Справа № 288/1130/25
Провадження № 2-а/288/14/25
07 жовтня 2025 року селище Попільня
Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді - Зайченко Є. О.,
за участю секретаря судових засідань - Корнієнко Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Попільня Житомирської області справу у порядку спрощеного позовного провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про скасування постанови у справі про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області (далі - Відповідач) про скасування постанови у справі про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, в якому зазначає, що 27.06.2025 року працівником поліції ВП №2 Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області, винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення, якою застосовано до ОСОБА_1 , адміністративне стягнення у вигляді штрафу на суму 20400 гривень.
Точні дані працівника поліції позивачу невідомі так як йому не було вручено копії постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Так, у відривній квитанції про сплату штрафу відповідно до постанови серії ЕНА №5082464, зазначено, що 27.06.2025 року о 14.45.51 годині на автодорозі Єрчики Квітневе, водій керував ТЗ будучи позбавленим права керування за рішенням Межівського районного суду Дніпропетровської області від 14.08.2024 року, чим порушив вимоги п. 2.1. а ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Постанову у справі про накладення адміністративного стягнення позивач вважає такою, що не відповідає нормам чинного законодавства, а також не згоден із викладеними в ній обставинами.
Не маючи можливості ознайомитися зі змістом оскаржуваної постанови при цьому перевірити правомірність її винесення, на підставі яких доказів, однак, але зауважити на порушенні норм матеріального та процесуального права при розгляді справи про адміністративне правопорушення та встановленні винуватості ОСОБА_1 у вчиненні даного адміністративного правопорушення.
Визначаючи наявність підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП, обов'язковим є встановлення умислу позивача на вчинення адміністративного правопорушення, об'єктивна сторона якого полягає в керуванні транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Працівником поліції при винесенні оскаржуваної постанови, не було встановлено того, що позивач, на момент його притягнення до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП, був обізнаний про те, що його було позбавлено права керувати транспортними засобами за рішенням суду.
Так, як вбачається з постанови судді Межівського районного суду Дніпропетровської області 14.08.2025 року, яка була досліджена за допомогою інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відносно позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, 25.05.2024 року.
Згідно постанови судді Межівського районного суду Дніпропетровської області від 14.08.2025 року, вбачається, що розгляд справи здійснювався за відсутності особи, яка притягувалася до адміністративної відповідальності. В постанові зазначено, що « ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується оголошенням про виклик до суду. Поважність причини неявки не надано».
Зазначає про наявність порушення судом першої інстанції положень ст. 268 КУпАП, в тому числі й положень ст. 277-2 КУпАП, а саме не вчинення відповідних дій, спрямованих на забезпечення належного повідомлення щодо дати та часу проведення розгляду справи по суті.
Постановою суду від 14.08.2024 року було накладено на Позивача також штраф в розмірі 17 000 гривень, однак до даного часу вказана постанова не була звернена до виконання, про що свідчить відсутність відкритих виконавчих проваджень на підставі постанови суду, до даного часу. Це додатково підтверджує неможливість Позивача дізнатися про наявність відносно нього постанови суду про накладення на нього адміністративного стягнення, зокрема, про позбавлення права керування.
На час складання протоколу про адміністративне правопорушення позивач проходив службу в ЗСУ, а був звільнений з військової служби за сімейними обставинами на підставі наказу від 22.07.2024 року (копія додається).
Таким чином місце знаходження позивача на час складання протоколу та на час розгляду справи про адміністративне правопорушення, було відмінним. Позивач звільнився з військової служби в зв'язку з необхідності постійного догляду за хворою дружиною, яка є інвалідом 2 групи (онко захворювання) потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується формою індивідуальної програми реабілітації інваліда, що видається МСЕК. З часу звільнення та до даного часу постійним доглядом і займається, що також заважало йому з'ясовувати обставину притягнення його до відповідальності.
Отже, за відсутності доказів обізнаності позивача про позбавлення його права керування транспортними засобами, притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП є неправомірним, оскільки за таких умов в його діях відсутній склад такого адміністративного правопорушення.
Таким чином вважає, що розгляд справи про адміністративне правопорушення працівником поліції здійснено поверхнево, без повного з'ясування всіх необхідних обставин справи, а також в порушення вимог ст. 278-279 КУпАП, при цьому не встановивши відомості, які характеризують особу, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Враховуючи викладене Позивач просить, скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5082464, винесену 27.06.2025 року, якою застосовано до ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 126 КУпАП, адміністративного стягнення, у вигляді штрафу в розмірі 20400 гривень.
Відповідно до ухвали суду по справі відкрито провадження у справі за правилами глави 10 КАС України, у порядку спрощеного позовного провадження, з повідомлення (виклику) сторін.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце слухання справи належним чином повідомлені.
Копію ухвали про відкриття провадження, копію позовної заяви з додатками та судові повістки, які направлялись на адресу Відповідача отримано, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідачем Головним управлінням Національної поліції в Житомирській області протягом строку, встановленого судом, відповідно до положень статті 162 КАС України подано відзив в якому просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі з підстав викладених у ньому та розгляд справи здійснювати без участі представника ГУНП в Житомирській області. /27-35/
Частина 1 статті 205 КАС України визначає, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно норм частини 3 статті 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Клопотань від учасників процесу про розгляд справи у поряду загального позовного провадження не надходило.
Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно ст. 229 КАС України не здійснювалося.
Суд, дослідивши письмові докази, які знаходяться в матеріалах справи, дійшов наступних висновків.
Обставини, які встановлені судом.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5082464 від 27 червня 2025 року поліцейського відділу поліції №1 Житомирського районного управління поліції № 2 ГУ НП в Житомирській області капрала поліції Мошківського Д.В. 27 червня 2025 року о 14 годині 45 хвилин а/д Єрчики-Квітневе, водій ОСОБА_1 керував ТЗ мопедом марки «Honda Dio», будучи позбавлений права керування за рішенням Межівського районного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2024 року, чим порушив п. 2.1 а ПДР - керування ТЗ особою, позбавленою права керування ТЗ та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 126 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20400 гривень. /а.с. 42/ Однак, з вказаною постановою Позивач не згоден, так як вважає, що в його діях відсутній склад правопорушення ч. 4 ст. 126 КУпАП України.
Вказану копію постанови ОСОБА_1 отримав, про що свідчить його підпис в графі № 9 постанови.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законом України.
Згідно статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
В силу частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 7 КУпАП визначає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України від 30.06.1993 року № 3353-XII "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично - дорожній мережі.
Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за №1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року, №1408/27853 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Судом встановлено, що поліцейський відділу поліції №1 Житомирського районного управління поліції № 2 ГУ НП в Житомирській області є працівником органів Національної поліції, має відповідне звання, а отже оскаржувана постанова винесена ним, як посадовою особою, правомірно.
Крім того, відповідно ч. 3 п. 2 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не автоматичному режимі, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
З відео файлів вбачається, що відео зафіксоване на нагрудну камеру поліцейського та відображає, те, що причиною зупинки ОСОБА_1 , згідно п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», стало порушення ним вимог Правил дорожнього руху України, а саме рух на мопеді без номерного знаку, незареєстрованим у встановленому законом порядку.
Поряд з тим установлено, що позивач керував транспортним засобом будучи позбавленим такого права керування постановою Межівського районного суду Дніпропетровської області від 14.08.2024 року.
Згідно з п. 1.1. ПДР, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Як вбачається з п. 2.1 а ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до пункту 4 Розділу І «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853 (далі- Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, в тому числі передбачених ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Пунктом 2 Розділу ІІІ Інструкції визначено, що постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене статтею 126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Вказане підтверджується також нормами статті 276 КУпАП.
Згідно статті 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Як вбачається з ч. 6 ст. 258 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Зазначена норма права вказує на те, що постанова у справі про адміністративні правопорушення, відповідальність за які передбачена частиною 4 статті 126 КУпАП виноситься на місці вчинення правопорушення. А відтак не потребує додаткового роз'яснення про час та місце розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності. У такому випадку не здійснюється провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленими Розділом ІV КУпАП.
Згідно пункту 1 статті 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно частини 2 статті 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Відповідно до частини 4 статті 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Як зазначено в пункті 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично -дорожній мережі.
Таким чином, з вищевказаного вбачається, що у визначених законодавством випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в КУпАП.
Відповідно до пунктів 9, 10 Розділу ІІІ Інструкції, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Суд вважає, що позивачем не надано доказів на спростування обставин викладених у оспорюваній постанові, а висновок про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення повністю відповідає встановленим обставинам та матеріалам справи.
Стягнення за адміністративне правопорушення накладено у межах, визначених санкцією ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що при прийнятті рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності інспектором не було порушено порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та прав позивача.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року, встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У ній зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи наведених останнім доводів.
Відповідно до частини другої, третьої статті 283 КУпАП, постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
За ч.4 ст.126 КУпАП керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами,- тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 2 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, в редакції постанови Кабінету Міністрів України №511 від 10.05.2009, передбачено, що особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії (далі - посвідчення водія), крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.
Відповідно до постанови Межівського районного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2024 року, згідно інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, дата набрання законної сили: 25.08.2024, визнано ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 липня 2025 року, відмовлено захиснику Яковенку Анатолію Вікторовичу у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Межівського районного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2024 року відносно ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП. Згідно тексту постанови:
«Як убачається з матеріалів справи особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , не був присутній під час розгляду справи та ухвалення Межівським районним судом Дніпропетровської області 14 серпня 2024 року оскаржуваного рішення (а.с.15-16).
Строк на апеляційне оскарження сплив - 24 серпня 2024 року.
Вже на стадії виконання судового рішення, 03 липня 2025 року між ОСОБА_1 та адвокатом Яковенко А.В. було укладено договір про надання правничої допомоги (а.с.29-30), після чого захисником 06 липня 2025 року, тобто поза межами строку апеляційного оскарження, було сформовано та через систему “Електронний суд» подано апеляційну скаргу (а.с.25-28).
За таких обставин не можна погодитися з наведеними у клопотанні захисника доводами щодо наявності поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, та апеляційний суд вважає їх неспроможними, оскільки залучення адвоката Яковенка А.В. для захисту інтересів ОСОБА_1 після ухвалення судового рішення не створює для захисника окремих процесуальних строків та самостійних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
При цьому сам ОСОБА_1 апеляційну скаргу не подавав та не порушує питання про поновлення йому строків на апеляційне оскарження постанови судді Межівського районного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2024 року.»
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 вересня 2025 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постанову Межівського районного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2024 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишено без змін.
відмовлено захиснику Яковенку Анатолію Вікторовичу у задоволенні клопотання Відповідно до положення ч. 1 ст. 317-1 КУпАП передбачено, що виконання постанови про позбавлення права керування транспортним засобом здійснюється шляхом вилучення посвідчення водія на строк позбавлення права керування транспортними засобами та внесення до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про позбавлення права керування транспортним засобом на строк, визначений постановою, та про вилучення посвідчення водія.
Згідно з ч. 2 ст. 317-1 КУпАП особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.
Переглядом відеозапису із нагрудного відео-реєстратора поліцейського зафіксовано, що правоохоронці повідомили водію про причину зупинки та суть скоєного ним адміністративного правопорушення, а також те, що під час спілкування з водієм ОСОБА_1 було встановлено, що останній позбавлений керування транспортними засобами строком на 1 рік.
У подальшому, під час винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , працівник поліції останнього ознайомив зі ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, роз'яснив порядок сплати штрафу і оскарження постанови. Також на відео зафіксовано факт отримання копії оскаржуваної постанови позивачем, що у свою чергу спростовує відомості викладені у позовній заяві щодо неотримання її копії.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
У відповідності до ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли маються підстави для звільнення від доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.
Суд дійшов висновку про те, що Відповідач відповідно до ст. 77 КАС України, навів підтверджуючі докази правомірності прийняття оскаржуваної постанови тим самим спростував доводи Позивача вказані в позовній заяві.
Судом не встановлено порушень зі сторони поліцейського, допущених при розгляді справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 4 ст.126 КУпАП відносно ОСОБА_1 , а тому твердження Позивача є необґрунтованими, оскільки будь -яких доказів наявності таких дій суду не надано.
Доводи Позивача наведені ним в позовній заяві, як на підставу для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до ч.1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Вирішуючи питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності поліцейський ВП № 1 ЖРУП № 2 ГУНП в Житомирській області, який є посадовою особою та виконує посадові інструкції, встановив порушення ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху, в даному випадку працівник поліції мав достатні фактичні дані, які свідчили про наявність в діях позивача ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, та прийняте Відповідачем рішення про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 20400 гривень, відповідає санкції ч. 4 ст. 126 КУпАП. Таким чином, винесена поліцейським ВП № 1 ЖРУП №2 ГУНП в Житомирській області, оскаржувана постанова є обґрунтованою, винесеною уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Щодо набрання постанови апеляційного суду законної сили, суд звертає увагу, що апеляційна скарга подана ОСОБА_1 на стадії виконання постанови суду, апеляційногою інстанцією залишено скаргу останнього без задоволення, постанову без змін.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає за необхідне постанову поліцейського ВП № 1 ЖРУП № 2ГУНП в Житомирській області серії ЕНА № 5082484 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про притягнення ОСОБА_1 за ч. 4 ст.126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 20400 гривень залишити без змін, а позовну заяву залишити без задоволення.
Керуючись статтями 19, 55 Конституції України; Законом України «Про Національну поліцію»; «Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853; статтями 126, 251, 268, 278, 283, 284 КУпАП; статтями 2, 5, 7, 9, 72, 77, 80, 90, 229, 241-246, 250, 251, 255, 257, 286 КАС України, суд,-
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про скасування постанови у справі про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Попільнянського
районного суду Є. О. Зайченко