Справа № 127/12781/25
Провадження 2/127/2490/25
09 жовтня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Горбатюка В.В.,
за участю секретаря Левченко А.М.,
представника позивача Каленяка Е.А.,
відповідача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ПАТ НАСК «Оранта», ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,
До Вінницького міського суду Вінницької області звернулась ОСОБА_3 з позовом до ПАТ НАСК «Оранта», ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до постанови Вінницького міського суду у справі №127/37296/24 від 03.12.2024 водій ОСОБА_1 07.11.2024 року о 19:50 год. по вул. Замостянська, 37, в м. Вінниця, керуючи транспортним засобом марки «BMW 520D», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по другорядній дорозі, не надав перевагу в русі транспортному засобу марки «Nissan Qashqai», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався по головній дорозі, та скоїв з ним зіткнення. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Згаданою постановою ОСОБА_1 визнано винним та притягнуто до адмінвідповідальності за ст. 124 КУпАП.
Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу марки «BMW 520 d», д.н.з. НОМЕР_1 , на момент ДТП 07.11.2024 року була застрахована за Договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 26.01.2024 року №219109394.
Власником транспортного засобу «Nissan Qashqai», д.н.з. НОМЕР_2 є ОСОБА_3 . НАСК "Оранта" 14.01.2025 здійснило Позивачу виплату страхового відшкодування в сумі 20473,57 грн. Позивач не погодився із такою сумою, тому замовив експертну оцінку колісного транспортного засобу, згідно із висновком якої, на дату оцінки 07.11.2024, сума матеріальних збитків внаслідок ДТП становила 135 038,84 грн.
Виходячи з різниці, встановленої висновком експерта сумою матеріальних збитків, (135038,84 грн), та фактично виплаченої суми відшкодування (20473,57 грн.) підлягає стягненню з відповідача НАСК "ОРАНТА" недоплачена сума страхового відшкодування в розмірі 114565,27 грн. Однак НАСК "Оранта" не здійснила виплату страхового відшкодування, на яке Позивач має право відповідно до вимог Закону.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка виникла з вини ОСОБА_1 , Позивач пережила нервовий стрес, який пов'язаний із страхом за своє здоров'я та життя, у зв'язку із пошкодженням транспортного засобу, який належить Позивачу та є її єдиним транспортним засобом, вона пережила емоційний стрес, який супроводжувався почуттями розгубленості, негативними переживаннями, тривогою та емоційною напругою. Свої моральні страждання Позивач оцінює в 10000 грн. Зважаючи на вказане, позивач просить стягнути із страхової компанії витрати пов'язані із проведенням експертизи та 114565,27 грн матеріальних збитків; із відповідача ОСОБА_1 - франшизу 1500 грн, моральну шкоду - 10000 грн. Також просить стягнути з відповідачів витрати, пов'язані із розглядом справи.
Ухвалою суду від 29.04.2025 прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі. Сторонам роз'яснено право надати відзив з наданням усіх доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтується відзив на позовну заяву та відповідь на такий відзив для подання заперечення на відповідь на відзив з наданням усіх доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтується заперечення на відповідь на відзив.
Позивач 07.05.2025 звернувся із заявою про уточнення позовних вимог. Просив у позові вказати вірно по батькові позивача « ОСОБА_4 », оскільки представник допустив помилку при написанні позову, вказавши невірно по батькові - « ОСОБА_5 ». Також уточнив суму, що потрібно стягнути з страхової компанії, оскільки після відкриття провадження у справі НАСК "ОРАНТА" здійснила часткове страхове відшкодування в сумі 66000 грн. Позивач зменшив позовні вимоги на вказану суму, тому просить стягнути з НАСК "ОРАНТА" 48565,27 грн недоплаченої частки страхового відшкодування, 3800 грн витрати по оплаті виготовленні висновку експертного дослідження. До відповідача ОСОБА_1 позовні вимоги позивач не змінював, витрати пов'язані із розглядом справи також не змінні.
Представник НАСК "ОРАНТА" 12.05.2025 подав відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти задоволення позову з таких підстав. 07.11.2024 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «BMW S20D», д.н.з. НОМЕР_3 та автомобіля «Nissan Qashqai», д.н.з. НОМЕР_4 . 11 листопада 2024 року до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» звернувся Позивач та надала автомобіль «Nissan Qashqai», д.н.з. НОМЕР_4 на огляд. Огляд автомобіля проводився в присутності Позивача (фото додаються, у разі необхідності фото пошкоджень можуть бути надані на CD диску). Також ОСОБА_3 , надала пояснення зазначаючи їх в заяві про страхове відшкодування від 11.11.24, та чітко вказала, що пошкодження які утворились на автомобілі «Nissan Qashqai», д.н.з. НОМЕР_5 в результаті ДТП 07.11.2024, а є: « ...пошкодження водійської та пасажирської дверей, вм'ятина порогу під водійською стороною, збільшення між дверних пройом....». Також Позивач надала до НАСК «ОРАНТА» рахунок СТО ТОВ «Автомир-Н» на суму 149 000,00 грн., згідно наданого рахунку Позивачеві було запропоновано замінити 2 (двоє дверей) на нові (Двері передні J11E- на суму 39 500,00 грн., та Двері задні ліві J1 1Е- 37 333,00грн.). Звертає увагу суду, на те що Позивач сама зазначає про пошкодження порогу, та про те, що автомобіль «Nissan Qashqai», д.н.з. НОМЕР_6 , був оглянутий також на СТО ТОВ «Автомир-Н» і ніяких видимих пошкоджень по стійці на момент ДТП 07.11.2024 не було. Також ОСОБА_3 надала схему дорожньо-транспортної пригоди, згідно з якої, чітко зазначено пошкодження «Nissan Qashqai», днз. АB078410 вм?ятина водійської та пасажирської двері (схему додаємо).
ПАТ «НАСК «ОРАНТА» затвердила попередній розрахунок та здійснила виплату страхового відшкодування на ті рахунки які ОСОБА_3 власноруч забажала вказати. Одночасно ПАТ «НАСК «ОРАНТА» замовила незалежну експертизу (Звіт. «Nissan Qashqai», д.н.з. НОМЕР_7 , з детальним визначенням вартості матеріального збитку завданого збитку внаслідок його пошкодження при ДТП, яке сталось 07.11.2024 року). 3 розрахунком курсу долара США саме на момент ДТП.
Були зроблені висновки, згідно заключної частини Звіту про визначення вартості матеріального збитку завданого збитку завданого власнику колісного транспортного засобу №85-D/16/96/2024-11-07 від 24.04.2025 вартість матеріального збитку завдана власнику майна «Nissan Qashqai», д.н.з. НОМЕР_7 внаслідок ДТП 07.11.2024 складає 103199,33 грн. з ПДВ. п.2 Вартість матеріального збитку завдана власнику майна «Nissan Qashqai», д.н.з. НОМЕР_5 в наслідок ДТП 07.11.2024 складає 88713,94 грн. без ПДВ.
Крім того, страхувальником відшкодовується третій особі завдана внаслідок пошкодження транспортного засобу саме пряма шкода, в якій враховується вартість пошкоджених деталей транспортного засобу на момент ДТП. 14 січня 2025 року по передньому розрахунку було сплачено відшкодування у розмірі 20 473, 57 грн. Після того як ПАТ «НАСК «ОРАНТА» отримала Звіт №85-D/16/96/2024-11-здійснила додаткову сплату за пошкоджений автомобіль на Рахунок який зазначив Позивач у розмірі 66 740,37 грн. (20 473,57 грн. + 66 740,37 грн. = 87 213,94 грн. ( за мінусом франшизи 1 500,00 грн.). ПАТ «НАСК «ОРАНТА виконала своє зобов'язання перед Позивачем та сплатило страхове відшкодування.
Вказує, що наданий позивачем Висновок №39 від 09.03.2025 виготовлений з порушенням норм чинного законодавства, яке регулює питання щодо проведення експертизи та оцінки колісних транспортних засобів і є недостовірним, необ'єктивним та таким, що не підлягає врахуванню при винесенні рішення по справі.
Звертає увагу на те що, Позивач, пред'явивши вимоги про стягнення моральної шкоди 10000 грн, не надав жодних доказів в обґрунтування її наявності та розміру. Також вказує, що співробітники НАСК «ОРАНТА» не є учасниками ДТП, не є завдавачем шкоди позивачу, НАСК «ОРАНТА» несе свою відповідальність відповідно до договору страхування, на відміну від водія тому питання щодо стягнення витрат на правову та судову допомогу з страхової компанії є безпідставні.
Відповідь на відзив ПАТ «НАСК «ОРАНТА» від позивача не надходила.
Відповідач ОСОБА_6 правом на подання відзиву не скористався.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Просив задовольнити їх у повному обсязі.
Позивач у судові засідання не з'явилась. У матеріалах справи наявна заява про розгляд справи за її відсутності.
Представник відповідача ПАТ «НАСК «ОРАНТА» у судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позовних вимог. Просила відмовити у позові в повному обсязі з мотивів, викладених у відзиві.
Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги визнавав в частині стягнення з нього франшизи у розмірі 1500 грн. У решті позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди просив відмовити.
Дослідивши позовну заяву та письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_3 є власником транспортного засобу «Nissan Qashqai», номерний знак НОМЕР_2 , що підтверджується договором купівлі-продажу автомобіля №02062022 від 02.06.2022. Позивач придбала автомобіль у ТОВ «Плиски-Агро».
Відповідно до додаткової накладної №37 від 02.06.2022 до вказаного договору ціна придбаного автомобіля з ПДВ складає 420000 грн.
Згідно із листом №125/1 від 10.03.2025 ТОВ «Плиски-Агро» повідомляє, що автомобіль «Nissan Qashqai» придбало Товариство у офіційного дилера Nissan - ТОВ «Кий Авто Груп» 18.04.2019 згідно з договором №НЧ-172027. Упродовж строку використання вказаного авто для господарських потреб, його технічне обслуговування здійснювалось у офіційного дилера Nissan- ТОВ «Кий Авто Груп», про що свідчить договір підряду з технічного обслуговування автомобіля, рахунки акти виконаних робіт та платіжні доручення. 01.06.2022. Також вказано, що в подальшому автомобіль товариство продало ОСОБА_3 .
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області №127/37296/24 від 03.12.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Відповідно до вказаної постанови 07.11.2024 о 19:50 год. по вул. Замостянська, 37 в м. Вінниця водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «BMW 520D», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по другорядній дорозі, не надав перевагу в русі транспортному засобу марки «Nissan Qashqai», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався по головній дорозі, та скоїв з ним зіткнення. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постанова не оскаржувалася та набрала законної сили.
Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу марки «BMW 520D», номерний знак НОМЕР_1 , на момент ДТП 07.11.2024 застрахована за Договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №219109394. від 26.01.2024.
Відповідно до протоколу (акту) огляду транспортного засобу від 11.11.2024, складеного ОСОБА_7 , проведено огляд транспортного засобу марки «Nissan Qashqai», номерний знак НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_3 .
Згідно із листом №09-02-22/412 від 14.01.2025 страхова компанія повідомила ОСОБА_3 , що розглянувши матеріали справи №24-02-22319 ПАТ «НАСК «Оранта» прийнято рішення щодо виплати страхового відшкодування у розмірі 20473,57 грн згідно страхового акту №ОЦВ-24-02-22319/1.
Листом №09-02-17/1571 від 06.02.2025 страхова компанія повідомила ОСОБА_3 , що компанією здійснено розрахунок страхового відшкодування, під час здійснення якого бралися до уваги результати проведеного огляду пошкодженого транспортного засобу, а також положення Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №1335/5/1159 від 24.07.2009. Встановлено, що завданий ОСОБА_3 , як власнику пошкодженого транспортного засобу, складає 21973,57 грн. Вказано, що ПАТ «НАСК «Оранта» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 20473,57 грн, за мінусом франшизи у розмірі 1500 грн. Також повідомлено, що ПАТ «НАСК «Оранта» не вбачає підстав для доплати страхового відшкодування за рахунком на оплату №А-00001103 від 11.11.2024.
Відповідно до листа 09-02-17/3120 від 12.03.2025 ПАТ «НАСК «Оранта» направила адвокату Каленяку Е.А. копії матеріалів зі страхової справи №24-02-22319 щодо виплати страхового відшкодування за пошкоджений транспортний засіб «Nissan Qashqai», номерний знак НОМЕР_2 та повідомила про виплату страхового відшкодування у розмірі 20473,57 грн.
Відповідно до отриманих копій матеріалів зі страхової справи №24-02-22319 позивач долучив їх до позовної заяви, а саме: перелік пошкоджень страхових елементів, розрахунок страхового відшкодування, страховий акт №ОЦВ-24-02-22319/1. Згідно із вказаними документами розрахунок страхового відшкодування здійснено на підставі ремонтної калькуляції №22319 від 16.11.2024, відповідно до якої нараховано матеріальний збиток в сумі 21973,57 грн., за мінусом франшизи передбаченої договором страхування №219109394 від 26.01.2024 в сумі 1500 грн., сума страхового відшкодування становить 20473,57 грн.
Між Позивачем та Виконавцем ФОП ОСОБА_8 08.03.2025 укладено договір №39 на проведення експертної оцінки колісного транспортного засобу «Nissan Qashqai», номерний знак НОМЕР_2 .
Відповідно до висновку експертного дослідження №39 від 09.03.2025 сума матеріальних збитків внаслідок ДТП, завданих власнику автомобіля «Nissan Qashqai», д.н.з. НОМЕР_2 , станом на дату оцінки 07.11.2024 становила 135038,84 грн.
Позивач сплатила за проведену експертизу 3800 грн, що підтверджується квитанцією №0.0.5698364473.1 від 09.03.2025.
Разом із відзивом ПАТ «НАСК «Оранта» подало копії банківських виписок про виплачені ОСОБА_3 суми у розмірі 20473,57 грн та у розмірі 66740,37 грн.
Згідно із звітом про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу №85-D/16/96 від 24.04.2025, що доданий до матеріалів відзиву, встановлено, що 24.04.2025 до ФОП ОСОБА_9 звернулась страхова компанія із заявкою щодо виконання автотоварознвчого дослідження автомобіля «Nissan Qashqai», д.н.з. НОМЕР_2 , з метою визначення матеріального збитку завданого внаслідок його пошкодження при ДТП на дату 07.11.2024. Цим висновком встановлено, що вартість матеріального збитку завданого власнику згаданого автомобіля внаслідок ДТП складає 103199,33 грн з ПДВ на запасні частини та матеріали, 88713,94 грн без ПДВ.
Відповідно до страхового акту №ОЦВ-ЗГ-24-02-22319/2 страхова компанія затвердила суму страхового відшкодування до виплати ОСОБА_3 у розмірі 66740,37 грн. Обрахування вказаної суми відображено у розрахунку страхового відшкодування.
Також до відзиву додано та досліджено судом: поліс, заяву про страхове відшкодування, схеми місця ДТП, рахунок ОСОБА_3 на оплату №А-00001103 від 11.11.2024 на суму 149000 грн, фотокопії пошкоджень автомобіля, протокол огляду транспортного засобу від 11.11.2024, ремонтну калькуляцію №22319 від 16.11.2024, ремонтну калькуляцію №22319 від 24.04.2025.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною другою статті 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів. До них належить, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а збитками в свою чергу є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно з ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною 1 визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Тобто, порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому, такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права.
Без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів - цивільна відповідальність не настає.
Такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку із порушенням.
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
На підставі п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України, п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Відповідно до ч. 3 ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 990 Цивільного кодексу України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Згідно із ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України від 01 липня 2004 року №1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Згідно зі статтею 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» об'єктом обов'язкового страхування цивільно правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Стаття 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, які застрахувала свою відповідальність.
Статтями 28, 29 Закону №1961 - IV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Одночасно, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Страховик на підставі статті 29 та пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством та в межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, а різницю між реальними збитками і сумами в межах ліміту відповідальності на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.
Пунктом 33.3 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов'язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо- транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).
Згідно п.п. 34.2, 34.3 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Якщо представник страховика не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).
Відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку, серед іншого, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом. Оцінка майна у випадках її обов'язкового проведення, виконана суб'єктами, які не є суб'єктами оціночної діяльності, визнається недійсною (ч.4 ст.8 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).
Механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ встановлює Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (далі Методика), затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24 листопада 2003 року (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 липня 2009 року № 1335/5/1159).
Згідно з п.1.3 розділу І Методики, вимоги Методики є обов'язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб'єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб'єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб'єктами цивільно-правових відносин.
Відповідно до п.4.1 розділу ІV Методики, оцінка КТЗ передбачає урахування технічних, технологічних характеристик та особливостей об'єкта оцінки, умов його експлуатації, обслуговування та зберігання, технічного стану на підставі відповідної технічної, довідкової, облікової документації та обстежень. За результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. У разі проведення автотоварознавчої експертизи (експертного дослідження) за результатами здійснення відповідних досліджень експерт складає висновок експерта або інший документ, передбачений законодавством (п.4.3 розділу ІV Методики ).
Так, сторонами надано два експертних висновки про розмір завданого збитку позивачу.
Тому суд звертає увагу на наявність та характер пошкоджень, встановлених у двох експертних висновках.
За висновком позивача експерт після безпосереднього огляду автомобіля встановив такі його пошкодження:
Передні ліві двері деформовані, порушена геометрія каркасу.
Накладки передніх лівих дверей пошкоджені: подряпини, відшарування фактурної поверхні.
Задні ліві двері деформовані з порушенням геометрії каркасу.
Накладки задніх лівих дверей пошкоджені: подряпини, відшарування фактурної поверхні.
Центральна ліва стійка деформована в нижній частині (S=200?200 мм) з порогом 1-2 см.
Огляд автомобіля проводився безпосередньо експертом, що дозволило встановити локалізацію та характер пошкоджень.
За висновком (звітом), що поданий страховою компанією експерт на підставі поданих відповідачем фотографій зафіксував такі пошкодження:
Поріг передніх дверей лівий - деформація.
Передні ліві двері - пошкодження лакофарбового покриття.
Задні ліві двері - пошкодження лакофарбового покриття.
Поріг задніх дверей лівий - пошкодження лакофарбового покриття.
Додатково зафіксовані деформації ущільнювачів дверей, плівок рам вікон, комплектів кріплень та захисних накладок на задніх дверях.
Огляд проводився по фотографіях, без безпосереднього контакту з транспортним засобом.
Висновок позивача включає деформації каркасу дверей і центральної стійки, що не були зафіксовані у висновку відповідача.
Висновок відповідача охоплює деформації порогів, лакофарбове пошкодження дверей, кріплень та накладок, але не дозволяє оцінити деформації каркасу дверей та стійки, оскільки огляд транспортного засобу проведено по фотографіях.
Суд вважає, що висновок позивача відображає повний обсяг пошкоджень, локалізацію та характер деформацій, що відповідає фактичним обставинам ДТП, тоді як висновок відповідача обмежений за обсягом і не дозволяє повноцінно оцінити причинно-наслідковий зв'язок між ДТП і пошкодженнями.
З огляду на викладене, суд надає перевагу висновку експерта позивача при визначенні розміру матеріального збитку.
Одночасно, суд критично оцінює доводи відповідача щодо недостовірності висновку експерта ОСОБА_8 №39 від 09.03.2025, поданого позивачем.
Із матеріалів справи встановлено, що висновок експерта Терентьєва Л.І. №39 від 09.03.2025, наданий позивачем, ґрунтується на безпосередньому огляді пошкодженого автомобіля, проведеному експертом із фактичним доступом до транспортного засобу.
Натомість експертний висновок, поданий відповідачем, було складено на підставі фотоматеріалів, зроблених експертом страхової компанії під час первинного огляду автомобіля. Враховуючи, що пошкодження центральної стійки мають локалізований характер і можуть бути виявлені лише при безпосередньому візуальному огляді (а не за фотографіями зовнішніх панелей), відсутність їх фіксації у фотозвіті (на що посилався представник відповідач) не може свідчити про відсутність самого пошкодження.
Суд бере до уваги, що експерт, залучений позивачем, безпосередньо оглядав автомобіль, що забезпечило об'єктивність оцінки стану елементів кузова, на відміну від експертизи відповідача, виконаної за опосередкованими даними, що обмежує її точність. З урахуванням цих обставин суд визнає висновок експерта Терентьєва Л.І. більш повним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам ДТП.
Доводи відповідача, що експерт у своєму висновку зазначив про пошкодження переднього бампера праворуч, які не мають відношення до ДТП, суд відхиляє, оскільки з матеріалів експертизи встановлено, що такі пошкодження не включені до калькуляції вартості відновлювального ремонту та не включені до пошкоджень, пов'язаних з ДТП, які суд вище перераховував, а тому не впливають на розмір заявленої до стягнення шкоди.
Посилання відповідача на те, що пошкоджень стійки не було зафіксовано при огляді на СТО ТОВ «Автомир-Н» або в акті огляду страхової компанії, суд оцінює критично, оскільки зазначені огляди проводилися без участі експерта, який має спеціальні знання у сфері автотоварознавства.
Не заслуговують на увагу твердження відповідача про відсутність фото експерта із пошкодженою стійкою від позивача, оскільки такі пошкодження включені експертом в акт безпосереднього огляду транспортного засобу, який містить конкретний опис пошкоджень і їх площі.
Суд також не бере до уваги посилання відповідача, що огляд проведено через 4 місяці після ДТП, оскільки позивач надала обґрунтовані пояснення щодо цього, зокрема, що переписка із страховою компанією про відшкодування збитків та відмова їх відшкодовувати значно затягнули час, а також тому, що виявлені пошкодження за своїми характеристиками та місцем розташування повністю відповідають механізму бокового удару, який мав місце під час зазначеної ДТП. Доказів утворення цих пошкоджень у пізніший період матеріали справи не містять.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що висновок експерта ОСОБА_8 є належним, допустимим і достовірним доказом у справі, який відображає реальний обсяг пошкоджень автомобіля, тоді як висновок експерта відповідача не може бути покладений в основу судового рішення, оскільки складений без безпосереднього огляду об'єкта та не відображає повного характеру деформацій кузова транспортного засобу.
За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення недоплаченої частки страхового відшкодування у розмірі 46324,90 грн (135038,84 грн (сума матеріальних збитків відповідно до висновку експертного дослідження №39 від 09.03.2025) - 20473,57 грн - 66740,37 грн (відшкодовані суми) - 1500 грн (франшиза = 46324,90 грн).
Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі- обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Статтею 12 Закону №1961-IV визначено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Відповідно до п. 36.6. ст. 36 загаданого Закону, страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
Враховуючи, що Договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 26.01.2024 року №219109394 встановлено франшизу в розмірі 1500 грн, вказану суму необхідно стягнути з ОСОБА_1 .
Щодо заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 моральної шкоди суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Під моральною шкодою потрібно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до п. 1, п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.
Відповідно до положень п. 9 Постанови передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок протиправних дій відповідача, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Як встановлено в судовому засіданні з вини відповідача позивач потрапила у ДТП, у зв'язку із чим пережила значний стрес, крім того їй було завдано моральної шкоди, як власнику транспортного засобу, який зазнав механічних ушкоджень. Зазначені обставини протягом певного періоду часу змушували позивача вживати додаткових заходів для організації свого життя без наявності автомобіля. Водночас суд бере до уваги заперечення ОСОБА_1 , що позивач не надала доказів, які б підтверджували саме такий розмір завданої моральної шкоди.
Тому, з огляду на викладене, беручи до уваги ступінь вини відповідача, характер моральних страждань, які зазнала позивач, враховуючи її хвилювання, пов'язані з наслідками неправомірних дій відповідача ОСОБА_1 , а також виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості та співмірності, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення моральної шкоди з відповідача на його користь підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 5000 грн.
Моральну шкоду в розмірі 5000 грн суд оцінює як належну і допустиму грошову компенсацію моральних страждань позивача і такий розмір моральної шкоди суд вважає справедливим та співмірним перенесеним позивачем моральним стражданням.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується ст. 141 ЦПК України.
Щодо понесення відповідачем витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, пов'язані з розглядом справи.
Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначається ст. 137 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Як передбачено ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідач у відзиві просив стягнути з позивача судові витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката.
Судом установлено, що в матеріалах справи міститься ордер серії АВ №1189019 від 11.04.2025 на надання правничої допомоги ОСОБА_3 адвокатом Каленяком Е.А. та копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВН №0000041 від 19.07.2015, видане Каленяку Е.А.
Позивач ОСОБА_10 з адвокатом Каленяком Е.А. уклав договір про надання правничої допомоги від 07.03.2025. Пунктом 5.1 договору визначено, що за надання правової допомоги клієнт зобов'язується виплачувати адвокату гонорар, розмір якого складає 10000 грн. Додано квитанцію про оплату позивачем послуг адвоката Каленяка Е.А. на суму 10000 гривень.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно з якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Вказані положення процесуального закону дають підстави для висновку, що для включення всієї суми гонорару на відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено не тільки, що рішення ухвалене на користь сторони, яка користувалася послугами адвоката, а також що за цих обставин справи такі витрати сторони були необхідними, а розмір є розумний та виправданий.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані із розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу, суд вважає, що такі судові витрати дійсно було пов'язані саме із розглядом цієї справи, а виконана робота знайшла своє відображення в матеріалах справи. Суд оцінює надану правничу допомогу адвокатом Каленяком Е.А., враховуючи часткове задоволення позову, в розмірі 6000 грн, а тому із відповідачів на користь позивача потрібно стягнути 6000 грн за отриману нею правничу допомогу.
Щодо витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.
Позивач сплатила судовий збір за звернення з позовними вимогами майнового характеру та про відшкодування моральної шкоди в розмірі 1298,65 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому суд вважає, що з відповідачів потрібно стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 1142,16 грн (87,95% від задоволених вимог) у рівних частках, тобто по 571,08 грн.
Позивач сплатила за проведення експертного дослідження №39 від 09.03.2025 суму в розмірі 3800 грн, що підтверджується квитанцією №0.0.5698364473.1 від 09.03.2025.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані із розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з ПАТ НАСК «Оранта» потрібно стягнути на користь позивача витрати на проведення експертного дослідження у розмірі 3342,10 грн (87,95% від задоволених вимог).
Керуючись Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 12, 13, 81, 141, 178, 263-265, 273, 279, 354 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_3 до ПАТ НАСК «Оранта», ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ПАТ НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду, завдану внаслідок ДТП, в розмірі 46324 (сорок шість тисяч триста двадцять чотири) гривні 90 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 франшизу у розмірі 1500 (одну тисячу п'ятсот) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень.
Стягнути з ПАТ НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_3 витрати на проведення експертного дослідження в розмірі 3342,10 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , ПАТ НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 1142,16 гривень у рівних частках, тобто по 571,08 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , ПАТ НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу в розмірі 6000 гривень у рівних частках, тобто по 3000 гривень.
У решті позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення чи складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 09 жовтня 2025 року.
Позивач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_8 , АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_9 , АДРЕСА_2
Відповідач: ПАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", ЄДРПОУ 00034186, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7Д.
Суддя В. В. Горбатюк