Справа № 706/1320/25 3/706/482/25
08 жовтня 2025 рокум.Христинівка
Суддя Христинівського районного суду Черкаської області Школьна А.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Уманського РУП ГУНП в Черкаській області, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заміжньої, працюючої збиральником овочів в Уманському тепличному комбінаті, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1
за ч. 1 ст. 184 КУпАП,
08.09.2025 до Христинівського районного суду Черкаської області від Уманського РУП ГУНП в Черкаській області надійшов на розгляд датований 26.08.2025 протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 476785, складений щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 12.08.2025 о 15 год 09 хв ухилилась від виконання батьківських обов'язків, передбачених ст. 150 Сімейного кодексу України, відносно малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки останній, 22.08.2025 о 15:07 під час гри з подругую ОСОБА_3 , вдарив її сокирою, внаслідок удару відбулась ампутація фаланги пальця.
Дії ОСОБА_1 поліцейським кваліфіковані за ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП права ОСОБА_1 роз'яснені.
У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що по АДРЕСА_1 вона проживає разом із чоловіком, повнолітньою донькою, матір'ю та малолітнім сином - ОСОБА_2 . ОСОБА_1 працює збирачем овочів в Уманському тепличному комбінаті. О 6 год 30 хв вона виїжджає на роботу, а повертається додому - після 18 год. Чоловік також працює - проходить військову службу. На період коли батьки працюють, догляд за малолітнім ОСОБА_4 здійснює його бабуся та старша сестра. Того дня ОСОБА_1 перебувала на роботі, а ОСОБА_4 разом із сусідськими дітьми бавилися на території домоволодіння та вирішили збудувати «шалаш». ОСОБА_4 знайшов стару сокиру, якою вони не користуються та їм вона не належить, і вирішив перерубати палку. В цей час сусідська дівчинка підставила руку та удар прийшовся по ній. ОСОБА_1 стверджує, що подія сталася випадково, умислу поранити дитину її син не мав. Взагалі ОСОБА_4 за характером спокійний, урівноважений, те що трапилося його сильно злякало.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали вказаної вище справи про адміністративне правопорушення, суддя дійшла до таких висновків.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 184 КУпАП настає за ухилення батьків та осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/ або неповнолітніх дітей.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.184 КУпАП України, проявляється у невиконанні батьками або особами, які їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку потерпілого без будь-якого нагляду; ухилення від виховання дітей (у т. ч. незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям); незабезпечення потерпілим безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці; невжиття заходів щодо їх лікування; безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.
Неналежне виконання обов'язків щодо виховання дітей означає бездіяльність, у результаті якої обов'язки по вихованню виконуються неякісно, не в повному обсязі. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.
Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Стаття 150 Сімейного кодексу України передбачає, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний і моральний розвиток, батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя.
Преамбула Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства» (далі - Закон № 2402-ІІІ) визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.
Завданням законодавства про охорону дитинства є розширення соціально-правових гарантій дітей, забезпечення фізичного, інтелектуального, культурного розвитку молодого покоління, створення соціально-економічних і правових інститутів з метою захисту прав та законних інтересів дитини в Україні (ст. 2 Закону № 2402-ІІІ).
Держава гарантує дитині право на охорону здоров'я, безоплатну кваліфіковану медичну допомогу в державних і комунальних закладах охорони здоров'я, сприяє створенню безпечних умов для життя і здорового розвитку дитини, раціонального харчування, формуванню навичок здорового способу життя.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (ст. 8 Закону № 2402-ІІІ).
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону (ч. 6 ст. 12 Закону № 2402-ІІІ).
Відповідно до статті 35 Закону № 2402-ІІІ особи, винні у порушенні вимог законодавства про охорону дитинства, несуть цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законів України.
Аналіз приписів Закону № 2402-ІІІ дає змогу дійти висновку, що під невиконанням обов'язків щодо виховання дітей варто розуміти різні форми бездіяльності, у результаті яких відсутня належна турбота про виховання неповнолітніх. Ухилення батьків та осіб, що їх замінюють від виконання своїх обов'язків може виражатися в тому, що вони не піклуються про моральне виховання, фізичний розвиток дітей і зміцнення їхнього здоров'я, тощо.
Отже, правовою підставою для покладення відповідальності на батьків за ч.1 ст.184 КУпАП є наявність ознак та елементів складу правопорушення, що полягає в невиконанні батьками обов'язків щодо утримання, виховання, навчання, захисту прав та інтересів неповнолітніх.
Відповідно до ч. 2 п. 16 постанови Пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Отже, ухиленням від виконання батьківських обов'язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством, і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.
На підтвердження обставин викладених у протоколі та винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 КУпАП, інспектор СЮП ВП № 3 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області надав такі докази:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 476785 від 26.08.2025, зміст якого наведено вище;
- копію рапорту від 12.08.2025 інспектора чергової частини Уманського РУП ГУНП в Черкаській області про надходження повідомлення щодо отримання дитиною травми середнього пальця внаслідок порізу сокирою (часткова ампутація). За словами матері, дитина отримала поранення під час гри. Повідомлення зареєстроване в ЄО за № 24873 від 12.08.2025;
- копію рапорту від 12.08.2025 інспектора чергової частини Уманського РУП ГУНП в Черкаській області про те, що на лінію 102 надійшло повідомлення з Уманської міської лікарні про доставлення із селища Верхнячка малолітньої ОСОБА_3 (7 років) з травмою пальця (поріз сокирою). Повідомлення зареєстроване в ЄО за № 24880 від 12.08.2025;
- копію довідки Уманської центральної міської лікарні №1690 від 12.08.2025, в якій зазначено, що у ОСОБА_3 травматична ампутація нігтьової фаланги;
- копію протоколу огляду місця події від 12.08.2025, проведеного слідчим за адресою: АДРЕСА_1 . Під час слідчої дії позаду господарських будівель домоволодіння, біля дерева слідчим виявлено сокиру з іржавою поверхнею та зарубини на дереві;
- копію заяви (згоди) ОСОБА_5 на огляд території домоволодіння АДРЕСА_1 ;
- пояснення ОСОБА_2 від 12.08.2025 про те, що він грався на території домоволодіння за місцем свого проживання разом із ОСОБА_6 та її братом ОСОБА_7 . За сараєм він взяв сокиру та вирішив вдарити нею по дереві. Коли наніс удар, почув крик ОСОБА_8 та побачив кров;
- пояснення ОСОБА_9 від 26.08.20205, в яких вона зазначила, що ОСОБА_6 є її донькою. 12.08.2025 вона перебувала вдома, а ОСОБА_8 гралася із дітьми на сусідній вулиці. Діти вирішили збудувати будинок та хотіли розрубати палку, яка не вміщалась у їх хатинку, тому сусідський хлопчик взяв сокиру та завдав удар, який випадково прийшовся по пальцю ОСОБА_8 . Донька прибігла додому та її було доставлено до лікарні в м. Умань;
- пояснення ОСОБА_1 від 26.08.2025 про те, що 12.08.2025 вона перебувала на робочому місці. У цей час до неї зателефонував працівник поліції та повідомив про дану подію;
- копію паспорта громадянина України особи на ім'я ОСОБА_1 (а.с. 12);
- копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 , з якого слідує, що ОСОБА_1 є матір'ю останнього.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 476785 від 26.08.2025 ОСОБА_1 ухилилася від виконання батьківських обов'язків, що виразилось, на думку посадової особи органу поліції, в тому що її малолітній син ОСОБА_2 під час гри випадково вдарив подругу сокирою по пальцю руки.
Протокол про адміністративне правопорушення, як процесуальний документ, є актом обвинувачення, та повинен відповідати вимогам ст. 256 КУпАП, зокрема, щодо зазначення суті вчиненого правопорушення.
Разом з тим, у протоколі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 не вказано, в чому конкретно полягає ухилення останньої від виконання нею обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання її сина, в яких її діях вбачаються ознаки правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП.
Неконкретність обвинувачення порушує право на захист особи, що притягається до адміністративної відповідальності, оскільки не дозволяє належним чином організувати ефективний захист своїх інтересів, а також позбавляє суд можливості належним чином перевірити твердження органу, який склав протокол, про вчинення особою адміністративного правопорушення.
Аналізуючи вищевказані норми законодавства, враховуючи обставини справи, а також те, що подія сталась випадково, під час перебування матері на робочому місці поза межами населеного пункту, суддя не вбачає підстав вважати, що ОСОБА_1 як матір неповнолітнього ОСОБА_2 ухилилася від виконання батьківських обов'язків щодо нього. Доказів, що свідчили б про зворотне, під час розгляду справи не встановлено.
Виходячи із практики ЄСПЛ, а також враховуючи вимоги ст. ст. 7, 254, 279 КУпАП суд повинен розглядати справу не інакше, як на підставі та в межах протоколу про адміністративне правопорушення.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП
Всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
При цьому, суд не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Положення ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Пунктом 1 статті 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Перевіривши докази у справі на допустимість, проаналізувавши їх у сукупності з точки зору достатності, суддя дійшла висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, не підтверджена наявними доказами, а відтак провадження у справі підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Керуючись статтями 7, 184, 245, 247, 256, 278, 280 КУпАП України, суддя
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення шляхом подачі апеляції через Христинівський районний суд Черкаської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Альона ШКОЛЬНА