справа № 362/2897/25
провадження № 2/362/2333/25
01.10.25 року
Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого - судді Поповича О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кострубіцької Т.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Василькові за правилами загального позовного провадження цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на частку земельної ділянки,
та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 , про визнання права власності на 1/2 частку земельної ділянки як об'єкту спільної сумісної власності подружжя.
Учасники справи, які взяли участь у судовому розгляді:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) ОСОБА_1 ;
представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) - адвокат Твердохліб М.М.;
відповідач (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_2 .
Суд установив:
Зміст і підстави позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - позивач за первісним позовом) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач за первісним позовом), в якому просила визнати об'єктом спільної сумісної власності подружжя земельну ділянку кадастровий номер 3221484000070130050, розташовану в АДРЕСА_1 , що надана для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,096 га; в порядку полілу майна подружжя, визнати за нею право власності на частину земельної ділянки кадастровий номер 3221484000070130050 розташовану в АДРЕСА_1 , що надана для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0.096 га.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач за первісним позовом зазначає, що зазначена земельна ділянка придбана в період зареєстрованого шлюбу, є сумісною власністю подружжя та підлягає рівному поділу.
ОСОБА_2 (далі - позивач за зустрічним позовом) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач за зустрічним позовом), в якому просив визнати за ним право власності на частину земельної ділянки з кадастровим номером 3221484000:07:013:0050, загальною площею 0.096 га з цільовим призначенням для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 .
Зустрічний позов мотивований тим, що спірне майно є сумісною власністю подружжя, а отже з метою вирішення питання про право своєї власності позивач за зустрічним позовом вважає за доцільне визнати за собою право власності на свою частку.
Процедура
Ухвалою від 19 травня 2025 року суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 24 липня 2025 року суд задовольнив клопотання позивача про витребування доказів. Витребував у Київського державного нотаріального архіву копії всіх документів, на підставі яких був належним чином завірений договір купівлі продажу від 15.02.2008 року, який був укладений 15.02.2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смірновим І.В., зареєстрований в Реєстрі за № 335 та копії документів на підставі яких було укладено вказаний договір (належним чином завірений державний акт на право власності на земельну ділянку, план меж земельної ділянки).
Ухвалою від 09 вересня 2025 року суд прийняв до розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 , про визнання права власності на 1/2 частку земельної ділянки як об'єкту спільної сумісної власності подружжя, призначив підготовче судове засідання у цивільній справі.
Ухвалою від 25 вересня 2025 року суд закрив підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті.
Третя особа належним чином повідомлена про судовий розгляд справи за зареєстрованим місцем проживання та шляхом розміщення оголошення на сайті «Судової влади», проте про причини неявки суд не повідомила.
Встановлені судом фактичні обставини справи
З матеріалів справи вбачається, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 17 грудня 1982 року.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 10 вересня 2018 року по справі №757/13178/17-ц, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року, шлюб між сторонами розірвано.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 червня 2023 року по справі №362/5534/19 задоволено частково позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя: визнано спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яке є об?єктом спільної сумісної власності - квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 63,6 кв.м; квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 54,1 кв.м.; приватний будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 357,6 кв.м.; визнано за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на частину квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 63,6 кв.м; визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на частину квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 54,1 кв.м.; визнано за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на частину приватного будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 357,6 кв.м. У задоволені решти вимог відмовлено.
Зокрема, надаючи оцінку обставинам справи №362/5534/19 суд дійшов висновку, що не підлягає задоволенню вимога позивача про визнання за останньою права власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,12 га, на якій розташоване домоволодіння АДРЕСА_1 , оскільки будь-яких доказів, що підтверджують набуття сторонами земельної ділянки, на якій розміщене домоволодіння, у власність чи користування, в тому числі й саме в розмірі 0,12 га або доказів на підтвердження того, що на час набуття права власності на домоволодіння площа земельної ділянки, на якій воно розміщене, була визначена в установленому законом порядку саме в розмірі 0,12 га, позивач суду не надала, і матеріали справи таких доказів не містять.
Звертаючись із даною позовною заявою до суду позивач зазначає, що вказана земельна ділянка придбана в період шлюбу, на підтвердження чого надає копію договору купівлі продажу земельної ділянки кадастровий номер 3221484000070130050, укладений 15 лютого 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смірновим І.В., зареєстрований в Реєстрі за №335.
Відповідно до вказаного договору ОСОБА_3 передала у власність покупця, а покупець, ОСОБА_2 , прийняв у власність від продавця земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_1 , що надана для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Відповідно до відомостей, що містяться у Державному акті на право власності на земельну ділянку, розмір земельної ділянки становить 0,096 га, кадастровий номер 3221484000070130050.
Отже, по справі виник спір щодо поділу спільного сумісного майна подружжя, а саме - земельної ділянки, кадастровий номер 3221484000:07:013:0050, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що надана для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,096 га
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд.
Засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів визначає Сімейний кодекс України (далі - СК України).
Згідно із статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно зі статтями 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно із частинами першою, другою, четвертою, п'ятою статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема, на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.
Відповідно до частини третьої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.
Отже, у сімейному законодавстві діє принцип спільності майна подружжя та частки чоловіка і дружини є рівними.
За загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя, згідно зі статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17.
Сторонами презумпція спільності права власності подружжя на придбане в період шлюбу майно (спірну земельну ділянку) не заперечується.
Судом встановлено, що така земельна ділянка придбана в період зареєстрованого шлюбу.
Суд не вбачає підстав для відступу від рівності часток у спільному сумісному майні, а тому така земельна ділянка підлягає поділу між сторонами в рівних частинах.
Враховуючи те, що спірна земельна ділянка є об'єктом спільної сумісної власності сторін, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог первісного та зустрічного позовів та у порядку поділу спільного майна подружжя вважає необхідним визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину земельної ділянки кадастровий номер № 3221484000:07:013:0050, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що надана для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,096 га кожному.
Керуючись статтями 263-265 ЦПК України, суд
ухвалив:
1. Задовольнити позов ОСОБА_1 .
2. Задовольнити зустрічний позов ОСОБА_2 .
3. Визнати об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельну ділянку кадастровий номер № 3221484000:07:013:0050, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що надана для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,096 га.
4. В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 1/2 частину земельної ділянки кадастровий номер № 3221484000:07:013:0050, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що надана для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,096 га.
5. В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на 1/2 частину земельної ділянки кадастровий номер № 3221484000:07:013:0050, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що надана для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,096 га.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення: 08 жовтня 2025 року.
Суддя О.В. Попович