Справа № 467/1042/25
Провадження № 2/467/382/25
(заочне)
08.10.2025 року Арбузинський районний суд Миколаївської області
у складі:
головуючого судді Догарєвої І.О.,
за участю секретаря Скорнякової С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Арбузинка Первомайського району Миколаївської області цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айконс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айконс» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 10.02.2020 року між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2623600063/485580, підписаний електронним підписом шляхом відтворення одноразового ідентифікатора. За кредитним договором ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 2000,00 грн зі сплатою відсотків за його користування. Приймаючи умови кредитного договору ОСОБА_1 підтвердила, що ознайомлена з їх змістом, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися. На виконання умов кредитного договору позичальнику було перераховано грошові кошти за реквізитами платіжної картки 431414хххххх5002.
20.08.2021 р. між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група'та ТОВ «ФК Сіті Фінанс Груп» було укладено Договір факторингу №1-20/08/2021, за яким первісний кредитор передав ТОВ «ФК Сіті Фінанс Груп» належні йому права вимоги до відповідача. Відповідно до Реєстру боржників до такого Договору факторингу ТОВ «ФК Сіті Фінанс Груп» набув права грошової вимоги до відповідача за зазначеним кредитним договором. 25.08.2021 року між ТОВ «ФК Сіті Фінанс Груп» та ТОВ «ФК Айконс» було укладено Договір факторингу №1-25/08/2021, за яким первісний кредитор передав ТОВ «ФК Айконс» належні йому права вимоги до відповідача. На підставі викладеного просив суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК Айконс» заборгованість за кредитним договором №2623600063/485580 від 10.02.2020 року в сумі 6398,60 грн, яка складається з: 2000,00 грн заборгованості по кредиту; 4398,60 грн заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Також просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн.
Ухвалою судді від 30.07.2025 року відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
17.09.2025 року від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат, пов'язаних у зв'язку із розглядом справи, у якій позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь понесені витрати на правову допомогу в розмірі 10500,00 грн.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, справу просив розглядати без його участі, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з'явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлялася рекомендованими поштовими відправленнями, які було повернуто до суду Укрпоштою з відміткою про відсутність відповідача за місцем проживання. Відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Заяв, клопотань, відзиву від неї не надходило.
За таких обставин суд вважає за можливе ухвалити у даній справі заочне рішення.
Враховуючи неявку в судове засідання усіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
На підставі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно із ст. 1049 ЦК Укаїни позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.
На підставі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Крім того суд вказує, що за п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до змісту ч. 1-5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
За ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти
електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
На підставі ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
На підставі абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
З урахуванням викладеного вмотивування суд дійшов висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Головне, щоб електронний договір включав усі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним через недодержання письмової форми в силу прямої вказівки закону.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Отже, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є комбінацією цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічна правова позиції була викладена Верховним Судом у постанові від 12 січня 2021 року по справі № 524/5556/19.
Судом було встановлено, що 10.02.2020 року між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису було укладено договір про надання фінансового кредиту №2623600063/485580, за умовами якого кредитор надав боржнику позику в сумі 2000,00 грн строком на 29 днів, з кінцевою датою повернення 09.03.2020 року, зі сплатою 693,5% річних від суми кредиту з розрахунку 1,9% на добу.
З довідки про ідентифікацію ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» вбачається, 10.02.2020 року на мобільний телефон НОМЕР_1 було відправлено одноразовий ідентифікатор R90890.
Таким чином суд дійшов висновку, що договір про надання фінансового кредиту №2623600063/485580 від 10.02.2020 року був підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, чим підтверджено укладання сторонами такої угоди, оскільки без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт позивача за допомогою логіну та пароля договір між сторонами не був би укладений, тому сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.
Підписуючи договір про надання фінансового кредиту №2623600063/485580 від 10.02.2020 року ОСОБА_1 зазначила свій банківський рахунок НОМЕР_2 .
Згідно повідомлення ТОВ «Платежі онлайн» від 09.07.2025 року №2025-ПО/209 грошові кошти в сумі 2000,00 грн були перераховані 10.02.2020 року на рахунок НОМЕР_2 .
Судом також було встановлено, що 20.08.2021 року між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група'та ТОВ «ФК Сіті Фінанс Груп» було укладено Договір факторингу №1-20/08/2021, за яким первісний кредитор передав ТОВ «ФК Сіті Фінанс Груп» належні йому права вимоги до відповідача. Відповідно до виписки з Реєстру боржників до цього Договору факторингу ТОВ «ФК Сіті Фінанс Груп» набув права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 6398,60 грн, з яких 2000,00 грн сума боргу за основною сумою заборгованості та 4398,60 грн сума боргу за відсотками.
25.08.2021 року між ТОВ «ФК Сіті Фінанс Груп» та ТОВ «ФК Айконс» було укладено Договір факторингу №1-25/08/2021, за яким ТОВ «ФК Сіті Фінанс Груп» передав ТОВ «ФК Айконс» належні йому права вимоги до відповідача. Відповідно до витягу з Реєстру боржників до цього Договору факторингу ТОВ «ФК Айконс» набув права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 6398,60 грн, з яких 2000,00 грн сума боргу за основною сумою заборгованості та 4398,60 грн сума боргу за відсотками.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином права вимоги за договором про надання фінансового кредиту №2623600063/485580 від 10.02.2020 року, укладеним ОСОБА_1 із ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» перейшло до ТОВ «ФК Айконс».
Суд при цьому встановив, що ОСОБА_1 належним чином не виконувала взяті на себе зобов'язання за кредитним договором щодо повернення кредиту та процентів за користування ним, внаслідок чого утворилась заборгованість.
Вирішуючи питання про розмір такої заборгованості суд зазначає, що відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року (провадження №14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого ч.1ст.1048 ЦК Українипро щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України.
У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з ч.2 ст.625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»).
Згідно п. 1.2 Договору про надання фінансового кредиту №2623600063/485580 від 10.02.2020 року кредит надається строком на 29 днів, тобто до 09.03.2020 року. Строк дії договору 29 днів, але в будь-якому разі цей договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов'язань за цим договором.
Згідно п. 1.3 Договору про надання фінансового кредиту №2623600063/485580 від 10.02.2020 року за користування кредитом клієнт сплачує товариству 693,5% річних від суми кредиту в розрахунку 1,9% на добу. Тип процентної ставки - фіксована.
Отже, з урахуванням викладеного, слід дійти висновку, що за умовами договору про надання фінансового кредиту №2623600063/485580 від 10.02.2020 року, укладеного з відповідачем, проценти за користування кредитними коштами можуть бути нараховані лише протягом 29 днів, тобто протягом строку, на який були надані такі кошти і, враховуючи визначену фіксовану процентну ставку за кредитом, нарахування процентів має проводитися на рівні фіксованої процентної ставки.
Таким чином обґрунтованою є заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем за договором №2623600063/485580 від 10.02.2020 року в сумі 3102,00 грн, з яких 2000,00 грн - борг за кредитом, 1102,00 грн - відсотки за користування кредитом, що повністю узгоджується із умовами кредитного договору, яким визначено, що відсотки на суму боргу нараховуються від дати видачі кредиту та протягом 29 днів у розмірі 1,9 % (2000 х 29 х 1,9 % = 1102).
Підсумовуючи, суд зазначає, що позовні вимоги ТОВ «ФК Айконс», заявлені до відповідача, підлягають на підставі викладеного судом мотивування частковому задоволенню шляхом стягнення на користь позивача з ОСОБА_1 боргу за договором про надання фінансового кредиту №2623600063/485580 від 10.02.2020 року в сумі 3102,00 грн.
Згідно ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Таким чином, суд враховує те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).
Участь адвоката, який представляє інтереси позивача у справі та факт надання правової допомоги підтверджено наступними документами: договором про надання правової допомоги №16/06/2025 від 16.06.2025 року з переліком видів послуг адвоката; актом про отримання правової допомоги від 15.09.2025 року, яким визначено вартість години роботи адвоката та визначена вартість юридичних послуг, наданих адвокатом Пархомчуком С.В., в загальній сумі 10500 грн., а також кількість часу витраченого на надану правову допомогу з детальним переліком проведеної роботи; рахунком від 15.09.2025 року; платіжною інструкцією №11977 від 15.09.2025 року про оплату за правничу допомогу згідно договору про надання правової допомоги від 16.06.2025 року на суму 10500,00 грн.
Відповідачка не подала заперечень з приводу неспівмірності витрат позивача на правничу допомогу, а суд, в свою чергу, не вправі самостійно перебирати на себе обов'язок сторони щодо оспорювання понесених іншою стороною витрат на правничу допомогу.
За правилами ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги суд задовольняє у частковоі, тому стягненню з відповідача підлягає судовий збір пропорційно розміру задоволених судом позовних вимог, тобто в сумі 1174,36 грн (3102/6398,6 х 2422,40 = 1174,36) грн та судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5090,33 грн (3102/6398,6 х 10500 = 5090,33) грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 263-265, 280-281 ЦПК України, суд
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айконс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстрована по АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айконс» (місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, буд. 12, інше нежитлове приміщення 1008; код ЄДРПОУ 44334170) заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту №2623600063/485580 від 10.02.2020 року у загальному розмірі 3102 (три тисячі сто дві) гривні 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 (народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстрована по АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айконс» (місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, буд. 12, інше нежитлове приміщення 1008; код ЄДРПОУ 44334170) судові витрати на оплату судового збору в розмірі 1174 (одна тисяча сто сімдесят чотири) гривні 36 копійок та судові витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 5090 (п'ять тисяч дев'яносто) гривень 33 копійки.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте Арбузинським районним судом Миколаївської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржене іншими учасниками справи в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.О.Догарєва