Справа № 136/1917/25
провадження 1-кс/136/318/25
"09" жовтня 2025 р. м.Липовець
Слідчий суддя Липовецького районного суду Вінницької області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , заявника ОСОБА_3 , начальника СД ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Липовець, скаргу ОСОБА_3 на постанову від 23.09.2025 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025025060000102 від 23.09.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.129 КК України,
ОСОБА_3 звернулась до слідчого судді із зазначеною скаргою, в якій просить скасувати постанову від 23.09.2025 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025025060000102 від 23.09.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.129 КК України, винесену слідчим СВ ВП №4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_5 .
В обґрунтування скарги ОСОБА_3 зазначає, що вважає постанову передчасною, незаконною та такою, що підлягає скасуванню з наступного. Як зазначав в поясненнях дізнавачу ОСОБА_6 (свідок) він приїхав до заявниці, коли вона повідомила його про запах природнього газу в будинку. Останній, в свій час, працював в газовій службі. В кухні у газовому шлангу до плити він виявив відсутність прокладки, яка лежала поблизу. Ці пояснення ОСОБА_6 надавав в телефонному режимі. Згідно процесуального закону свідки ОСОБА_6 , не був допитаний в порядку передбаченому ст. 224 КПК України, тобто слідча дія «допит» проведена не була. З її сторони максимально надані можливі докази до матеріалів кримінального провадження: це і письмові докази, і відеозаписи, і клопотання про допит осіб в якості свідків. Дізнавач, на якого покладено обов?язок доказування вини, не вчинив всі можливі процесуальні дії (зокрема, не проведено одночасного допиту потерпілої та ОСОБА_7 ). 23 вересня 2025 по своїй ініціативі (без виклику її дізнавачем) ознайомилася з матеріалами провадження. 3 скріну мобільного вбачається, що 23.09.2025 з 16 години (період здійснення фотографування матеріалів) кримінальне провадження «не закінчено», оскільки на титульному аркуші відсутня дата у відповідній графі; опис матеріалів кримінального провадження не заповнений; міститься лист дізнавача щодо отримання характеристики з місця роботи ОСОБА_7 , яка на час ознайомлення з матеріалами була відсутня. Дізнавач не повідомив заявницю про закінчення кримінального провадження 23.09.2025 при ознайомленні з матеріалами. А тому 24.09.2025, після чергової події, яка сталася 23.09.2025 за участі ОСОБА_7 та при вчиненні ним протиправних дій, заявницею подано клопотання про долучення до матеріалів провадження додаткових доказів, а саме судового рішення від 22.09.2025, акту від 23.09.2025, а також фотознімків; клопотання проведення додаткового допиту, які залишилися не розглянутими у зв?язку з винесенням постанови, що оскаржується. Так, рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 22.09.2025 видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_7 останньому заборонено наближатися ближче ніж на 10 м. до місця проживання (перебування), роботи, інших місць частого відвідування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 6 міс. 23 вересня 2025 року о 11 год 02 хв ОСОБА_7 всупереч судового рішення прибув за місцем її проживання та порушив обмежувальний припис, чим скоїв кримінальне правопорушення передбачене ст. 390 - 1 КК України. Цього ж дня (в другій половині дня) Трофимчук вдруге прибув до місця проживання у відсутність заявниці. Після повернення додому нею було виявлено відсутність газової плити та інших моїх речей; а тому викликала працівників поліції, які відібрали у неї пояснення та порадили викликати аварійну газову службу, що й було зроблено. 23.09.2025 було подано заяву до поліції щодо невиконання обмежувальних приписів, або умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, з якої вбачаються обставини, пов?язані з газовим обладнанням. Звертаю увагу суду, що свідок ОСОБА_6 повідомляв дізнавача в тому числі про незаконні дії ОСОБА_7 з газовим обладнанням, які були раніше і про що зазначено в оскаржуваній постанові.
Наведені обставини послугували підставою звернення до суду із даною скаргою.
Ухвалою суду від 07.10.2025 було відкрито провадження за скаргою та витребувано матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025025060000102 від 02.09.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.129 КК України, в рамках якої подано скаргу.
У судовому засіданні потерпіла скаргу підтримала, просила її задовольнити з підстав, що наведені у скарзі.
Начальник СД ОСОБА_4 проти задоволення скарги заперечив, вказуючи, що прийнята постанова грунтується на зібраних доказах.
Слідчий суддя, вислухавши заявника та начальника СД, вивчивши та дослідивши матеріали додані до скарги, матеріали кримінального провадження, що були надані на виконання ухвали суду від 07.10.2025, встановив, що 02.09.2025 було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025025060000102 за матеріалами кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.129 КК України за заявою ОСОБА_3 .
За наслідками проведеного досудового розслідування даного кримінального провадження, 23.09.2025 дізнавачем СД ВП №4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_8 було винесено постанову про закриття вищевказаного кримінального провадження, у зв'язку із відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України.
Слідчим суддею встановлено, що у даному кримінальному провадженні не було повідомлено про підозру жодній особі, отож слідчим винесено постанову із дотриманням вимог п.1 ч.1 ст.284 КПК України.
Водночас ОСОБА_3 не погодившись із вказаним рішенням слідчого про закриття кримінального провадження звернулась до суду із даною скаргою.
Перевіривши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя встановив, що саме за заявою ОСОБА_3 було ініційоване вищевказане кримінальне провадження, отож остання є суб'єктом оскарження відповідного рішення слідчого, в силу приписів п.3 ч.1 ст.303 КПК України.
Перевіривши доводи скарги у співставленні до зібраних у матеріалах кримінального провадження доказів, слідчий суддя дійшов висновку про таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Згідно з ч. 2 ст. 93 КПК сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених КПК.
За загальним правилом, визначеним в ч. 1 ст. 92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, покладається на слідчого, а в даному випадку на дізнавача.
Відповідно до ч. 2 ст. 91 КПК України доказування підлягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Закриття кримінального провадження є формою закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, а тому прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, безпосереднього дослідження та оцінки слідчим доказів, які стосуються цього провадження у сукупності (ст. ст. 9, 283, 284 КПК України).
Із оскаржуваної постанови незрозуміло, які обставини були встановлені слідчим. Фактично зі змісту постанови неможливо встановити чи з"ясував дізнавач час та місце вчинення ОСОБА_7 дій, які на думку ОСОБА_3 є кримінально караними.
Також постанова містить фразу, що дізнавач аналізуючи зібрані докази, приходить до висновку про те, що дії ОСОБА_7 21.08.2025 та інших випадках зазначених потерпілою у її заяві від 23.08.2025 та протоколі допиту потерпілої не підпадають під погрози вбивством, оскільки висловлювання на відео від 21.08.2025 не мали чітко визначеного характеру, в даному випадку та інших випадках відсутність наміру позбавити ОСОБА_3 життя, будь-яких дій, що супроводжувалисьдемонстрацією або частковим застосуванням будь-яких знарядь та засобів, погрозою застосування фізичного насильства не призвело до настання суспільно небезпечних наслідків. Тому дізнавач дійшов до висновку про відсутність ознак суб"єктивної сторони кримінального правопорушення.
На думку слідчого судді сам цей абзац оскаржуваної постанови є приводом до її скасування, оскільки свідчить про певне нерозуміння дізнавачем суті кримінального права. Зокрема оцінюючи дії ОСОБА_7 21.08.2025 та інших випадках зазначених потерпілою у її заяві та на допиті його висловлювання він фактично давав оцінку наявності об"єктивної сторони кримінального правопорушення, а прийшов до висновку про відсутність суб"єктивної сторони кримінального правопорушення.
Абсурдним на думку слідчого судді є і очікування дізнавачем якихось конкретних суспільно небезпечних наслідків, які в даному випадку не є обов"язковою складовою складу даного кримінального правопорушення.
Суспільна небезпечність даного кримінального правопорушення полягає в позбавленні потерпілої особи здатності нормально працювати і відпочивати, непрямо впливаючи і на громадський порядок. З об'єктивної сторони кримінальне правопорушення характеризується діями, які полягають у залякуванні особи тим, що винний позбавить її життя.
Як раз дії ОСОБА_7 з газовим обладнанням, його неоднозначні запитання і є доказом погроз, які були висловлені раніше і змусили потерпілу їх сприймати реально побоюючись за своє життя.
Як можна оцінити запитання: «чи балон нікому не відірвав руки і ноги, то ще відірве»?
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Суд враховує рішення Європейського Суду з прав людини в справі «Опуз проти Туреччини» (Opuz v. Turkey) - 33401/02, Рішення від 9 червня 2009 року [Палата III] зазначив, щонаціональні органи влади повинні вживати необхідних заходів, щоб забезпечити права потерпілих від домашнього насильства з метою запобігання та припинення «неодноразового» насильства, так само погроз застосування насильства.
У п. 42 рішення Європейського суду з прав людини від 13.01.2011 року у справі "Михалкова та інші проти України" розтлумачено, що застаттею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод держава зобов'язана "гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції", що також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування. Розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що постанова є незаконною.
За вказаних мотивів суд, відповідно до п.1 ч.2 ст.307 КПК України, вважає, що наявні правові підстави для скасування такого рішення слідчого, отож скарга підлягає до повного задоволення.
Керуючись ст. 24, 306, 307, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,
Скаргу ОСОБА_3 на постанову від 23.09.2025 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025025060000102 від 23.09.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.129 КК України, - задовольнити.
Скасувати постанову від 23.09.2025 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025025060000102 від 02.09.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.129 КК України, винесену дізнавачем СД Відділу поліції №4 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області ОСОБА_9 .
Матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025025060000102 від 02.09.2025, - повернути Відділу поліції №4 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, - для проведення досудового розслідування.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя ОСОБА_10