Справа № 296/5365/25
2/296/2398/25
"01" жовтня 2025 р. м.Житомир
Корольовський районний суд міста Житомира
в складі: головуючого - судді Пилипюк Л. М.,
за участю секретаря судового засідання Клименко Е. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (далі - ТзОВ «Українські фінансові операції») звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява сформована в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд».
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 12 лютого 2024 року між ТзОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4382309 (далі по тексту рішення - Кредитний договір), відповідно до умов якого відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 5 000 гривень строком на 360 днів шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 зі сплатою відсотків за користування кредитом.
Кредитний договір укладений в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТзОВ «Лінеура Україна», якого відповідач підписав електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію».
23 вересня 2024 року між ТзОВ «Лінеура Україна» та ТзОВ «Українські фінансові операції» укладено Договір факторингу № 23/09/2024, відповідно до умов якого право вимоги за Договором № 4382309 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 12 лютого 2024 року перейшло до ТзОВ «Українські фінансові операції». Розмір заборгованості ОСОБА_1 станом на дату відступлення права вимоги становила 35 625 гривень, з яких 5 000 гривень - тіло кредиту; 28 125 гривень - заборгованість по процентах; 2 500 гривень - штрафні санкції.
Позивач зазначає, що ОСОБА_1 свої зобов'язання за Кредитним договором належним чином не виконав, заборгованість не погашає, що зумовлює потребу звернення до суду з цим позовом.
Станом на дату укладання договору факторингу № 23/09/2024 від 23 вересня 2024 року строк дії Кредитного договору не закінчився. А тому, в межах строку дії Кредитного договору у період з 24 вересня 2024 року по 05 лютого 2025 року (135 календарних днів) позивачем здійснено нарахування процентів за користування кредитом за стандартною процентною ставкою на суму 16 875 гривень.
Станом на дату звернення до суду з цим позовом відповідач ОСОБА_1 має заборгованість перед ТзОВ «Українські фінансові операції» в розмірі 52 500 гривень, з яких 5 000 гривень - тіло кредиту; 28 125 гривень - проценти, нараховані первісним кредитором; 16 875 гривень - проценти, нараховані позивачем за 135 календарних днів.
На підставі наведеного ТзОВ «Українські фінансові операції» просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором в розмірі 52 500 гривень, понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 гривень, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 гривень.
Ухвалою судді від 27 травня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та запропоновано відповідачу подати відзив на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали.
28 липня 2025 року до суду від представника відповідача адвоката Українець О. Л. надійшов відзив на позовну заяву. Обґрунтовуючи свою позицію, представник відповідача зазначає, що позивачем проценти за користування кредитом було нараховано без врахування Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», якими встановлено обмеження максимальної денної відсоткової ставки. А тому, відповідач заперечує позов в частині вимог про стягнення процентів за користування кредитом. Здійснивши свій розрахунок, сторона відповідача зазначає, що розмір процентів за Кредитним договором становить 22 620 гривень. Таким чином, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором становить 27 620 гривень, з яких 5 000 гривень - тіло кредиту; 22 620 гривень - проценти за користування кредитом.
28 липня 2025 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача зазначає свої аргументи на спростування доводів відзиву.
31 липня 2025 року до суду від представника відповідача надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив.
Представник позивача ТзОВ «Українські фінансові операції» у судове засідання не з'явився, попередньо заявив про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просить позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, представник відповідача адвокат Українець О. Л. заявою від 18 серпня 2025 року просить розгляд справи здійснювати без її участі.
Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України).
Ураховуючи, що представник позивача та відповідач належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а також, беручи до уваги строки розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд установив, що 12 лютого 2024 року між ТзОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТзОВ «Лінеура Україна», укладено електронний договір № 4382309 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (далі по тексту рішення - Кредитний договір).
Відповідно до умов Кредитного договору ТзОВ «Лінеура Україна» зобов'язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник ОСОБА_1 зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Відповідно до п. 1.2. Кредитного договору сума кредиту складає 5 000 гривень.
Строк кредитування - 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни повернення (дати) кредиту та сплати відсотків визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів), що є додатком №1 до цього договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що клієнт виконає свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в договорі (п. 1.3 Кредитного договору).
ТзОВ «Лінеура Україна» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_2 (п. 2.1. Кредитного договору).
Суд установив, що відповідач ОСОБА_1 факт укладення Кредитного договору та отримання суми кредиту 5 000 гривень на його платіжну карту визнає, а тому вказані обставини не підлягають доказуванню.
Згідно з п. 3.1. Кредитного договору, проценти, що нараховуються за цим договором, є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».
Пунктом 1.4.1. Кредитного договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 2,5 % в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 договору.
Пунктом 1.4.2. Кредитного договору передбачено знижену процентну ставку, яка становить 0,03 % в день та застосовується на наступних умовах. Якщо клієнт до 12 березня 2024 року (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Клієнт як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, клієнт розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим договором. Клієнт погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання клієнтом права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для клієнта, оскільки надання кредиту за цим договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки.
Відповідно до п. 4.1. Кредитного договору, сторони домовилися, що повернення (виплата) кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, крім випадку, визначеного в п. 4.3. договору.
Також установлено, що ОСОБА_1 12 лютого 2024 року підписав додаток №1 до Кредитного договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який містить таблицю обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
Крім того, ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором підписав паспорт споживчого кредитування, у якому міститься інформація щодо орієнтованої реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача: стандартна процентна ставка, відсотків річних: 912,50 % (або 2,5 % в день); знижена процентна ставка - 9,13 % (або 0,03 % в день); тип процентної ставки - фіксована. Пунктом 5 Паспорту споживчого кредитування визначено порядок повернення кредиту - 30 платежів, сума кредиту - 5 000 гривень; періодичність внесення - кожні 30 днів. Перший платіж у сумі 37,5 гривень зі сплати процентів за перший період та 10 платежів по 3 750 гривень зі сплати процентів; останній 12-й платіж - 8 750 гривень, який включає: проценти - 3 750 гривень, кредит - 5 000 гривень.
Згідно розрахунку заборгованості, який здійнений первісним кредитором ТзОВ «Лінеура Україна», у період з 12 лютого 2024 року по 23 вересня 2024 року включно (а. с. 62-70) ОСОБА_1 нараховано проценти за користування грошовими коштами на загальну суму - 28 125 гривень. З вказаного розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 не здійснив жодного платежу на виконання умов Кредитного договору, а тому первісним кредитором при розрахунку заборгованості по процентах за користування кредитом застосовано стандартну процентну ставку - 2,5 % в день.
Умовами Кредитного договору, передбачено, що відповідно до п. 5.1.3. ТзОВ «Лінеура Україна» має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди клієнта але з обов'язковим повідомленням клієнта про таке відступлення протягом 10 робочих днів з дати такого відступлення.
23 вересня 2024 року між ТзОВ «Лінеура Україна» та ТзОВ «Українські фінансові операції» укладено Договір факторингу № 23/09/2024, відповідно до умов якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Витягом з реєстру боржників від 23 вересня 2024 року, який є додатком № 1 до вищевказаного договору факторингу, підтверджено, що право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором № 4382309 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 12 лютого 2024 року перейшло до ТзОВ «Українські фінансові операції».
ТзОВ «Лінеура Україна» листом від 24 вересня 2024 року повідомляє, що відповідачу ОСОБА_1 24 вересня 2024 року на номер телефону НОМЕР_3 було відправлено SMS-повідомлення про те, що 23 вересня 2024 року право вимоги за Кредитним договором відступлено ТзОВ «Українські фінансові операції». Крім того, відповідна інформація щодо відступлення права вимоги за Кредитним договором розміщена в Особистому кабінеті відповідача.
Звертаючись до суду з цим позовом, представник позивача зазначає, що станом на дату укладання договору факторингу № 23/09/2024 від 23 вересня 2024 року строк дії Кредитного договору не закінчився. А тому, в межах строку дії Кредитного договору у період з 24 вересня 2024 року по 05 лютого 2025 року (135 календарних днів) позивачем здійснено нарахування процентів за користування кредитом за стандартною процентною ставкою на суму 16 875 гривень.
Відповідно до розрахунку заборгованості, який здійснений позивачем, заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором становить 52 500 гривень, з яких 5 000 гривень - тіло кредиту; 28 125 гривень - проценти, нараховані первісним кредитором; 16 875 гривень - проценти, нараховані позивачем за 135 календарних днів. При цьому, позивач вважає такими, що не підлягають стягненню з відповідача штрафні санкції за Кредитним договором з огляду на Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд ураховує наступне.
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ст. 205 Цивільного кодексу України, далі ро тексту рішення - ЦК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно з положеннями статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений; сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.
Таким чином, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі. При цьому суд звертає увагу на те, що відповідач ОСОБА_1 у поданому відзиві на позовну заяву факту укладення кредитного договору не заперечує, позов визнає частково. Відповідач не погоджується виключно з порядком нарахування процентів за користування кредитними коштами.
Суд ураховує, що 22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Цим Законом, зокрема, внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування», яким статтю 8 доповнено частиною п'ятою такого змісту: «Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %».
Водночас, згідно з пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності вказаного Закону, встановлено такі обмеження щодо максимальної денної процентної ставки:
-протягом перших 120 днів не більше 2,5 %,
-протягом наступних 120 днів не більше 1,5 %.
Перехідні положення законів мають на меті забезпечити плавний перехід від чинного правового регулювання до нового, що запроваджується, та повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень щодо набрання чинності відповідним законом або його окремими нормами. Саме такі норми тимчасового та локального характеру, як правило, і включаються до перехідних положень.
Відповідно до частини другої розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» згаданого Закону, дія пункту 5 розділу I (який стосується змін до Закону «Про споживче кредитування») поширюється також на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів було продовжено після набрання чинності Законом.
З наведеного слідує, що:
положення пункту 2 розділу II та пункту 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» застосовуються виключно до кредитних договорів, укладених до 24 грудня 2023 року, якщо строк їх дії було продовжено після цієї дати;
натомість до кредитних договорів, укладених після 24 грудня 2023 року, підлягає застосуванню частина п'ята статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою встановлено, що максимальна денна процентна ставка не може перевищувати 1 %, розрахованих згідно з частиною четвертою цієї ж статті.
Суд ураховує, що Кредитний договір № 4382309 укладено 12 лютого 2024 року, а тому при його укладенні мають застосовуватись норми законодавства, чинні на дату їх укладення.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач надає розрахунок заборгованості, відповідно до якого заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором по процентах за період з 12 лютого 2024 року по 23 вересня 2024 року включно нарахована первісним кредитором ТзОВ «Лінеура Україна» становить 28 125 гривень. З вказаного розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 не здійснив жодного платежу на виконання умов Кредитного договору, а тому первісним кредитором при розрахунку заборгованості по процентах за користування кредитом застосовано стандартну процентну ставку - 2,5 % в день. Після отримання права вимоги за Кредитним договором ТзОВ «Українські фінансові операції» продовжило нарахування процентів в межах строку кредитування у період з 24 вересня 2024 року по 05 лютого 2025 року (135 календарних днів). У вказаний період позивачем здійснено нарахування процентів за користування кредитом за стандартною процентною ставкою (2,5 %) на суму 16 875 гривень.
Таким чином, за розрахунком позивача загальний розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором щодо заборгованості по процентах за користування кредитом становить 45 000 гривень (28 175 + 16 875).
Суд відхиляє розрахунок заборгованості, який здійснений позивачем, та зазначає, що відповідно до законодавства, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше ніж 2,5%, - з 22 квітня 2024 року - денна ставка може бути не більше 1,5%, - з 20 серпня 2024 року - денна ставка може бути не більше 1%.
Розрахунок суду:
-період з 12 лютого 2024 року по 22 квітня 2024 року (71 календарний день) застосовується процентна ставка 2,5 %. Сума заборгованості за процентами становить 8 875 гривень (5000 гривень (заборгованість за кредитом) х 2,5% в день х71 днів).
-період з 23 квітня 2024 року по 20 серпня 2024 року (120 календарних днів) застосовується процентна ставка 1,5 % в день. Сума заборгованості за процентами становить 9000 гривень (5000 гривень (заборгованість за кредитом) х 1,5% в день х 120 днів).
-період з 21 серпня 2024 року по 05 лютого 2025 року (169 календарних днів) застосовується процентна ставка 1 % в день. Сума заборгованості за процентами становить 8 450 гривень (5000 гривень (заборгованість за кредитом) х 1 % в день х 169 днів).
Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором становить 31 325 гривень, з яких 5 000 гривень - тіло кредиту та 26 325 гривень - проценти за користування кредитом.
Суд відхиляє наданий відповідачем розрахунок заборгованості, оскільки застосування у спірних правовідносинах зниженої процентної ставки в розмірі 0,03 % в період з 12 лютого 2024 року до 12 березня 2024 року є безпідставним та таким, що не відповідає умовам Кредитного договору.
Враховуючи досліджені судом докази та встановлені обставини справи, невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, суд вважає, що право позивача порушене і підлягає захисту, а тому позов ТзОВ «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає до часткового задоволення.
Розподіл судових витрат
Частиною 1 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову -на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 2 ст. 141 ЦПК України).
Ураховуючи висновок суду про часткове задоволення позову (на 62,65 % від ціни позову), з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 1 517,63 гривень.
Щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК).
Згідно з частинами 1, 2 ст. 137 ЦПК витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правову допомогу представник ТзОВ «Українські фінансові операції» надав суду Договір про надання юридичних послуг № 01/08/2024-А, укладений 01 серпня 2024 року між ТзОВ «Українські фінансові операції» та адвокатом Дідухом Є. О., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, довіреність, видану ТзОВ «Українські фінансові операції» адвокату Дідуху Є. О. на представництво інтересів товариства в судах України, акт приймання - передачі наданих послуг № 4413346 до Договору № 01/08/2024 від 01 серпня 2024 року, де наведено перелік виконаних адвокатом робіт.
Таким чином, витрати за надану професійну правничу допомогу, які поніс позивач є реальними, доведеними, тобто є такими, що підтверджені належними доказами, а тому підлягають розподілу відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Звертаючись до суду із цим позовом, ТзОВ «Українські фінансові операції» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь 10 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, з урахуванням виконаної адвокатом роботи, зважаючи на категорію справи, яка є малозначною за ціною позову, розгляд справи проводився за правилами спрощеного позовного провадження, а також враховуючи надані адвокатом послуги у відповідності до акту приймання-передачі наданих послуг, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500 гривень, який буде достатнім, співмірним і справедливим.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 17, 77, 78, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 280 ЦПК України, ст.ст. 509, 510, 511, 525, 526, 536, 553, 554, 651, 1048, 1054, 1055 ЦК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованість за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4382309 від 12 лютого 2024 року в розмірі 31 325 (тридцять одна тисяча триста двадцять п'ять) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок судового збору та 3 500 (три тисячі п'ятсот) гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільно-процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», місцезнаходження: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 27, приміщення 2, код в ЄДРПОУ 40966896;
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_4 .
Дата складення повного рішення - 07 жовтня 2025 року.
Суддя Корольовського районного суду
міста Житомира Лілія ПИЛИПЮК