Справа №: 148/2323/25 Справа №: 148/2322/25
Провадження № 3/148/1009/25
03 жовтня 2025 року суддя Тульчинського районного суду Вінницької області Дамчук О.О. розглянувши матеріали, які надійшли від Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області, про адміністративне правопорушення відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, не працюючого, раніше до адміністративної відповідальності притягувався 28.09.2024 за ч.2 ст. 126 Тульчинським РВП ГУНП у Вінницькій області,
за ст. ст. 130 ч. 1, 126 ч. 5 КУпАП,
30.08.2025 близько 01:09 години в м. Тульчин по вул. Желюка, ОСОБА_1 , керував транспортним засобом ВАЗ 2001, державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія проводився на місці зупинки зі застосуванням приладу Алкотест 6810 Драгер, результат позитивний 2,30 проміле, чим порушив вимоги п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху, тобто скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КпАП України, а саме : керування водіями транспортними засобами, в стані алкогольного сп'яніння.
Він же, 30.08.2025 близько 01:09 години в м. Тульчині по вул. Желюка, керував транспортним засобом ВАЗ 2001, державний номерний знак НОМЕР_1 , без посвідчення водія, тобто не маючи права керування транспортними засобами відповідної категорії, повторно протягом року, чим порушив вимоги п. 2.1. (а) ПДР, тобто вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.
У судове засідання особа, відносно якої розглядається справа про адміністративне правопорушення не прибула, про причини неявки суд не повідомила, про день та час слухання справи повідомлявся своєчасно та належним чином (а.с.15). Клопотань про відкладення слухання справи до суду не надав, представника не направив.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 277 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються протягом 15 діб.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно ч. ст. 277-2 КУпАП України, повістка особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
Із довідки про причини повернення поштової кореспонденції Ф.20 (а.с.15 зворот) вбачається, що адресат відсутній за вказаною адресою. Адресою проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено АДРЕСА_1 .
Верховний Суд не одноразово зазначав, що у тому випадку, якщо судова повістка повертається до суду з причин того, що «адресат відмовився» чи «адресат відсутній за вказаною адресою», то судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, а особа вважається повідомленою належним чином.
Отже, у разі, якщо судову повістку направлено судом за належною адресою і повернуто поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, враховуючи те, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що розгляд справи відбудеться за викликом Тульчинського районного суду, то вважаю, що адресат повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи.
Звертаю увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 по справі № 911/3142/19, відповідно до яких направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Таким чином, сам лише факт неотримання поштової кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав судову повістку за належною адресою та яка повернулася до суду в зв'язку з відмовою від її отримання або відсутністю адресата за вказаною адресою, вважається належним повідомленням, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка повідомила таку адресу проживання під час складання матеріалів про адміністративне правопорушення.
З огляду на те, що ОСОБА_1 , який притягується до адміністративної відповідальності, був обізнаний про складання щодо нього протоколів про адміністративні правопорушення, не вжив заходів для явки до суду, судові повістки повернулись у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, а тому його поведінка свідчить про свідоме затягування розгляду справи та зловживання процесуальними правами.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях (у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 року, у справі «Олександр Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року та «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року) неодноразово зазначав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Окрім того, як убачається із протоколів про адміністративні правопорушення, ОСОБА_1 був повідомлений, що розгляд справ про притягнення його до адміністративної відповідальності відбудеться за викликом у Тульчинському районному суді Вінницької області, про що наявні його підписи в протоколах.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
З огляду на зазначене вище, ОСОБА_1 , будучи обізнаним про наявність відносно нього адміністративних матеріалів, які розглядаються судом, не вживав жодних заходів, щоб дізнатись про стан судових проваджень, а тому за вказаних обставин, відповідно до ч.1 ст. 268 КУпАП, справа розглядається за відсутності ОСОБА_1 , оскільки його неявка не перешкоджає розгляду справ про адміністративні правопорушення по суті.
Стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справи про адміністративні правопорушення за статтями 130 та 126 КУпАП без обов'язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Таким чином, як встановлено у судовому засіданні, своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративні правопорушення передбачені ч. 1 ст. 130 та ч.5 ст. 126 КУпАП, а саме: керування транспортним засобом особою, яка перебуває у стані алкогольного сп'яніння та повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Приймаючи дане рішення, суд керується принципом "поза розумним сумнівом", зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України". Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Статтями 9 та 10 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Виходячи зі змісту статей 7, 254, 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється лише щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП настає у разі керування транспортним засобом особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Згідно ст.251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків, речовими доказами, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно пункту 27 постанови Пленуму ВСУ від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», судам слід враховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язанні знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
У п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до 2.9 (а) ПДР України забороняється керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції..
За змістом ст.266 КУпАП вбачається, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Із розділу 1 п.7 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 N 1452/735 зареєстрованої в МЮ України 11.11.2015 р. за N1413/27858 вбачається, що в разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
Відповідно до п. 10 розділу ІІ вказаної вище Інструкції результати огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів. У випадку установлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду.
Згідно п.2 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 р. N 1103 в редакції від 28.10.2015, встановлено, що огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Відповідно до п.3 зазначеного Порядку огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом.
Акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів складається у двох примірниках, один з яких вручається особі, щодо якої проводився цей огляд. Якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування на папері його показників, ці результати долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 3 ст. 266 КУпАП у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 329585 від 30.08.2025 та доданих до нього доказів, а саме: акту огляду, направлення на огляд до тульчинської ЦРЛ, позитивного результату тесту на вживання алкогольних напоїв де зазначено 2,30 проміле, що більше ніж у 11,5 разів перевищує допустиму законом норму, чим порушив вимоги п.2.9 (а) Правил дорожнього руху України, відповідно до якого забороняється керування у стані алкогольного сп'яніння.
В ході судового розгляду з наявних в матеріалах справи доказів, встановлено, що при оформленні адміністративного матеріалу за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 дотримано вимоги визначені законом та Інструкцією та відсутні докази незгоди особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення з проведеним оглядом на місці зупинки.
Також із копії постанови серії ББА № 334746 від 28.09.2024 вбачається, що ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП. Відомостей щодо скасування даної постанови матеріали справи не містять та особою, яка притягується до адміністративної відповідальності до суду не надано. Тому факт повторності вчинення правопорушення протягом року підтвердився в судовому засіданні, що дає підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Частиною 5 ст. 126 КУпАП встановлено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом вчинене повторно протягом року.
Згідно вимог пункту 2.1 (а) Правил дорожнього руху України - водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Статтею 32 Закону України «Про національну поліцію» передбачено, що поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи.
Відповідно до вимог Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-ХІІ, право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На вимогу працівника поліції особа, яка керує транспортним засобом повинна зупинитись та надати посвідчення водія, інші документи, що визначені законодавством.
Із змісту ст. 23 КУпАП встановлено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Статтею 33 КУпАП визначено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. Також стаття 30 КУпАП не містить застереження про накладення адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на осіб, які не отримували такого права.
Санкцією ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачене стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортним засобом особи без будь-яких застережень.
Частина 5 ст. 126 КУпАП є спеціальною нормою, яка передбачає відповідальність особи, яка не має права керування транспортним засобом, однак, здійснює таке керування повторно, протягом року. При цьому санкція ч.5 ст.126 КУпАП встановлює обов'язкове стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк від 5 до 7 років.
Чинне адміністративне законодавство розрізняє таких суб'єктів, як осіб, які здійснюють керування транспортним засобом та водія транспортного засобу. Відмінність вказаних суб'єктів полягає в тому, що водій транспортного засобу - це особа, яка здійснює керування таким транспортним засобом на законних підставах, оскільки набула у встановленому законом порядку право керування транспортним засобом. На відміну від водія, суб'єкт, передбачений ч.2 ст. 126 КУпАП, - це особа, яка не має (не набувала) права керування транспортним засобом у встановленому законом порядку. В даному випадку ч. 2 ст. 126 КУпАП є спеціальною нормою, яка врегульовує відповідальність особи, яка здійснює керування транспортним засобом, не отримавши на це відповідного права.
Зважаючи на викладене вище, особа, яка не має права на керування транспортними засобами, однак повторно протягом року вчинила правопорушення у вигляді такого керування, є суб'єктом правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, і до такої особи в обов'язковому порядку застосовується накладення стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
З урахуванням зазначеного та судової практики, що склалась упродовж останнього часу, рівними перед законом, в частині накладення стягнення та реалізації своїх прав, будуть як особи, які на час вчинення зазначеного адміністративного правопорушення офіційно не отримали посвідчення водія на право керування транспортними засобами, так і особи, які отримали таке посвідчення.
При цьому об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного суду в постанові від 04 вересня 2023 року (справа №702/301/20) звертала увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення. Обґрунтовуючи доводи, наведені у вказаній постанові Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного суду дійшла висновку, що суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.
Санкція ч. 5 ст. 126 КУпАП є безальтернативною стосовно видів стягнень, які мають бути накладені на особу, що порушила відповідні вимоги ПДР; дискреційні повноваження суду згідно з цією нормою поширюються виключно на визначення строку позбавлення права керування та вилучення транспортного засобу.
Згідно ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02).
Водночас Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2007 року у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, адміністративна відповідальність наступає керування у стані алкогольного сп'яніння та за повторне протягом року керування транспортним засобом не маючи права керування таким транспортним засобом, а тому ОСОБА_1 підлягає адміністративній відповідальності за ч.1 ст. 130 та ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Факт вчинення адміністративних правопорушень встановлений у судовому засіданні та підтверджується протоколами про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 № 438198 та серії ЕПР1 № 438205 від 30.08.2025; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння де зазначені ознаки алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова); направленням на огляд водія транспортного засобу до Тульчинської ЦРЛ; результатом тесту, в якому визначено позитивний результат, а саме: 2,30 проміле; копією постанови серії ЕНА № 5603628 від 30.08.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.5 ст. 121 КУпАП, у якій зазначено причину зупинки транспортного засобу, а саме: ОСОБА_1 керував транспортним засобом будучи не пристебнутим ременем безпеки; копією постанови серії ББА № 334746 від 28.09.2024 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення останнім правопорушення передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП; копіями постанов Тульчинського районного суду № 148/588/21 від 05.05.2021 та Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області серії БАБ № 802211 від 12.03.2021 за ч.1 ст. 130 та ч.2 ст. 126 КУпАП; довідками начальника Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області про відсутність у базі даних ІТС «ІПНП» інформації про отримання ОСОБА_1 посвідчення водія та щодо наявності в ОСОБА_1 адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху; DVD дисками із відеофіксацією адміністративних правопорушень.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, вбачається, що якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Санкцією ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачено, накладення стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Із протоколів про адміністративні правопорушення встановлено, що транспортний засіб ВАЗ 2101, державний номерний знак НОМЕР_1 , не належить особі, яка притягується до адміністративної відповідальності (належність ОСОБА_2 ), а тому не підлягає оплатному вилученню.
Згідно санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, вчинене правопорушення тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
За таких обставин, при призначенні адміністративного стягнення вважаю за можливе, на підставі ч.2 ст. 36 КпАП України, накласти стягнення в межах санкції статті, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. Також прийнято до уваги характер та ступінь тяжкості вчиненого адміністративного правопорушення, перевіривши існування обтяжуючих та пом'якшуючих обставин (судом не встановлено), дані про особу щодо якої розглядається справа про адміністративне правопорушення, не вперше притягується до адміністративної відповідальності, керував транспортним засобом не маючи при цьому права керування таким. Ставленням ОСОБА_1 до скоєного, його неявка у судове засідання, майновий та сімейний стан, ступінь його вини, характер вчинених правопорушень за ч. 5 ст. 126 та ч.1 ст. 130 КУпАП, які є потенційно загрозливими для забезпечення безпеки дорожнього руху й експлуатації транспорту, захисту життя та здоров'я людей, майнових прав фізичних і юридичних осіб.
З огляду на зазначене, вважаю, що для виправлення та попередження вчинення нових правопорушень, на особу, яка притягується до адміністративної відповідальності необхідно накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в межах санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП, з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 5 років, без оплатного вилучення транспортного засобу, оскільки матеріали справи не містять відомостей щодо прав власності ОСОБА_1 на транспортні засоби, а тому накладення такого стягнення є необхідним і достатнім в даному випадку, та відповідатиме меті адміністративного стягнення.
В силу ст. 40-1 КУпАП, на підставі ч.5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з особи, яка притягається до адміністративної відповідальності підлягає стягненню судовий збір, в розмірах встановлених законодавством України.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 33-36, 40-1, 130 ч.1, 126 ч.5, 221, 268, 280, 283-285, 287, 289, 307-308 КУпАП, суддя,
Об'єднати справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 5 ст. 126 та ч.1 ст. 130 КУпАП (№ 148/2323/25 та № 148/2322/25) в одне провадження, об'єднаній справі присвоїти номер 148/2323/25, провадження 3/148/1009/25.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчинені адміністративних правопорушень передбачених ч.1 ст. 130 та ч.5 ст. 126 КУпАП і накласти на нього адміністративне стягнення, на підставі ч.2 ст. 36 КУпАП, остаточно призначивши адміністративне стягнення в межах санкції ч.5 ст. 126 КУпАП у вигляді адміністративного штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить в сумі 40800,00 (Сорок тисяч вісімсот) гривень 00 коп. (рахунок UA418999980313080149000002001, отримувач коштів ГУК у Вінницькій області/ Він.обл./23231300, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37979858, Банк отримувача - Казначейство України (ел.адм.подат.) (ЕАП)) з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (П'ять) років.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 ), судовий збір на користь держави (отримувач коштів : ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, код класифікації доходів бюджету 22030106, рахунок UA 908999980313111256000026001, банк отримувача Казначейство України (ЕАП)) у розмірі 605,60 (Шістсот п'ять) грн 60 коп.
Штраф підлягає сплаті у 15-денний строк з дня вручення постанови або залишення апеляційної скарги без задоволення.
Копії платіжних документів подаються до органу, від імені якого накладено стягнення, у триденний строк з дня сплати.
Своєчасно несплачений штраф буде примусово стягнутий у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 308 КУпАП, за умови несвоєчасної сплати штрафу та виконання постанови в примусовому порядку, з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначений у відповідній статті КУпАП та витрати на облік зазначеного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду через Тульчинський районний суд Вінницької області.
Суддя О.О. Дамчук