Справа № 344/12784/25
Провадження № 1-кп/344/1174/25
09 жовтня 2025 року м.Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі
головуючого - судді: ОСОБА_1 ,
за участі секретарі с/з: ОСОБА_2
прокурора: ОСОБА_3 ,
захисника: ОСОБА_4 ,
обвинуваченого: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що народився у місті Корець Рівненської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, неодружений, проходить військову службу за призовом під час мобілізації на посаді стрільця (помічника кулеметника) 2 відділення 2 стрілецького взводу (з охорони та оборони важливого державного об'єкта №48) 1 стрілецької роти (з охорони та оборони важливих державних об'єктів: №59; №48) НОМЕР_1 стрілецького батальйону (з охорони та оборони важливого державного об'єкта №48) військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, у військовому званні солдат, згідно ст. 89 КК України раніше не судимий
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,-
ОСОБА_5 будучи військовослужбовцем, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації до Збройних Сил України в умовах воєнного стану самовільно залишив військову частину, тривалістю понад три доби.
Кримінальне правопорушення вчинено за таких обставин.
Так, 12.08.2024, приблизно о 12 год. 30 хв., солдат ОСОБА_5 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов'язків військової служби, в умовах воєнного стану, самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 ), до якої відряджений на підставі розпорядження НЗТУ НГУ від 09.08.2024 № 50/8/2-8338 для проходження підготовки розрахунків ПТРК, та перебував поза розташуванням військової частини по 18.12.2024, без поважних причин, проводячи службовий час на власний розсуд.
18 грудня 2024 року солдат ОСОБА_5 повернувся до розташування військової частини НОМЕР_2 НГУ, зарахований до списків особового складу вказаної військової частини та продовжив проходження військової служби до 23.02.2025 - моменту повторного самовільного залишення військової частини.
Таким чином, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.407 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 повністю визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та надав суду показання, що дійсно за обставин зазначених в обвинувальному акті, він 12.08.2024 з метою тимчасово ухилитися від виконання обов'язків військової служби, в умовах воєнного стану, самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України та перебував поза розташуванням військової частини до моменту повернення на службу 18.12.2024 без поважних причин, проводячи службовий час на власний розсуд. Вказав, що після повернення на військову службу, 23.02.2025 знову повторно самовільно залишив військову частину. Він розуміє, що вчинив неправильно, йому дуже прикро за свою поведінку та вчинок. З матеріалами досудового розслідування ознайомлений, їх не оспорює, у вчиненому щиро кається, просить не досліджувати усі докази, а обмежитися його допитом.
Вислухавши думки учасників процесу суд приходить до висновку, що клопотання прокурора, обвинуваченого та його захисника про недоцільність дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які учасниками судового провадження не оспорюються підлягає до задоволення, оскільки показання ОСОБА_5 не викликають сумнівів у правильності розуміння ним змісту та обставин вчинення кримінального правопорушення, їх добровільності та істинності його позиції.
За таких обставин, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, суд вважає недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які учасниками судового провадження не оспорюються. У суду відсутні сумніви у добровільності позиції обвинуваченого. Обвинуваченому роз'яснено, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.
Відтак суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження та кваліфікує його дії за ч.5 ст.407 КК України як самовільне залишення військової частини військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Згідно з ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а відповідно до ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
Призначаючи покарання обвинуваченому суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином; дані про особу обвинуваченого, який критично ставиться до вчиненого; неодружений; на обліку в лікаря нарколога чи психіатра не перебуває; негативно характеризується по місцю проходження військової служби; раніше не судимий.
Обставинами, які відповідно до ч.1 ст.66 КК України, пом'якшують покарання, суд визнає активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_5 у ході судового розгляду судом не встановлено.
Окрім цього, з досудової доповіді про обвинуваченого встановлена середня ймовірність вчинення ОСОБА_5 повторного кримінального правопорушення та середній рівень його небезпеки для суспільства, в тому числі для окремих осіб, а виправлення ОСОБА_5 без ізоляції від суспільства є можливим та не становить небезпеки для суспільства.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського судуз прав людини» передбачено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. При цьому, у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Отже, враховуючи вищенаведене, думку прокурора, який просив призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років, думку обвинуваченого та захисника, які просили обвинуваченого ОСОБА_5 суворо не карати, суд приходить до висновку, що ОСОБА_5 слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.5 ст.407 КК України. Саме таке покарання буде відповідати не тільки тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, буде обґрунтованим, необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Підстав для зміни чи скасування раніше обраного щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу немає.
Цивільний позов не заявлявся.
Процесуальні витрати та речові докази відсутні.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374, 381, 382, 394, 615 Кримінального процесуального кодексу України, суд -
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту набрання цим вироком законної сили.
Відповідно до ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_5 в строк відбуття покарання термін його попереднього ув'язнення з 09.07.2025 року до дня набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Обраний щодо обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - до набрання вироком законної сили залишити без змін.
Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору в день його проголошення. Учасники судового провадження мають право отримати його копію в суді.
Вирок може бути оскаржено з урахуванням вимог ч.2 ст. 394 КПК України шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Головуючий-суддя ОСОБА_1