09 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 320/9656/23
адміністративне провадження № К/990/39880/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Блажівської Н.Є., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Мономах» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання дій протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Приватне акціонерне товариство «Мономах» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 січня 2023 року №1476/0709, яким нараховано пеню за порушення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності на загальну суму 11 676 140,89 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2025 року, позов задоволено.
2 червня 2025 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла заява Приватного акціонерного товариства «Мономах» про ухвалення додаткового судового рішення, в якій представник позивача просив постановити додаткову постанову у справі та стягнути з Головного управління ДПС у Київській області витрати на правничу допомогу в розмірі 380 328,57 грн.
Додатковою постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2025 року заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області на користь Приватного акціонерного товариства «Мономах» витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 30 000,00 грн. В решті вимог заяви відмовлено.
30 вересня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна Головного управління ДПС у Київській області на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2025 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині стягнення на користь Приватного акціонерного товариства «Мономах» витрат на правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області та ухвалити нове рішення, яким відмовити Приватному акціонерному товариству «Мономах» у задоволенні заяви про стягнення з Головного управління ДПС у Київській області судових витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі.
За наслідками перевірки повторно поданої касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі так і не викладені належним чином передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Попередні касаційні скарги Верховний Суд повернув ухвалами від 29 серпня 2025 року та від 16 вересня 2025 року на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) як такі, що не містили підстав для касаційного оскарження судових рішень. Суд зазначив про незмістовність наведених скаржником обґрунтувань для касаційного оскарження судових рішень та роз'яснив вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати в частині визначення підстав касаційного оскарження. Натомість, ці роз'яснення так і не були враховані скаржником при повторному зверненні.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України.
У поданій касаційній скарзі, скаржник, як підставу касаційного оскарження посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував положення частини дев'ятої статті 139 КАС України та статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» без урахування висновків щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду у постановах 12 вересня 2018 року у справі №810/4749/15, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, від 29 липня 2021 року у справі №922/2604/20, від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, від 23 січня 2020 року у справі №300/941/19, від 31 березня 2020 року у справі №726/549/19, від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18.
Водночас в подальшому зазначено, що суд апеляційної інстанції безпідставно не врахував висновки Верховного Суду щодо стягнення витрат на правничу допомогу. Здебільшого Головне управління ДПС у Київській області цитує витяги з постанов Верховного Суду про критерії, якими має керуватися суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу. Однак, скаржник не зазначає, в чому саме полягає неправильне застосування та/або порушення судом апеляційної інстанції таких критеріїв.
Зі змісту оскаржуваної постанови апеляційного суду вбачається, що позивач просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 380 328,57 грн, однак, суд апеляційної інстанції стягнув з Головного управління ДПС у Київській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000 грн.
Під час ухвалення судового рішення суд апеляційної інстанції керувався низкою висновків Верховного Суду. Незгода Головного управління ДПС у Київській області зі здійсненою судом апеляційної інстанції оцінкою наданих позивачем доказів, що стосуються розміру судових витрат на правничу допомогу, не є тотожним неправильному застосуванню норм матеріального права. Посилаючись у касаційній скарзі на те, що така сума судових витрат є завищеною Головне управління ДПС у Київській області не зазначає, який саме розмір витрат, на його думку, був би співмірним із предметом розгляду у цій справі, та виходячи з якого розрахунку.
Суд повторно звертає увагу на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду. Скаржник повинен зазначити висновок щодо застосування якої норми права в ній викладено, а також обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.
Касаційна скарга побудована на цитуванні норм законодавства та постанов Верховного Суду й незгоді з наданою судами першої та апеляційної інстанцій правовою оцінкою встановленим обставинам і дослідженим доказам, що не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, які передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Враховуючи вказане, недоцільним є повторне роз'яснення скаржникові, чому такі доводи є недостатніми для відкриття касаційного провадження.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Мономах» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання дій протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, повернути скаржнику.
Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Є. Блажівська