Справа № 373/1782/25
Номер провадження 2/373/1044/25
09 жовтня 2025 року м. Переяслав
Переяславський міськрайонний суд Київської області
під головуванням судді Свояка Д.В.,
за участі секретарки Хоменко Н.І.,
розглянув цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача:
Представник позивача звернувся до суду з вимогами: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №7380642 від 11.02.2022 в розмірі 22650,00 грн; стягнути з відповідача понесені судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ТОВ «Мілоан» та відповідачем 11.02.2022 був укладений кредитний договір №7380642, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 15000,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності.
Відповідно до договору факторингу №25-07/24 від 25.07.2024, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг партнерс», до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
Відповідач не виконує свої кредитні зобов'язання належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 22650,00 грн, а саме: 15000,00 грн - заборгованість за кредитом, 4800,00 грн - заборгованість за відсотками, 2850,00 грн - заборгованість за комісіями.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження отримання ним кредитних коштів, договір факторингу є неналежним та недопустимим доказом. Також вважає, що умови кредитного договору щодо нарахування відсотків є вкрай несправедливими, як для споживача послуг. Крім того відповідач не погоджується із розміром правничої допомоги.
Суд не бере до уваги відповідь на відзив від представника позивача, оскільки вона не відповідає приписам ч.7 ст.43 ЦПК України.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі:
Ухвалою суду від 24.07.2025 відкрито провадження в даній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
05.08.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач із посиланням на положення Закону України «Про споживче кредитування», ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів» тощо просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не надано документів, які доводять отримання відповідачем коштів на свій рахунок, наявність заборгованості, а також порушено нормативні вимоги про перехід права вимоги, нарахування відсотків є вкрай несправедливими. Зазначено про неспівмірність заявлених витрат на правничу допомогу.
12.08.2025 до суду надійшли відповідь на відзив та клопотання про витребування доказів, розгляд справи з повідомленням сторін.
Ухвалою суду від 16.09.2025 у справі призначено судове засідання.
02.10.2025 в судовому засідання постановлено відмовити у задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів, оскільки докази, про витребування яких заявлено клопотання, не стосуються предмету доказування у цій справі, так як правовідносини, про які зазначено у позовній заяві, стосуються кредитних договорів, на які розповсюджуються вимоги законодавства щодо договору позики, зокрема щодо того, що договір є укладеним з моменту передання грошей.
Отже, доказуванню в межах цієї цивільної справи підлягає саме факт передання коштів кредитодавцем, саме відповідачу, саме у зв'язку з виконанням укладеного кредитного договору, а не отримання якихось коштів відповідачкою на свій картковий рахунок.
Крім того, з копії договору, доданого до позовної заяви, яким обґрунтовується перехід права вимоги до позивача, передбачено право отримання документів, що стосуються відповідного зобов'язання, від попередніх кредиторів. Зазначене дає підстави для висновку, що позивач має можливість самостійно отримати документи, які стосуються доказування обставин, на які він посилається у позовній заяві.
В судове засідання з'явився представник позивача, позовні вимоги підтримав.
Відповідач до суду не з'явився, направив заяву про проведення судового засідання без його участі, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
02.10.2025 судом оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення.
Судом встановлено наступні обставини:
11.02.2022 між відповідачем та ТОВ «Мілоан» був укладений договір споживчого кредиту №7380642, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 15000 грн, шляхом переказу коштів на картковий рахунок, кредит надається строком на 90 днів до 12.05.2022, процентна ставка за договором встановлюється в розмірі 2 % за кожен день користування кредитом, тип процентної ставки - фіксований, комісія за надання кредиту - 2850,00 грн.
До позову додано копію заяви-анкети від 10.02.2022, де зазначені сума кредиту - 15000,00 грн, строк кредиту - 30 днів з 11.02.2022 до 13.03.2022, комісія за надання кредиту 2850,00 грн, проценти за користування кредитом за ставкою 2 % - 9000, 00 грн.
До позову додані копії паспорту споживчого кредиту, правил надання фінансових кредитів ТОВ «Мілоан», довідки про ідентифікацію відповідача, графіку платежів.
В матеріалах справи міститься довідка платіжної системи LIQPAY, згідно з якою товариство 11.02.2022 здійснило переказ коштів у розмірі 15000,00 грн на картку № НОМЕР_1 , відповідно до кредитного договору 7380642.
Як вбачається з копії договору факторингу №25-07/2024 від 25.07.2024, укладеного між ТОВ «Факторинг партнерс» та ТОВ «Мілоан», останнє передає (відступає) за плату належні йому права вимоги до боржників, що вказані у реєстрі боржників, у тому числі і до відповідача.
До договору додані копії платіжної інструкції №448090004 від 26.07.2024, акту прийому передачі реєстру боржників, витягу з реєстру боржників.
Норми права, застосовані судом:
Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 3 ст.203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ч. 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За нормами ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ст.1054 ЦК України позичальник за кредитним договором зобов'язаний повернути кредит та сплатити відсотки в розмірі і на умовах встановлених договором.
Відповідно до ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики, а згідно з п.2 ч.1 ст.1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
У ч. 1 ст. 513 ЦК України зазначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ч. 1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно зі ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Як передбачено ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Оцінка аргументів сторін, доказів.
З огляду на вищенаведені приписи цивільного законодавства, кредитний договір є укладеним з моменту передання грошей.
Згідно з буквальним тлумаченням слова передавати, яке наводиться у тлумачних словниках, його можна охарактеризувати як: віддавати, подавати, вручати кому-небудь те, що тримають у руках або беруть у руки; віддавати що-небудь своє, від себе і таке інше в чиєсь відання, володіння; віддавати в розпорядження кого-, чого-небудь.
Отже, для встановлення обставин укладення кредитного договору підлягає доказуванню факт передачі (віддачі, надання) відповідних кредитних коштів кредитодавцем кредиторові саме у зв'язку з домовленістю (угодою, договором) про це.
Судом встановлено, що підписавши договір про споживчий кредит №7380642 від 11.02.2022, відповідач прийняв умови надання всіх послуг, зокрема, строк кредитування, плату за кредит, порядок погашення кредиту, відповідальність.
Кредитором було передано відповідачу на виконання договору, визначену в ньому суму коштів, що підтверджується копією довідки платіжної системи LIQPAY, згідно з якою товариство 11.02.2022 здійснило переказ коштів у розмірі 15000,00 грн на картку № НОМЕР_1 , відповідно до кредитного договору 7380642.
Відповідачем не було дотримано умов договору та не погашено вчасно заборгованість, розмір якої обрахований розрахунком заборгованості та відповідає умовам договору.
Обставини неотримання відповідачем коштів за кредитним договором не доведені відповідачем жодним доказом.
Оскільки договір факторингу укладено після укладення кредитного договору та настання зобов'язань за ним, він охоплює у тому числі зобов'язання за кредитним договором № 7380642 від 11.02.2022 в розмірі 22650 грн, підстав для визнання його неналежним та недопустимим доказом немає.
З досліджених судом доказів не вбачається підстав для висновку, що умови кредитного договору щодо нарахування відсотків є вкрай несправедливими для відповідача, як для споживача послуг, оскільки сума відсотків та комісією менша у два рази за суму основного зобов'язання за кредитним договором та відповідає його умовам.
За таких обставин позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2422,40 грн судового збору.
Представником позивача заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 13000,00 грн.
На підтвердження витрат на правничу допомогу в сумі 13000,00 грн до заяви долучені копії договору про надання правової допомоги №02-07/2024 від 02.07.2024, прайс-листа, заявки на надання юридичної допомоги №461 від 01.05.2025 витягу з акту №11 про надання юридичної допомоги від 30.05.2025.
У постанові Верховного Суду від 01.09.2021 у справі № 178/1522/18 зазначено, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема у рішеннях від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України, від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Представником позивача не надано детальний опис виконаних робіт, а беручи до уваги, що справа є малозначною і розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, за результатом оцінки доказів, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн, які лише на 28 грн менше за прожитковий мінімум для працездатних осіб, відповідатимуть критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.
Керуючись ст. 263-265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» заборгованість за кредитним договором № 7380642 від 11.02.2022 в розмірі 22650 (двадцять дві тисячі шістсот п'ятдесят) гривень 00 копійок, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 15000 (п'ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок; заборгованість за відсотками у розмірі 4800 (чотири тисячі вісімсот) гривень 00 копійок; заборгованість за комісією у розмірі 2850 (дві тисячі вісімсот п'ятдесят).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» судові витрати у розмірі 5422 (п'ять тисяч чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок, які складаються із: судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повні найменування сторін та інших учасників справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс», код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: вул. Ґедройця Єжи, 6, оф.521, м.Київ, 03150;
ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Д. В. Свояк