09 жовтня 2025 року
м. Київ
справа №520/11178/22
адміністративне провадження № К/990/36061/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А.,
суддів: Юрченко В.П., Гімона М.М.,
перевіривши касаційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2025 по справі №520/11178/22 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «ОВІС ТРЕЙД» до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2025, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2025, задоволено позов Товариство з обмеженою відповідальністю «ОВІС ТРЕЙД» до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.11.2022 №197/3500040336, яким до позивача застосовано штраф згідно в сумі 2 281 752,85 грн. Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.
До Верховного Суду 29.08.2025 надійшла касаційна скарга Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2025 по справі №520/11178/22.
Ухвалою Верховного Суду від 17.09.2025 касаційну скаргу залишено без руху, встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання обґрунтованого клопотання про поновлення строку касаційного оскарження, належного викладення підстав касаційного оскарження.
На виконання вимог вказаної ухвали скаржником надіслано клопотання про усунення недоліків касаційної скарги, заявлено клопотання про поновлення строку касаційного оскарження, уточнено підстави касаційного оскарження.
В обґрунтування заявленого клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку податковим органом вказано, що вперше касаційну скаргу подано в строки, передбачені абзацом 2 частини 1 статті 329 КАС України. Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Втретє звернення з касаційною скаргою після її повернення Верховним Судом відбулось не у будь-який довільний строк, а з дотриманням розумних часових рамок без зволікання в межах одного робочого дня, що є поважною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження.
Розглянувши вказане клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження Верховний Суд зауважує, що воно є необґрунтованим, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з частиною 2 статті 329 Кодексу учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до частини 3 статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 5 статті 333 цього Кодексу.
Касаційну скаргу 29.08.2025 подано втретє, попередні касаційні скарги повернуто ухвалами Верховного Суду від 17.07.2025, від 28.08.2025 через відсутність належного викладення підстав касаційного оскарження.
Верховний Суд зазначає, що право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення не є абсолютним. Вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. Повернення касаційної скарги не зупиняє та не перериває строк на касаційне оскарження і не дає права скаржнику у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення повторно.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною 1 статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є безумовним. Це обґрунтовується змістом частини 8 статті 169 КАС України, відповідно до якої повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Відтак скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Також Верховний Суд зауважує, що підставою для повернення попередньої касаційної скарги стало недотримання скаржником вимог статей 328, 330 КАС України щодо належного викладення підстав, тобто, саме проявлений податковим органом підхід до оформлення касаційної скарги став причиною для її повернення.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 17.09.2025 про залишення касаційної скарги без руху контролюючим органом надіслано уточнену касаційну скаргу, вказано про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України в сукупності з вимогами розділу ІІ Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, та переліків документів на підтвердження, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 №225, підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України у подібних правовідносинах (питання застосування правил для підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податкових обов'язків в частині сфери дії прийнятого рішення контролюючого органу про неможливість виконання податкових обов'язків виключно відносно переліку податкових обов'язків зазначених платником податків у поданій заяві, що зумовлює подальше звільнення платника від відповідальності за не виконання тих обов'язків, які зазначені у заяві).
Верховний Суд зауважує, що контролюючим органом не обґрунтовано, в чому саме полягало неправильне застосування норм матеріального права судами попередніх інстанцій та як відповідна норма має застосовуватись. Наведені скаржником доводи стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень.
Також податковим органом вказано про порушення судами попередніх інстанцій ст. 44, ст. 77, ч. 4 ст. 78, ст. 80, ч. 1 ст. 90, ч. 3 ст. 196, ч. 3 ст. 242, ч. 4 ст. 246 КАС України в частині не надання оцінки всім аргументам відповідача та відсутності у мотивувальній частині оскаржуваних рішень мотивованої оцінки доводам відповідача. Верховний Суд зауважує, що не встановлення судами обставин справи від яких, як вважає скаржник, залежить правильність вирішення спору, знаходиться у площині дослідження та оцінки судом доказів у справі, що може бути підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 4 частини 4 статті 328 та відповідним пунктом частини 2 статті 353 КАС України, однак скаржником не вказано та не обґрунтовано дану підставу касаційного оскарження.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку, а отже не усунуто недоліки касаційної скарги.
Скаржником не враховано роз'яснення Верховного Суду щодо того, як мають бути викладені підстави касаційного оскарження, наведені в ухвалах по даній справі. Касаційна скарга є подібною до попередньої та не усуває встановлених недоліків.
Слід зауважити, що приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження, а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частини 1, 3 статті 341 КАС України).
Недотримання особою вимог процесуальних норм щодо форми та змісту касаційної скарги за загальним правилом не є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження. Це правило ще в більшій мірі стосується суб'єкта владних повноважень, щодо якого презюмується, що в його розпорядженні є достатньо засобів, зокрема організаційного характеру, для виконання покладених завдань.
Невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не наведено поважних підстав для поновлення пропущеного строку касаційного оскарження.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 329, 330, 332, 333, 355, 359 КАС України,
Визнати неповажними причини пропуску строку касаційного оскарження та відмовити у задоволенні клопотання Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про поновлення строку касаційного оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2025 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2025 по справі №520/11178/22.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2025 по справі №520/11178/22.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіІ.А. Васильєва В.П. Юрченко М.М. Гімон