09 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 320/29225/23
адміністративне провадження № К/990/26118/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу
за позовом Громадської організації «Нове Майбутнє»
до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, Державної інспекції архітектури та містобудування України, Державної архітектурно-будівельної інспекції України,
треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-Будівельна компанія «Альянс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Картіс Білдінг», Товариство з обмеженою відповідальністю «Одесаінвестбуд»,
про визнання протиправними та скасування рішень,
за касаційною скаргою Громадської організації «На шляху до безбар'єрності»
на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Оксененка О.М., Ганечко О.М., Кузьменка В.В. від 21 травня 2025 року,
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів попередніх інстанцій
1. У вересні 2023 року Громадська організація «Нове Майбутнє» (далі - ГО «Нове Майбутнє») звернулася до суду з позовом до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради (далі - Департамент архітектури та містобудування), Державної інспекції архітектури та містобудування України (далі - ДІАМ), Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - ДАБІ), в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати дозвіл ДАБІ на виконання будівельних робіт № ІУ013210903560 на об'єкт будівництва - «Нове будівництво адміністративної будівлі з об'єктами рекреаційного призначення за адресою: м. Одеса, Приморський район, пров. Кренкеля, 2-А, 2-Б», виданий 07 вересня 2021 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Одесаінвестбуд» (далі - ТОВ «Одесаінвестбуд») тa Товариству з обмеженою відповідальністю «Картіс Білдінг»;
- визнати протиправними та скасувати містобудівні умови та обмеження для проєктування об'єкта будівництва № 229 «Нове будівництво адміністративної будівлі з об'єктами рекреаційного призначення», надані 18 листопада 2019 року ТОВ «Одесаінвестбуд», затверджені наказом Департаменту архітектури та містобудування від 18 листопада 2019 року № 01-06/295.
2. Київський окружний адміністративний суд рішенням від 16 квітня 2024 року відмовив у задоволенні позову.
3. ГО «Нове Майбутнє» оскаржило зазначене судове рішення в апеляційному порядку.
4. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 19 листопада 2024 року залишив без задоволення апеляційну скаргу ГО «Нове Майбутнє», а рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року - без змін.
5. 24 січня 2025 року Громадська організація «На шляху до безбар'єрності» подала до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якій просила скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
6. Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14 квітня 2025 року поновив ГО «На шляху до безбар'єрності» строк на апеляційне оскарження та відкрив апеляційне провадження, а ухвалою від 21 травня 2025 року - закрив апеляційне провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 305 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
7. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що право на захист конституційного права на безпечне довкілля за Орхуською конвенцією вже було реалізовано іншим об'єднанням громадян - ГО «Нове Майбутнє», позов якої розглянуто та за результатами якого ухвалено рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року про відмову у задоволенні позовних вимог. ГО «На шляху до безбар'єрності» не існувала на момент виникнення спірних правовідносин, оскільки зареєстрована лише 27 жовтня 2021 року, тому оскаржуваним рішенням суду першої інстанції її права та інтереси не вирішувалися. За наслідками перегляду апеляційної скарги ГО «Нове Майбутнє» апеляційний суд вже надавав оцінку як спірним містобудівним умовам та обмеженням і дозволу на виконання будівельних робіт, так і оскаржуваному рішенню Київського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року. Втім ГО «Нове Майбутнє» не реалізувала право на касаційне оскарження, що свідчить про остаточність правової оцінки.
Крім того, ГО «На шляху до безбар'єрності» самостійно звернулася до суду з адміністративним позовом у справі № 420/35223/24, предметом якого було оскарження містобудівних умов та обмежень від 18 листопада 2019 року № 229 та дозволу на виконання будівельних робіт № ІУ013210903560, виданого ДАБІ від 07 вересня 2021 року, в якій Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 01 квітня 2025 року відмовив у задоволенні позову. Зазначене свідчить про те, що аналогічні вимоги ГО «На шляху до безбар'єрності» вже отримали належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги фактично зводяться лише до незгоди з установленими судом першої інстанції фактичними обставинами справи.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
8. Не погодившись з ухвалою суду апеляційної інстанції, ГО «На шляху до безбар'єрності» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2025 року, а справу - направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
9. На обґрунтування касаційної скарги ГО «На шляху до безбар'єрності» зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосували положення статті 50 Конституції України, пункту «г» частини першої статті 10 Закону України від 25 червня 1991 року № 1264-XII «Про охорону навколишнього природного середовища» (далі - Закон № 1264-XII), частини восьмої статті 29 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI), статті 60 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 13 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), статті 88 Водного кодексу України (далі - ВК України), Орхуської конвенції та порушили положення статей 78, 293, 296, 305, 308, 317, 323 КАС України, а також не врахували правову позицію Великої Палати Верховного Суду, сформульовану у постанові від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17, та висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 31 березня 2021 року у справі № 640/21611/19, від 02 листопада 2021 року у справі № 420/2719/20, від 13 травня 2025 року у справі № 300/1129/24, від 23 травня 2025 року у справі № 320/33830/24.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
10. 17 червня 2025 року ГО «На шляху до безбар'єрності» подала до Верховного Суду касаційну скаргу.
11. Верховний Суд ухвалою від 07 липня 2025 року відкрив касаційне провадження, витребував справу та запропонував учасникам справи надати відзив на касаційну скаргу.
12. ГО «Нове Майбутнє», Департамент архітектури та містобудування, ДІАМ, ТОВ «Проектно-Будівельна компанія «Альянс», ТОВ «Картіс Білдінг» та ТОВ «Одесаінвестбуд» отримали 07 липня 2025 року копію ухвали про відкриття касаційного провадження, проте не скористалися правом подати відзиви чи письмові пояснення на касаційну скаргу ГО «На шляху до безбар'єрності»
13. Верховний Суд ухвалою від 08 жовтня 2025 року призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 09 жовтня 2025 року.
Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи
14. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів виходить з такого.
15. Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
16. Відповідно до частин першої, другої і третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
17. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
18. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
19. Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2025 року не відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є обґрунтованими з огляду на таке.
20. Частина друга статті 55 Конституції України проголошує право кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
21. Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення, є однією з основних засад судочинства.
22. Можливість забезпечення права на апеляційний перегляд справи також закріплено у частині третій статті 2 КАС України серед засад (принципів) адміністративного судочинства; відповідне право передбачене статтями 13, 293 КАС України.
23. Відповідно до частини першої статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
24. Таким чином, процесуальне право на апеляційне оскарження судового рішення суду першої інстанції мають три категорії осіб:
- сторони (позивач, відповідач);
- інші особи, які беруть участь у справі (треті особи, прокурор, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, державні органи, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб);
- особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків.
25. На відміну від приписів частини першої статті 5 КАС України, відповідно до яких кожна особа має право у порядку, визначеному цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, положення частини першої статті 293 КАС України спрямовані на забезпечення принципу юридичної визначеності та сталості судового рішення, гарантуючи право на апеляційне оскарження виключно у випадках, коли особа брала участь у справі як учасник процесу або коли суд вирішив питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки особи, яка не брала участі у розгляді справи.
26. За загальним правилом, судове рішення суду першої інстанції, яке оскаржується неучасником судового процесу (особою, яка не брала участі у справі) повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків такої особи. Тобто, суд має розглянути і вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та ухвалення рішення судом першої інстанції є скаржник, або ж у рішенні має міститися судження про права чи обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
27. У такому разі у мотивувальній частині рішення суду першої інстанції має міститися висновки суду про права чи обов'язки цієї особи, або ж у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права чи обов'язки такої особи.
28. Таке рішення суду першої інстанції має порушувати не лише матеріальні права осіб, які не брали участі у справі, але й їхні процесуальні права, що випливають із положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав та обов'язків.
29. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником та учасниками судового процесу не може братися судом апеляційної інстанції до уваги як підстава для надання права на апеляційне оскарження.
30. Подібні висновки Верховний Суд висловив у постановах від 17 травня 2018 року у справі № 904/5618/17, від 11 липня 2018 року у справі № 911/2635/17, від 23 листопада 2020 року у справі № 826/3508/17, від 17 жовтня 2024 року у справі № 440/268/22 та ін.
31. На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору (позивачем чи відповідачем) або безпосередньо із судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом першої інстанції питання про її право, інтерес чи обов'язок, і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
32. Лише за наявності таких умов особі, яка не брала участі у справі, забезпечується право оскаржити в апеляційному порядку судове рішення (постанови Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 817/689/16 та від 11 серпня 2021 року у справі № 420/3863/20).
33. Суд апеляційної інстанції встановив, що спір виник стосовно законності видачі містобудівних умов та обмежень від 18 листопада 2019 року № 229 та дозволу на виконання будівельних робіт від 07 вересня 2021 року № ІУ013210903560 для об'єкта будівництва «Нове будівництво адміністративної будівлі з об'єктами рекреаційного призначення» за адресою: м. Одеса, Приморський район, пров. Кренкеля, 2-А, 2-Б.
34. Стаття 50 Конституції України гарантує кожному право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена.
35. Спірні правовідносини пов'язані з наданням містобудівних умов та обмежень і дозволу на виконання будівельних робіт для об'єкта будівництва, що потенційно може впливати на стан довкілля та реалізацію екологічних прав громадян. Тому ці правовідносини підпадають під сферу дії Орхуської конвенції (Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля; ратифікованої Законом України від 06 липня 1999 року № 832-XIV), яка передбачає право громадськості на доступ до правосуддя у справах, що стосуються охорони навколишнього природного середовища.
36. Згідно з пунктами 4, 5 статті 2 Орхуської конвенції «громадськість» означає одну або більше фізичних чи юридичних осіб, їхнє об'єднання, організації або групи, які діють згідно з національним законодавством або практикою. «Зацікавлена громадськість» означає громадськість, на яку справляє або може справити вплив процес прийняття рішень з питань, що стосуються навколишнього середовища, або яка має зацікавленість в цьому процесі; для цілей даного визначення недержавні організації, які сприяють охороні навколишнього середовища та відповідають вимогам національного законодавства, вважаються такими, що мають зацікавленість.
37. Таким чином, у пункті 5 статті 2 Орхуської конвенції йдеться саме про недержавні (громадські) екологічні або природоохоронні організації, створені для захисту екологічних прав та інтересів своїх членів, які (організації) відповідають вимогам законодавства України про охорону навколишнього природного середовища, а не про будь-які громадські організації, створені в Україні (постанова Верховного Суду від 22 березня 2021 року у справі № 916/465/20).
38. Відповідно до частини другої статті 9 Орхуської конвенції відповідні представники зацікавленої громадськості повинні «мати доступ до процедури перегляду прийнятих рішень в суді та (або) іншому незалежному та неупередженому органі, заснованому згідно зі законом, з метою оскарження законності будь-якого рішення, дії або бездіяльності з правового та процесуального погляду» «Наявність достатньої зацікавленості та факт порушення того чи іншого права визначаються згідно з положеннями національного законодавства і залежно від мети надання зацікавленій громадськості широкого доступу до правосуддя в рамках цієї Конвенції».
39. Представники громадськості, відповідно до Орхуської конвенції, мають право оспорювати порушення національного законодавства у сфері довкілля незалежно від того, належать такі порушення до прав на інформацію і на участь громадськості при прийнятті рішень, гарантованих Орхуською конвенцією, чи ні (згідно з Керівництвом із провадження Орхуської конвенції (ООН, 2000 рік). Орхуська конвенція забезпечує доступ до правосуддя як на підставі власних положень, так і в порядку забезпечення дотримання національного природоохоронного законодавства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі № 910/8122/17).
40. В абзаці п'ятому частини восьмої статті 29 Закону № 3038-VI (у редакції, чинній до 15 листопада 2024 року) передбачена можливість скасування містобудівних умов та обмежень за рішенням суду.
41. Частина восьма статті 29 Закону № 3038-VI передбачає можливість скасування за рішенням суду, а рішення про видачу або анулювання дозволу на виконання будівельних робіт може бути оскаржено до суду відповідно до абзацу 8 частини четвертої статті 37 цього ж Закону.
42. Пункт «г» частини першої статті 10 Закону № 1264-XII визначає право громадських організацій та інших громадських об'єднань брати участь у здійсненні передбачених цим Законом заходів щодо охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище у сфері зміни клімату, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною.
43. Відповідно до пункту «ж» частини першої статті 21 Закону № 1264-XII громадські природоохоронні організації мають право подавати до суду позови про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в тому числі здоров'ю громадян і майну громадських організацій.
44. Таким чином, громадські організації (громадські об'єднання), створені відповідно до законодавства і статутна діяльність яких спрямована на охорону довкілля, мають право на судовий захист екологічних прав та інтересів невизначеного кола осіб незалежно від того, чи порушені їхні власні корпоративні права. Таке право слідує з Орхуської конвенції та національного законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
45. Верховний Суд у постановах від 18 травня 2023 року справа № 759/23414/20 та від 23 травня 2025 року у справі № 320/33830/24 зазначав, що позови, спрямовані на захист довкілля, мають особливу значущість, тому у питаннях, що є предметом регулювання Орхуської конвенції, суд має зосередитися не на питанні, чи мав право позивач звертатися до суду з таким позовом, оскільки громадянин, звертаючись до суду з позовом, покликаним на охорону навколишнього природного середовища, фактично сприяє виконанню своїх повноважень, наданих йому як національним законодавством, так і Орхуською конвенцією. Суд у такій категорії справ має зосередитися саме на екологічній та правовій суті справи, й у разі, якщо буде виявлено порушення норм природоохоронного законодавства, наслідком розгляду справи має бути запобігання або припинення незаконного заподіяння шкоди природі.
46. Зазначене також узгоджується з правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду від 07 грудня 2021 року у справі № 380/142/20, від 08 травня 2024 року у справі № 160/4503/23, від 09 квітня 2024 року у справі № 180/1173/16-а.
47. Право на апеляційне оскарження судових рішень у справах, які стосуються охорони довкілля, також має тлумачитися широко відповідно до статті 9 Орхуської конвенції, оскільки повинно забезпечувати ефективний захист екологічних прав та реалізацію права громадськості на доступ до правосуддя в екологічних справах.
48. З огляду на частину другу статті 9 Орхуської конвенції, національні критерії «наявності достатньої заінтересованості» мають тлумачитися з огляду на мету забезпечення широкого доступу громадськості до правосуддя. Таке розширене тлумачення застосовується лише до «зацікавленої громадськості» у справах, пов'язаних із охороною довкілля, для реалізації публічного екологічного інтересу.
49. Тобто, виходячи з пріоритету екологічних прав, поняття «особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки» (частина перша статті 293 КАС України) охоплює і «зацікавлену громадськість» (пункти 4- 5 статті 2 Орхуської конвенції), для якої право на доступ до правосуддя є розширеним і не передбачає вимоги доведення безпосереднього індивідуального матеріального інтересу.
50. Такий підхід узгоджується з принципом ефективного судового захисту (стаття 2 КАС України) та із забороною надмірного формалізму у доступі до суду, враховуючи важливість забезпечення реального захисту довкілля та неприпустимість обмеженого тлумачення законодавства України, частиною якого є Орхуська конвенція, стосовно права на звернення до суду за захистом охоронюваного законом інтересу у сфері екологічної безпеки.
51. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року у справі № 826/3820/18 та від 02 листопада 2021 року у справі № 420/2719/20.
52. Верховний Суд у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 815/219/17 та від 31 березня 2021 року у справі № 640/21611/19 також зазначив, що при вирішенні питання щодо права громадських організацій на звернення до суду в інтересах інших осіб, суди повинні з'ясувати статус громадської організації та її засновників, їх безпосередню заінтересованість у вирішенні питання, що є предметом позову; мету громадської організації та її безпосередній зв'язок з предметом позову; інтереси яких саме осіб є предметом судового захисту; чи зверталися ці особи за захистом своїх прав до громадської організації; добросовісність дій громадської організації, що звертається до суду.
53. Суд апеляційної інстанції встановив, що метою ГО «На шляху до безбар'єрності», відповідно до пункту 3.1 Статуту, затвердженого рішенням установчих зборів засновників Громадської організації, оформленої протоколом від 27 жовтня 2021 року № 1. Пункт 3.3.1 Статуту ГО «На шляху до безбар'єрності» встановлює, що основним напрямком діяльності Організації є задоволення та захист екологічних інтересів, що спрямовані на поліпшення якості життя людей, її членів, членів територіальної громади міста Одеси, осіб з інвалідністю.
54. Таким чином, ГО «На шляху до безбар'єрності» відповідно до її статуту діє в інтересах охорони довкілля та екологічних прав громадян. Оспорювані містобудівні умови та обмеження від 18 листопада 2019 року № 229 та дозвіл на виконання будівельних робіт від 07 вересня 2021 року № ІУ013210903560 стосуються будівництва об'єкта, який може впливати на стан довкілля у Приморському районі міста Одеси, включаючи можливий вплив на зелені насадження, водні ресурси, інфраструктуру та загальну екологічну ситуацію в районі.
55. Також суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності у ГО «На шляху до безбар'єрності» права на апеляційне оскарження у зв'язку з реєстрацією (створенням) організації 27 жовтня 2021 року, тобто після видачі оспорюваних містобудівних умов (18 листопада 2019 року) та дозволу на виконання будівельних робіт (07 вересня 2021 року), оскільки оскаржувані рішення продовжують діяти та можуть призводити до негативних наслідків для довкілля, що обґрунтовує актуальність і правомірність звернення організації до суду на захист екологічних прав та інтересів невизначеного кола осіб.
56. Крім того, ГО «Нове Майбутнє» в позовній заяві покликалася на те, що проєктні рішення по об'єкту будівництва - «Нове будівництво адміністративної будівлі з об'єктами рекреаційного призначення за адресою: м. Одеса, Приморський район, пров. Кренкеля, 2-А, 2-Б», не врахують обмеження, встановлені статтею 60 ЗК України та статтею 88 ВК України, для прибережних захисних смуг вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх властивостей.
57. На момент видачі оскаржуваних містобудівних умов та обмежень (18 листопада 2019 року) у межах прибережних захисних смуг заборонялося будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів відповідно до пункту «г» частини другої статті 61 ЗК України та пункту 4 частини другої статті 89 ЗК України.
58. Питання про те, чи знаходиться об'єкт будівництва у межах прибережної захисної смуги або пляжної зони, чи було враховано при видачі містобудівних умов та дозволу на будівництво встановлені законом обмеження господарської діяльності у цих зонах, стосується екологічних прав невизначеного кола осіб, захист яких відповідно до Орхуської конвенції та національного законодавства може здійснюватися громадськими організаціями, статутна діяльність яких спрямована на охорону довкілля.
59. Отже, рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року, яким відмовлено у задоволенні позову ГО «Нове Майбутнє» про визнання протиправними та скасування містобудівних умов і дозволу на будівництво, безпосередньо стосується прав та інтересів ГО «На шляху до безбар'єрності» як організації, що діє в інтересах охорони навколишнього природного середовища та екологічних прав громадян.
60. Орхуська конвенція не обмежує кількість громадських організацій, що можуть звертатися до суду з питань охорони довкілля, і не містить положень про те, що оскарження одним об'єднанням громадян вичерпує право інших організацій на доступ до правосуддя.
61. Верховний Суд також враховує практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), в якій наголошувалося, що на питаннях «юридичної визначеності» та «належного здійснення правосуддя» як на двох основних критеріях для проведення розмежування між надмірним формалізмом та прийнятним застосуванням процесуальних формальностей, порушення права на доступ до суду констатується, коли норми не відповідають меті юридичної визначеності та належного здійснення правосуддя та утворюють свого роду перепону, яка перешкоджає вирішенню справи учасників судового процесу по суті компетентним судом (рішення у справах «Карт проти Туреччини» (Kart v. Turkey), № 8917/05, пункт 79; «Ефстатіу та інші проти Греції» (Efstathiou and Others v. Greece), № 36998/02, пункт 24, від 27 липня 2006 року; та «Ешим проти Туреччини» (Eєim v. Turkey), № 59601/09, пункт 21, від 17 вересня 2013 року).
62. Кожна громадська організація має власну правосуб'єктність та самостійно реалізує надані законом права. ГО «На шляху до безбар'єрності» та ГО «Нове Майбутнє» є окремими юридичними особами з власними статутними цілями, і рішення, прийняте за позовом однієї організації, не виключає право іншої громадської організації на апеляційне оскарження рішення у справі, де вона не брала участі, але яке стосується тих самих питань охорони довкілля.
63. Посилання суду апеляційної інстанції на те, що ГО «На шляху до безбар'єрності» самостійно звернулася з позовом у справі № 420/35223/24 з тим самим предметом, не може бути підставою для закриття апеляційного провадження у цій справі.
64. Застосування надмірно формального підходу до права ГО «На шляху до безбар'єрності» на апеляційний перегляд справи створює перешкоду для розгляду справи по суті та суперечить принципу широкого доступу громадськості до правосуддя у екологічних справах, закріпленому Орхуською конвенцією.
65. Таким чином, рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року стосується прав та інтересів ГО «На шляху до безбар'єрності» як організації, яка діє в інтересах охорони довкілля, оскільки зазначене рішення підтвердило законність вихідної містобудівної документації, що можуть негативно впливати на екологічну ситуацію.
66. Отже, ГО «На шляху до безбар'єрності» має право на апеляційне оскарження цього рішення відповідно до частини першої статті 293 КАС України як особа, питання про права та інтереси якої було вирішено судом.
67. Закриття апеляційного провадження з формальних підстав у справах, пов'язаних із захистом довкілля, може суперечити принципу широкого доступу до правосуддя, закріпленому в Орхуській конвенції, та призводити до порушення процесуальних прав громадських організацій, які діють в інтересах суспільства.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
68. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
69. Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми процесуального права, зокрема статті 293 та 305 КАС України, у їх системному зв'язку з положеннями Орхуської конвенції, статті 50 Конституції України, пункту «г» частини першої статті 10 Закону № 1264-XII та частини восьмої статті 29 Закону № 3038-VI, і безпідставно закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГО «На шляху до безбар'єрності».
70. Враховуючи викладене, касаційну скаргу ГО «На шляху до безбар'єрності» слід задовольнити, а ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2025 року - скасувати, з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Громадської організації «На шляху до безбар'єрності» задовольнити.
Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2025 року скасувати, а справу № 320/29225/23 направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді C.М. Чиркін
В.М. Шарапа