Суддя Паляничко Д. Г.
Справа № 644/2115/25
Провадження № 2-адр/644/4/25
09.10.2025
(додаткове)
09 жовтня 2025 року м. Харків
Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:
головуючої судді - Паляничко Д.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Костильова О.В.,
одноособово, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань № 4 приміщення Індустріального районного суду м. Харкова ОСОБА_1, ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про ухвалення додаткового рішення стосовно вирішення питання про розподіл судових витрат,
1.Стислий виклад:
1.1. позиції позивача
15.07.2025 на адресу Індустріального районного суду м. Харкова через систему «Електронний суд» надійшла заява від представника позивача - адвоката Полюхович Альони Василівни, яка діє на підставі ордеру серії ВК № 1163726 від 06.03.2025, про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 16 000 (шістнадцять тисяч) грн 00 коп.
В обґрунтування заяви адвоката Полюхович А.В. зазначено, що 11.07.2025 року Індустріальним районний суду м. Харкова розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , про скасування постанов про адміністративне правопорушення, ухвалено рішення, яким адміністративний позов задоволено та скасовано постанову ІНФОРМАЦІЯ_4 №115 від 20.02.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 000 грн. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на підставі постанови №115 від 20.02.2025 за ч.3 ст. 210-1 КУпАП закрито. Скасовано постанову ІНФОРМАЦІЯ_4 №116 від 20.02.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 000 грн. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на підставі постанови №116 від 20.02.2025 за ч.3 ст. 210-1 КУпАП закрито. Стягнуто з відповідача на користь позивача витрати з оплати судового збору.
Однак, ухвалюючи у цій справі рішення від 11.07.2025 року, Індустріальний районний суд м. Харкова не вирішив питання про судові витрати, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу.
У позовній заяві представником позивача вказувалося про те, що між позивачем та адвокатом Полюхович А.В. було укладено договір надання правничої (правової) допомоги та що позивач очікує у зв'язку із розглядом справи понести витрати на професійну правничу допомогу, попередній орієнтовний розрахунок яких - 25 000 (двадцять п'ять тисяч) гривень. Копію договору про надання правничої (правової) допомоги від 06.03.2025 року додано до позовної заяви. У судовому засіданні від 11.07.2025 року під час судових дебатів представником позивача зроблено усну заяву про те, що докази на підтвердження розміру понесених позивачем витрат будуть подані до суду протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення.
Враховуючи зазначене, представник ОСОБА_1 просить суд ухвалити додаткове рішення, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16 000 грн (шістнадцять тисяч гривень 00 копійок).
1.2.заперечень відповідача
24.07.2025 на електронну пошту Індустріального районного суду м. Харкова від ІНФОРМАЦІЯ_4 надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення стосовно вирішення питання про розподіл судових витрат. В обгрунтування яких зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Крім цього, зазначили, що представництво позивача під час розгляду справи судом першої інстанції вартує 16 000,00 грн є явно необґрунтованим та не відповідає принципу обгунтованості та співмірності, заявлені судові витрати завищені, враховуючи конкретні обставини справи та однотипність позовних вимог (а.с. 153-156).
2.заяви, клопотання
23липня 2025 року від представника позивача - адвоката Полюхович А.В., яка діє на підставі ордеру серії ВК № 1163726 від 06.03.2025, надійшла заява про розгляд справи у відсутність позивача та його представника (а.с. 151-152).
24.07.2025 на електронну пошту Індустріального районного суду м. Харкова від ІНФОРМАЦІЯ_4 надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення стосовно вирішення питання про розподіл судових витрат (а.с. 153-156).
25 липня 2025 року на електронну пошту суду від ІНФОРМАЦІЯ_4 надійшла заява про розгляд справи без участі представника відповідача (а.с. 157-158).
04.08.2025 на електронну пошту Індустріального районного суду м. Харкова від ІНФОРМАЦІЯ_4 надійшла заява про розгляд справи без участі представника відповідача (а.с. 163-164).
23 вересня 2025 року електронну пошту суду від ІНФОРМАЦІЯ_4 надійшла заява про розгляд справи без участі представника відповідача (а.с. 169-170).
09.10.2025 на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника ОСОБА_1 - адвоката Полюхович А.В., надійшла заява про розгляд справи у відсутність представника позивача (а.с. 172- 173).
3.інші процесуальні дії у справі
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.07.2025 справа № 644/2115/25 визначена на розгляд судді Паляничко Д.Г. (а.с. 139).
Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 17.07.2025 прийнято до провадження та розгляду заяву про ухвалення додаткового рішення стосовно вирішення питання про розподіл судових витрат (а.с. 140-142).
Позивач та його представник у судове засідання не з'явилися, про розгляд справи повідомлялися належним чином, надали до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність (а.с. 172).
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність (а.с. 164).
Згідно з ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
4. Обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин та докази
Рішенням Індустріального районного суду м. Харкова від 11.07.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 про скасування постанови задоволено. Скасовано постанови ІНФОРМАЦІЯ_4 № 115 від 20.02.2025 та № 116 від 20.02.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закрито за відсутності події та складу адміністративного правопорушення згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП (а.с. 112-133).
Судом установлено, що між ОСОБА_1 та адвокатським бюро «Альона Полюхович» укладено додаткову угоду № 1 від 06.03.2025 до договору про надання правничої (правової) допомоги від 06.03.2025, в якій зазначена вартість послуг (а.с. 174).
З акту здавання-приймання наданих послуг від 15.07.2025 вбачається, що за період з 06.03.2025 по 15.07.2025 вартість та обсяг наданої правової допомоги, станом на 15.07.2025 складає 16 000,00 грн, з яких:
вартість юридичної консультації становить 1 500,00 грн;
вартість складання позовної заяви про оскарження та скасування постанов Куп'янського РТЦК 8 000,00 грн;
вартість складання адвокатського запиту становить 2500,00 грн;
відповідь на відзив вартує 4 000,00 грн;
вартість представництва інтересів у одному судовому засіданні у суді першої інстанції складає 2000,00 грн;
підготовка заяви про ухвалення додаткового судового рішення становить 2000,00 грн (а.с. 175).
5.Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно із ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).
Згідно з п.п. 6, 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч.1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 04.02.2020 у справі № 280/1765/19, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, які входять до предмета доказування у справі, мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.05.2020 у справі № 320/3271/19.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Суд зазначає, що з аналізу статті 134 КАС України випливає, що крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в т.ч. неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині 5 цієї статті. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
Також, суд звертає увагу на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
При визначені відшкодування витрат на суму гонорару адвоката, суд виходить з реальності адвокатських витрат (чи мали місце ці витрати, чи була в них необхідність) а також розумності їх розміру. Такі критерії застосовує Європейській суд з прав людини. У справі «East/West Allianse Limited» суд зазначив, що заявник має право на компенсацію судових витрат, тільки якщо буде доведено, що такі витрати фактично мали місце, були неминучі, а їх розмір є обґрунтованим.
Верховний Суд в постанові від 05.06.2018 у справі № 904/8308/17 зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited проти України», заява N 19336/04).
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Європейський суд з прав людини у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) від 19.10.2000, скарга № 31107/96, узагальнив свою минулу практику стосовно угод про виплату адвокату гонорару і сформулював основні положення стосовно таких угод.
Так, ЄСПЛ зазначив, що згідно з його прецедентною практикою (§ 23 справи «Санді Таймс проти Об'єднаного Королівства (№ 2)» (Sunday Times v. UK (№2) від 6.11.1980, скарга № 6538/74) відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, їх необхідність і, більше того, умова розумності їх розміру.
6.Висновки суду.
Вивчивши надані до суду представником позивача докази, суд установив, що у цій справі представник позивача просить відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 суму витрат на професійну правничу допомогу, що становить 16 000 (шістнадцять тисяч) грн 00 коп, на підтвердження зазначеного до суду надано додаткову угоду № 1 від 06.03.2025 до договору про надання правничої (правової) допомоги від 06.03.2025, в якій вказана вартість послуг (а.с. 174), а також акт здавання-приймання наданих послуг від 15.07.2025, з якого судом вбачається, що за період з 06.03.2025 по 15.07.2025 вартість та обсяг наданої правової допомоги, станом на 15.07.2025 складає 16 000,00 грн, з яких:
вартість юридичної консультації становить 1 500,00 грн;
вартість складання позовної заяви про оскарження та скасування постанов Куп'янського РТЦК 8 000,00 грн;
вартість складання адвокатського запиту становить 2500,00 грн;
вартість представництва інтересів у одному судовому засіданні у суді першої інстанції складає 2000,00 грн;
підготовка заяви про ухвалення додаткового судового рішення становить 2000,00 грн (а.с. 175).
Суд дійшов переконання, що вищевказані документи є належними доказами, які підтверджують понесення позивачем витрат на правничу допомогу адвоката Полюхович А.В. в суді першої інстанції та містять необхідні реквізити, підписи та печатки сторін.
Суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, яка вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення «гонорару успіху» у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат. Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 540/707/20.
Заразом, під час вирішенні питання щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу слід враховувати, те, що відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону №5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
У цій постанові (№922/1964/21) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Суд бере до уваги заперечення відповідача проти стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу, що мотивоване завищенням розміру гонорару, враховуючи складність справи, значення спору для сторін тощо (а.с. 155/на звороті).
Заразом, суд ставиться критично до тверджень відповідача щодо відсутності акту прийому-передач виконаних послуг, що нібито не нанадний представником ОСОБА_1 - адвокатом Полюхович А.В. (а.с. 153-156) до заяви про ухвалення додаткового рішення, оскільки заявником надано відповідний документ, відповідно і направлено його копію відповідачу, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 137-138/на звороті, 175).
Крім цього, суд не бере до уваги, доводи відповідача щодо відсутності погодинного розподілу наданих послуг адвокатом, що унеможливлює провести математичні розрахунки витрачененого адвокатом часу за кожну послугу, оскільки з аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, оскільки зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії. Подібної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 13 грудня 2018 року у справі №816/2096/17 та 23 січня 2025 року у справі №240/32993/23.
Отже, суд дійшов переконання, що допустимим обґрунтоване зазначення в акті виконаних адвокатом робіт лише вартості всього обсягу виконаної ним роботи, без прив'язки такої роботи до її погодинної вартості або фіксованої вартості.
Аналізуючи матеріали цієї справи, суд дійшов переконання, що заявлена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000,00 грн є суттєво завищеною та такою, що не є співмірною, розумно обґрунтованою із складністю даної справи у співвідношенні до заявленої суми таких витрат.
Так, зазначена адвокатом послуга: «юридична консультація», на переконання суду є складовою процесу написання позовної заяви та не може вважатись окремою послугою правового характеру, а відтак окремому стягненню з відповідача на користь позивача не підлягає.
З урахуванням того, що спір у цій справі не є складним як за обсягом доказів, так і за природою суджень суб'єкта владних повноважень, котрі були покладені в основу оскаржуваного рішення; причина виникнення спору, предмет спору, обсяг предмету доказування об'єктивно не вимагали вжиття значних зусиль для з'ясування справжніх обставин фактичної дійсності, вивчення змісту належних норм права, спростування мотивів суб'єкта владних повноважень, спірні правовідносини не потребували складних правових досліджень, є стала судова практика у зазначеній категорії справ, вивчення обсягу фактичних даних, складність складених процесуальних документів не є значними, тому суд дійшов висновку, виходячи з принципу пропорційності, та вважає, що сума, яка заявлена до стягнення на оплату витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, є неспівмірною із складністю справи та обсягом наданих послуг адвокатом.
Зазначена справа належить до справ незначної складності, а тому написання позовної заяви, яка складається з двох аркушів паперу та здебільшого містить цитовані норми законодавчих актів, зокрема й посилання на норми ЦПК, не вимагало значного обсягу юридичної і технічної роботи, не потребувало тривалого часу та надмірних зусиль адвоката.
Отже, враховуючи наведені обставини, а також зміст та обсяг наданих послуг, зокрема крім іншого, адвокатом складено та підписано заяву про ухвалення додаткового рішення на 2 арк (а.с. 136-137), адвокатський запит, прийняття участі адвокатом у судовому засіданні 11.07.2025 у режимі відеоконференції (а.с. 107) (а.с. 175), факт задоволення позовних вимог у повному обсязі, суд дійшов переконання, що заявлений представником позивача до відшкодування розмір правової допомоги у суді першої інстанції у розмірі 16 000.00 грн завищеним та таким, що підлягає зменшенню.
Заразом, судом враховано, що адміністративний позов задоволено у повному обсязі, враховуючи, що задоволені вимоги охоплюють обсяг порушених прав та законних інтересів позивача, рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 (вісім тисяч) грн 00 коп.
З огляду на вищевикладене, зважаючи на розмір витрат на оплату адвоката та його співмірність зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, необхідним адвокату на їх виконання (надання), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд дійшов висновку, що доведеним та співмірним розміром витрат на правничу допомогу у розмірі 8000 (вісім тисяч) грн 00 коп понесених під час розгляду справи в суді першої інстанції, що підтверджується належними доказами, а тому, такі витрати на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у додаткових постановах Верховного Суду від 10.07.2024 у справі № 340/1498/22.
Суд вважає за необхіждне наголосити, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі спонукає суб'єкта владних повноважень утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
Судом також враховано положення пункту 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи (КМРЄ) державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя (on measures facilitating access to justice) №R(81)7, згідно з якими за винятком особливих обставин сторона, яка виграла справу, в принципі має одержувати від сторони, яка програла справу, відшкодування видатків і витрат, включаючи гонорари адвокатам, котрі вона небезпідставно понесла в зв'язку із провадженням.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_3 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 (вісім тисяч) грн 00 коп.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Отже, на підставі викладеного вище, керуючись ст. 139, 241-247, 252, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства, суд
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Полюхович Альони Василівни до ІНФОРМАЦІЯ_1 про ухвалення додаткового рішення стосовно вирішення питання про розподіл судових витрат задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 суму витрат на професійну правничу допомогу, що становить 8 000 (вісім тисяч) грн 00 коп.
Апеляційна скарга на судове додаткове рішення у справі може бути подана до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду проголошення.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки: http://og.hr.court.gov.ua /sud2029/.
Повне ім'я сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , тел. НОМЕР_4 .
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_3 , юридична адреса: АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , тел. НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Суддя Д.Г. Паляничко