Іменем України
09 жовтня 2025 року
Київ
справа №460/10072/24
адміністративне провадження №К/990/34621/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №460/10072/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛ-КРОК» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Рівненській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2025 року (головуючий суддя Шинкар Т. І., судді: Довга О. І., Мікула О. І.),
Рівненський окружний адміністративний суд рішенням від 30 квітня 2025 року, прийнятим в порядку спрощеного позовного провадження, адміністративний позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував рішення Комісії Головного управління ДПС у Рівненській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 11 липня 2024 року № 11393110/44956237 про відмову у реєстрації податкової накладної № 12 від 10 квітня 2024 року. Зобов'язав Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних вказану податкову накладну (а.с.75-81).
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Рівненській області (далі - ГУ ДПС) 21 травня 2025 року через підсистему «Електронний суд» подало апеляційну скаргу (а.с.82-94).
Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 04 червня 2024 року залишив апеляційну скаргу без руху, запропонувавши апелянту протягом п'яти днів з дня вручення йому копії цієї ухвали надати до суду документ про сплату судового збору у розмірі 3633,60 грн (а.с.96-97).
Копія цієї ухвали була доставлена в Електронний кабінет ГУ ДПС 04 червня 2024 року о 19:19, про що складено довідку про доставку електронного листа (а.с.98).
09 червня 2025 року через підсистему «Електронний суд» ГУ ДПС подало заяву про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги до 09 липня 2025 року. Мотивувало свої вимоги тим, що внаслідок впровадження в Україні воєнного стану фінансується в недостатньому обсязі, проте, протягом червня 2025 року очікується надходження відповідних коштів на сплату судового збору. На підтвердження своїх доводів долучило до клопотання виписку по рахунку КЕКВ 2800 «Судовий збір» від 29 травня 2025 року, згідно з якою залишок коштів на рахунку становив 1289,76 грн. Наголошувало, що майнове становище не може бути перешкодою для доступу до суду. (а.с.99-105).
Ухвалою від 11 червня 2025 року Восьмий апеляційний адміністративний суд відмовив у задоволенні клопотання ГУ ДПС про продовження процесуального строку, апеляційну скаргу повернув скаржнику (а.с.106-108).
Постановляючи таку ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в них коштів, призначених для сплати судового збору не є підставами для звільнення (відстрочення, розстрочення) від такої сплати чи продовження (надання нового) строку, встановленого судом для усунення недоліку апеляційної скарги в частині надання документа про сплату такого. Суд зауважив, що безпідставне продовження строків на усунення недоліків апеляційної скарги може призвести до порушення розумного строку розгляду адміністративної справи, затягування строку набрання законної сили рішенням суду першої інстанції у цій справі, що призведе до надання незаконної переваги одній із сторін судового процесу.
Копія вказаної ухвали була доставлена в Електронний кабінет ГУ ДПС 12 червня 2025 року о 00:41, про що складено довідку про доставку електронного листа (а.с.109 зворот).
16 червня 2025 року ГУ ДПС повторно подало апеляційну скаргу на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року. Ні документ про сплату судового збору, ні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт до скарги не долучав (а.с.111-1124).
Ухвалою від 23 червня 2025 року Восьмий апеляційний адміністративний суд залишив без руху апеляційну скаргу ГУ ДПС та надав апелянту десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліку апеляційної скарги шляхом подання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, а також документа про сплату судового збору (а.с.126-127).
Ухвала суду вмотивована тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції постановлено 30 квітня 2025 року, його копію отримано скаржником 01 травня 2025 року, тоді як апеляційну скаргу подано 16 червня 2025 року, тобто, з пропуском строку, встановленого пунктом 1 частини другої статті 295 КАС України. Водночас, апелянт не подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Крім того, ГУ ДПС не долучило до апеляційної скарги й документ про сплату судового збору, належний розмір якого становить 3633,60 грн.
Копія вказаної ухвали була доставлена в Електронний кабінет ГУ ДПС 24 червня 2025 року о 17:10, про що складена довідка про доставку електронного листа (а.с.128).
03 липня 2025 року ГУ ДПС подало до апеляційного суду заяву, відповідно до якої просило продовжити зазначений строк до 31 липня 2025 року. За змістом вказаної заяви зазначало, що фінансується в недостатньому обсязі, але надходження коштів на сплату судового збору очікується протягом липня 2025 року. Зазначило, що відповідно до виписки по рахунку КЕКВ «Судовий збір» залишок коштів на рахунку становить 1289,76 грн.
Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 07 липня 2025 року визнав неповажними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження та відмовив у задоволенні заяви про поновлення вказаного строку. Відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року (а.с.136-139).
В обґрунтування такого рішення апеляційний суд зазначив, що поновлення строку на апеляційне оскарження можливе лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру, які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну подачу апеляційної скарги, що підтверджено належними доказами. При цьому введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для суб'єкта владних повноважень без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого суб'єкта, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його поновлення/продовження. Апеляційний суд також вказав, що обставини пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у неї коштів, призначених для сплати судового збору, на переконання суду апеляційної інстанції, не звільняють скаржника від обов'язку своєчасної його сплати. Зауважив, що скаржник мав достатньо часу для виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження та направити справу для продовження розгляду до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції не врахував, що запровадження в Україні воєнного стану безпосередньо вплинуло на можливість своєчасної сплати відповідачем судового збору за подання апеляційної скарги. Просить врахувати, що з огляду на введення в Україні воєнного стану рахунок за КВЕК 2800 «Інші поточні видатки» фінансується в недостатньому обсязі. Незважаючи на це, в умовах введення воєнного стану, відсутності коштів для сплати судового збору, звільнення працівників, карантинних обмежень та значного навантаження на працівників посадовими особами ГУ ДПС вжито усіх заходів для своєчасного оскарження судових рішень, прийнятих не на користь держави. Звертає увагу на те, що право суб'єкта владних повноважень на повторне звернення з апеляційною скаргою має темпоральні межі, встановлені нормою частини другої статті 299 КАС України. Наводить посилання на висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 15 травня 2020 року у справі №820/1212/17, від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22, практику Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ухвали Верховного Суду від 18 вересня 2025 року касаційне провадження у цій справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.
Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не є перешкодою для здійснення касаційного перегляду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Вимоги до форми і змісту апеляційної скарги передбачені у статті 296 КАС України, пунктом 1 частини п'ятої якої передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною другою статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, встановлених частиною другою статті 299 КАС України (частина третя статті 295 КАС України).
Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина восьма статті 169 КАС України).
Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
За змістом пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Частинами першою та другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки. Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо сплати судового збору.
Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Згідно з частиною першою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
При цьому норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.
Отже, процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.
Усталеною є практика Верховного Суду, що сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, тому при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду, яким чином діяла ця особа протягом зазначеного часу. Суди мають враховувати, чи вчинялись особою, яка має намір подати апеляційну скаргу, усіх можливих та залежних від неї дій у розумні строки, без невиправданих зволікань з метою виконання процесуального обов'язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень.
У постановах від 24 липня 2023 року (справа №200/3692/21), від 07 вересня 2023 року (справа №120/3679/22) Верховний Суд сформував висновок, відповідно до якого строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:
- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;
- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;
- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об'єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;
- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
З матеріалів справи вбачається, що ГУ ДПС у період з 30 квітня 2025 року (дати ухвалення рішення судом першої інстанції) по 07 липня 2025 року (дату відмови у відкритті апеляційного провадження) двічі зверталось до Восьмого апеляційного адміністративного суду з апеляційними скаргами (21 травня 2025 року; 16 червня 2025 року). Проте, у жоден з указаних разів відповідач не долучив до апеляційної скарги документ про сплату судового збору у будь-якому розмірі.
Вперше подана апеляційна скарга залишалась судом без руху з наданням відповідного строку на сплату судового збору. Проте у наданий судом строк недоліки апеляційної скарги усунуті не були, що обґрунтовано слугувало підставою для її повернення.
До повторно поданої апеляційної скарги ГУ ДПС знову як не долучило документ про сплату судового збору, так і не навело жодних пояснень щодо причин його відсутності.
При цьому суд касаційної інстанції визнає, що повторне звернення до суду із апеляційною скаргою дійсно відбулось без надмірних зволікань.
Разом з тим, саме по собі невідкладне звернення до суду із апеляційною скаргою повторно не є безумовною підставою для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. На переконання колегії суддів, при такому зверненні має бути врахований загальний строк від дати початку його спливу та усунуті недоліки попередньої апеляційної скарги, які стали підставою для її повернення, що у сукупності з обставинами повторного подання скарги у стислі строки свідчитиме про добросовісність заявника при реалізації права на апеляційне оскарження рішення суду і, відповідно, наявність підстав для поновлення такого процесуального строку.
У цій справі скаржник обґрунтовує поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження саме обставинами відсутності у нього коштів на сплату судового збору, що зумовлено введенням в Україні воєнного стану.
Усталеною є позиція Верховного Суду про те, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Також Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для суб'єкта владних повноважень без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого суб'єкта, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його поновлення/продовження.
Така позиція викладена в постановах Верховного Суду, зокрема, але не виключно: від 31 серпня 2023 року у справах № 340/6025/22, № 460/15983/21, від 19 липня 2023 року у справі №620/5941/22, від 23 березня 2023 року у справі № 761/28821/20.
Разом з тим, посилання скаржника на обставини введення в Україні воєнного стану наведені в загальному без конкретизації того, яким саме чином ці обставини вплинули на можливість виконання процесуальних обов'язків, та без надання належних і допустимих доказів на підтвердження таких обставин. Долучена ГУ ДПС виписка з рахунка КЕКВ 2800 жодним чином не підтверджують наявність такого причинно-наслідковому зв'язку, як і не свідчать про відсутність відповідних коштів на рахунку для сплати судового збору.
Зокрема, із виписки за 29 травня 2025 року (а.с.103-105) слідує, що вхідний залишок коштів по КЕКВ 2800 становив 1289,76 грн. Отже, зміст наданої ГУ ДПС виписки з рахунка свідчить, що у відповідача були, хоча і в недостатньому розмірі, кошти на рахунках для сплати судового збору. Водночас, скаржник не вжив заходів із часткової сплати судового збору з одночасним поданням клопотання про продовження строку на сплату судового збору у недоплаченій частині. Разом з тим, саме така процесуальна поведінка могла б свідчити про добросовісність скаржника та дійсний намір реалізувати право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Усталеною є практика Верховного Суду, що відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
При цьому не знайшли свого підтвердження викладені в касаційній скарзі доводи про долучення документа про сплату судового збору, оскільки матеріали справи відповідних доказів не містять. Більше того, за змістом касаційної скарги скаржник вказує про долучення платіжного доручення від 30 серпня 2019 року № 2497 про сплату судового збору у розмірі 3200807,54 грн. З огляду на дату означеного документа та сплачену відповідно до нього суму суд касаційної інстанції висновує про поверхневий підхід скаржника до оформлення цієї касаційної скарги та наведення відомостей, які не стосуються обставин справи, що розглядається (№ 460/10072/24).
Аналогічно, незмістовними є посилання скаржника на подання до суду апеляційної інстанції клопотань про відстрочення сплати судового збору, оскільки згідно з матеріалами справи такі ГУ ДПС не подавалися. Натомість, в поданих клопотаннях скаржник просив саме продовжити йому строк на сплату судового збору. За наслідками розгляду цих клопотань апеляційний суд не знайшов підстав для їх задоволення. Водночас, касаційна скарга не містить вмотивованих доводів в частині незгоди із такими процесуальними рішеннями апеляційного суду.
З приводу посилань скаржника на постанову Верховного Суду від 29 вересня 2022 року (справа № 500/1912/22) суд касаційної інстанції зазначає наступне. Так, у наведеній скаржником справі перебіг шестимісячного строку звернення до суду із позовом сплинув 01 квітня 2022 року, але позивач звернувся до суду першої інстанції 26 квітня 2022 року, у зв'язку з чим суд першої інстанції, рішення якого підтримав апеляційний суд, залишив позов без розгляду. Верховний Суд, скасовуючи судові рішення та направляючи справу на продовження розгляду до суду першої інстанції, звернув увагу судів на неврахування того, що позивач є учасником бойових дій та був мобілізований у першу хвилю. Ці обставини у сукупності із строком, що був пропущений (26 днів), слугували підставою для висновку, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Колегія суддів у цій справі в повній мірі підтримує такий висновок і не вбачає підстав для відступу від нього.
Разом з тим, у цій справі звернення ГУ ДПС до суду із апеляційною скаргою повторно відбулось із спливом понад півтора місяці після ухвалення рішення судом першої інстанції та за відмінних обставин, тому відсутні підстави вважати, що апеляційний суд не врахував означеного висновку і допустив надто суворе застосування процесуального строку. При цьому не можна залишити поза увагою те, що суд апеляційної інстанції надав скаржнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги, в тому числі, в частині сплати судового збору, проте, станом на дату постановлення ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження - 07 липня 2025 року, судовий збір так і не було сплачено.
У справі № 820/1212/17 Верховний Суд вказав, що за загальним правилом відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів на сплату судового збору не може вважатись поважною причиною для поновлення пропущеного процесуального строку. Разом з тим, у деяких випадках розмір належного до сплати судового збору у сукупності з іншими суттєвими обставинами може бути розцінений судами, як об'єктивна обставина, що значно ускладнила можливість вчинення процесуальної дії у визначений законом або судом строк. Саме такі випадки були конкретизовані у наведеній постанові Верховного Суду, проте, у межах цієї справи відсутні підстави вважати, що розмір належного до сплати судового збору може об'єктивно ускладнити своєчасне виконання відповідної процесуальної дії.
Довід скаржника про незастосування апеляційним судом практики Європейського суду з прав людини при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження також підлягає відхиленню. Як зазначає указаний Суд, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг.
Посилання скаржника на частину другу статті 299 КАС України як на підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження також є безпідставними, оскільки ця норма імперативно встановлює граничний (присічний) строк на апеляційне оскарження судового рішення суб'єктами владних повноважень незалежно від поважності причин пропуску строку, натомість не встановлює можливість незастосування до таких суб'єктів строку на апеляційне оскарження судових рішень, встановлених статтею 295 КАС України, який становить тридцять днів. Не встановлює ця норма і наявність у суб'єктів владних повноважень безумовного права протягом року оскаржувати судове рішення без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у Суду - обов'язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Отже, сукупність обставин у цій справі вказує на те, що ГУ ДПС дійсно у спірний період не було вчинено усіх залежних та можливих від нього дій, які б свідчили про бажання та дійсний намір реалізації наданих законом процесуальних прав з метою здійснення апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.
Отже, така поведінка суб'єкта владних повноважень не може бути визнаною сумлінною, а тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для поновлення відповідачу пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга не містить інших відомостей про обставини, які б давали підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, а також свідчили б про порушення судом норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.
Згідно із статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення.
Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2025 року про відмову у відкритті апеляційного провадження залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
СуддіМ.М. Гімон І.А. Васильєва В.П. Юрченко