18.09.06
Справа № 5/368-05.
за позовом регіонального відділення Фонду державного майна України поСумській області
до відповідачів - 1. Відкритого акціонерного товариства “Роменський молочний комбінат», с. Бобрик Роменського району;
2. Відкритого акціонерного товариства “Краснопільський маслозавод» смт. Краснопілля
про визнання недійсними договору та повернення майна
Суддя Гудим В.Д.
Представники:
Від позивача - предст. Каліман П.Г.
Від 1-го відповідача - предст. Марченко С.С.
Від 2-го відповідача - не з'явився
Суть спору: Викладена в ухвалах від 29.08.05р. та від 3.10.05р.
Позивач подав позовну заяву про визнання недійсним договору від 18.10.04р. купівлі-продажу нежитлового приміщення магазину (цегляного) літера М1 загальною площею 57,1 м2, розташованого за адресою: смт. Краснопілля, вул. Жовтнева, 11, укладеного між ВАТ “Роменський молочний комбінат» та ВАТ “Краснопільський маслозавод», а також про повернення зазначеного приміщення у власність держави та віднесення його до сфери управління позивача по даній справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що зазначений договір купівлі-продажу не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема законодавству про приватизацію та Цивільному кодексу України.
Перший відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що оспорюваний договір було укладено сторонами відповідно до вимог чинного законодавства.
Другий відповідач не подав відзиву на позовну заяву, тому відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:
Відповідно до умов укладеного між відповідачами договору купівлі-продажу від 18.10.2004р., ВАТ "Краснопільський маслозавод", в особі ліквідатора Лінкевича О.М., передав у власність ВАТ “Роменський молочний комбінат», нежитлове приміщення магазину (цегляного) літер М 1, загальною площею 57,1 м2., розташоване за адресою: смт. Краснопілля, вул. Жовтнева, 11.
Як зазначає позивач, ВАТ "Краснопільський маслозавод" придбав спірне приміщення, в процесі приватизації, що підтверджується договором купівлі-продажу № 217 від 1.03.2000р., укладеним між ним та позивачем. Пунктом 5.1 Договору № 217, ВАТ "Краснопільський маслозавод" зобов'язувався протягом 5-ти років з моменту підписання договору зберігати профіль діяльності спірного приміщення (магазин дрібного продажу продовольчих товарів), а в разі його відчуження, покласти зазначене зобов'язання на нового власника.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що абзацом 5 ч. 2 ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" передбачене відчуження об'єкту приватизації обтяженого зобов'язаннями лише за згодою органу приватизації, тобто позивача.
Уразі подальшого відчуження новий власник (1-й відповідач) приватизованого об'єкту у 2-во тижневий термін, з дня переходу до нього права власності на цей об'єкт, зобов'язаний подати до органу приватизації документи, що підтверджують такий перехід.
Частина 8 ст. 27 цього ж Закону містить положення, згідно з яким забороняється відчуження об'єкту приватизації без збереження зобов'язань, визначених умовами аукціону для нового власника.
Тобто, як вважає позивач, відповідачі порушили вимоги зазначених нормативних актів, зокрема другий відповідач в особі ліквідатора Лінкевіча О.М., продав об'єкт без дозволу позивача та не поклав зобов'язань передбачених п. 5.1. договору купівлі-продажу № 217 від 1.03.2000р., на нового власника, а перший відповідач не надав позивачеві документів, які передбачають перехід права власності до нього та не прийняв на себе зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу № 217 від 1.03.2000р.
В заперечення проти позовних вимог перший відповідач посилається на те, що відповідно до свідоцтва про власність № 372 від 10.01.01р., Реєстраційного посвідчення, Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданими 6.10.04р. КП «Сумське міське бюро технічної інвентаризації" спірне приміщення магазину на момент його відчуження належало ВАТ «Краснопільський маслозавод" на праві колективної власності.
17 листопада 2003р. постановою господарського суду Сумської області по справі № 6/2 ВАТ «Краснопільський маслозавод" було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора - Лінкевича О.М.
27 серпня 2004р. відбулися торги з продажу майна боржника, на яких перший відповідач на підставі договору купівлі-продажу придбав у власність приміщення магазину, що знаходиться за адресою: смт. Краснопілля, вул. Жовтнева, 11. Зазначений договір посвідчений нотаріусом і зареєстрований в установленому законом порядку.
Перший відповідач в обґрунтування своїх заперечень проти позовних вимог також посилається на те, що продаж зазначеного приміщення був здійснений при ліквідації підприємства, в спеціальному порядку, передбаченому ст.ст. 26, 30 Закону України «Про відновлення спроможності боржника або визнання його банкрутом", в Преамбулі якого зазначено, що цей закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури. Відповідно до Преамбули Закону України "Про приватизацію державного майна", цей закон регулює правові економічні та організаційні и приватизації державного майна. Таким чином, як зазначає перший відповідач, Закон України «Про відновлення спроможності боржника або визнання його банкрутом" є спеціальним законом, що регулює процедуру продажу майна, і саме його положеннями регулюються всі відносини, що виникли при укладенні та виконанні оспорюваного договору.
Крім того, як зазначає перший відповідач, відповідно до абз. 17 ч. 2 ст. 27 Закону "Про приватизацію державного майна", термін дії зазначених в п. 5.1. договору № 217 зобов'язань не повинен перевищувати п'яти років. Тобто такі зобов'язання могли діяти до 1.03.05р. Тому на даний час такі зобов'язання втратили чинність і їх дотримання не може вимагатись від власника.
Як вбачається з матеріалів справи, спірне приміщення було придбане першим відповідачам на аукціонних торгах з продажу майна боржника - банкрута.
В даному випадку продаж майна здійснювався в порядку, встановленому Законом України «Про відновлення спроможності боржника або визнання його банкрутом", який визначає умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури.
З матеріалів справи також вбачається, що на момент відчуження спірного майна, другий відповідач був законним власником цього майна, зокрема про це свідчить свідоцтво про власність № 372 від 10.01.01р., Реєстраційне посвідчення, Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно та Витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно.
Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим КП "Сумське міське бюро технічної інвентаризації" 24.12.04р., нежитлове приміщення магазину, загальною площею 57,1 м2., розташованого за адресою: смт. Краснопілля, вул. Жовтнева, 11 належить ВАТ "Роменський молочний комбінат" на праві колективної власності (а.с.27).
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про відновлення спроможності боржника або визнання його банкрутом", усі види майнових активів боржника, які належать йому на праві власності на дату відкриття ліквідаційної процедури включаються до складу ліквідаційної маси за винятком об'єктів житлового фонду та об'єктів комунальної структури.
Враховуючи зазначене, господарський суд вважає, що оспорюваний договір укладений між відповідачами відповідно до вимог чинного законодавства, тому підстав для визнання його недійсним немає.
Стосовно вимоги позивача щодо повернення майна, то в цій частині позов також задоволенню не підлягає, оскільки в даному випадку перший відповідач придбав це майно у законного власника, у порядку, встановленому для виконання судових рішень (по справі про банкрутство).
Відповідно до ч. 2 ст. 388 Цивільного кодексу України майно не може витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане в порядку, встановленому для виконання судових рішень, а в даному випадку саме в такому порядку, передбаченому Законом України «Про відновлення спроможності боржника або визнання його банкрутом" для виконання рішення суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури було продане спірне приміщення.
Статтею 49 Закону України "Про власність" встановлено, що володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом, третейським судом.
Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Матеріалами справи підтверджується факт того, що власником спірного приміщення є ВАТ "Роменський молочний комбінат" і незаконність набуття товариством права власності на магазин судом не встановлена.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,
суд вирішив:
В позові відмовити.
Суддя В.Д.Гудим