Справа № 711/4828/25
Номер провадження 1-кп/711/432/25
06 жовтня 2025 року м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
потерпілого - ОСОБА_5 ,
представника потерпілого - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
захисника - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальне провадження № 12025250310000960 від 14.03.2025 за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Краматорськ Донецької області, громадянина України, студента Харківського національного автомобільно-дорожнього університету, працює водієм з виконанням обов'язків експедитора у ТОВ «Глобинський м'ясокомбінат», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
ОСОБА_8 , 14 березня 2025 року, близько 06:50 години, керуючи автомобілем ЗАЗ-Daewoo Т13110, номерний знак державної реєстрації НОМЕР_1 , деталі робочої гальмівної системи, ходової частини та рульового керування якого відповідно до висновку судової експертизи технічного стану транспортного засобу від 07.04.2025 № СТ/085Е до моменту дорожньо-транспортної пригоди перебували в працездатному стані, рухаючись у м. Черкаси по прилеглій території будинку № 69 по вул. Героїв Дніпра, при виїзді на проїзну частину вул. Героїв Дніпра, а саме під час виконання маневру повороту ліворуч в напрямку вул. Сержанта Жужоми, порушив вимоги пунктів 2.3.б, 10.2 та дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» Правил дорожнього руху України, зокрема, будучи заздалегідь проінформованим про наближення до виїзду з прилеглої території на проїзну частину вул. Героїв Дніпра, що позначений дорожнім знаком 2.1 «Дати дорогу», проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, не зупинив керований ним автомобіль для того, щоб дати дорогу, а продовжив свій рух на проїзну частину вул. Героїв Дніпра, внаслідок чого здійснив зіткнення з мотоциклом Bajaj Pulsar NS, номерний знак державної реєстрації НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_5 , який рухався по проїзній частині вул. Героїв Дніпра зі сторони вул. Сержанта Жужоми в напрямку вул. Богдана Хмельницького, тобто зліва направо відносно напрямку руху автомобіля ЗАЗ-Daewoo Т13110, номерний знак державної реєстрації НОМЕР_1 .
У результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_5 відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 23.05.2025 № 02-01/351 отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритого перелому обох кісток правої гомілки, що відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень як такі, що небезпечні для життя; множинних ран волосяної поверхні голови, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я; множинних саден та синців голови, тулубу та кінцівок, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Спричинення потерпілому тяжкого тілесного ушкодження відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи від 21.05.2025 № СЕ-19/124-25/7625-ІТ перебуває в причинному зв'язку з порушенням водієм автомобіля ЗАЗ-Daewoo Т13110, номерний знак державної реєстрації НОМЕР_1 , ОСОБА_8 вимог п. 2.3.б, 10.2 та дорожнього знаку 2.1 Правил дорожнього руху України.
ДіїОСОБА_8 кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
Обвинувачений ОСОБА_8 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, визнав у повному обсязі.
Прокурор в судовому засіданні зазначив, що вина ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю доведена зібраними під час досудового розслідування доказами, обвинувачений визнав свою вину та не оспорює фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, а тому вважав за недоцільне досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. З огляду на викладене, просив суд обмежитись допитом обвинуваченого та дослідженням доказів, які характеризують особу обвинуваченого, документів, що стосуються процесуальних витрат, долі речових доказів та вжитих заходів забезпечення кримінального провадження.
Представник потерпілого ОСОБА_7 також зазначив про необхідність дослідження двох висновків судових автотехнічних експертиз щодо обставин і механізму дорожньо-транспортної пригоди.
Захисник ОСОБА_9 та обвинувачений ОСОБА_8 із запропонованим прокурором порядком та обсягом дослідження доказів погодилися.
Оскільки учасники судового провадження не оспорювали фактичні обставини провадження і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їхньої позиції, суд роз'яснив учасникам процесу положення ч. 3 ст. 349 КПК України, зокрема, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
З огляду на позицію сторін кримінального провадження щодо порядку та обсягу дослідження доказів, суд здійснив судовий розгляд у справі щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються, та вирішив обмежитись допитом обвинуваченого і дослідженням висновків судових автотехнічних експертиз щодо обставин і механізму дорожньо-транспортної пригоди, доказів, які характеризують особу обвинуваченого, документів, що стосуються процесуальних витрат, долі речових доказів та вжитих заходів забезпечення кримінального провадження.
Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстав вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини чи визнає їх під примусом.
Заперечень з приводу оголошених фактичних обставин, встановлених під час досудового розслідування у кримінальному проваджені, від сторін не надійшло, учасники погодилися із кваліфікацією вчиненого діяння.
Це узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, відповідно до яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 повністю визнав свою вину та щиро розкаявся у вчиненому, надав показання, у яких підтвердив викладені в обвинувальному акті обставини вчинення кримінального правопорушення. Так, ОСОБА_8 зазначив, що 14.03.2025 їхав на своєму автомобілі на співбесіду з приводу влаштування на роботу водієм. Через свою неуважність не побачив зліва наближення мотоцикліста і допустив зіткнення з ним, від чого водія мотоцикла відкинуло вбік. Поряд з останнім опинилася стороння жінка, яка одразу почала надавати мотоциклісту першу медичну допомогу. Сам ОСОБА_8 після події перебував у шоковому стані, однак невідкладно викликав швидку допомогу, яка прибула і забрала потерпілого до лікарні, чи викликав поліцію вже не пам'ятає. Обвинувачений залишався на місці до приїзду швидкої допомоги і поліції, яким надав усю відому йому інформацію. Автомобіль з місця події ОСОБА_8 прибрав з дозволу поліції та оплатив послуги евакуатора з доставки мотоцикла на штафмайданчик поліції. Обвинувачений також два дні приходив до лікарні, але його не впускали до реанімації, де перебував потерпілий ОСОБА_5 . Ще через п'ять днів з ним зв'язалася сестра потерпілого, після чого вони з нею та її чоловіком зустрілися в лікарні, де ОСОБА_8 зміг познайомитися з ОСОБА_5 . Вони домовилися, що ОСОБА_5 буде надсилати ОСОБА_8 квитанції про витрати на лікування, а той їх оплачуватиме, що в подальшому обвинувачений і робив. Відшкодування моральної шкоди потерпілому ОСОБА_8 здійснював з власної ініціативи, загалом таке відшкодування вони з потерпілим обговорювали, однак якоїсь конкретної суми ОСОБА_5 . ОСОБА_8 не називав, пропозиції грошової компенсації залишив без відповіді. Обвинувачений постійно цікавився станом здоров'я потерпілого, тримав зв'язок з його сестрою. Перекази коштів обвинувачений здійснював на рахунок сестри ОСОБА_5 , яка надала для цього банківські реквізити. Також ОСОБА_8 з ОСОБА_5 домовлялися, що потерпілий звернеться до страхової компанії, в якій обвинувачений мав страховий поліс, однак ОСОБА_5 цього не зробив з невідомих обвинуваченому причин. Свою страхову компанію обвинувачений повідомив про ДТП того ж дня через кілька годин після події. ОСОБА_8 повідомив, що на цей час сплатив потерпілому 40 000 грн та має намір компенсувати заподіяну потерпілому шкоду ще додатково в межах 20 000 грн.
Також ОСОБА_10 повідомив, що раніше один раз притягувався до адміністративної відповідальності за перевищення швидкості, інших порушень ПДР не допускав. Робота водієм-експедитором в ТОВ «Глобинський м'ясокомбінат» є його першим офіційним робочим місцем, безпосередньо пов'язана з керуванням транспортними засобами, робочий маршрут охоплює територію усієї Черкаської області. Загалом зазначив, що дуже шкодує про те, що сталося, вибачався неодноразово перед потерпілим та його родичами, намагався у доступних йому межах відшкодувати завдану ОСОБА_5 шкоду. Щиро каявся, демонстрував розуміння наслідків вчиненого. Просив за можливості не позбавляти його права керування транспортними засобами, оскільки втрата роботи вплине на його можливості подальшого відшкодування потерпілому завданої шкоди у разі виникнення такої необхідності.
Показання обвинуваченого є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Суд відповідно до встановленого порядку дослідив та долучив до матеріалів судового провадження надані стороною обвинувачення докази, які характеризують особу обвинуваченого, стосуються процесуальних витрат, речових доказів, вжитих заходів забезпечення, зокрема:
- висновок комплексної судової автотехнічної та фототехнічної експертизи № КСЕ-19/124-25/7126 від 15.05.2025 вартістю 3565,6 грн, відповідно до якого швидкість руху мотоцикла Bajaj Pulsar NS перед зіткненням становила100,3 - 107,1 км/год, а час, що минув з моменту відновлення руху автомобіля ЗАЗ-Daewoo Т13110 і до моменту зіткнення з мотоциклом, склав близько 1,16-1,24 с;
- висновок судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/124-25/7625-ІТ від 21.05.2025 вартістю 3565,6 грн, відповідно до якого у дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля ЗАЗ-Daewoo Т13110 ОСОБА_8 повинен був діяти відповідно до вимог п. 10.2 та дорожнього знаку 2.1 Правил дорожнього руху України, а водій мотоцикла Bajaj Pulsar NS ОСОБА_5 мав діяти відповідно до вимог пунктів 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України. При цьому водій мотоцикла не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем шляхом застосування екстреного гальмування в дорожніх умовах місця пригоди при фактичній швидкості руху 100,3 - 107,1 км/год та мав таку можливість при максимально дозволеній швидкості руху у населених пунктах 50 км/год. Дії обох водіїв перебувають у причинному зв'язку з подією дорожньо-транспортної пригоди;
- копію паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_8 ;
- копію витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 ;
- копію посвідчення водія ОСОБА_8 категорії В серії ЕАА 016041, виданого 07.02.2025;
- копії свідоцтва НОМЕР_3 про реєстрацію транспортного засобу ЗАЗ-Daewoo, номерний знак державної реєстрації НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_8 ;
- копію полісу № ЕР.222143561 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, виданого страховиком ПрАТ СК «ПЗУ Україна» страхувальнику ОСОБА_8 , чинного з 16.07.2024 по 15.07.2025;
- копію студентського квитка НОМЕР_4 студента денної форми навчання Харківського національного автомобільно-дорожнього університету ОСОБА_8 ;
- висновок КНП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер» № 100 від 14.03.2025 щодо результатів огляду ОСОБА_8 з метою виявлення стану сп'яніння з діагнозом «Тверезий»;
- постанови від 14.03.2025 про визнання речовими доказами автомобіля ЗАЗ-Daewoo Т13110, номерний знак державної реєстрації НОМЕР_1 , та мотоциклом Bajaj Pulsar NS, номерний знак державної реєстрації НОМЕР_2 , які поміщені на майданчик тимчасового утримання транспортних засобів Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області;
- ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 26.03.2025 про накладення арешту на мотоцикл Bajaj Pulsar NS, номерний знак державної реєстрації НОМЕР_2 , що перебував під керуванням ОСОБА_5 , та який відповідно до реєстраційної картки належить ОСОБА_11 ;
- ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 24.03.2025 про накладення арешту на автомобіль ЗАЗ-Daewoo, номерний знак державної реєстрації НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 належить ОСОБА_8 ;
- постанову від 08.05.2025 про визнання речовим доказом лазерного диску «Axent CD-R» із відеозаписами події;
- характеристику Харківського національного автомобільно-дорожнього університету студента ОСОБА_8 , відповідно до якої останній зарекомендував себе як дисциплінований студент, що навчається на «добре» та «відмінно», проявляє інтерес до спеціальності;
- вимоги про відсутність у ОСОБА_8 судимостей;
- довідки психіатричної лікарні м. Краматорська та КНП «Медичний центр з профілактики та лікування залежності м. Краматорськ» про те, що ОСОБА_8 не обліку не перебуває.
Також суд дослідив та долучив до матеріалів судового провадження надану стороною захисту характеристику ОСОБА_8 , видану Черкаським РВП ТОВ «Глобинський м'ясокомбінат», де обвинувачений працює з 02.05.2025 на посаді водія автотранспортних засобів з виконанням обов'язків експедитора. Відповідно до характеристики ОСОБА_8 є дисциплінованим, ініціативним та пунктуальним, відповідально ставиться до збереження цінностей, вміє працювати із супровідною документацією; у колективі користується повагою, комунікабельний, конфліктних ситуацій не створював.
Відповідно до наданих стороною захисту копій платіжних інструкцій ОСОБА_8 28.03.2025, 04.04.2025, 16.04.2025, 25.04.2025, 15.05.2025 перераховано на рахунок ОСОБА_12 кошти в сумі 26 500 грн на лікування ОСОБА_5 , а 06.06.2025 та 15.06.2025 перераховано на рахунок ОСОБА_13 кошти в сумі 14000 грн як компенсація моральної шкоди за ДТП ОСОБА_5 .
Крім того, відповідно до складеної за дорученням суду Придніпровським районним відділом філії ДУ «Центр пробації» досудової доповіді ризики вчинення обвинуваченим ОСОБА_8 повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства оцінені як низькі та свідчать про можливість виправлення особи без ізоляції від суспільства з покладенням на обвинуваченого обов'язків, визначених частинами 1 та 3 ст. 76 КК України.
Перевіривши встановлені органом досудового розслідування обставини, які не викликають сумніву у їх об'єктивності та не оспорюються учасниками судового провадження, суд вважає, що вина ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження, доведена повністю.
Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості у суспільстві.
За змістом статей 50, 65 КК України та п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України належить є тяжким злочином, відомості про особу обвинуваченого, який до кримінальної відповідальності притягується вперше, є особою молодого віку, має постійне місце проживання та реєстрації, здобуває вищу освіту, офіційно працевлаштований, робота водієм є стабільним джерелом його доходу, що свідчить про наявність стійких соціальних зв'язків, виключно позитивно характеризується за місцем навчання та роботи, не є особою з інвалідністю, на обліку у лікарів психіатра чи нарколога не перебуває, вину у вчиненні кримінальних правопорушень визнав у повному обсязі та усвідомив неправомірність своїх дій і спричинені наслідки, щиро розкаявся у вчиненому, висловив щирий жаль з приводу своїх дій, вибачився перед потерпілим та вживав заходів на відшкодування заподіяної матеріальної та моральної шкоди, поведінку обвинуваченого після скоєння кримінального правопорушення, а саме самостійний виклик швидкої медичної допомоги та повідомлення органів поліції про факт дорожньо-транспортної пригоди, тобто вчинення всіх дій необхідних і можливих задля усунення негативних наслідків своїх дій життю і здоров'ю потерпілого.
Крім цього, суд бере до уваги, що дії обох водіїв перебувають у причинному зв'язку з подією дорожньо-транспортної пригоди, а встановлена швидкість руху потерпілого значно перевищувала дозволену в населених пунктах швидкість.
Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_8 , суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що засноване на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого кримінального правопорушення, яке виявляється в тому, що обвинувачений визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.
У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся, висловлював жаль з приводу вчиненого, критично оцінював свої дії та висловлював готовність нести відповідальність за злочин, що свідчить про розуміння особою тяжкості наслідків своїх дій та демонструє щире розкаяння, оскільки обвинувачений вжитими заходами та ставленням до вчиненого і до потерпілого підтвердив, що дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з його вини. Його позиція з приводу повного визнання вини і надання детальних показань щодо вчиненого є послідовною, сформована під час досудового розслідування і підтверджена у судовому засіданні.
Активне сприяння розкриттю злочину як обставина, що пом'якшує покарання, означає добровільну допомогу слідству будь-яким чином: повідомлення правоохоронним органам або суду фактів у справі, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність, видачу знарядь і засобів вчинення злочину, майна, здобутого злочинним шляхом, сприяння у встановленні істини.
Як встановлено судом, обвинувачений самостійно та добровільно викликав швидку допомогу невідкладно після події, перебував на місці події до приїзду поліції, повідомив органам поліції всю відому йому інформацію, співпрацював у подальшому зі слідством, як під час досудового розслідування, так і в ході судового розгляду надав правдиві показання про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, що підтверджується наданими суду доказами та викладено безпосередньо в обвинувальному акті.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , відповідно до положень ст. 67 КК України, не встановлено.
На підставі вищевикладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєне кримінальне правопорушення призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, а також враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його наслідки, особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують його покарання суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_8 покарання в мінімальних межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі.
Підстав для застосування ст. 69 КК України до обвинуваченого суд не вбачає у зв'язку з відсутністю передумов, за яких ці правові норми можуть бути застосовані.
Разом з тим, виходячи з принципу гуманізму, суд вважає, що за вказаних вище обставин призначення ОСОБА_8 навіть мінімального покарання у виді позбавлення волі в межах санкції вказаної норми було б явно несправедливим.
Згідно зі ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
З урахуванням викладених вище обставин справи, враховуючи відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_8 , його молодий вік, поведінку після дорожньо-транспортної події, до скоєння якої причетні обидва водії, суд вважає, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, шляхом звільнення від відбування покарання з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК України, а також вважає за необхідне покласти на обвинуваченого ОСОБА_8 обов'язки відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.
Санкція ч. 2 ст. 286 КК України, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, надає можливість суду як призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, так і не застосовувати таке покарання до особи, оскільки це покарання у санкції носить альтернативний характер і не є обов'язковим для застосування судом.
Закон про кримінальну відповідальність не містить імперативних обмежень щодо можливості позбавлення права керувати транспортними засобами осіб, для яких діяльність, пов'язана з користуванням таким правом, є джерелом доходу. Наявність цієї обставини потребує більш виваженого підходу під час обрання відповідного виду покарання для особи, засудженої за ч. 2 ст. 286 КК, з урахуванням загальних засад справедливості, гуманізму та індивідуалізації.
Такий підхід щодо призначення додаткового покарання виді у позбавлення права керувати транспортними засобами узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10.08.2021 у справі № 137/807/20 та від 08.02.2018 у справі № 361/2704/16-к.
Як встановлено під час судового розгляду ОСОБА_8 працює на посаді водія з функціями експедитора в ТОВ «Глобинський м'ясокомбінат», його робота безпосередньо пов'язана з керуванням транспортними засобами, робочий маршрут охоплює територію усієї Черкаської області. Оскільки офіційне працевлаштування є джерелом його доходів і потребує постійного користування транспортними засобами, неможливість виконання обов'язків, пов'язаних з керуванням транспортних засобів, безпосередньо вплине на працевлаштування обвинуваченого, його матеріальне забезпечення та рівень спроможності подальшого здійснення матеріального відшкодування потерпілому.
Представник потерпілого відповідно до поданої заяви від 29.09.2025 на позбавленні обвинуваченого права керування транспортними засобами не наполягав, підтримував позицію сторони обвинувачення.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе не застосовувати до обвинуваченого додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Призначення ОСОБА_8 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.
Суд наголошує, що призначення покарання здійснюється на підставі внутрішнього переконання судді і оцінки особистості обвинуваченого з метою досягнення саме мети, визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості і запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому, покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій, передбачений законом спосіб.
Щодо цивільного позову у кримінальному провадженні суд зазначає наступне.
15.09.2025 через канцелярію суду представником потерпілого ОСОБА_6 подано позовну заяву потерпілого ОСОБА_5 до обвинуваченого ОСОБА_8 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення. У позові заявлені вимоги про стягнення із ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5 105 000 грн матеріальної шкоди та 40 000 грн моральної шкоди.
Представник потерпілого ОСОБА_7 у засіданні 24.09.2025 вказаний позов підтримав у повному обсязі, просив задовольнити позовні вимоги.
Разом з тим, 29.09.2025 представник потерпілого ОСОБА_6 через систему «Електронний суд» подала заяву про залишення цивільного позову без розгляду та здійснення подальшого судового розгляду без участі потерпілого та його представника. Заява обґрунтована намірами потерпілого врегулювати питання відшкодування матеріальної шкоди за рахунок страхових виплат. Брати участь в судових засіданнях потерпілий можливості не має через перебування на стаціонарному лікуванні.
Як зазначає ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та моральної шкоди, має право пред'явити цивільний позов до обвинуваченого.
Відповідно до ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.Особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Підстави залишення позову без розгляду визначені ст. 257 ЦПК України, пунктом п. 5 ч. 1 якої передбачено постановлення судом ухвали про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
З огляду на подання представником потерпілого такої заяви, суд вважає за необхідне цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_8 залишити без розгляду.
Оскільки стосовно ОСОБА_8 під час досудового розслідування запобіжний захід не застосовувався, суд не вбачає підстав для обрання йому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 124 КПК України із обвинуваченого на користь держави необхідно стягнути документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експерта в розмірі 7131,2 грн.
Згідно з ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Ухвалами слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 26.03.2025 та 24.03.2025 накладено арешт на речові докази - мотоцикл Bajaj Pulsar NS, номерний знак державної реєстрації НОМЕР_2 , який відповідно до реєстраційної картки належить ОСОБА_11 , та на автомобіль ЗАЗ-Daewoo, номерний знак державної реєстрації НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 належить ОСОБА_8 .
Зі змісту ухвали встановлено, що цей захід забезпечення кримінального провадження застосовано з метою збереження речових доказів. Оскільки мета вказаного заходу досягнута, суд вважає, що накладений арешт на майно підлягає скасуванню.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до положень ст. 100 КПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 349, 373, 374, 375, 376, 381-382 КПК України, суд
Визнати ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік 6 (шість) місяців, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_8 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_8 не обирати.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 до обвинуваченого ОСОБА_8 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - залишити без розгляду.
Стягнути із ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта на загальну суму 7131,2 грн за проведення:
- комплексної судової автотехнічної та фототехнічної експертизи № КСЕ-19/124-25/7126 від 15.05.2025 вартістю 3565,6 грн;
- судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/124-25/7625-ІТ від 21.05.2025 вартістю 3565,6 грн.
Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 26.03.2025 на мотоцикл Bajaj Pulsar NS, номерний знак державної реєстрації НОМЕР_2 , який відповідно до реєстраційної картки належить ОСОБА_11 , та ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 24.03.2025 на автомобіль ЗАЗ-Daewoo, номерний знак державної реєстрації НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 належить ОСОБА_8 .
Речові докази у справі:
-мотоцикл Bajaj Pulsar NS, номерний знак державної реєстрації НОМЕР_2 , який відповідно до реєстраційної картки належить ОСОБА_11 , перебував у користуванні ОСОБА_5 та поміщений на тимчасове зберігання на майданчик тимчасового утримання транспортних засобів Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області - повернути ОСОБА_5 ;
-автомобіль ЗАЗ-Daewoo, номерний знак державної реєстрації НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 належить ОСОБА_8 та поміщений на тимчасове зберігання на майданчик тимчасового утримання транспортних засобів Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області - повернути власнику ОСОБА_8 ;
-лазерний диск «Axent CD-R» із відеозаписами - залишити на зберігання у матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії вироку.
Вирок набирає законної сили після спливу строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Роз'яснити, що вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1