Справа № 724/3440/25
Провадження № 3/724/1914/25
09 жовтня 2025 року м. Хотин
Суддя Хотинського районного суду Чернівецької області Ковальчук Т.М., розглянувши матеріали, які надійшли з відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.204-1 КУпАП,
Відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №344670 від 20 липня 2025 року, відповідно до якого ОСОБА_1 20 липня 2025 року о 01:20 годині був виявлений у групі осіб з іншою особою прикордонним нарядом «Контрольний пост» на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 », на території Хотинської ОТГ Дністровського району Чернівецької області, в межах контрольованого прикордонного району, на напрямку н.п.Мамалига-н.п.Корнешти під час перевірки документів, що посвідчують особу, за спробу незаконного перетину державного кордону поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України шляхом прямування в напрямку державного кордону, чим порушив вимоги ст.9,12 Закону України «Про Державний кордон України» від 04.11.1991 року, за що передбачена відповідальність за ч.2 ст.204-1 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання 09.10.2025 року о 09:00 год не з'явився, про день, час і місце розгляду справи був завчасно повідомлений в установленому законом порядку (а.с.10-11), заяв про розгляд справи у його відсутності або про відкладення судового розгляду від останнього не надходило.
Приймаючи до уваги, що судом вжито необхідних заходів для забезпечення участі ОСОБА_1 в судовому засіданні, доказів на поважність причин його неявки в судове засідання останнім не надано, враховуючи, що по даній категорії справи присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою, тому з метою уникнення затягування розгляду справи, вважаю, що в матеріалах справи є достатньо даних для її розгляду по суті за відсутності ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Стаття 9 КУпАП передбачає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП - суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
В силу ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Частиною 1 ст.204-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Згідно ч.2 ст. 204-1 КУпАП передбачено відповідальність за ті самі дії, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Із суб'єктивної сторони таке правопорушення може бути вчинене лише із прямим умислом.
Відповідно до ст.9 Закону України «Про Державний кордон України» перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку.
Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.
Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.
Порушенням державного кордону України є також перетинання його будь-якими технічними або іншими засобами без відповідного на те дозволу чи з порушенням встановленого порядку.
Частиною 12 вказаного Закону встановлено, що пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в'їзду на територію України або виїзду з України. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон України провадиться відповідно до законодавства України і міжнародних договорів України.
Проте, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 інспектором прикордонної служби в порушення вимог ст.255 КУпАП не було зібрано жодних доказів того, що ОСОБА_1 скоїв правопорушення передбачене ст.204-1 ч.2 КУпАП, оскільки з протоколу не вбачається того, які безпосередні дії він вчинив з метою здійснення спроби перетину кордону, оскільки лише сам факт перебування на відстані 23 кілометрів від лінії Державного кордону України не може свідчити про такий намір.
Із рапорту інспектора прикордонної служби ОСОБА_2 вбачається, що він перебував 20.07.2025 року в прикордонному наряді «Контрольний пост» на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 », на території Хотинської ОТГ Дністровського району Чернівецької області, на околиці населеного пункту Атаки, близько 23:00 год. 20.07.2025 року було зупинено транспортний засіб, в якому у якості пасажирів слідували двоє громадян: ОСОБА_1 , мешканець Полтавської області та ОСОБА_3 , мешканець Київської області. У процесі перевірки було встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 самовільно залишили військову частину без відповідного дозволу, також останні мали при собі паспорти громадян України для виїзду за кордон. Під час опитування мети поїздки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зізналися у намірі незаконно перетнути державний кордон з України в Румуніюта відносно них було складено протоколи про адміністративне правопорушення, передбачене за ч.2 ст.201-1 КУпАП (а.с.4).
Отже, рапорт уповноваженої особи прикордонної служби свідчить, що ОСОБА_1 рухався у транспортному засобі та перевірка документів пасажира здійснювалась на контрольному посту у с.Атаки за 23 км від лінії державного кордону.
ОСОБА_1 в письмових поясненнях від 20.07.2025 року пояснив, що направлявся до кордону на автомобілі та мав намір незаконно перетнути державний кордон з метою воз'єднання з сім'єю (а.с.3).
Копія протоколу про адміністративне правопорушення щодо іншої осоюи, у групі із яким, згідно протоколу, ОСОБА_1 вчинив спробу незаконного перетину кордону, пояснення цієї особи, судові рішення щодо цієї особи (якщо вони вже прийняті судом) та даних про набрання рішенням законної сили, тощо, у справі відсутні.
Суд враховує, що пояснення особи, яка притягається до відповідальності, не можуть бути єдиним доказом, на якому ґрунтується адміністративне обвинувачення.
За таких обставин суд у цьому випадку, керуючись ст.62 Конституції України, критично оцінює пояснення, які надані уповноваженій на складання протоколу про адміністративне правопорушення особі (фактично стороні обвинувачення) під час досудової підготовки матеріалів.
Навіть, якщо брати до уваги зміст пояснень ОСОБА_1 , особа не може бути притягнута до відповідальності за наміри незаконно перетнути кордон, які не реалізувались у конкретних діях. Однак, активних дій, окрім того, що рухався у транспортному засобі через н.п. Атаки за 23 км від кордону, ОСОБА_1 на час перевірки документів та складання протоколу не вчиняв.
Іншими доказами не було підтверджено наміру ОСОБА_1 здійснити перетин Державного кордону України поза пунктами пропуску.
Одного лише протоколу про адміністративне правопорушення, та рапорту інспектора прикордонної служби за відсутності інших доказів явно не достатньо для висновку про винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП.
Отже, до матеріалів справи не додано жодного доказу його вчинення, а саме в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 перетинав або здійснив спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади, у складі групи осіб. У даному випадку для підтвердження незаконного перетинання, або спроби перетинання Державного кордону України у групі осіб, інспектор прикордонної служби, відповідно до статті 251 КУпАП, мав би надати, зокрема, фотознімки, відеозапис події, тощо.
У зв'язку з чим, викладені у протоколі обставини не підтверджені наданими суду доказами, а тому протокол сам по собі не доводить винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.204-1 ч.2 КУпАП.
Наведені вище обставини свідчать, що адміністративне обвинувачення ОСОБА_1 у цій справі грунтується на припущеннях, а відповідно до ст.62 Конституції України усі сумніви тлумачаться на користь особи, яка притягається до відповідальності.
Зазначене узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
З огляду на викладене, приходжу до висновку, що матеріали справи не містять об'єктивних доказів того, що ОСОБА_1 була вчинена спроба перетину державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України.
У відповідності до вимог ст.7 ч.1 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного, враховуючи, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП, справа підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст.247 п.1, 283-285, 287-294 КУпАП, суддя
Провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ст.247 КпАП України, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Чернівецького апеляційного суду через Хотинський районний суд Чернівецької області.
Суддя Т. М. Ковальчук