09 жовтня 2025 року
м. Київ
справа №400/728/25
адміністративне провадження № К/990/35366/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів - Желєзного І.В., Уханенка С.А.,
перевіривши касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 травня 2025 року у справі №400/728/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу в періоди з 25 лютого 2022 року по 12 травня 2022 року та з 08 березня 2023 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 (далі - Постанова № 44);
- зобов'язати відповідача здійснити позивачу перерахунок грошового забезпечення за періоди з 25 лютого 2022 року по 12 травня 2022 року та з 08 березня 2023 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 Постанови № 704, з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу в періоди з 25 лютого 2022 року по 12 травня 2022 року грошового забезпечення, зокрема виплачених за вказаний період грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за періоди з 25 лютого 2022 року по 12 травня 2022 року, зокрема виплачених за вказаний період грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 про відстрочення сплати до ухвалення судового рішення у справі або звільнення від сплати судового збору. Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року залишено без руху. Надано апелянту строк для усунення недоліків його апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення її без руху. Роз'яснено апелянту, що у разі не усунення зазначених недоліків апеляційної скарги, відповідно до статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), скарга буде повернута скаржнику.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 про відстрочення сплати судового збору. Продовжено апелянту строк для усунення недоліку поданої апеляційної скарги на 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. Роз'яснено, що у разі не усунення зазначеного недоліку відповідно до статті 169 КАС України апеляційну скаргу буде повернуто скаржникові.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 травня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 про продовження строку виконання вимог ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року. Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року повернуто апелянту на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 та частини другої статті 298 КАС України.
Не погоджуючись з ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 травня 2025 року, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2025 року касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала на підставі частини другої статті 332 КАС України у зв'язку з не усуненням недоліків касаційної скарги, яку було залишено без руху.
25 серпня 2025 року до Верховного Суду повторно надійшла касаційна скарга ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 травня 2025 року у справі №400/728/25. Заявник, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким задовольнити клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 та відстрочити оплату судового збору за подання апеляційної скарги до часу проголошення рішення суду по суті направленої апеляційної скарги по справі.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 серпня 2025 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Білак М.В., судді: Мацедонська В.Е., Уханенко С.А.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 вересня 2025 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Білак М.В., судді: Желєзний І.В., Уханенко С.А.
Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2025 року визнано неповажними, зазначені ІНФОРМАЦІЯ_1 , підстави для поновлення пропущеного процесуального строку. Відмовлено у задоволенні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 про відстрочення сплати судового збору. Касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 травня 2025 року у справі №400/728/25 залишено без руху. Надано заявнику касаційної скарги строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме для надання до суду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших поважних і об'єктивних причин його пропуску та надати докази, що їх підтверджують, а також документ про сплату судового збору. Роз'яснено, що в разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений судом строк у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
На виконання вимог ухвали Суду від 15 вересня 2025 року відповідачем через підсистему «Електронний суд» надіслано заяву про усунення недоліків, у якій просить визнати поважними причини пропуску строку на касаційне оскарження ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 травня 2025 року у справі №400/728/25 та поновити такий строк; відстрочити оплату судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 травня 2025 року у справі №400/728/25 до ухвалення судового рішення у справі.
В обґрунтування причин пропуску строку на касаційне оскарження відповідач зазначає про відсутність достатнього та своєчасного фінансування витрат ІНФОРМАЦІЯ_1 на оплату судового збору, у зв'язку з чим змушений кожного разу звертатись до Фінансово-економічного управління командування Сухопутних військ Збройних Сил України із заявою щодо фінансування витрат з оплати судового збору або безпосереднього здійснення оплати судового збору за розгляд поданої касаційної скарги. Процедура виділення коштів та фактичне здійснення оплати судового збору займає велику кількість часу, та фактично не може бути здійснена у стислі строки. Також зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 додатково був направлений лист помічнику командувача Сухопутних військ Збройних Сил України - начальнику фінансово-економічного управління, щодо дофінансування і виділення коштів. Дані кошти планувалось використати на сплату судового збору за подачу апеляційних та касаційних скарг. Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом. У період з 20 листопада 2024 року по сьогоднішній день року за кодом економічної класифікації 2800 на рахунках ІНФОРМАЦІЯ_1 були відсутні кошти необхідні для сплати судового збору.
Колегія суддів, оцінивши наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, вирішуючи клопотання відповідача про поновлення строку на касаційне оскарження зазначає таке.
Відповідно до частин першої, другої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу (частина третя статті 329 КАС України).
Верховний Суд зазначає, що, вирішуючи питання поновлення строку касаційного оскарження, суд оцінює дотримання строків звернення до суду на час подачі первісної касаційної скарги, а також з врахуванням усього проміжку часу до постановлення відповідної ухвали про поновлення або відмову у поновленні таких строків.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Колегія суддів звертає увагу заявника, що у постанові від 15 червня 2019 року у справі №804/1274/18 Верховний Суд дійшов висновку, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Процесуальний строк звернення до суду передбачає забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку. Втім, при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду.
Аналогічна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду від 19 червня 2020 року у справі № 280/4682/19, від 18 червня 2020 року у справі № 400/524/19, від 17 червня 2020 року у справі № 280/4951/19, від 15 травня 2020 року у справі № 820/1212/17 тощо.
Верховний Суд у постанові від 24 липня 2023 року у справі № 200/3692/21, зважаючи на зміст норм процесуального права, якими врегульовано питання строків апеляційного оскарження та їх поновлення, вимоги до процедурних рішень суду апеляційної інстанції, ухвалених з цього питання, а також беручи до уваги продемонстровані національними судами та ЄСПЛ підходи до поновлення процесуальних строків, правові позиції Верховного Суду з цього приводу, вважав, що процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:
- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;
- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;
- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об'єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;
- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
Висновок Верховного Суду у справі №200/3692/21 є актуальним і щодо вирішення питання поновлення строків на касаційне оскарження.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
При вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку із: тривалістю строку, який пропущений; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
Судом встановлено, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції постановлена 09 травня 2025 року.
З відомостей КП «ДСС» вбачається, що ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2025 року касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала на підставі частини другої статті 332 КАС України у зв'язку з не усуненням недоліків касаційної скарги, яку було залишено без руху.
Вдруге відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою 25 серпня 2025 року, повторно ненадаючи доказів сплати судового збору.
Так, щодо доводів про відсутність коштів на сплату судового збору.
Суд звертає увагу, що установа чи організація, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, а обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Тобто, особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Це стосується і заявників, які діють як суб'єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а тому кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі.
Відтак, органи влади, що діють як суб'єкти владних повноважень від імені Держави та є учасниками процесу, мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не повинні допускати затримки та невиправданого зволікання при виконанні своїх процесуальних обов'язків.
Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов'язку надавати докази до суду та доводи ті обставини, які зазначаються у відповідному клопотанні.
Проте, доводи заявника не містять безсумнівних відомостей про час і обсяг очікуваних надходжень на його рахунок, призначених для сплати судового збору, й жодним чином не підтверджують виникнення у нього можливості сплатити такий збір в подальшому. Обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у них коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення, розстрочення чи відстрочення від такої сплати.
Щодо доданого до касаційної скарги листа Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 04 листопада 2025 року №220/13/9088, Суд зазначає, що інформація зазначена у цьому листі стосується 2024 року, проте повторна скарга відповідачем подана у вересні 2025 року. Інформації щодо фінансових можливостей ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідачем не надано і таких доводів у заяві не наведено.
Суд зауважує, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Необхідно наголосити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Також, суд вважає за потрібне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права й інтереси інших учасників правовідносин.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що скаржником не вказано поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження, не надано доказів щодо вжиття заходів для вчасного подання касаційної скарги. Існування інших непереборних обставин, які перешкоджали скаржнику скористатись правом на звернення з касаційною скаргою у межах визначеного КАС України строку, скаржник не зазначає та відповідних доказів не надає.
Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд приходить до висновків, що наведені в клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження доводи не можуть бути підставою для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані судом неповажними.
За таких обставин і правового регулювання колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
За вказаних обставин, клопотання про відстрочення сплати судового збору не вирішується.
Керуючись статтею 333 КАС України,
Визнати неповажними, зазначені ІНФОРМАЦІЯ_1 , підстави для поновлення пропущеного процесуального строку.
Відмовити у задоволенні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 травня 2025 року у справі №400/728/25.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 травня 2025 року у справі №400/728/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала, у спосіб їх надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді М.В. Білак
І.В. Желєзний
С.А. Уханенко