Справа № 361/10071/25
Провадження № 2/361/3680/25
29.09.2025
29 вересня 2025 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Червонописького В.С.,
за участю секретаря Корнійко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
27 серпня 2025 року позивач звернулася до суду із вказаним позовом.
Свій позов обґрунтовувала тим, що з 22 липня 2001 року із відповідачем перебуває зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтва про одруження, виданим Відділом
реєстрації актів громадянського стану Ізяславського райуправління юстиції, актовий запис
№63.
Зазначає, що з початку поточного року вона з відповідачем припинили шлюбні відносини. Відповідач разом із дітьми проживає окремо.
Сімейне життя із ОСОБА_2 не склалось, оскільки вони різні за характером люди, з різними поглядами па життя.
Від шлюбу у подружжя народилось двоє синів - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач посилається, на той факт, протягом тривалого часу вони не підтримують будь-яких зв'язків, у них відсутнє взаєморозуміння, а тому вважає, що примирення є неможливим.
Спір про поділ майна, на дату подання цієї позовної заяви відсутній, спільне господарство не ведеться.
Просила суд не встановлювати строк на примирення, оскільки вважає, що збереження шлюбу не є можливим.
28 серпня 2025 року ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом за правилами спрощеного позовного провадження без виклику/повідомлення сторін.
12 вересня 2025 року позивач ОСОБА_1 через канцелярію суду подала заяву про підтримання позовних вимог. Зазначила, що просить суд після розірвання шлюбу залишити прізвище « ОСОБА_5 ». Проти заочного розгляду справи не заперечує.
15 вересня 2025 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою, в якій зазначив, що вимоги позивача визнає, просив розірвати шлюб укладений між ним та ОСОБА_1 та не надавати додаткового строку для примирення. Вказував, що за спільною згодою, їх спільні діти з позивачем проживають разом з ним. Проти заочного розгляду справи не заперечує.
Сторони в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Подали заяви про розгляд справи у їх відсутності.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані докази, дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 22 липня 2001 року із відповідачем укладений шлюб, який зареєстровано у Відділі реєстрації актів громадянського стану Ізяславського райуправління юстиції, серії НОМЕР_1 , актовий запис №63.
Після реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено з » ОСОБА_6 » на » ОСОБА_5 ».
Від спільного подружнього життя у сторін народилися діти - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Хмельницькому Хмельницького міськрайонного управління юстиції, актовий запис № 2268, серія НОМЕР_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Хмельницькому Хмельницького міськрайонного управління юстиції у Хмельницькій області, актовий запис №2076, серія НОМЕР_3 .
Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного Кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне проживання подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що сторони остаточно припинили сімейні відносини, не ведуть спільного господарства.
Так, відповідно до ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно з ч. 5 ст. 55 СК України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Водночас, положеннями ч.ч. 3, 4 ст. 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням прав дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
У відповідності до ч. 2 ст. 104, ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до ст. 110 цього Кодексу.
За положеннями ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Також, у п.п. 10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України »Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007 року роз'яснено, що проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бут розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішення позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитина-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя. У рішенні суду у справі про розірвання шлюбу, зокрема, має бути зазначено дата й місце реєстрації шлюбу, час та причини фактичного його припинення, мотиви, з яких суд визнав збереження сім'ї можливим чи неможливим, обґрунтовані висновки з приводу інших заявлених вимог. У резолютивній частині рішення слід навести відомості, необхідні для реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС.
Таким чином, виходячи з аналізу вищенаведених положень законодавства, шлюб має добровільний характер, ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання.
При цьому, незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвати шлюбу.
Отже, встановивши не бажання позивача продовжувати шлюбні стосунки та відсутність будь-яких переконливих доказів того, що сторони вчиняють дії, направлені на збереження сім'ї, суд дійшов висновку про те, що подальше збереження шлюбу без взаємної згоди є неможливим та буде суперечити інтересам сторін.
Враховуючи вищевикладене та враховуючи ті обставини, що позивач наполягає на розірванні шлюбу, а відповідач цьому не заперечував, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, а шлюб між позивачем та відповідачем розірванню, оскільки подальше збереження шлюбу без взаємної згоди - є неможливим.
Керуючись ст. ст. 24, 56, 110, 111, 112,113 Сімейного кодексу України, ст. ст. 200, 265, 268 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Шлюб зареєстрований між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 22 липня 2001 року у Відділі реєстрації актів громадянського стану Ізяславського райуправління юстиції, актовий запис №63, серії НОМЕР_1 - розірвати.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Суддя В.Червонописький