"09" жовтня 2025 р. Справа № 363/4656/16-ц
09 жовтня 2025 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Рудюка О.Д.,
за участю,
секретаря судових засідань - Шевченко Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгород загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство» до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Ну, намалюй», ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , треті особи: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дефо» про визнання недійсними розпоряджень, державних актів та витребування земельних ділянок, -
встановив:
Перший заступник прокурора Київської області звернувся до Вишгородського районного суду Київської області з позовною заявою про визнання недійсними розпоряджень, державних актів та витребування земельних ділянок.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 06.04.2018 року у задоволенні позову першого заступника прокурора Київської області який діє в інтересах Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство» відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 13.02.2019 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство» задоволено частково. Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 06.04.2018 року скасовано. Ухвалено нове рішення. У задоволені позову першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство» відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 04.09.2019 року касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області задоволено частково. Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 06.04.2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 13.02.2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 11 ст. 187 ЦПК України, суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 ЦПК України, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення позовної заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
22.09.2025 року ухвалою Вишгородського районного суду Київської області позовну заяву залишено без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків п'ять днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків.
02.10.2025 року до суду від прокурора Київської обласної прокуратури надійшли пояснення, з яких вбачається, що прокурор стверджує про обізнаність відповідачів щодо незаконності набуття у власність спірних земельних ділянок та їх недобросовісність у спірних правовідносинах. Зазначив, що відсутні підстави для долучення у даній справі експертної грошової оцінки спірної земельної ділянки, а також внесення на депозитний рахунок Вишгородського районного суду Київської області вартості спірної земельної ділянки, а отже фактично недоліки позову відповідно до вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України не усунуто, грошові кошти в розмірі вартості спірного майна на депозитний рахунок суду не внесені.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд прийшов до наступного.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частин 3, 4 статті 3 ЦПК України, провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
09.04.2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» № 4292-ІХ від 12.03.2025 року, згідно з яким статтю 390 ЦК України доповнено частиною 5 наступного змісту: «Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.
Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.
Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об'єктів приватизації, визначених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».
Частину 4 статті 177ЦПК України доповнено абзацом 2 такого змісту: «У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».
Статтю 265 ЦПК України доповнено частиною 14 такого змісту: «14. У разі відмови у задоволенні позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду суд вирішує питання про повернення позивачу внесених ним на депозитний рахунок суду грошових коштів як компенсації вартості майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, а у разі задоволення позову - про перерахування грошових коштів на користь добросовісного набувача».
Відповідно до норм частини 11 статті 187 ЦПК України, суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
30.09.2019 року ухвалою Вишгородського районного суду Київської області прийняти до свого провадження цивільну справу № 363/4656/16-ц та призначено розгляд за правилами загального позовного провадження.
У зв'язку із набранням чинності вказаним Законом ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 22.09.2025 позовну заяву заступника прокурора Київської області залишено без руху та надано йому строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання доказів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості оцінки предмету позову, здійсненої в порядку, визначеному Законом, станом на дату подання позовної заяви.
Нова редакція частини 4 статті 177 ЦПК України набула чинності 09.04.2025 року, тобто вже після подачі позовної заяви та після відкриття провадження у даній справі.
Разом з тим, аналізуючи вищенаведені норми, суд зауважує, що положення пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 4292-ІХ, поширюється не тільки на конкретно визначенні статті, як зазначає прокурор, а загалом на положення цього Закону в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом.
Тобто йдеться не про те, що норми закону мають зворотну дію в часі і застосовуються до правовідносин, які виникли раніше, а насправді норми цього закону щодо умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, мають застосовуватися і до тих справ, по яких позовні вимоги подано раніше, але рішення ще не ухвалене.
Також суд зауважує, що у статті 390 ЦК України, яка у відповідності до Закону доповнена частиною 5 визначено, що суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.
Тлумачення вказаної статті свідчить про імперативність її норм, зокрема, встановлює обов'язок органу місцевого самоврядування або прокурора вносити вартість нерухомого майна на депозитний рахунок суду, що є передумовою для подальшого розгляду справи з метою забезпечення можливості дотримання і виконання вимог закону на момент ухвалення рішення у справі, незалежно від результату розгляду справи.
Щодо доводів прокурора у письмових поясненнях від 02.10.2025 року наданих на виконання ухвали суду від 22.09.2025 року, про невідповідність положень Закону № 4292-ІХ від 12 березня 2025 року статті 58 Конституції України щодо його зворотності дії в часі слід зазначити наступне.
В статті 58 Основного Закону України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Частиною 4 статті 3 ЦПК України передбачено, що Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
Своє розуміння зворотної дії закону в часі Конституційний Суд України виклав у Рішенні від 09.02.1999 року № 1-рп/99, зазначивши, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.
Крім того, Конституційний Суд України вважає, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (рішення КСУ від 12.07.2019 року № 5-р(I)/2019).
Правовідносини щодо розгляду в суді поданного першого заступника прокурора Київської області позову справді виникли до набрання чинності положеннями Закону № 4292-ІХ від 12.03.2025 року, однак вони продовжують існувати і після його ухвалення, тому повинні бути приведені у відповідність із новим юридичним регулюванням.
При цьому вимога про необхідність додавання до позову документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, не є встановленням нового обов'язку для учасника судового процесу, а є однією з процесуальних вимог до позовної заяви органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову.
Обов'язковість врахування положень Закону України від 12.03.2025 року № 4292-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» також відображено у постановах ВС, зокрема у постановах від 30.04.2025 року у справі № 686/14711/21, 07.05.2025 року у справі № 128/680/21, від 21.05.2025 року у справі № 678/1280/21.
В письмових поясненнях наданих суду 02.10.2025 року прокурор посилався на недобросовісність відповідачів при набутті у власність ділянки, проте саме під час розгляду справи суд оцінює добросовісність/недобросовісність набувача на підставі наданих суду доказів, що має значення для застосування положень ст.ст. 387, 388 ЦК України, а також оцінює пропорційність втручання у право на мирне володіння майном.
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, якщо на підставі рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування про відчуження земельної ділянки, яка перебуває під посиленою правовою охороною держави, відбулася державна реєстрація права власності на це майно, власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем на підставі ст.ст. 387, 388 ЦК України.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до положень ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо: 1) воно було продане або передане у власність у порядку, встановленому для виконання судових рішень; 2) воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна.
Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21.09.2022 року у справі №908/976/19 виснувала, зокрема, що перевірка добросовісності набувача цього майна здійснюється саме при вирішенні питання про витребування/повернення майна.
Добросовісність чи недобросовісність особи це правовий висновок, який робиться судом на підставі встановлених обставин справи, які можуть про це свідчити. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/20528/21.
Згідно ч. 5 статті 12 Цивільного кодексу України добросовісність набувача презюмується, тобто, незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна (постанова ВП ВС від 20.11.2018 у справі № 907/50/16).
Аналізуючи аргументи сторін, суд наголошує, що обставини добросовісності/недобросовісності набувача досліджуватимуться та встановлюватимуться судом безпосередньо під час розгляду справи по суті. При цьому, факт недобросовісність набувача встановлюється судом на основі наданих сторонами та досліджених в ході судового розгляду доказів, а не виключно через вказівку опонента про його недобросовісність у поданому позові.
Оскільки, згідно вказаної презумпції відповідачі є добросовісним набувачем спірних земельних ділянок, то суд приходить до висновку про поширення вимог Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» на даний спір.
Крім того, Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» також було внесено зміни, зокрема, до ч. 4 ст. 177 і ч. 2 ст. 185 ЦПК України, доповнивши їх наступним змістом:
«у разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».
«якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок позивача внести відповідну грошову суму».
Вказані зміни до ЦПК внесені після відкриття провадження у справі, проте, в разі задоволення позовних вимог і доведення добросовісності відповідачів при набуття земельних ділянок підлягатимуть застосуванню норми вищевказаних статей ЦК України, які мають зворотну дію в часі, щодо компенсації вартості нерухомого майна.
Враховуючи наведені обставини і те, що прокурором не були усунуті недоліки позовної заяви і не виконана ухвала суду від 22.09.2025 року про залишення позову без руху, суд дійшов висновку, що позовну заяву першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство» до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ТОВ «Ну, намалюй», ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , треті особи: ТОВ «Дефо» про визнання недійсними розпоряджень, державних актів та витребування земельних ділянок слід залишити без розгляду на підставі ч. 13 ст. 187 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 187, 259, 260 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позовну заяву першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство» до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Ну, намалюй», ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , треті особи: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дефо» про визнання недійсними розпоряджень, державних актів та витребування земельних ділянок - залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі в п'ятнадцяти денний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.
Суддя О.Д. Рудюк