09 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 580/1249/25
адміністративне провадження № К/990/25093/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу
за позовом керівника Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Піщанської сільської ради Золотоніського району Черкаської області
до Виконавчого комітету Піщанської сільської ради Золотоніського району Черкаської області,
третя особа: ОСОБА_1 ,
про визнання протиправним та скасування рішення,
за касаційною скаргою заступника керівника Черкаської обласної прокуратури
на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду у складі судді Орленко В.І. від 10 лютого 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Файдюка В.В., Епель О.В., Мєзєнцева Є.І. від 13 травня 2025 року
Короткий зміст позовних вимог
1. У лютому 2025 року керівник Золотоніської окружної прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Піщанської сільської ради Золотоніського району Черкаської області (далі - Піщанська сільська рада, Сільська рада) звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Піщанської сільської ради Золотоніського району Черкаської області (далі - Виконавчий комітет; відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Піщанської сільради від 16 жовтня 2024 року № 18-10 «Про надання дозволу на виготовлення графічних матеріалів та паспорту прив'язки тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності».
2. На обґрунтування позовних вимог Прокурор зазначав, що Виконавчий комітет надав ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) дозвіл на розміщення тимчасової споруди площею 58,8 кв. м, що є прямим порушенням частини другої статті 28 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI), яка обмежує площу стаціонарної тимчасової споруди до 30 кв. м. ОСОБА_1 не надала до Сільської ради повний пакет документів, необхідних для отримання дозволу, відповідно до вимог пунктів 2.2 та 2.3 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 жовтня 2011 року № 244 (далі - Порядок № 244).
Підстави для представництва інтересів держави у суді Прокурор обґрунтовував тим, що Золотоніська окружна прокуратура неодноразово на адресу Піщанської сільської ради направляла запити (від 22 листопада 2024 року № 51-3380ВИХ-24, від 11 грудня 2024 року № 51-3543ВИХ-24, від 23 грудня 2024 року № 51-3648ВИХ-24) про виявлення порушення при наданні ОСОБА_1 дозволу на виготовлення графічних матеріалів та паспорту прив'язки. Піщанська сільська рада у листі від 05 листопада 2024 року зазначала про розгляд цього питання на сесії ради 19 грудня 2024 року, а на повторний запит окружної прокуратури повідомила (лист від 27 грудня 2024 року), що питання перебуває на розгляді депутатської комісії. На думку Прокурора, зазначене підтверджує те, що Піщанська сільська рада, як уповноважений орган, не вжила належних заходів для захисту інтересів територіальної громади, дозволивши незаконне використання земельної ділянки.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Черкаський окружний адміністративний суд ухвалою від 10 лютого 2025 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2025 року, повернув Прокурору позовну заяву на підставі пункту 7 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (відсутністю підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави; далі - КАС України).
4. Суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що Прокурор не надав належних обґрунтувань, у чому саме виявляється порушення чи загроза порушення інтересів держави, і які саме інтереси потребують судового захисту. Сільська рада наділена правом самостійно звертатися до суду для захисту інтересів громади, зокрема для скасування рішень своїх виконавчих органів; після запиту від Прокурора, Виконавчий комітет повідомив, що питання скасування рішення перебуває на розгляді депутатських комісій. Прокурор не надав доказів, що він вчиняв дії для з'ясування стану цього розгляду, що унеможливлює безумовне твердження про бездіяльність Сільської ради.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
5. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Прокурор подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2025 року, справу передати для продовження розгляду.
6. На обґрунтування касаційної скарги Прокурор зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статей 13, 14, 19, 42, 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII), статті 28 Закону № 3038-VI, статті 21 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» (далі - Закон № 161-XIV), стаття 59 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР), статей 134, 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 288 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та порушили положення статей 5, 53, пункту 7 частини четвертої статті 169, пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України, а також не врахували правових позицій Великої Палати Верховного Суду, сформульованих у постановах від 13 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16, від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 та від 11 червня 2024 року у справі № 925/1133/18, і висновки Верховного Суду, викладені у постановах, від 29 листопада 2022 року у справі № 240/401/19 та від 17 жовтня 2023 року у справі № 440/7206/21.
Функція органів прокуратури не є субсидіарною, а полягає у захисті інтересів держави у випадках, коли уповноважений орган не робить цього або робить неналежним чином. Піщанська сільська рада повідомила про розгляд питання, але не надала жодних доказів реальних дій чи рішень, спрямованих на захист інтересів громади.
Суди першої та апеляційної інстанцій не врахували пасивність сільської ради на усунення фактичних порушень законодавства, що стосуються обмежень площі тимчасових споруд та процедури їх установлення, що було основним предметом позову. Лише звернення прокуратури до суду є ефективним способом захисту порушених інтересів держави.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
7. 10 червня 2025 року Прокурор подав до Верховного Суду касаційну скаргу.
8. Верховний Суд ухвалою від 01 липня 2025 року відкрив касаційне провадження, витребував справу та запропонував учасникам справи надати відзив на касаційну скаргу.
9. Виконавчий комітет отримав копію зазначеної ухвали Суду 08 липня 2025 року, ОСОБА_1 - 09 липня 2025 року, проте не скористалися правом подати відзиви на касаційну скаргу.
10. Верховний Суд ухвалою від 08 жовтня 2025 року призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 09 жовтня 2025 року.
Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи
11. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів виходить з такого.
12. Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
13. Відповідно до частин першої, другої і третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
14. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
15. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
16. Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Черкаського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2025 року не відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є обґрунтованими з огляду на таке.
(І) Щодо повноважень органу місцевого самоврядування контролювати рішення виконавчого комітету щодо питань регулювання земельних відносин
17. Частина друга статті 19 Конституції України визначає органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
18. Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
19. Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи (частина перша статті 11 Закону № 280/97-ВР).
20. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади (частина друга статті 11 Закону № 280/97-ВР).
21. До виключної компетенції ради належать вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин і здійснення її виконавчим органом контролю за використанням і охороною земель комунальної власності (пункти 34, 34-1 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР).
22. Окремо законодавець закріпив повноваження ради скасовувати акти виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень (пункт 15 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР).
23. Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради (частина перша статті 52 Закону № 280/97-ВР).
24. Відповідно до частини дев'ятої статті 59 цього ж Закону рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.
25. Тобто, повноваження щодо контролю за рішеннями виконавчого комітету ради та їх скасування у разі невідповідності Конституції чи законам України належать саме відповідній раді як представницькому органу територіальної громади.
26. Отже, у сфері надання дозволів на виготовлення графічних матеріалів та паспорта прив'язки тимчасової споруди відповідна рада здійснює загальний контроль за актами виконавчого комітету та може їх скасувати у визначених законом випадках (пункт 15 частини першої статті 26; частина дев'ята статті 59 Закону № 280/97-ВР). Цим же відповідна рада реалізує контрольну функцію над виконавчими органами, що є їй підзвітними й підконтрольними (частина друга статті 11 Закону № 280/97-ВР).
27. У разі невиконання радою цих повноважень рішень виконавчого комітету порушуються інтереси територіальної громади, що зумовлює необхідність судового контролю. При цьому спосіб усунення порушення полягає у визнанні незаконними та скасуванні такого акта судом з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України відповідно до частини десятої статті 59 Закону № 280/97-ВР.
28. Відповідно до статті 28 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI) тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності повинна відповідати вимогам містобудівного законодавства, зокрема щодо максимальної площі закритого приміщення для тимчасового перебування людей (павільйону) - не більше 30 кв. м.
29. Порядок № 244 передбачає, що підставою для розміщення тимчасової споруди є наявність паспорта прив'язки (пункт 2.1 розділу ІІ), а у разі закінчення строку його дії, анулювання паспорта прив'язки тимчасової споруди, самовільного встановлення така тимчасова споруда підлягає демонтажу (пункт 2.29 розділу ІІ).
30. Суди попередніх інстанцій не врахували, що саме Піщанська сільська рада як представницький орган територіальної громади наділена законом повноваженнями контролювати рішення свого виконавчого комітету, у тому числі у сфері видачі дозволів на виготовлення графічних матеріалів та паспортів прив'язки тимчасових споруд.
31. Невиконання радою цього обов'язку фактично створює умови для порушення вимог містобудівного законодавства та обмежує права громади на законне та ефективне використання земель.
(ІІ) Щодо права прокурора звернутися до суду в інтересах держави у випадку бездіяльності сільської ради
32. Конституція України визначає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках (пункт третій частини першої статті 131-1).
33. Конституційний Суд України у Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 роз'яснив, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
34. Відповідно до частин третьої та четвертої статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
35. Частина третя статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII) визначає виключні випадки представництва прокурором інтересів держави в суді:
- у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
- у разі відсутності такого органу.
36. Тобто прокурор може представляти інтереси держави в адміністративній справі, якщо компетентний орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист цих інтересів, а також у разі відсутності такого органу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16).
37. Таке звернення прокурора до суду узгоджується з принципами верховенства права, викладеними у Рекомендації CM/Rec (2012) 11 Ради Європи «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції» (The role of public prosecutors outside the criminal justice system Recommendation CM/Rec(2012)11 adopted by the Committee of Ministers of the Council of Europe on 19 September 2012 and explanatory memorandum), які допускають участь прокурора у судових провадженнях поза межами кримінального процесу, якщо це необхідно для захисту суспільних інтересів і не порушує права сторін.
38. «Інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99).
39. У постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 826/2793/18 та від 06 лютого 2019 року у справі № 810/3046/17 сформульовано визнання «інтересу держави» («публічного інтересу») як важливої для значної кількості фізичних і юридичних осіб потреби, які відповідно до законодавчо встановленої компетенції забезпечуються суб'єктами публічної адміністрації. Тобто публічний інтерес є ні чим іншим, як певною сукупністю приватних інтересів.
40. Оскільки відсутні чіткі критерії визначення поняття «інтересу держави», яке є оціночним, суди під час розгляду кожної конкретної справи повинні встановлювати наявність/відсутність інтересів держави та необхідність їх захисту у судовому порядку (пункт 133 постанови Верховного Суду від 29 листопада 2022 року у справі № 240/401/19).
41. Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
42. Органи місцевого самоврядування, будучи суб'єктами владних повноважень, є автономними і не мають вищого підпорядкування. З огляду на вказане, прокурор може подавати позови до цих органів у випадках, коли відсутній інший компетентний орган, який міг би захистити інтереси, та має доводити, що рішення, дії чи бездіяльність органу місцевого самоврядування завдають шкоди державним інтересам та інтересам жителів громади, зокрема в питаннях благоустрою та ефективного використання комунальних земель.
43. Зазначене узгоджується з висновками, викладеними, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 810/3894/17, від 28 січня 2021 року у справі № 380/3398/20, від 20 липня 2021 року у справі № 480/3093/20, від 05 жовтня 2021 року у справі № 380/2266/21, від 18 грудня 2021 року у справі № 804/3740/18, від 02 грудня 2021 року у справі № 320/10736/20, від 23 грудня 2021 року у справі № 0440/6596/18 та від 05 травня 2022 року у справі № 320/6514/18.
44. При цьому бездіяльність органу місцевого самоврядування (відповідної ради, виконавчого комітету) щодо контролю за використанням та охороною земель і невжиття заходів для усунення порушень земельного законодавства свідчать про незахищеність інтересів громади та є підставою для представництва прокурором інтересів держави.
45. До аналогічного висновку дійшли Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 жовтня 2019 року у справі № 920/447/18 та Верховний Суд у постановах від 01 червня 2022 року у справі № 260/1815/21, від 01 вересня 2022 року у справі № 440/7210/21 та від 27 лютого 2024 року у справі № 620/6905/22.
46. Орган місцевого самоврядування в особі сільської ради є суб'єктом, який здійснює контроль за діяльністю виконавчого комітету, зокрема у сфері видачі дозволів на розміщення тимчасових споруд, і наділений повноваженням скасовувати рішення виконавчого комітету, якщо вони суперечать вимогам законодавства.
47. У контексті оціночного поняття «інтереси держави», викладеного у Рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99, Прокурор у позовній заяві чітко визначив, що вони полягають у забезпеченні дотримання вимог містобудівного та земельного законодавства, зокрема статті 28 Закону № 3038-VI, якою обмежено максимальну площу стаціонарної тимчасової споруди 30 кв. м, та пунктів 2.2, 2.3 Порядку № 244, що встановлюють обов'язковість подання повного пакета документів для отримання паспорта прив'язки.
48. Відсутність належної реакції Піщанської сільської ради на можливе порушення містобудівного та земельного законодавства (зокрема перевищення допустимої площі тимчасової споруди, недотримання процедури оформлення документів) може свідчити про неналежне здійснення нею своїх повноважень та зумовлює необхідність втручання прокуратури для захисту інтересів держави відповідно до статті 23 Закону № 1697-VII, оскільки саме рада є первинним суб'єктом, уповноваженим виправити порушення, допущені виконавчим комітетом при наданні дозволів на виготовлення графічних матеріалів і паспорту прив'язки тимчасової споруди.
49. Верховний Суд наголошує, що у правовідносинах щодо дотримання містобудівних обмежень, встановлених законом (зокрема, щодо максимальної площі тимчасової споруди), публічний (суспільний) інтерес є очевидним. Рішення виконавчого органу, яке прямо суперечить обмеженням, визначеним у частині другій статті 28 Закону № 3038-VI, вважається таким, що порушує інтереси територіальної громади на належний благоустрій та ефективне використання комунальних земель.
50. Крім того, з огляду на те, що наслідком анулювання паспорта прив'язки тимчасової споруди чи її самовільного встановлення є демонтаж (пункт 2.29 Порядку № 244), наявна підстава можливого порушення благоустрою та неефективного використання земель комунальної власності, що вимагає судового розгляду для усунення протиправного рішення виконавчого органу.
51. У такому разі бездіяльність відповідної ради щодо негайного усунення цього порушення, є формою неналежного здійснення повноважень, за якої прокурор отримує право представляти інтереси держави в суді.
52. Тому суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про наділення сільської ради правом самостійно звертатися до суду та відсутності такого права у Прокурора, оскільки сама по собі наявність у сільської ради цього права не виключає процесуальної можливості Прокурора представляти інтереси держави в суді у випадках, коли компетентний орган (рада) не здійснює або неналежним чином здійснює такий захист.
53. Тобто сам факт наявності у сільської ради повноваження звертатися до суду не є перешкодою для звернення Прокурора, якщо орган не реалізує таке повноваження належним чином.
54. Посилання судів попередніх інстанцій на розгляд цього питання депутатськими комісіями не може вважатися належним виконанням радою свого обов'язку, оскільки скасування незаконного рішення Виконавчого комітету здійснюється на пленарному засіданні ради відповідно до пункту 15 частини першої статті 26 та частини дев'ятої статті 59 Закону № 280/97-ВР. До ухвалення відповідного рішення Ради порушення залишаються невиправленими, що може свідчити про бездіяльність уповноваженого органу.
55. Аргумент про триваючий «розгляд у депутатських комісіях» не підтверджує належний захист публічного інтересу, оскільки до ухвалення рішення пленарним засіданням Ради (пункт 15 частини першої статті 26, частина дев'ята стаття 59 Закону № 280/97-ВР) порушення може продовжувати існувати.
56. Зазначене узгоджується з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18.
57. Верховний Суд підкреслює, що наявність у сільської ради власних повноважень щодо скасування рішень її виконавчого комітету не виключає можливості звернення прокурора. Такий баланс між дискрецією ради та повноваженням прокурора забезпечує принцип верховенства права і гарантує, що порушення публічного (суспільного) інтересу не залишаться без належного судового контролю.
58. У пункті 43 постанови від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду вказала, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону № 1697-VII, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Аналогічний висновок викладений у пункті 83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 червня 2024 року у справі № 925/1133/18.
59. Верховний Суд у постанові від 17 жовтня 2023 року у справі № 440/7206/21 зазначив, що дотримання вимог щодо розміщення тимчасових споруд становить публічний (суспільний) інтерес територіальної громади. Недотримання таких вимог створює загрозу санітарній, протипожежній та екологічній безпеці, погіршує умови життєдіяльності громади та завдає шкоди інтересам держави.
60. Таким чином, Прокурор обґрунтував підстави звернення до суду з цим позовом в інтересах держави та територіальної громади на ефективне розпорядження земельними ресурсами; вказав, у чому вбачає вихід Виконавчого комітету за межі наданих повноважень та суперечність прийнятого ним рішення від 16 жовтня 2024 року № 18-10 приписам закону, що потребує судового контролю для усунення виявлених порушень.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
61. Згідно з частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
62. Суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, зокрема частину третю статті 23 Закону № 1697-VII та частини третю та четверту статті 53 КАС України, дійшовши помилкового висновку про відсутність підстав для звернення Прокурора до суду, не дослідивши обставини справи щодо наявності порушення інтересів держави, та не оцінили у повному обсязі докази, надані Прокурором.
63. Враховуючи викладене, ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2025 року слід скасувати, а справу - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення відкриття провадження у справі.
64. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
65. Оскільки Верховний Суд не змінює судових рішень та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
66. Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу заступника керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Піщанської сільської ради Золотоніського району Черкаської області задовольнити.
Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2025 року скасувати, а справу № 580/1249/25 - направити до Черкаського окружного адміністративного суду для продовження розгляду зі стадії вирішення відкриття провадження у справі.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді C.М. Чиркін
В.М. Шарапа