Кагарлицький районний суд Київської області
Справа № 368/1621/25
номер провадження 1-кп/368/196/25
09.10.2025 рокуКагарлицький районний суд Київської області
в складі: головуючого-судді ОСОБА_1
за участі секретаря ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кагарлик Київської області кримінальне провадження № 12025111230001497 від 06.08.2025 щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Київ, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , громадянки України, освіта середньо-спеціальна, вдови, непрацюючої, раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч. 1 КК України,
з участю сторін кримінального провадження:
- сторони обвинувачення - прокурора Кагарлицького відділу Обухівської окружної прокуратури ОСОБА_4
потерпілого ОСОБА_5
- сторони захисту обвинуваченої ОСОБА_3
захисника обвинуваченої адвоката ОСОБА_6 , -
Відповідно до ст. 3 Загальної Декларації прав людини кожна людина має право на життя, свободу та особисту недоторканність.
Згідно з положеннями ст. 6 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, прийнятого 16 грудня 1966 року Генеральною Асамблеєю ООН та ст. 2 Конвенції по захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованою Україною 17 липня 1997 року та такою, що набула чинності для неї 11 вересня 1997 року, право на життя є невід'ємним правом людини, яке охороняється законом. Зазначені положення міжнародних правових стандартів мають універсальний характер і відображені в Конституції України.
Зокрема, у ст. 3 Конституції України закріплено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до ст. 27 Конституції України кожна людина має невід'ємне право на життя, ніхто не може бути свавільно позбавлений життя, а обов'язок держави - захищати життя людини. Формою державного захисту життя та особистої недоторканності людини є встановлення кримінальної відповідальності за злочини проти життя і здоров'я.
Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Проте, у порушення вищевказаних вимог законодавства а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», ОСОБА_3 вчинила умисний злочин проти здоров'я особи.
06.08.2025, близько 01 год. 00 хв., точний час слідством не встановлено, ОСОБА_3 перебувала в кухонній кімнаті будинку за місцем проживання в АДРЕСА_2 , де разом із сусідом ОСОБА_7 спільно вживали спиртні напої. В цей час до кухонної кімнати зайшов співмешканець ОСОБА_3 - ОСОБА_8 , який, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, почав ображати її нецензурною лайкою та наносити останній тілесні ушкодження.
В подальшому, 06.08.2025, близько 02 год. 00 хв., ОСОБА_8 , перебуваючи в цій же кімнаті, підійшов до ОСОБА_3 , яка в правій руці тримала кухонний ніж та взявши її за волосся ззаду повалив на підлогу. Коли ОСОБА_3 перебувала в положенні на спині на підлозі та тримала в правій руці кухонний ніж, ОСОБА_8 , сів зверху на останню та почав їй наносити неодноразові удари кулаками в область обличчя та душити за горло. В цей час у ОСОБА_3 , яка мала реальну можливість уникнути злочинного посягання щодо себе, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виник умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 .
Після цього, ОСОБА_3 , реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно- небезпечних наслідків, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, тримаючи в правій руці кухонний ніж, нанесла один удар ножем в області живота ОСОБА_8 , внаслідок чого останній отримав тілесне ушкодження, у вигляді проникаючого колото-різаного поранення живота.
Наявне у ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проникаюче колото-різане поранення живота з ушкодженням клубової кишки і брижі тонкого кишківника відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя в момент заподіяння чи в клінічному перебігу.
Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 винною себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч. 1 КК України визнає та пояснила, що вона проживає з потерпілим ОСОБА_5 у її будинку. У той день вона разом із сусідом сиділа на кухні та вживали спиртні напої. О 02 год. того ж дня прийшов її цивільний чоловік, який також перебував у стані алкогольного сп'яніння та почав її ображати нецензурними словами і наносити удари. Вона взяла ножа і захищаючись від побоїв нанесла один удар. Потерпілий і надалі з нею проживає, але більше її не ображає. Жалкує про вчинене. Просить вибачення та її суворо не наказувати. Більше такого робити не буде.
Винність обвинуваченої ОСОБА_3 підтверджується письмовими доказами по справі, зокрема:
?витягом з кримінального провадження № 12025111230001497, відомості про яке внесено 06.08.2025 р. (а.с. 97), згідно якого 06.08.2025 до чч ВП № 1 (м. Кагарлик) Обухівського РУП ГУНП в Київській області надійшло повідомлення зі спец лінії 102 про те, що 06.08.2025 близько 02 години гр. ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель АДРЕСА_2 , за місцем свого проживання отримав ножове поранення черевної порожнини. Виїздом на місце події встановлено, що в гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_2 , виник словесний конфлікт з її цивільним чоловіком ОСОБА_8 , в ході якого вона нанесла останньому один удар кухонним ножем в область черевної порожнини, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді проникаючого ножового поранення черевної порожнини.
Даним доказом підтверджується подія вчинення злочину, а саме, - нанесення умисного тяжкого тілесного ушкодження.
?карткою первинного обліку інформації, яка надійшла по телефону (а.с. 98), згідно якої на службу 112 повідомив сусід, що до нього звернувся чоловік 60 років та повідомив про ножове поранення в область печінки, яке нанесла жінка.
Даним доказом підтверджується подія вчинення злочину, а саме, - нанесення умисного тяжкого тілесного ушкодження.
?протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 07.08.2025 (а.с. 99), згідно якого слідча СВ Обухівського РУП ГУ НП в Київській області прийняла усну заяву від ОСОБА_5 про спричинення йому тяжкого тілесного ушкодження в АДРЕСА_2 ОСОБА_3 ;
?заявою ОСОБА_3 від 06.08.2025 р. (а.с. 100), якою вона дозволила працівникам поліції провести огляд домогосподарства в АДРЕСА_2 без ухвали суду;
? протоколом огляду місця події від 06.08.2025 р. (а.с. 101-103), додаток (а.с. 104), що було проведено в присутності двох понятих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , за участю ОСОБА_3 з використанням відеокамери Sony HDR- СХ -405, об'єктом якого було домогосподарство, що в АДРЕСА_2 . Вхід на територію домогосподарства здійснюється через одностворчасті металеву хвіртку, яка на момент огляду замкнена, пошкоджень не має. На території домогосподарства знаходиться її будинок, що являє собою одноповерхову цегляну споруду, вкриту шифером. При огляді домоволодіння під будинком, а саме: ліворуч від входу будинку було виявлено металевий кухонний ніж, довжиною 34 см, довжиною рукоятки 22 см, довжиною леза 14 см. На вказаному кухонному ножі на лезі мається речовина бурого кольору, з якого було зроблено змив. Вказаний ніж поміщено та упаковано до паперового конверту. Змиви з леза та рукоятки поміщено до паперового конверту. При огляді будинку в середині, вхід до якого здійснюється через одностворчасті металеві двері, які на момент огляду були відчинені, пошкоджень не мають. При огляді будинку в середині у веранді було виявлено два пошкоджених метало пластикових вікна у вигляді розбиття скла. При огляді кімнати кухні на підлозі поряд з кухонним столом виявлено плями бурого кольору. З підлоги було зроблено змив РБК, який поміщено та упаковано до паперового конверту. При огляді інших кімнат плям бурого кольору виявлено не було;
?протоколом огляду та перезапису відео від 06.08.2025 р. (а.с. 105), згідно якого слідча СВ Обухівського РУП ГУНП в Київській області ст. лейтенант поліції ОСОБА_11 у відповідності до ст.ст. 104, 105, 106, 237, 223 КПК України провела огляд, згідно якого місцем проведення огляду являється ВП №1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області, кабінет № 9, яке знаходиться за адресою: вул. Я. Мудрого, 13, м. Кагарлик, Київська область. Об'єктом огляду являється відеокамера марки «Sony HDR- СХ -405», флеш карта Kingston tehnology micro sd 32 r6,S/N: A5S1CN3DA0000SА. За допомогою HDMI розйому та шнура підключаємо відеокамеру до робочого комп'ютера слідчого, марки Frisby-H9R6X- VYFH3-F3KXR-3QG3W-HT3VF, Modem Е1942СА, діагональ дисплею 18,5, 2012 року випуску та переміщено на робочий стіл на вищевказаний комп'ютер проведення огляду місця події, який проводився за адресою: АДРЕСА_2 в період часу з 05 год. 22 хв. по 05 год. 34 хв. 06.08.2025. Більше деталей на резервному диску. Вищевказана фіксація огляду переноситься з робочого комп'ютера слідчого, марки Frisby-H9R6X-VYFH3-F3KXR-3QG3W-HT3VF на оптичний носії інформації, типу диск DVD-R -4,7 Гб 120 мін. зробилася резервна копія, яку долучили до матеріалів кримінального провадження.
Даним доказом належним чином зафіксована обстановка безпосередньо після вчинення злочину, вилучено речі матеріального світу, які в подальшому слідчим з дотриманням вимог КПК України визнані речовими доказами на підтвердження факту вчинення ОСОБА_12 кримінального правопорушення, який передбачено ч. 1 ст. 121 КК України.
?копією договору купівлі-продажу житлового будинку від 26.06.2018 р. (а.с.106-109), згідно якого ОСОБА_3 купила житловий будинок з відповідними будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , який побудований у 1972 році із цегли, загальною площею 98,60 кв.м., житлового площею 59,00 кв.м.;
?витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26.06.2018 р. (а.с.110-111), згідно якого приватним нотаріусом ОСОБА_13 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , власником якого стала ОСОБА_3
?постановою про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 06.08.2025 р. (а.с. 112-113), згідно якої визнано в якості речових доказів: металевий кухонний ніж зі слідами речовини бурого кольору, який поміщено до паперового конверту; змив речовини бурого кольору з леза ножа, поміщено та упаковано до паперового конверту; змив речовини бурого кольору з руків'я ножа, поміщено та упаковано до паперового конверту; змив речовини бурого кольору з підлоги в кімнаті кухні будинку, поміщено до паперового конверту та які після проведення відповідних експертиз направлено на зберігання до кімнати речових доказів Обухівського РУП ГУНП в Київській області;
?ухвалою слідчого судді Кагарлицького районного суду Київської області від 08.08.2025 р. (а.с. 114-115), згідно якої клопотання слідчого задоволено та надано слідчому СВ Обухівського РУП ГУНП в Київській області старшому лейтенанту поліції ОСОБА_11 дозвіл на проведення у кримінальному провадженні № 120251112300001497 від 06.08.2025 одноразового огляду житла чи іншого володіння особи, а саме житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 власником якого згідно договору купівлі продажу є ОСОБА_3 , з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення та відшукання і вилучення наступних об'єктів: металевого кухонного ножа зі слідами речовини бурого кольору, який поміщено до паперового конверту; змиву речовини бурого кольору з леза ножа, поміщеного до паперового конверту; змиву речовини бурого кольору з руків'я ножа, поміщеного до паперового конверту; змиву речовини бурого кольору з підлоги в кімнаті кухні будинку, поміщеного до паперового конверту, які визнані речовими доказами;
?ухвалою слідчого судді Кагарлицького районного суду Київської області від 08.08.2025 р. (а.с. 116), згідно якої задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на вилучене під час проведення огляду місця події, що проводився за адресою АДРЕСА_2 , а саме: металевий кухонний ніж зі слідами речовини бурого кольору, який поміщено до паперового конверту; змив речовини бурого кольору з леза ножа, поміщено та упаковано до паперового конверту; змив речовини бурого кольору з руків'я ножа, поміщено та упаковано до паперового конверту; змив речовини бурого кольору з підлоги в кімнаті кухні будинку, поміщено до паперового конверту, які визнано речовим доказом та зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів Обухівського РУП ГУНП в Київській області;
?постановою про призначення судово-медичної експертизи від 05.09.2025 р. (а.с. 117-120), згідно якої слідчою СВ Обухівського РУП ГУ НП в Київській області було призначено судово-медичну експертизу по кримінальному провадженню №12025111230001497, внесеного до ЄРДР 06.08.2025 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, виконання якої доручено завідувачу Кагарлицького відділення судово-медичної експертизи ДСУ «Київське обласне бюро судово-медичних експертиз» ОСОБА_14
?висновком експерта № 109, яку було розпочато 11.09.2025 р. та закінчено 19.09.2025 р. (а.с. 121-123), згідно якого за даними наданої медичної документації у ОСОБА_8 , 1978 р.н., було виявлене одне тілесне ушкодження - проникаюче колото-різане поранення живота з ушкодженнями клубової кишки і брижі тонкого кишківника. За цими ж даними, локалізацією колото-різаної рани є передня черевна стінка «нижче пупа на 3 см по білій лінії живота». Наявне в ОСОБА_8 поранення в наданій медичній документації визначається, як «ножове». З огляду на це можна припустити, що поранення могло утворитися в результаті одноразової дії гострого плаского предмету, якому притаманні колючо-ріжучі властивості, а довжина якого перевищує довжину рани на шкірі. Предметом із зазначеними вище властивостями може бути клинок ножа. Наявне у ОСОБА_8 проникаюче колото-різане поранення живота з ушкодженнями клубової кишки і брижі тонкого кишківника відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя в момент заподіяння чи в клінічному перебігу. Виявлене у ОСОБА_8 тілесне ушкодження могло утворитись «у час та за обставин, вказаних у постанові». За даними наданої медичної документації, місце прикладення травмуючої сили гострим предметом було розташоване «на передній черевній стінці нижче пупа на 3 см по білій лінії живота». З урахуванням вказаних у медичній документації ушкоджень органів черевної порожнини можна припустити, що напрямок дії травмуючої сили на тіло потерпілого ОСОБА_8 був, у цілому, спереду назад. За даними наданої медичної документації, в ОСОБА_8 було виявлене одне місце прикладення травмуючої сили гострим предметом. За даними наданої медичної документації, наявне в ОСОБА_8 поранення визначається, як «ножове». З огляду на це можна припустити, що поранення могло утворитися в результаті дії гострого плаского предмету, якому притаманні колючо-ріжучі властивості, а довжина якого перевищує довжину рани на шкірі. Предметом із зазначеними вище властивостями може бути клинок ножа. За даними наданої медичної документації, наявне в ОСОБА_8 поранення визначається, як «ножове». Таким чином, можна припустити, що поранення могло утворитися в результаті дії гострого плаского предмету, якому притаманні колючо-ріжучі властивості, а довжина якого перевищує довжину рани на шкірі. Предметом із зазначеними вище властивостями може бути клинок ножа, або предмет, схожий на нього за своїми властивостями. Для відповіді на запитання, «яким чином була розташована ріжуча частина клинка ножа або предмета схожого на нього в момент заподіяння удару потерпілому ОСОБА_8 », надана медична документація об'єктивних даних не містить. Для визначення того, «в якій позі знаходився потерпілий ОСОБА_8 в момент нанесення йому тілесних ушкоджень», об'єктивних судово-медичних даних нема. В цей час він міг перебувати як у вертикальному чи горизонтальному, так і в будь-якому проміжному положенні. Враховуючи розташування поранення на передній поверхні тулубу потерпілого (в ділянці живота) та загальний напрямок раневого каналу від рани (спереду назад) можна припустити, що в момент заподіяння ОСОБА_8 тілесного ушкодження («нанесення удару») потерпілий і стороння особа могли бути оберненими в бік одне одного, в цілому, передніми поверхнями тіла. Наявне у ОСОБА_8 тілесне ушкодження могло утворитися «за обставин, вказаних під час проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_8 ». Наявне у ОСОБА_8 тілесне ушкодження могло утворитися «за обставин, вказаних під час проведення слідчого експерименту за участю підозрюваної ОСОБА_3 »;
?постановою про призначення судово-медичної експертизи від 08.08.2025 р. (а.с. 124-125), згідно якої слідчою СВ Обухівського РУП ГУ НП в Київській області було призначено у даному кримінальному провадженні судову молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої доручити експертам Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України;
?висновком експерта № СЕ-19/111-25/49618-БД (а.с. 126-133), згідно якого було встановлено генетичні ознаки зразка букального епітелію підозрюваної ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (об'єкт № 1);
?постановою про призначення судово-медичної експертизи від 08.08.2025 р. (а.с. 134-135), згідно якої слідчою СВ Обухівського РУП ГУ НП в Київській області було призначено у даному кримінальному провадженні судову молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої доручити експертам Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України;
?висновком експерта № СЕ-19/111-25/49619-БД (а.с. 136-143), згідно якого було встановлено генетичні ознаки зразка букального епітелію потерпілого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (об'єкт № 1)
?постановою про призначення судово-медичної експертизи від 08.08.2025 р. (а.с. 144146), згідно якої слідчою СВ Обухівського РУП ГУ НП в Київській області було призначено у даному кримінальному провадженні судову молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої доручити експертам Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України;
?постановою про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 18.09.2025 р. (а.с. 148), згідно якої визнано в якості речових доказів: змиви з правої та лівої руку підозрюваної ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які поміщені до окремих паперових конвертів; зразки букального епітелію підозрюваної ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які поміщені паперового конверту; зразки букального епітелію потерпілого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 які поміщені паперового конверту, та речові докази після проведення відповідних експертиз направлено на зберігання до кімнати речових доказів Обухівського РУП ГУНП в Київській області;
?квитанцією (а.с. 149), згідно якої старшою слідчою СВ Обухівського РУП ГУ НП в Київській області, яка 06.08.2025 вилучила речові докази, а саме: змиви з правої та лівої руку підозрюваної ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які поміщені до окремих паперових конвертів; зразки букального епітелію підозрюваної ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які поміщені паперового конверту; зразки букального епітелію потерпілого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 які поміщені паперового конверту.
Крім того винність обвинуваченої ОСОБА_3 , доводиться і іншими доказами, а саме:
?показаннями потерпілого ОСОБА_5 , який пояснив, що він проживає з обвинуваченою з червня 2022 року. Вікно розбив, бо ОСОБА_15 не пускала його до додому. Той день він не сильно пам'ятає, оскільки він вживав алкоголь. Коли він витяг ніж зі свого живота, то викинув його на дворі. Після лікарні він повернувся до ОСОБА_15 і надалі з нею проживає. Вони примирилися і претензій до неї він не має.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом; сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню; процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Відповідно до ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Доказ визнається допустимим, відповідно до ст. 86 КПК України якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом; недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Що ж стосується доказів, які були здобуті під час судового слухання даного кримінального провадження, то суд оцінював їх на підставі Глави 4 Докази і доказування діючого КПК України.
Згідно ст. 95 КПК України:
Показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.
Підозрюваний, обвинувачений, потерпілий мають право давати показання під час досудового розслідування та судового розгляду.
Свідок, експерт зобов'язані давати показання слідчому, прокурору, слідчому судді та суду в установленому цим Кодексом порядку.
Суд може обгрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Особа дає показання лише щодо фактів, які вона сприймала особисто, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Отже, згідно ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих в порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому прокурору, або посилатися на них.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КПК України (оцінка доказів), суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 94 КПК України).
Судом всебічно, повно та неупереджено досліджено всі обставини кримінального провадження, надано оцінку кожному доказу з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупності доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку.
Так, відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження, а відповідно до ч.2 ст.91 та ч.1 ст.92 КПК України, обов'язок доказування вини покладено на прокурора, як сторону обвинувачення.
Всі вище перелічені письмові докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження. Всі ці докази в своїй сукупності та взаємозв'язку не містять суперечностей, доповнюють один одного і дають можливість суду прийти до однозначного висновку.
Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі відомості про факти, які підлягають доказуванню у справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінальним процесуальним законодавством.
Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають.
Суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів, - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. При цьому, жоден доказ не має наперед встановленої сили, що відповідає вимогам ст.94 КПК України.
Отже, оцінюючи досліджені судом докази, які є належними, допустимими, достовірними в їх сукупності та взаємозв'язку, суд вважає їх достатніми для визнання винуватою ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Даючи оцінку наданим стороною обвинувачення доказам, суд враховує, що вони отримані у передбачений КПК України спосіб, істотного порушення прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, під час отримання таких доказів допущено не було, тому суд визнає, що вони є належними та допустимими.
Згідно ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка згідно змісту ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ судами, як і Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, застосовується як джерело права, а саме у рішенні «Коробов проти України», вказано, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суд застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі Кобець проти України доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та допустимих відомостях, визнаних доказами, або відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, критерієм доведення винуватості особи у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є те, що саме прокурор має довести вину обвинуваченого поза межами розумного сумніву, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд має бути переконаний поза межами розумного сумніву, що кожен із суттєвих елементів інкримінованого особі кримінального правопорушення є доведеним (справа Дж. Мюрей проти Сполученого Королівства).
Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається, здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.
Крім того, відповідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження
При оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Суд при оцінці доказів має керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою - п. 161,150,100 рішення Європейського суду з прав людини у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Нечипорук і Йонкало проти України, «Салман проти Туреччини».
Суд, відповідно до ст. 94 КПК України за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний наданий прокурором допустимий доказ з точки зору належності, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття процесуального рішення, встановив поза розумним сумнівом співіснування достатньо вагомих, переконливих, чітких і узгоджених між собою ознак та неспростовних презумпцій факту доведеності вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Суд дії обвинуваченої ОСОБА_3 кваліфікує за ч. 1 ст. 121 КК України - як спричинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується обвинувачена, винна та підлягає покаранню.
Обставини, які характеризують особу обвинуваченої.
Згідно паспорту НОМЕР_1 , виданого 21.03.2007 року обвинувачена ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Київ, відповідно, на момент вчинення злочину була повнолітньою та є громадянкою України.
Згідно вимоги про судимість № 3973/109/1600/02-25 від 06.08.2025 р. станом на 07.08.2025 року ОСОБА_3 є особою раніше не судимою.
Згідно довідки Комунального некомерційного підприємства «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія»» обвинувачена ОСОБА_3 за даними облікової документації під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває.
Згідно довідки Комунального некомерційного підприємства «Міський заклад з надання психіатричної допомоги» виконавчого органу Київської міської ради обвинувачена ОСОБА_3 під наглядом лікаря-психіатра не перебуває.
Згідно характеристики, виданої виконавчим комітетом Кагарлицької міської ради на гр. ОСОБА_3 , Кагарлицька міська рада повідомляє, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає без реєстрації у власному будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 з 2018 року по даний час. Інформацію про місце реєстрації та місце роботи ОСОБА_3 у Ставівському старостинському окрузі виконавчого комітету Кагарлицької міської ради відсутня. Компрометуючих матеріалів на гр.. ОСОБА_3 до виконавчого комітету Кагарлицької міської ради не надходило. Порушень громадського порядку не спостерігалось
Обгрунтування судом призначення обвинуваченій ОСОБА_3 міри та виду покарання.
Так, санкція ч. 1 ст. 121 КК України передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.
Згідно ч. 5 ст. 12 КК України - тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України вчинене обвинуваченою ОСОБА_3 , є тяжким злочином.
При призначенні обвинуваченій покарання суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України та роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" із змінами та доповненнями та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, врахуванні ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_3 у відповідності до ст. 66 КК України, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу інших обставин (отримання тілесних ушкоджень від особи, з якою перебуває у сімейних відносинах).
Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_3 , згідно ст. 67 КК України, суд відносить вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою перебуває у сімейних відносинах та вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння.
У пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами) звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. При цьому, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених в санкції статті Основної частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 Рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд з прав людини вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
Тобто, суд має призначати покарання конкретній особі за конкретний злочин, максимально індивідуалізуючи покарання, яке має бути необхідним і достатнім для виправлення обвинувачених, а також для запобігання вчиненню нових злочинів (ч. 2 ст. 50 КК України).
Однак, призначаючи покарання, суд також враховує і принцип гуманізації відповідальності при призначенні покарання, який повинен бути застосований виходячи із засад визначених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Крім того, відповідно до роз'яснень, що містяться у п.3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.
При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної, а саме: обвинувачена ОСОБА_3 є особою раніше не судимою, вперше притягається до кримінальної відповідальності, вчинила кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, є вдовою, чоловік якої загинув при захисті України, характеризується позитивно, маюча постійне місце реєстрації та проживання, обвинувачена визнала вину у інкримінованому їй злочині, надала покази, які відповідають обставинам, викладеним у обвинувальному акті, що свідчить про наявність належної критичної оцінки своєї протиправної поведінки та про готовність нести кримінальну відповідальність, за наявності обставин, що пом'якшують покарання, думку прокурора, який просив призначити покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст.. 75, 76 КК України, думку потерпілого ОСОБА_8 , який погодилася із покаранням, що було запропоновано прокурором, оскільки примирився та продовжує проживати сім'єю, будь-яких претензій до неї не має. Суд враховує також те, що сама по собі тяжкість інкримінованого злочину, при відсутності інших об'єктивних та суб'єктивних обставин, які в сукупності не створюють обґрунтованої впевненості судді в обов'язковій ізоляції обвинуваченої від суспільства, необхідності обрання обвинуваченій більш тяжкого виду покарання, не може свідчити за його беззастережним обранням, оскільки покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність, тому суд прийшов до висновку про застосування до обвинуваченої покарання в межах санкції статті 121 ч. 1 КК України, а саме: у виді позбавлення волі без реального відбування.
Відповідно до ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. Разом з тим, з огляду на викладене, суд вважає, що виправлення обвинуваченої можливе без реального відбування призначеного судом покарання з урахування даних про особу обвинуваченої, обставин, що пом'якшують покарання і у відповідності до ст. 75 КК України за можливе прийняти рішення про звільнення обвинуваченої від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком, якщо вона протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нових кримінальних правопорушень і виконає покладені на неї обов'язки.
Що стосується початку відбування покарання, то суд в даному випадку керується п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року, згідно з яким іспитовий строк обчислюється з дня постановлення вироку незалежно від того, судом якої інстанції застосовано ст.. 75 КК України (2001 року).
Підстав для застосування ст. ст. 69, 69-1 КК України, суд не вбачає.
Дане покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Тобто, як наслідок, формальні моменти не можуть бути вирішальними, головною є можливість у кожній конкретній справі оцінити основну мету застосування певного заходу та характер впливу на особу, які можуть істотно відрізнятися, навіть, за зовнішньої подібності відповідних примусових заходів, бо суд стоїть на тій позиції, що незалежно від того, що вчинили злочинці, визнання їх людської гідності передбачає надання їм можливості ресоціалізувати себе за час відбування покарання з перспективою колись стати відповідальним членом вільного суспільства, що, у цій ситуації, при застосуванні саме такого покарання, є можливим.
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.
У той час, як призначення будь-якого іншого виду покарання без звільнення від його відбування, Суд сприймає, як діяння, яке б указувало на те, що саме у цій ситуації, та обставинах при яких було вчинено злочин, воно сприймалося б, як грубо непропорційне (діяння та покарання), як наслідок, сприймалося б як жорстоке поводження.
Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Справедливість покарання полягає насамперед у тому, що воно має відповідати загальнолюдським цінностям, моральним устоям суспільства, переконувати громадян у правильності судової політики.
Цивільний позов по справі не заявлено.
Відповідно до ст.124 КПК України всі судові витрати покладаються на обвинувачену та підлягають стягненню з неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 124 КПК України суд стягує на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
Долю речових доказів вирішити на підставі ст. 100 КПК України.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 368 КПК України ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.
Арешт, який накладений на підставі ухвали слідчого судді Кагарлицького районного суду Київської області від 08.08.2025 р., слід скасувати.
Запобіжний захід застосований до обвинуваченої ОСОБА_3 у вигляді домашнього арешту в нічний час до набрання вироком законної сили залишити без змін
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 369, 370, 373, 374, 376, 615 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого статті 121 ч. 1 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років.
Відповідно до положень ст. 75 КК України засуджену ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком 2 (два) роки, якщо вона протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов'язки.
У відповідності до ст. 76 КК України покласти на засуджену ОСОБА_3 обов'язки:
1)періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2)повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
3)не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Контроль за поведінкою засудженої покласти на уповноважені органи з питань пробації за місцем її проживання.
Запобіжний захід ОСОБА_3 домашній арешт із забороною залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_2 , у нічний час, а саме: у період з 21 год. 00 хв. до 06 год. залишити без змін, до набрання вироком законної сили.
Цивільний позов по справі не заявлено.
Стягнути із ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) процесуальні витрати на користь держави вартість проведеної судової експертизи № СЕ-19/111-25/49618-БД від 26.08.2025 р. в сумі 991 грн. 41 коп., вартість проведеної судової експертизи № СЕ-19/111-25/49619-БД від 26.08.2025 р. в сумі 991 грн. 41 коп., вартість проведеної судової експертизи № СЕ-19/111-25/49614-БД від 27.08.2025 р. в сумі 2158 грн. 47 коп., а всього 4141 (чотири тисячі сто сорок одну) грн. 29 коп.
Речові докази по кримінальному провадженню: (а.с. 104) -DVD-R диск із записом проведення огляду місця події, який долучений до матеріалів кримінального провадження - після набрання вироком законної сили залишити при матеріалах кримінального провадження; (а.с. 112-113) - металевий кухонний ніж зі слідами речовини бурого кольору, який поміщено до паперового конверту; змив речовини бурого кольору з леза ножа, поміщено та упаковано до паперового конверту; змив речовини бурого кольору з руків'я ножа, поміщено та упаковано до паперового конверту; змив речовини бурого кольору з підлоги в кімнаті кухні будинку, поміщено до паперового конверту, які передано до кімнати речових доказів Обухівського РУП ГУ НП в Київській області, після набрання вироком законної сили, - знищити; (а.с. 148-149) - змиви з правої та лівої руку підозрюваної ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які поміщені до окремих паперових конвертів; зразки букального епітелію підозрюваної ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які поміщені паперового конверту; зразки букального епітелію потерпілого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які поміщені паперового конверту та передано до кімнати речових доказів Обухівського РУП ГУ НП в Київській області, після набрання вироком законної сили, - знищити.
Арешт, який був накладений ухвалою слідчого судді Кагарлицького районного суду Київської області від 08.08.2025 р., на вилучене під час проведення огляду місця події, що проводився за адресою АДРЕСА_2 , а саме: металевий кухонний ніж зі слідами речовини бурого кольору, який поміщено до паперового конверту; змив речовини бурого кольору з леза ножа, поміщено та упаковано до паперового конверту; змив речовини бурого кольору з руків'я ножа, поміщено та упаковано до паперового конверту; змив речовини бурого кольору з підлоги в кімнаті кухні будинку, поміщено до паперового конверту, які визнано речовим доказом та зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів Обухівського РУП ГУНП в Київській області, - скасувати.
На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Кагарлицький районний суд Київської області протягом тридцяти діб з моменту його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою - з моменту вручення їй копії судового рішення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили. Судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1