09 жовтня 2025 року
м. Київ
справа №440/6267/25
адміністративне провадження № К/990/32017/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О. О.,
суддів: Білоуса О. В., Яковенка М. М.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «П.РІТЕЙЛ» до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «П.РІТЕЙЛ» на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2025 року (ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Чалого І.С., суддів: Ральченка І. М. , Катунова В. В.) у справі №440/6267/25
І. Рух справи
Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ «П.РІТЕЙЛ» (далі - ТОВ «П.РІТЕЙЛ», платник податків) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду із позовною заявою, у якій просило визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - ГУ ДПС у Черкаській області, податковий орган) №474/23-00-09-03-39 від 05.05.2025 про припинення дій ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним №23210314202400080 терміном дії з 06.08.2024 до 06.08.2029, видану ТОВ «П.РІТЕЙЛ» на АЗС за адресою: Черкаська обл., Смілянський р-н, с. Ротмістрівка, вул. Шевченка, буд. 15.
Одночасно з позовною заявою до суду надійшла заява ТОВ «П.РІТЕЙЛ» про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення ГУ ДПС у Черкаській області № 474/23-00-09-03-36 від 05.05.2025, яким припинено дію ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним № 23210314202400080 терміном дії з 06.08.2024 до 06.08.2029, видану ТОВ «П.РІТЕЙЛ» на АЗС за адресою: Черкаська обл., Смілянський р-н, с. Ротмістрівка, вул. Шевченка, буд. 15, до набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовом ТОВ «П.РІТЕЙЛ» до ГУ ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення про припинення дії ліцензії.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року по справі № 440/6267/25 заяву ТОВ «П.РІТЕЙЛ» про забезпечення позову у справі №440/6267/25 - задоволено.
Зупинено дію рішення ГУ ДПС у Черкаській області № 474/23-00-09-03-36 від 05 травня 2025 року щодо ТОВ «П.РІТЕЙЛ» про припинення дії ліцензії на право торгівлі пальним № 23210314202400080 терміном дії ліцензії з 06 серпня 2024 року до 06 серпня 2029 року, виданої ТОВ «П.РІТЕЙЛ» на АЗС за адресою: Черкаська область, Черкаський район, село Ротмістрівка, вулиця Шевченка, будинок 15, до набрання законної сили судовим рішенням по суті в адміністративній справі № 440/6267/25 за ТОВ «П.Рітейл» до ГУ ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення.
Відповідач не погодився з ухвалою суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2025 року апеляційну скаргу ГУ ДПС у Черкаській області - задоволено.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року по справі № 440/6267/25 скасовано та прийнято нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ «П.РІТЕЙЛ» про забезпечення позову - відмовлено.
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам ТОВ «П.РІТЕЙЛ» до набрання законної сили судовим рішенням по суті в адміністративній справі №440/6267/25, як то втрату прибутку, майнових втрат, утворення й накопичення сум заборгованостей зі сплати податків і зборів, виплати заробітної плати найманим працівникам, порушення умов договорів поставок паливно-мастильних матеріалів та, їх відновлення потребуватиме від позивача значних зусиль і матеріальних витрат. Отже, існують підстави, визначених пунктом 1 частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), для вжиття заходів забезпечення позову.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції висновував, що позивачем жодним чином не доведено та документально не підтверджено обставини, які б вказували на те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.
Суд зазначив, що позивачем наведено лише загальні твердження про можливість настання негативних наслідків для його господарської діяльності, проте, жодної конкретної аргументації не вказано та доказів на її підтвердження не надано. Сам собою факт прийняття відповідачем рішень, які стосуються прав та інтересів позивача та обмежують його діяльність, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2025 року та залишити в силі ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року у справі №440/6267/25.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач зазначає таке.
Анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі призведе до застосування по відношенню до ТОВ «П.РІТЕЙЛ» штрафних санкцій в значних розмірах з огляду на неможливість внаслідок позбавлення його права на здійснення передбаченої ліцензією діяльності та реалізації залишків пального, які зберігаються в резервуарах на АЗС за адресою: Черкаська обл., Смілянський р-н, с. Ротмістрівка, вул. Шевченка, буд. 15 в кількості: паливо дизельне - 13 337,09 літрів; паливо дизельне - 12 703,70 літрів; бензин автомобільний - 8 802,58 літрів; газ скраплений - 13 747,51 літрів.
Анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним призводить до неможливості реалізації та зберігання пального, що знаходилось на АЗС на момент припинення дії ліцензії. Зазначене вочевидь потягне за собою неминучі наслідки, зокрема, виникне необхідність вирішення питання щодо транспортування і пошуку іншого місця зберігання пального або сплати штрафу за зберігання пального без ліцензії, що в свою чергу призведе до значних витрат ТОВ «П.РІТЕЙЛ».
Крім того, ТОВ «П.РІТЕЙЛ» анульовано не одна ліцензія на АЗС за адресою: Черкаська обл., Смілянський р-н, с. Ротмістрівка, вул. Шевченка, буд. 15, а всі ліцензії на об'єкти АЗС, що знаходиться в межах Черкаської області, а також в інших регіонах України за результатами перевірок різними податковими органами.
Також ТОВ «П.РІТЕЙЛ» має трудові відносини з десятьма особами, згідно штатного розпису, а тому неможливість здійснення господарської діяльності має негативний вплив на права та інтереси штатних працівників товариства, оскільки не отримання прибутку від здійснення господарської діяльності останній не матиме можливості виконання своїх зобов'язань щодо виплати працівникам заробітної плати та буде вимушений скорочувати штат підприємства.
Позивач уважає, що судом апеляційної інстанції абсолютно не врахована правова позиція Верховного Суду щодо правомірності вжиття судами заходів забезпечення позову у цій категорії спорів (анулювання ліцензії), яка вже була предметом розгляду Верховного Суду (справи №№ 240/16920/21 440/6755/21, 240/26736/21 640/10679/22, 140/36282/23, 380/18610/24, 600/1928/24-а, 440/9568/22).
У відзиві на касаційну скаргу відповідач, уважаючи її доводи безпідставними та необґрунтованими, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.
IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
У касаційній скарзі платник податків посилається на порушення норм матеріального та процесуального права судом апеляційної інстанції.
Ключовим питанням під час касаційного перегляду справи є перевірка дотримання судами попередніх інстанцій вимог статей 150 - 154 КАС України в контексті наявності/відсутності підстав для забезпечення позову у цій справі, з урахуванням фактичних обставин і предмета позовних вимог, у спосіб, обраний позивачем і застосований судом першої інстанції.
Частинами першою та другою статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо : 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Водночас підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).
Питання застосування статей 150 - 154 КАС України було предметом неодноразового розгляду Верховний Судом (зокрема, але не виключно постанови від 09 квітня 2025 року у справі № 160/26885/24, від 02 квітня 2025 оку у справі № 160/28383/24, від 20 березня 2025 року у справі № 460/179/24, від 10 липня 2025 року у справі № 600/5520/24-а).
Верховний Суд зазначав, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та з'ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Суд також повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.
При цьому, слід також зауважити на тому, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Крім того, вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
У постанові від 19 жовтня 2023 року у справі № 440/9568/22 Верховний Суд сформулював такий висновок. Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
В ухвалі від 24 січня 2024 року у справі № 140/1568/23 Об'єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що інститут забезпечення адміністративного позову є складним та специфічним інструментом, призначення якого полягає у створенні можливості реального й ефективного захисту прав, свобод і законних інтересів, зокрема фізичних та юридичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, що реалізується в залежності від індивідуальних фактичних обставин конкретної справи, що й зумовлюють різні висновки щодо наявності підстав для його застосування.
Отже, та обставина, що в іншій справі позов було забезпечено і Верховний Суд з цим погодився, не означає наявність безумовних підстав для застосування таких заходів у будь-якій іншій справі, в тому числі з подібним предметом спору. Це обґрунтовується тим, що за змістом частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Натомість, результат вирішення справи та/або порушеного питання завжди залежить від фактичних обставин у кожній конкретній справі, доказів, наявних на підтвердження доводів та/або заперечень, та їх сукупної правової оцінки.
Суди попередніх інстанцій зазначили ТОВ «П.РІТЕЙЛ» порушує питання забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення ГУ ДПС у Черкаській області № 474/23-00-09-03-39 від 05.05.2025 про припинення дій ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним № 23210314202400080 терміном дії з 06.08.2024 до 06.08.2029, видану ТОВ П.РІТЕЙЛ на АЗС за адресою: Черкаська обл., Смілянський р-н, с. Ротмістрівка, вул. Шевченка, буд. 15 до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що посилання позивача на те, що наслідком анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі може бути застосування по відношенню до ТОВ «П.РІТЕЙЛ» штрафних санкцій у значних розмірах з огляду на неможливість внаслідок позбавлення його права на здійснення передбаченої ліцензією діяльності та реалізації залишків пального, які наразі зберігаються в резервуарах на АЗС за адресою: Черкаська обл., Смілянський р-н, с. Ротмістрівка, вул. Шевченка, буд. 15, стосуються обставин, які лише можуть виникнути у майбутньому та не можуть слугувати підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
Верховний Суд уважає правильними наведені висновки суду апеляційної інстанції. У цьому конкретному випадку, відсутні беззаперечні підстави вважати, що застосування заходів забезпечення позову є співмірним з предметом спору та предметом доказування у справі.
При цьому, колегія суддів відзначає, що скасування судом індивідуального акта є самостійним і вичерпним способом захисту порушених прав особи в адміністративному судочинстві, практична реалізація якого відбувається одночасно з набранням законної сили судовим рішенням, і не вимагає здійснення від суб'єкта, що видав скасований акт, чи інших осіб, будь-яких дій.
Отже, з урахуванням обраного позивачем способу судового захисту та закріплених за адміністративними судами повноважень за результатом розгляду справи, у разі наявності підстав для задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта, до якого належить й оспорюване розпорядження відповідача, колегія суддів визнає необґрунтованими та відхиляє доводи ТОВ «П.РІТЕЙЛ» про те, що невжиття запропонованих ним заходів забезпечення позову унеможливить виконання судового рішення, яке може бути ухвалене за результатом розгляду його позову.
Верховний Суд також, оцінюючи доводи касаційної скарги також уважає за необхідне зазначити, що згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що долучалась ТОВ «П.РІТЕЙЛ» до заяви про забезпечення позову (матеріали оскарження а. с. 105-106), окрім основного виду діяльності за КВЕД 47.30 у позивача також наявні відкриті 41 види діяльності (технічне обслуговування, торгівля, надання в оренду приміщень, автомобілів діяльність посередників, поштова, кур'єрська діяльність та інші).
Таким чином, позивач не обмежений правом на здійснення інших видів господарської діяльності, в тому числі, і в межах КВЕД 47.30. За таких обставин відсутні підстави вважати, що саме по собі анулювання ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним призведе до зупинення господарської діяльності позивача в цілому, на чому наголошувалось останнім, а відповідно і до негативних наслідків, які з цим пов'язані.
У заяві про забезпечення позову позивач, позицію якого підтримав суд першої інстанції, також стверджував, що анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним призведе до несплати податків до бюджету, невиплати заробітної плати працівникам, що матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності позивача. Водночас, ТОВ «П.РІТЕЙЛ» до заяви про забезпечення позову не надавало жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували наведені ним обставини.
У світлі викладеного колегія суддів Верховного Суду уважає, що позивачем не доведено існування та впливу на нього обставин, виходячи з яких він просив вжити заходи забезпечення позову. Недоведеність таких обставин є підставою для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки обов'язковою передумовою для співставлення інтересів сторін є встановлення реальності впливу або можливості впливу на такі інтереси спірних правовідносин, в той час як в цій справі наразі відсутні жодні докази на підтвердження настання обставин, про які вказував позивач. Вжиття заходів забезпечення позову на основі одних лише тверджень є невиправданим та порушує правову визначеність відповідних правовідносин.
При цьому колегія суддів не заперечує того, що забезпечення позову шляхом зупинення дії спірного розпорядження може убезпечити ТОВ «П.РІТЕЙЛ» від понесення ним збитків, настання майнових втрат, нанесення шкоди у вигляді недоотримання прибутку тощо.
Проте слід врахувати, що такі обставини в будь-якому випадку не визначені нормами статті 150 КАС України як безумовні підстави для забезпечення позову, а отже, не вказують і не можуть вказувати на очевидну протиправність адміністративного акта, який у спірних відносинах виданий у формі розпорядження.
Це узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 20 березня 2019 року у справі №826/14951/18, від 11 грудня 2019 року у справі №826/16216/18, від 13 жовтня 2020 року у справі №460/549/20, від 11 березня 2021 року у справі 640/23179/19, від 30 вересня 2021 року у справі №160/7358/21, за змістом яких підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше й у разі оскарження відповідного акта суб'єкта владних повноважень особа має право разом з іншими позовними вимогами заявити вимоги про відшкодування спричиненої таким актом шкоди.
У згаданих справах Верховний Суд відхилив доводи стосовно можливого нанесення суб'єкту господарювання майнової шкоди як підстави для забезпечення позову і обставини, які ускладнюють чи унеможливлюють ефективний захист чи поновлення порушених прав та інтересів, зазначивши, що безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції надано правильну правову оцінку підставам застосування заходів забезпечення адміністративного позову, заявленим у заяві про забезпечення позову, на відповідність їх вимогам частини другої статті 150 КАС України і, як наслідок, не застосовано заходи забезпечення позову без наявності хоча б однієї з підстав, визначених частиною другою статті 150 КАС України.
Підсумовуючи викладене, суд касаційної інстанції зазначає, що аргументи касаційної скарги про неправильність зроблених судами висновків є безпідставними та зводяться до переоцінки встановлених у справі обставин, що не узгоджується з приписами статті 341 КАС України.
Касаційна скарга не містить інших відомостей про обставини, які б свідчили про порушення судами норм процесуального права при ухваленні судових рішень, а тому колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 КАС України).
За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «П.РІТЕЙЛ» - залишити без задоволення.
2. Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2025 року у справі №440/6267/25 - залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. О. Шишов
Судді О. В. Білоус
М. М. Яковенко