Справа № 627/815/25
01 жовтня 2025 року с-ще Краснокутськ
Краснокутський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Бугаєнко І.В.,
за участі секретаря В'юнник В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Краснокутську в Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості-
ТОВ «ФК «ЕЙС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 360122491 від 24.12.2021 у розмірі 12 698,11 грн та судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2422,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн. покласти на відповідача..
Позовні вимоги мотивують тим, що 24.12.2021 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 360122491. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний Відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV5X3Z8. Представник позивача зазначає, що відповідач ініціював укладення Кредитного договору, оформивши Заявку на сайті Первісного кредитора, підписавши Кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт Первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету Кредитний договір між Відповідачем та Первісним кредитором не був би укладений. У кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов Кредитного договору в тому числі щодо розміру кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки. Отже, позивачем доведено факт укладення кредитного договору між первісним кредитором та відповідачем. Первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням.
Позивач зазначає, що 28.11.2018 між первісним кредитором та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу №28/1118-01. У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу 1.
10.10.2024 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 10/1024-01.
08.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивачем укладено Договір факторингу № 08/07/25-Е відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.
Відповідно до п.1.2. Договору факторингу 3 перехід від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно з Додатком № 2, після чого позивач стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Відповідно до Реєстру боржників № б/н від 08.07.2025 за Договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 12698,11 грн. Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у Реєстрі Боржників № б/н від 08.07.2025 до позивача підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру боржників за Договором факторингу 3.
ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивач не здійснювали жодних нарахувань за Кредитним договором. У період перебування права вимоги у ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зі сторони відповідача не здійснювалося погашення заборгованості за Кредитним договором. Станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідача за кредитним договорам. Згідно з умовами Кредитного договору відповідач зобов'язується вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування Кредитом в порядку, визначеному Кредитним договором. Незважаючи на це, відповідач не виконав свого обов'язку та не повертав наданий йому Кредит в строки, передбачені Кредитним договором.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, просив справу розглядати без його участі, в разі неявки в судове засідання відповідача, не заперечував проти винесення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 у відкрите судове засідання не з'явився надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнає, та просить зменшити витрати на правову допомогу, оскільки вважає їх завищеним, не співмірними до ціни позову та складністю справи. Також просив врахувати той факт, що він є батьком трьох неповнолітніх дітей та учасником бойових дій.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.
Суд, дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи зі свого внутрішнього переконання, дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.
24 грудня 2021 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії № 360122491, за яким ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» зобов'язалося передати ОСОБА_1 грошові кошти в кредит у розмірі 7300 грн 00 коп., який має бути повернено до 23.01.2022, дисконтний період - 30 днів, дисконтна процентна ставка - 0,53 % за день користування, індивідуальна процентна ставка, що надається після закінчення Дисконтного періоду - 2,10 % за день користування. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний Відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV5X3Z8/а.с.61-67/.
Того ж дня, ОСОБА_1 ознайомився та підписав паспорт споживчого кредиту продукту «Смарт» до договору №360122491 від 24.12.2021/а.с.58-60/
Згідно із Заявкою на отримання грошових коштів в кредит від 24.12.2021 року, кошти мають надходити позичальнику на вказаний картковий рахунок - НОМЕР_1 хх-хххх-3281/а.с.38/.
З відповіді АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» на виконання ухвали суду в частині витребування доказів, що надійшла до суду 16.09.2025, вбачається, що картка № НОМЕР_1 хх-хххх-3281емітована на ім'я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 . Повний номер карти НОМЕР_3 /а.с.184-187/.
Згідно з платіжним дорученням № 3aed659b-6b1a-49af-9f14-83e2b9907895 від 24.12.2021, ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» зобов'язання за договором №360122491 від 24 грудня 2021 року перед ОСОБА_1 - виконало, перерахувавши на кредитнитй рахунок № НОМЕР_1 хх-хххх-3281 грошову суму у розмірі 7300,00 гривень/а.с.18/.
Факт виконання зобов'язання за договором також підтверджується інформацією по рахунку, що надана АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» на виконання ухвали суду про витребування доказів/а.с.184-187/.
28 листопада 2018 року між Первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01 строком дії до 28.11.2019 року, та строк дії якого був продовжений до 31.12.2020 року додатковою угодою від 28.11.2019 року №19, до 31.12.2021 року додатковою угодою № 26 від 31.12.2020 року, до 31.12.2022 року додатковою угодою № 27 від 31.12.2021 року, до 31.12.2023 року додатковою угодою № 31 від 31.12.2022 року, до 31.12.2024 року додатковою угодою № 32 від 31.12.2023 року
31 грудня 2020 року було укладено додаткову угоду №26, якою викладено текст договору у новій редакції.
Відповідно до п.4.1. Договору, право вимоги переходить до фактора в день підписання реєстру прав вимоги.
Реєстр прав вимоги №175 від 05.05.2022 було підписано 05.05.2022, та в якому наявна інформація про відступлення права вимоги щодо заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 360122491 від 24 грудня 2021 року.
10 жовтня 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу № 10/1024-01 строком дії до 31 грудня 2024 року.
Відповідно до п.4.1. Договору, право вимоги переходить до фактора в день підписання реєстру прав вимоги.
Реєстр права вимоги №1 від 10 жовтня 2024 року було підписано сторонами 10 жовтня 2024 року.
08 липня 2025 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (фактор) та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» (клієнт) було укладено договір факторингу №08/07/25-Е, за яким фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги строк виконання зобов'язання за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, та за яким було відступлені права вимоги щодо заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 360122491 від 24 грудня 2021 року, що підтверджується реєстром боржників від 08.07.2025 року.
У п.1.2 Договору, перехід від клієнта до фактора прав вимоги до боржників відбувається в день підписання сторонами акту прийому-передачі.
Акт приймання-передачі реєстру боржників за договором факторингу від 08 липня 2025 року №08/07/25-Е було підписано сторонами 08 липня 2025 року.
Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У ч. 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
З правової позиції висловленої Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 року у справі №6-979цс15 слідує, що за змістом вказаних вище положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
Відповідно до положень ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Ч.1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).
Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Ч.2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Ч.2 ст.1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки
Судом встановлено, що відповідач своєчасно не повернув грошові кошти для погашення заборгованості за кредитним договором, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договорів, що має відображення у розрахунках заборгованості за договорами. Таким чином, у порушення умов кредитних договорів, а також статей 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаними договорами - не виконав.
Доказів зворотного відповідачем надано не було, навпаки у своїй заяві від 01.10.2025 відповідач зазначив, що позовні вимоги визнає у повному обсязі.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором, розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 360122491 від 24 грудня 2021 року становить 12698,11 гривень та складається із: заборгованості по тілу кредиту - 7299,01 гривень; заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 5399,10 гривень.
Відповідачем не надано доказів на підтвердження часткової або повної сплати заборгованості за кредитним договором. Зустрічний позов про визнання договору або його частини недійсним - не пред'являвся. Доказів на підтвердження того, що зазначений договір оспорювався поза межами розгляду справи та був визнаний недійсним - надано не було. Відповідачем також не наведено власного контрозрахунку, який би спростовував заявлений позивачем розрахунок.
Тому, суд погоджується із зазначеним розрахунком заборгованості та доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
09 липня 2025 року між ТОВ «ФК «ЕЙС» та АБ «ТАРАНЕНКО ТА ПАРТНЕРИ» було укладено договір про надання правничої допомоги №09/07/25-01, за яким клієнт доручив, а АБ прийняло на себе зобов'язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором.
09 липня 2025 року між ТОВ «ФК «ЕЙС» та АБ «ТАРАНЕНКО ТА ПАРТНЕРИ» було укладено додаткову угоду № 25770777243 до договору про надання правничої допомоги від 09 липня 2025 року №09/07/25-01, за яким клієнт доручив здійснити захист прав та інтересів клієнта у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором, боржником за яким, зокрема, є ОСОБА_1 .
Відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги № 09/07/25-01 від 09.07.2025, адвокатом в процесі захисту прав клієнта щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, за яким боржником є ОСОБА_1 , було надано наступні види послуг:
- складання позовної заяви ТОВ «ФК «ЕЙС» до позичальника, яким є ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором №360122491 від 24.12.2021 - 5 000,00 гривень (2 години витраченого часу);
-вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з позичальника, яким є ОСОБА_1 , за кредитним договором №360122491 від 24.12.2021 - 1000,00 гривень (2 години витраченого часу);
- підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 360122491 від 24.12.2021 на рахунок позичальника, яким є ОСОБА_1 - 500,00 гривень (1 година витраченого часу);
- підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 360122491 від 24.12.2021 на рахунок позичальника, яким є ОСОБА_1 - 500,00 гривень (1 година витраченого часу).
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Також, суд звертає увагу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 49 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Наталія Михайленко проти України», від 30 травня 2013 року, заява 49069/11).
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 р. по справі №905/1795/18, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Останній може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги.
З урахуванням викладеного, заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає принципам співмірності, розумності та справедливості, про що зазначив і відповідач у своїй заяві від 01.10.2025, звернувшись до суду з проханням зменшити витрати на правову допомогу.
Щодо складання адвокатського запиту, то відповідно до ч.1 ст.1076 ЦК України, банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта.
Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність.
У статті 62 Закону України «Про банки та банківську діяльність», встановлено вичерпний перелік осіб, яким може бути розкрита інформація щодо юридичних та фізичних осіб, що становить банківську таємницю. При цьому, адвокати не включені до кола осіб, на запити яких така інформація буде розкрита, тобто, представник позивача в будь-якому випадку не міг її самостійно отримати.
Отже, суд вважає, що така дія є виключною ініціативою представника позивача, а тому, такі витрати не підлягають відшкодуванню.
Щодо витрат, пов'язаних зі складання та подання позову та клопотання про витребування доказів, то суд звертає увагу на те, що сама позовна заява не значна за обсягом, а складання такої заяви не вимагає значного проміжку часу, оскільки, за своєю формою та змістом така позовна заява є типовою.
Додатки до позовної заяви не містять будь-яких доказів, які б були отримані представником позивача самостійно, а тому, це дає підстави вважати, що адвокат не вчиняв будь-яких дій задля їх отримання.
Разом із позовом до суду надійшло клопотання представника позивача - директора ТОВ «ФК «ЕЙС» Олексія Полякова про витребування доказів, яке було задоволене судом та яке за своїм обсягом складається з 3 аркушів та за своєю суттю є типовим документом, який не вимагає від адвоката значного проміжку часу для його складання.
Суд звертає увагу на те, що правовідносини які виникли між сторонами ґрунтуються на кредитних правовідносинах. Зазначена категорія справ характеризується низьким рівнем складності.
Визначаючи вартість такої послуги, як складання та подання позову, суд виходить з того, що спірні правовідносини характеризуються чітким правовим регулювання - це Цивільний кодекс України, Закон України «Про споживче кредитування», а тому, від представника позивача не вимагалося здійснення пошуку додаткового законодавства, що свідчить про сталість та єдність законодавства у цій сфері.
При цьому, судова практика у цій сфері стала та узгоджена між собою, що не вимагає від представника витрати значного часу для її пошуку та/або узгодження правових позицій.
На думку суду, справа не становить значного суспільного інтересу, та впливає виключно на відносини між кредитором та боржником.
Тому, враховуючи зазначене, суд вважає, що вартість послуги із складання та подання позовної заяви та клопотання про витребування доказів, яка б відповідала критерію співмірності, розумності та справедливості становить 3 000,00 гривень.
За таких обставин, доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 гривень.
Крім того, у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору.
За приписами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 142 ЦПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Понесені позивачем судові витрати підтверджуються платіжною інструкцією від 29.08.2025 року №23585 про сплату судового збору в розмірі 2 422,40 гривень.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат згідно зі ст. 141, ч. 1 ст. 142 ЦПК України, та беручи до уваги визнання відповідачем позову, суд дійшов висновку про повернення позивачу з державного бюджету суми сплаченого судового збору в розмірі 1211,20 грн. (50 відсотків від загального розміру судового збору), а також щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми сплаченого судового збору в розмірі 1211,20 грн. грн. (50 відсотків від загального розміру судового збору).
На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 206, 247, 259, 263-265, 274-279, 354, 355 ЦПК України,
Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (ЄДРПОУ 42986956, розташованого за адресою: вул. Алматинська, буд. 8, офіс 310а, м. Київ, 02090) заборгованість за Кредитним договором № 360122491 від 24.12.2021 у розмірі 12 698 (дванадцять тисяч шістсот дев'яносто вісім) гривень 11 копійок, судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисяч) гривень.
Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області, місцезнаходження: 61166 м. Харків, вул. Бакуліна, 18, повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (ЄДРПОУ 42986956, розташованого за адресою: вул. Алматинська, буд. 8, офіс 310а, м. Київ, 02090), з державного бюджету 50 відсотків судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок, сплаченого відповідно до платіжної інструкції в національній валюті від 29 серпня 2025 № 23585 на суму 2422,40 грн.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», місцезнаходження: вул. Алматинська, буд. 8, офіс 310а, м. Київ, 02090, ЄДРПОУ 42986956.
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя І.В. Бугаєнко