Справа № 477/1166/23
Провадження № 1-кп/477/40/25
01 жовтня 2025 року м. Миколаїв
Вітовський районний суд Миколаївської області у складі: головуючого у справі - судді ОСОБА_1 , з секретарем - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12023152230000182, по обвинуваченню:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Партизанське Миколаївського (раніше - Вітовського, Жовтневого) району Миколаївської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, ч. 1 ст. 357 КК України,
з участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
Обвинувачений ОСОБА_3 25 березня 2023 року приблизно о 18-15 годині, знаходячись по вул. Космонавтів в с. Партизанське Миколаївського району Миколаївської області, перебуваючи в транспортному засобі «ВАЗ 2107», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , належному потерпілому ОСОБА_7 , діючи таємно, незаконно заволодів банківською карткою АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_2 , оформленої на ім'я ОСОБА_7 , яка відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1999 року № 2657-ХІІ, п.п. 1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст. 1, п. 15.2 ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 року № 2346-ІІІ, ч. 1 ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000 року № 2121-ІІІ є матеріальним носієм, що містить інформацію, з функцією збереження та передавання у часі, просторі та засобом доступу до банківського рахунку (платіжним інструментом), а також вона є засобом певної форми на паперовому, електронному чи іншому виді носія інформації, використання якої ініціює переказ грошей з відповідного рахунку, у зв'язку із чим вказана платіжна картка, як засіб доступу до банківського рахунку, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунку платника або банку, а також для здійснення інших операцій, є офіційним документом.
Крім цього, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україна», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який в наступному продовжено, є чинним та діє дотепер.
27.03.2023 року приблизно о 08-30 години обвинувачений ОСОБА_3 , незаконно заволодівши банківською карткою АТ КБ «Приватбанк», № НОМЕР_2 , належною ОСОБА_7 , діючи в період воєнного стану, умисно, перебуваючи за адресою: проспект Миру, 21, м. Миколаїв Миколаївської області, користуючись функцією зняття готівки, незаконно заволодів грошовими коштами потерпілого ОСОБА_7 , шляхом зняття з вказаної картки грошових коштів у сумі 4400 грн., якими в наступному розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_7 матеріальну шкоду на вказану суму.
Відповідальність за вчинені обвинуваченим ОСОБА_3 діяння передбачена ч.1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винуватість в інкримінованому йому злочині визнав частково. Пояснив, що після повернення з евакуації він разом з односельцями, серед яких був і потерпілий ОСОБА_7 , вирішили відсвяткувати зустріч. ОСОБА_7 дав йому банківську картку, після чого він з двома односельцями поїхали до магазину та купили продукти до столу. Картку він повернув ОСОБА_7 . Наступного ранку він, проходячи біля домоволодіння ОСОБА_7 , у автомобілі, що стояв біля двору, на передньому сидінні побачив банківську карту, яку вирішив забрати собі. Автомобіль був незапертий і він безперешкодно взяв банківську картку, після чого поїхав у місто і біля площі Перемоги у м. Миколаєві у банкоматі зняв з картки 4400 грн., на карті залишилось близько 100 грн. Картку викинув там же у сміттєвий бак. Йому відразу зателефонував ОСОБА_7 і наказав повернути гроші.
Матеріальна шкода відшкодована у повному обсязі.
Щиро розкаявся у вчиненому, просив суворо не карати.
Крім частково визнання вини обвинуваченим, його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується також змістом досліджених в судовому засіданні письмових доказів.
Протоколом огляду місця події від 29.03.2023 року з фототаблицями, з огляду на який оглянуто автомобіль марки «ВАЗ» , моделі 2107, державний номер НОМЕР_1 . Потерпілий ОСОБА_7 вказав, що на водійському сидінні лежала належна йому банківська картка, яка зникла. (а.с. 137-144).
Копією роздруківки про зняття грошових коштів з банківської карти «Приватбанку», з огляду на яку 26 березня 2023 року о 17-25 та 17-35 годині у магазині «Майський», що розташований за адресою вул. Соборна, 104, с. Білозірка Миколаївського району Миколаївської області були придбані продукти на суму 117,00 грн. та 1012,00 грн. А 27 березня 2023 року о 08-39 годині у банкоматі, що розташований за адресою: проспект Миру, 21, м. Миколаїв Миколаївської області, було знято 4400,00 грн., залишок склав 96,45 грн.
Вищезазначені докази підтверджують, що з автомобіля потерпілого ОСОБА_7 обвинуваченим ОСОБА_8 було викрадено банківську картку та в подальшому з цієї банківської картки обвинуваченим були викрадені грошові кошти.
Суд критично сприймає показання обвинуваченого щодо дат вчинення ним діянь та подій кримінальних правопорушень з урахуванням фактичного визнання ним інкримінованого злочину.
Крім цього, згідно з обвинувальним актом обвинуваченому ОСОБА_3 також ставилось у провину вчинення викрадення грошових коштів, які знаходились на банківській картці, належній потерпілому ОСОБА_7 , 26.03.2023 року о 17-35 годині шляхом придбання продуктів харчування у магазині «Майський», що розташований за адресою вул. Соборна, 104, с. Білозірка Миколаївського району Миколаївської області, на загальну суму 1129,00 грн.
Разом з тим, на даний час ст. 51 КУпАП «Дрібне викрадення чужого майна» діє в редакції Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 року № 3886-IX, який набрав чинності 09 серпня 2024 року, та передбачає настання адміністративної відповідальності за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (ч. 1 ст. 51 КУпАП) та дію (ч. 2 ст. 51 КУпАП), передбачену частиною першою цієї статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Неоподатковуваний мінімум доходів громадян- грошова сума розміром у 17 гривень, встановлена пунктом 5 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України, яка застосовується при посиланнях на неоподаткований мінімум доходів громадян в законах або інших нормативно-правових актах, за винятком норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV ПКУ для відповідного року. Підпунктом 169.1.1 статті 169 визначено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року,- для будь-якого платника податку.
Тобто для кваліфікації правопорушення адміністративного чи кримінального (не розміру штрафу як покарання) неоподатковуваний мінімум становив у 2024 році - 1514 грн.
Таким чином, на теперішній час кримінальна відповідальність за таємне викрадення чужого майном настає виключно у випадку, якщо вартість такого майна становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 3028 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Також відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Внесені Законом України від 18.07.2024 № 3886-IX зміни до ст. 51 КУпАП призвели до декриміналізації діяння щодо викрадення майна, вартість якого станом на час його викрадення шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати становить менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у зв'язку з чим дія вказаного Закону має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння кримінальним правопорушенням меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.
Згідно з пред'явленим обвинуваченням сума грошових коштів, яка викрадена, по епізоду від 26.03.2023 року станом на дату вчинення інкримінованого діяння становить менше 3028 грн., внаслідок чого вчинене діяння на теперішній час не належить до кримінальних правопорушень і тому не передбачає настання кримінальної відповідальності.
Відповідно до п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається у разі, якщо: втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Таким чином, з огляду на вищезазначене, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12023152230000182, по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 357, частиною 4 статті 185 КК України, в частині обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за епізодом від 26.03.2023 року на підставі пункту 4-1 частини першої статті 284 КПК України, підлягає закриттю у зв'язку із втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
З огляду на те, що кримінальне провадження в частині обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за епізодом від 26.03.2023 року закрите у зв'язку з декриміналізацією, то відповідно вказане виключає кваліфікуючу ознаку - повторність при вчиненні крадіжки за епізодом від 27.03.2023 року.
Аналізуючи досліджені докази в сукупності, суд вважає повністю доведеним те, що обвинувачений ОСОБА_3 викрав офіційний документ (банківську картку), а також вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), в умовах воєнного стану та його дії за ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України органами досудового розслідування кваліфіковані вірно.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , є щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину та відшкодування спричиненої шкоди.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, не встановлені.
Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого ним кримінальних правопорушень, одне з яких, відповідно до ст. 12 КК України, є кримінальним проступком, а друге належить до категорії тяжких злочинів, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання обвинуваченого, а також дані про особу обвинуваченого.
З огляду на докази, надані прокурором, обвинувачений раніше притягувався до кримінальної, судимості не має, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, звертався до лікаря-нарколога у 2003, 2004 роках, посередньо характеризується за місцем проживання.
З урахуванням вищезазначеного, суд вважає за можливе призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, передбачене санкціями ч. 1 ст. 357 та ч. 4 ст. 185 КК України, та визначити остаточне покарання з застосуванням правил ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Також суд, враховуючи те, що обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому, повністю відшкодував спричинені збитки, має сталі соціальні зв'язки, думку потерпілого, висловлену у поданій заяві, приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 без ізолювання від суспільства і вважає за можливе звільнити його від відбування покарання, на підставі статті 75 КК України, з покладенням на нього обов'язків, передбачених статтею 76 КК України.
Призначаючи покарання, суд, виходячи з вимог ст. 50 КК України, вважає, що призначення покарання, з застосуванням положень статей 75-76 КК України буде необхідним та достатнім для виправлення засудженого і запобігання вчинення ним нових злочинів.
Цивільний позов у справі не заявлявся.
Речові докази у справі відсутні.
Під час судового розгляду запобіжний захід обвинуваченому не обирався, клопотань від учасників про обрання запобіжного заходу обвинуваченому не надходило.
Керуючись статтями 370, 371, 373, 374 КПК України,
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 357, частиною 4 статті 185 КК України, та призначити йому покарання:
за частиною 1 статті 357 КК України у виді одного року обмеження волі;
за частиною 4 статті 185 КК України у виді п'яти років позбавлення волі.
На підставі частини 1 статті 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточне покарання у виді п'яти років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку - двох років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Зобов'язати засудженого ОСОБА_3 , на підставі ч. 1 ст. 76 КК України періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3 не обирався.
Кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12023152230000182, по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 357, частиною 4 статті 185 КК України, в частині обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за епізодом від 26.03.2023 року на підставі пункту 4-1 частини першої статті 284 КПК України закрити у зв'язку із втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Вітовський районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Потерпілому надіслати копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення.
Суддя ОСОБА_1