Миколаївської області
Справа №477/919/25
Провадження №1-кс/477/1097/25
про скасування арешту майна
09 жовтня 2025 року місто Миколаїв
Слідчий суддя Вітовського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві клопотання третьої особи, щодо майна якої вирішено питання про накладення арешту ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12025150000000069 від 27 січня 2025 року,
03 жовтня 2025 року ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Вітовського районного суду Миколаївської області в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12025150000000069 від 27 січня 2025 року із клопотанням про скасування арешту майна, який накладено ухвалою слідчого судді Вітовського районного суду Миколаївської області від 04 червня 2025 року.
Клопотання мотивовано тим, що 27 травня 2025 року під час обшуку території рятівної станції Новоодеської міської ради, що розташована за адресою: Миколаївська область, м. Нова Одеса, вул. Мельнична, 1 було виявлено та вилучено речі та документи на які ухвалою слідчого судді Вітовського районного суду Миколаївської області від 04 червня 2025 року накладено арешт.
На думку заявника, арешт на майно, що вилучене під час обшуку території рятівної станції Новоодеської міської ради, накладений відповідною ухвалою слідчого судді необхідно скасувати, оскільки арештовані речі не мають жодного стосунку до вказаного кримінального провадження та не відповідають критеріям означеним в статті 98 КПК України.
У судове засідання ОСОБА_3 , будучи повідомленими про час та місце розгляду справи не з'явився, подавши заяву у якій просив справу розглядати без його участі.
Прокурор групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_4 в судове засіданні по розгляду клопотання не з'явилася, надіславши заяву про розгляд клопотання без її участі, у якій при вирішенні даного питання покладалася на розсуд суду.
Згідно з положенням частини четвертої статті 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Дослідивши клопотання про скасування арешту майна та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Згідно частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Частиною третьою статті 170 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна (частина десята статті 170 КПК України).
Згідно з частиною першою статті 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Виходячи з наведеного, дана норма пов'язує право слідчого судді на скасування арешту майна, в разі надання особами про права та законні інтереси яких вирішено питання судовим рішенням, доказів та матеріалів, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба, доведеності перед слідчим суддею їх переконливості.
Із аналізу наведеної норми вбачається, що при розгляді клопотання про скасування арешту слідчий суддя з урахуванням наданих доказів має з'ясувати питання обґрунтованості арешту, накладеного з тих чи інших підстав, визначених у частині другій статті 170 КПК України, а також доцільність подальшого застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.
Отже, прийняття рішення про скасування арешту майна за клопотанням вищенаведених осіб можливе за таких умов:
- вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба;
- вони доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.
Слід зауважити, що під час розгляду клопотання про скасування арешту майна, слідчий суддя не оцінює законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді, якою накладено арешт на майно, оскільки вказане питання відноситься до виключної компетенції суду апеляційної інстанції, а вирішує питання щодо обґрунтованості накладення арешту на майно з урахуванням нових доказів, які надаються слідчому судді під час розгляду клопотання та які не були відомі слідчому судді під час накладення арешту на майно.
За змістом клопотання ОСОБА_3 , останній посилався на те, що у подальшому застосуванні арешту відпала потреба, а тому відповідно до засади диспозитивності, слідчий суддя перевіряє наявність відповідної підстави.
Положення КПК України не визначає переліку обставин, за наявності яких потреба у застосуванні арешту майна, як засобу забезпечення кримінального провадження, припиняється. Однак логічне тлумачення відповідної норми, дає підстави зробити висновок, що вказане може мати місце у випадку, коли перестануть існувати підстави, з огляду на які було накладено арешт.
Слідчим суддею встановлено, що в провадженні що в провадженні слідчого відділу СУ ГУНП в Миколаївській області перебуває кримінальне провадження №12025150000000069 від 27 січня 2025 року, за попередньою правовою кваліфікацією, передбаченою частиною другою статті 364-1 КК України за фактом зловживання службовими особами ПП «РП Вирішальний» своїми повноваженнями, що могло завдати істотної шкоди охоронюваним законом правам та державним інтересам.
Досудовим розслідуванням у цьому кримінальному провадженні встановлено, що посадові особи ПП «РП Вирішальний», використовуючи спеціальний дозвіл на вилов біоресурсів у рибогосподарських об'єктах Дніпровсько-Бузької гирлової системи, за допомогою рибацького знаряддя, сіток, рибацьких снастей, здійснюють вилов риби перекриваючи сітками гирло річки Південний Буг на окремих ділянках річки, що призводить до масового знищення риби.
З метою відшукання майна, речей і документів, які мають вагоме значення для досудового розслідування та може бути речовим доказом у кримінальному провадженні 27 травня 2025 року проведено санкціонований обшук території рятівної станції Новоодеської міської ради, що розташована за адресою: Миколаївська область, м. Нова Одеса, вул. Мельнична, 1, за результатами проведення якого виявлено та вилучено документи згідно переліку, зокрема: договір від 01 вересня 2022 року на ім'я ОСОБА_5 та ОСОБА_3 ; посвідчення рибалки на ім'я ОСОБА_3 ; судновий білет ДБ №018535; дозвіл №ДД-51/3-П на спец використання водних біоресурсів на 2 арк.; дозвіл №DBL4MACRO2025-1 на 18 арк.; дозвіл №DBL8MAX2024 на 7 арк.; договір №DBL4MACRO2024 на 7 арк.
В межах цього кримінального провадження ухвалою слідчого судді Вітовського районного суду Миколаївської області від 04 червня 2025 року накладено арешт на майно, що було вилучено 27 травня 2025 року під час проведення обшуку території рятівної станції Новоодеської міської ради.
Як вбачається зі змісту ухвали слідчого судді від 04 червня 2025 року метою такого арешту було збереження речових доказів, що мають істотне значення для кримінального провадження.
Постановляючи ухвалу про накладення арешту на майно, зокрема, на вилучені під час обшуку документи, слідчий суддя керувався вимогами статей 170-173КПК України та дійшов висновку про наявність достатніх даних, які вказують на обґрунтованість доводів органу досудового розслідування про накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки таке майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України. Крім того, слідчим суддею враховано, що вилучена документація визнана речовим доказом у даному кримінальному провадженні, у зв'язку з чим та відповідно до положень частини другої та третьої статті 100 КПК України, як речовий доказ, має бути оглянута фахівцем, сфотографована або скопійована, докладно описана, після чого в разі минування потреби повернута власнику.
Тобто, метою застосування арешту зазначеної медичної документації, згідно з пунктом 1 частини другої статті 171 КПК України, є забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до частини 2 та 9 статті 100 КПК України речовий доказ зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ, зобов'язана зберігати його у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Питання про долю речових доказів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із ст.ст.171-174 цього Кодексу.
Документ повинен зберігатися протягом усього часу кримінального провадження. За клопотанням володільця документа слідчий, прокурор, суд може видати копії цього документа, за необхідності-його оригінал, долучивши замість них до кримінального провадження завірені копії (частина третя статті 100 КПК України).
В межах розгляду даного клопотання встановлено, що на даний час досудове розслідування у даному кримінальному провадженні триває. Під час обшуку було здійснено вилучення дозвільної документації, щодо діяльності, пов'язаної з морським та прісноводним рибальством.
У свою чергу слідчим суддею не встановлено обставин, за яких орган досудового розслідування не може забезпечити мети, задля якої було вилучено відповідну документацію, з подальшим накладенням арешту на ці документи, у порядку передбаченому частиною 3 статті 100 КПК України, шляхом долучення до матеріалів провадження копії відповідного документу.
Підстав вважати, що оригінали вилучених документів можуть бути об'єктами експертного дослідження, з огляду на характер вчинених кримінально-караних дій, слідчим суддею не встановлено.
Відповідно до пояснень ОСОБА_3 , що наведені у клопотанні про скасування арешту майна, вбачається і те, що вилучені під час обшуку документи використовувалися ним, як працівником ФОП ОСОБА_5 в межах здійснення останнім підприємницької діяльності.
У даному, конкретному випадку застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт оригіналів документів, щодо діяльності, пов'язаної з морським та прісноводним рибальством не відповідає критерію розумності, співмірності та завданням кримінального провадження, а потреби досудового розслідування не можуть виправдовувати такий ступінь втручання у права та свободи осіб, оскільки процесуальний закон забезпечує дотримання прав осіб, а не використання їх для досягнення негативних цілей.
Відповідно до частини п'ятої статті 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
У свою чергу, як встановлено слідчим суддею, з часу вилучення та накладення арешту на майно, органом досудового розслідування всупереч положенням статті 28, 131 КПК України не здійснено того спектру слідчих дій, направленого на виконання завдань, передбачених статтею 2 КПК України, який підтверджував би обґрунтованість накладеного арешту в контексті наведення нових обставин та підтвердження раніше встановлених, які вказували б про належність вилучених під час обшуку речей до засобів чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та усували б усі сумніви у їх правомірному використанні ОСОБА_3 .
З огляду на вказане, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння заявником ОСОБА_3 майном, яке перебувало у його правомірному володінні, у зв'язку з чим вважає доцільним скасувати арешт майна, оскільки подальший арешт майна (за відсутністю передбачених для цього підстав) може порушити право заявника на вільне розпорядження цим майном, що буде також суперечити загальним засадам володіння особою майном, вимогам законодавства, та прецедентної практики Європейського суду з прав людини (справи «Баландіна проти України», «Батрак проти України», «Панов проти України»).
Відтак заявником належним чином обґрунтовано обставини, на які він посилається у клопотанні, а тому клопотання підлягає до задоволення.
Керуючись статтями 170-174, 309, 372, 376 КПК України,
Клопотання задовольнити.
Скасувати арешт, накладений згідно з ухвалою слідчого судді Вітовського районного суду Миколаївської області від 04 червня 2025 року у справі №477/919/25 (провадження 1-кс/477/652/25) у кримінальному провадженні №12025150000000069 від 27 січня 2025 року на майно, що було вилучене 27 травня 2025 року в ході проведення санкціонованого обшуку території рятівної станції Новоодеської міської ради, що розташована за адресою: Миколаївська область, м. Нова Одеса, вул. Мельнична, 1.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_6