07 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 1.380.2019.005377
адміністративне провадження № К/990/40507/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Гриціва М.І., Тацій Л.В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2025 у справі №1.380/2019/005377 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання до вчинення дій,-
03.10.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2025 у справі №1.380/2019/005377.
З касаційної скарги та Єдиного державного реєстру судових рішень видно, що ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо незарахування до спеціального стажу ОСОБА_1 періоду навчання у Львівському державному інституті фізичної культури і роботи на посадах інструктора-методиста спортивного комплексу по боксу облради «Колос» та вихователя гуртожитку з правом ведення годин тренера-викладача СПТУ № 65 м. Москва;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , який дає право на пенсію за вислугу років: період навчання у Львівському державному інституті фізичної культури з 01.09.1982 по 28.06.1986; роботу на посаді інструктора-методиста по роботі з дітьми спорткомплексу по боксу облради « Колос » з 04 серпня 1986 по 30.06.1987; роботу на посаді вихователя гуртожитку з правом ведення годин тренера-викладача СПТУ № 65 м. Москва з 29 лютого 1988 року по січень 1990 та з 01 липня 1990 року по 01 вересня 1991 року та зобов'язати призначити пенсію за вислугу років.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.04.2020 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо незарахування до спеціального стажу періоду роботи ОСОБА_1 на посадах інструктора-методиста по роботі з дітьми спорткомплексу по боксу облради « Колос » з 04 серпня 1986 року по 30 червня 1987 року та на посаді вихователя гуртожитку з правом ведення годин тренера-викладача СПТУ № 65 м. Москва з 29 лютого 1988 року по січень 1990 року та з 01 липня 1990 року по 01 вересня 1991 року; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років: - роботу на посаді інструктора-методиста по роботі з дітьми спорткомплексу по боксу облради « Колос » з 04 серпня 1986 року по 30 червня 1987 року; - роботу на посаді вихователя гуртожитку з правом ведення годин тренера-викладача СПТУ №65 м. Москва з 29 лютого 1988 року по січень 1990 року та з 01 липня 1990 року по 01 вересня 1991 року; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 06.07.2020 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишив без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09.04.2020 у справі №1.380.2019.005377 - без змін.
05.09.2025 ОСОБА_1 подала до суду апеляційної інстанції заяву про роз'яснення рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09.04.2020 у справі №1.380.2019.005377.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2025 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09.04.2020 у справі № 1.380.2019.005377 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви позивача про роз'яснення рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09.04.2020, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до ч.1 ст.254 КАС України, за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.
Згідно з ч.2 ст.254 КАС України подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Виходячи із системного тлумачення даної норми, роз'яснено може бути судове рішення у разі, якщо без такого роз'яснення її важко виконати, оскільки високою є ймовірність неправильного виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.
Механізм, визначений цією статтею, не може використовуватись, якщо хтось із осіб, які беруть участь у справі не розуміє мотивації судового рішення. У разі незгоди з мотивацією судового рішення особи, які беруть участь у справі, можуть оскаржити це судове рішення в порядку, передбаченому КАС України.
Тобто, в ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.
У заяві про роз'яснення судового рішення зазначається, що саме у резолютивній частині рішення є незрозумілим, в чому полягає незрозумілість такого рішення, які припускаються варіанти тлумачення рішення, як це впливає на його виконання.
Дослідивши матеріали адміністративної справи судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.04.2020 позов задоволено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.07.2020 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09.04.2020 залишено без змін.
Позивач звернулась до суду апеляційної інстанції із заявою про роз'яснення судового рішення прийнятого судом першої інстанції.
Отже, враховуючи викладене, а також те, що судом апеляційної інстанції не приймалося нового судового рішення у даній справі, не покладалося жодних обов'язків на учасників справи чи будь-яких інших осіб щодо його виконання, не визначалося і будь-яких способів виконання судового рішення, що могли б зумовлювати підстави для роз'яснення судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов до обґрунтованого висновку щодо відсутності будь-яких правових підстав, передбачених ст.254 КАС України для задоволення заяви про роз'яснення вказаного судового рішення суду першої інстанції.
Також, судом апеляційної інстанції звернуто увагу на те, що заявниця неодноразово зверталася до суду першої інстанції із заявою про роз'яснення рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09.04.2020 та у задоволенні таких заяв було відмовлено, востаннє ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 20.03.2025, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2025.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що підстав для роз'яснення рішення суду першої інстанції, оскільки судом чітко та зрозуміло викладено мотиви та висновки щодо призначення пенсії позивачки та зарахування їй відповідного трудового стажу, доводи заяви позивача про роз'яснення судового рішення зводяться до незгоди з діями відповідача вчиненими на виконання зазначеної постанови, , а доводи касаційної скарги такого висновку суду апеляційної інстанції не спростовують.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що в даному випадку, задоволення вказаної заяви призвело б до зміни змісту рішення суду першої інстанції, оскільки заявник фактично просить суд внести зміни в резолютивну частину рішення щодо призначення та виплати пенсії (2011 рік), що не було вказано у позовних вимогах позивачки та прямо суперечить положенням статті 254 КАС України.
Водночас, суд, роз'яснюючи рішення не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення. Відтак, процесуальна процедура роз'яснення судового акта виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення.
При цьому, судом апеляційної інстанції звернуто увагу заявниці на надану законом можливість звернення до суду з позовною заявою щодо питань, які не були вирішені у справі №1.380.2019.005377.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Враховуючи наведене вище, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2025 у справі №1.380/2019/005377за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання до вчинення дій.
Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач С.Г. Стеценко
Судді М.І. Гриців
Л.В. Тацій