09 жовтня 2025 року
Київ
справа № 320/8181/24
адміністративне провадження № К/990/40043/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2025 у справі № 320/8181/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень,
01.10.2025 до суду втретє надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС, скаржник), направлена до суду поштою 25.09.2025.
Вперше подану касаційну скаргу Верховний Суд повернув ухвалою від 21.08.2025 на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) як таку, що не містила підстав для касаційного оскарження судових рішень. Суд зазначив про незмістовність наведеного скаржником обґрунтування підстав для касаційного оскарження судових рішень відповідно до пунктів 2 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України. Суд зауважив, що в касаційній скарзі було відсутнє правове обґрунтування необхідності відступлення від тих висновків Верховного Суду, які враховані судом апеляційної інстанції. Натомість доводи скаржника про необхідність врахування висновку Верховного Суду суперечили визначеній на початку касаційної скарги підставі для касаційного оскарження судових рішень. ГУ ДПС не зазначав, який саме висновок апеляційного суду суперечить висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 28.05.2020 у справі № 818/532/16, який цитував скаржник в касаційній скарзі. Звернув увагу Верховний Суд і на те, що суди під час обрання наслідків виявленого порушення контролюючим органом процедури проведення перевірки цей суд врахував висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 22.04.2021 у справі №820/2993/16, від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18, від 16.05.2018 у справі №826/15718/14, від 24.01.2019 у справі № 805/1941/17-а, від 17.05.2019 у справі №823/2530/18, від 23.04.2020 у справі № 826/20146/15. Обґрунтування незастосовності цих висновків Верховного Суду касаційна скарга не містила. Суд зазначив, що доводи ГУ ДПС щодо незгоди з висновками суду першої інстанції по суті виявлених порушень були не обумовлені посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України з наведенням обов'язкових умов у їх взаємозв'язку. Водночас суд апеляційної інстанції визнав висновки суду першої інстанції по суті виявлених порушень передчасними саме з огляду на виявлені порушення під час проведення перевірки. Крім того, посилаючись на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник не навів доводів про порушення норм процесуального права, та яких саме, у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини другої та/або третьої статті 353 КАС України. Суд роз'яснив вимоги щодо обов'язкових умов, які мають бути зазначені у касаційній скарзі у випадку її подання на цих підставах.
Вдруге подану касаційну скаргу Верховний Суд повернув ухвалою 17.09.2025 як таку, що не містила підстав касаційного оскарження судових рішень у цій справі. Суд повторно роз'яснив вимоги, яким має відповідати касаційна скарга у випадку її подання на підставі пунктів 2 і 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Під час перевірки втретє поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі так і не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку, а її зміст є майже ідентичним до попередніх касаційних скарг, які Верховний Суд вже визнав неналежно оформленими. Скаржник, фактично, лише змінив посилання як на підставу для касаційного оскарження судових рішень з пункту 2 на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. В іншій частині касаційна скарга змін не зазнала.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.
Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Однак, звертаючись з касаційною скаргою втретє, скаржник так і не виправив недоліків, які стали підставою для повернення попередніх касаційних скарг.
Перевіркою змісту втретє поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній міститься посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Скаржник з посилання на постанови Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №818/532/16 та від 21.02.2020 у справі 826/17123/18, вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій не надано оцінки та не досліджено порушення, встановлені контролюючим органом під час проведення документальної позапланової перевірки, а надано оцінку лише в частині порушення процедури проведення перевірки.
Однак, скаржник не обґрунтовує, в чому він вбачає подібність правовідносин у наведених ним справах з правовідносинами у справі, у якій подано касаційну скаргу. При цьому подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Усталеною є позиція Верховного Суду про те, що вимогам касаційної скарги щодо скасування судових рішень і ухвалення нового про відмову в позові має кореспондувати викладення у касаційній скарзі підстав для оскарження судових рішень у взаємозв'язку із усіма висновками, які стали підставою для задоволення позову. Тобто, вимоги касаційної скарги мають бути сформульовані і відповідати їх безпосередньому обґрунтуванню.
Суд вчергове звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2025.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2025 у справі № 320/8181/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень - повернути скаржнику.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя М.М. Гімон