто 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028,00 гривні) встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подана до суду.
Таким чином, 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, у розмірі 605 гривень 60 копійок (1211,20 гривень / 2 = 605,60 гривень) підлягають поверненню позивачу з державного бюджету, інші 50 відсотків судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Таким чином, з урахуванням того, що позивач наполягає на розірванні шлюбу та стягненні аліментів на утримання дитини, а відповідач не заперечує, суд вважає, що родина фактично розпалась, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечили б інтересам позивача, а за такого позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 51 Конституції України, ст. ст. 12, 13, 81, 141, 142, 259, 263-265, 268, 211, 278-279, 354 ЦПК України, ст.ст. 7, 21, 24, 105, 110, 111, 112, 113, 141, 150, 180-185, 191 СК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 02.08.2008 між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 Ленінським відділом реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції, про що 02.08.2008 складено відповідний актовий запис №391 та видано свідоцтво серії НОМЕР_1 , розірвати.
Після розірвання шлюбу відновити дошлюбне прізвище позивачці « ОСОБА_4 ».
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця міста Миколаїв, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки міста Городище Черкаської області, на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,аліменти у розмірі 1/4 (однієї чверті) заробітку (доходу) платника аліментів, але не менш, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання заяви - 15.09.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення суду у межах сплати платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 605 (шістьсот п'ять) гривень 60 копійок.
Зобов'язати фінансовий орган - Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області (проспект Центральний, 141-В, місто Миколаїв, 54055) повернути ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) сплачений за квитанцією №2.309045567.1 від 15.09.2025, судовий збір у розмірі 605 (шістьсот п'ять) гривень 60 копійок.
Роз'яснити позивачу, що повернення судового збору проводиться фінансовим органом за особистою заявою про повернення судового збору із зазначенням реквізитів рахунку отримувача коштів, копії квитанції (платіжного доручення), що підтверджує сплату судового збору до бюджету.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Суддя А.О. Темнікова