Справа № 367/4617/25
Провадження по справі № 1-кп/367/819/2025
09 жовтня 2025 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань суду кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12025116420000011 від 13.01.2025 року по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Загальці Бородянського району, Київської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.125 КК України,
Встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у заподіянні умисного легкого тілесного ушкодження, шо спричинило короткочасний розлад здоров'я.
12.01.2025 року, приблизно о 21 голині 30 хвилин (точний час досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_4 , який знаходився у коридорі квартири АДРЕСА_3 , вчинив сімейну сварку, після якої, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, виник протиправний умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень зятю ОСОБА_5 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 , перебуваючи у тому ж місці, в той же час, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, з метою заподіяння тілесних ушкоджень зятеві ОСОБА_5 , взяв на кухні ніж та, стоячи обличчям до останнього, тримаючи ніж у правій руці, лезом якого наніс один удар в область грудної клітини ліворуч зятю ОСОБА_5 .
Своїми умисними діями ОСОБА_4 заподіяв зятю ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді не проникаючої колото-різаної рани грудної клітини ліворуч між передньою та середньою аксилярними лініями в 6 міжребер'ї, яке відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (кримінального проступку), передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , свою провину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України визнав в повному обсязі і дав покази, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення злочину. В теперішній час щиро кається у скоєному злочині, просив суд суворо не карати та призначити покарання у вигляді штрафу.
Прокурор в судовому засіданні підтримав обвинувачення, викладене стосовно ОСОБА_4 в обвинувальному акті, просив визнати його винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначити обвинуваченому покаранняу виді штрафу 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, оскільки, пом'якшуючою обставиною є щире каяття обвинуваченого у скоєному, матеріальні збитки по даній справі відсутні.
Потерпілий в судовому засіданні зазначив, що немає претензій до обвинуваченого, який щиро кається у скоєному. Згоден з покаранням, що просить прокурор.
У відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України зі згоди учасників судового провадження, які на думку суду правильно розуміють зміст обставин по справі і не оспорюють їх, та немає сумнівів у добровільності їх позиції, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються і визначив обсяг доказів, що підлягає дослідженню в судовому засіданні, обмежившись допитом обвинуваченого ОСОБА_4 показання, якого відповідають фактичним обставинам справи та дослідженням документів, що характеризують особу обвинуваченого. При цьому судом було роз'яснено учасникам судового провадження, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
За таких обставин, суд вважає, що провина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення (проступку) викладеного у даному вироку суду доведена та його дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 125 КК України, оскільки він своїми умисними діями, які виразились в заподіянні умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України.
Також, судом досліджено дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який не судимий, одружений, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, має місце реєстрації, з місця проживання характеризується посередньо, скарг не надходило, про що свідчать: вимога СІТ Бучанського РУ ГУНП в Київській області від 13.02.2025, довідка № 47 від 13.02.2025 року КНП Бородянської селищної ради «Бородянська районна центральна лікарня», копія паспорту України громадянина ОСОБА_4 НОМЕР_1 , виданого Ірпінським МВ ГУ МВС України в Київській області 29.04.2009 року, характеристика, видана ВП № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області та його свідчення.
При визначенні обвинуваченому ОСОБА_4 міри покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує характер та ступінь тяжкості скоєного, що вчинений ним злочин відповідно до ст. 12 КК України відноситься до кримінального проступку, дані про особу обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання обвинуваченого.
Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 суд визнає щире каяття.
Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого суд визнає вчинення злочину щодо іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах.
З врахуванням всіх обставин справи, ступеня тяжкості, обставини вчиненого злочину, і даних про особу обвинуваченого обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_4 необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 2 ст. 125 КК України.
За вчинення кримінального правопорушення, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 125 КК України, передбачено покарання у виді штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до одного року, або пробаційним наглядом на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк.
В пункті 1 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року звернута увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог статті 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Судом при призначенні покарання враховуються вимоги статті 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
В постанові від 03.08.2022, винесеній у справі № 415/299/20, Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду дійшов до висновку, що поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (ст. 66, ст. 67 КК), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб'єкта.
Враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України, особі яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого, можливе без ізоляції його від суспільства, а тому призначає обвинуваченому покарання у виді штрафу у розмірі 50 (п'ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок
Суд вважає, що саме таке покарання відповідатиме загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових злочинів, цілком відповідати тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі винного і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого суд не застосовує.
Цивільний позов в даному кримінальному провадженні не заявлявся.
Речовими доказами суд розпоряджається відповідно до ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 349, 369-374, 394 КПК України, суд
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 50 (п'ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок.
Речові докази по даному кримінальному провадженню: ніж, змиви слідів речовини бурого кольору та зразки крові, що передані на зберігання до камери схову Бучанського РУП ГУНП в Київській області - знищити.
Вирок суду першої інстанції, в частині встановлення обставин справи, дослідження яких було визнане недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, оскарженню не підлягає. В іншій частині, може бути оскаржено учасниками процесу, протягом 30-ти діб з моменту його проголошення, до Київського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги до Ірпінського міського суду Київської області.
Вирок суду набирає законної чинності після закінчення строку подання апеляційних скарг, якщо такі скарги не будо подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1