09 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 420/5126/25
адміністративне провадження № К/990/18803/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Соколова В.М., Загороднюка А.Г.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу № 420/5126/25
за позовом ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльності, -
за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бороган Валентин Володимирович,
на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року, ухвалену суддею Завальнюком І.В.,
та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року постановлену колегією суддів у складі головуючого судді Шевчук О.А., суддів: Бойка А.В., Єщенка О.В.
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У лютому 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - відповідач) із позовною заявою, у якій просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не зняття арешту з квартири АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 );
1.2. стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ) усі судові витрати, згідно з частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
2. На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що 13.08.2024 він, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мав намір розпорядитись своїм майном (квартирою) але дізнався, що на його квартиру АДРЕСА_1 безпідставно накладено арешт відповідно до постанови Другого ВДВС Суворовського РУ м. Одеси від 30.04.2004 серії АА № 034103, на виконання виконавчого листа № 1-476 виданого 21.05.2002 Приморським районним судом м. Одеси про конфіскацію майна належного ОСОБА_1 на користь держави.
2.1. Позивач зазначав, що відповідно до вироку Приморського районного суду м. Одеси у справі № 1-476/2001 від 24.09.2001 конфісковано майно у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Проте квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).
2.2. У зв'язку із цим, позивач звернувся до відповідача із заявою про зняття арешту з майна, однак отримав відмову.
2.3. На думку позивача, протиправні дії щодо не зняття арешту з належної йому квартири є невиправденим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24.02.2025, залишеною без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2025, у відкритті провадження в адміністративній справі відмовлено, оскільки спір не належить розглядати за правилами адміністративної юрисдикції.
3.1. Приймаючи вказану ухвалу суд першої інстанції, із висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що предметом цього спору є бездіяльність Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не зняття арешту з квартири АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_1 . Позаяк обраний позивачем спосіб захисту зводиться до зняття арешту із відповідного майна, спір у справі не є публічно-правовим у розумінні положень КАС України.
3.2. Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що спір виник щодо дій/рішень органу державної виконавчої служби в рамках виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення у цивільній справі, а позивач є стороною виконавчого провадження, тому позов ОСОБА_1 підлягає розгляду судом за правилами цивільного судочинства тим судом, яким видано виконавчий документ.
3.3. Застосувавши правову позицію викладену, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 658/715/16-ц, а також у постанові Верховного Суду від 15.02.2024 у справі № 140/26445/23, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що спірні правовідносини, які склались у цій справі, виникли з приводу зняття арешту з нерухомого майна, а відтак не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, та мають розглядатися судами загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
4. Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бороган В.В., звернувся до Верховного Суду (далі - Суд) із касаційною скаргою, у якій просить ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2025 скасувати, і передати справу на новий розгляд.
4.1. На обґрунтування касаційної скарги позивач вказує про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права щодо відмови у відкритті провадження у справі та наводить доводи про те, поданий ним позов у справі 420/5126/25 належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки спір стосується незгоди із відмовою відповідача зняти арешт із майна та перевірки законності такого рішення посадової особи державної виконавчої служби, і не стосується спору щодо права на майно.
4.2. Касатор наводить доводи про те, що при накладенні арешту було порушено порядок та помилково накладено арешт на майно, яке не належало боржнику - людині, яка має аналогічні прізвище, ім'я та по батькові.
4.3. ОСОБА_1 звертав увагу на те, що в Київському районному суді м. Одеси перебуває цивільна справа № 947/6753/25 за його позовом до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, за участю третьої особи Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з майна (квартири АДРЕСА_1 ), яка належить на праві власності йому - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ).
5. Ухвалою Суду від 22.05.2025 касаційну скаргу позивача залишено без руху, а ухвалою від 23.06.2025 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бороган В.В.
6. Ухвалою Суду від 08.10.2025 закінчено підготовчі дії та призначено справу № 420/5126/25 до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до вимог статті 345 КАС України.
Позиція інших учасників справи
7. Не погоджуючись із доводами касаційної скарги Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) подало до суду відзив, у якому наводить доводи про те, що підставою позову є наявність спору про право, тому такий спір має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
7.1. Відповідач також зауважував, що у провадженні Київського районного суду м. Одеси перебуває справа № 947/6753/25 за позовом ОСОБА_1 про зняття арешту з майна (квартири) у якій ухвалою суду від 18.06.2025, на підставі заяви представника позивача Борогана В.В. у зв'язку із відсутністю предмету спору (внесення зміни про обтяження № 15889 в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна), закрито провадження у справі.
7.2. Крім того, відповідач зауважує, що Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не є суб'єктом, який здійснює реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо накладення/зняття арешту на нерухоме майно.
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
8. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Одночасно суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
9. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної скарги за правилами статті 341 КАС України, Суд виходить із такого.
10. Спірним питанням на стадії касаційного перегляду є належність вказаного спору до юрисдикції адміністративних судів.
11. Статтею 55 Конституції України проголошено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
12. Відповідно до частин першої, п'ятої статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. З метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.
13. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
14. У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист у виді незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
15. Частиною першою статті 8 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом
16. Завдання адміністративного судочинства за частиною першою статті 2 КАС України - справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
17. Позивачем за приписами пункту 8 частини першої статті 4 КАС України є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, або адміністратор за випуском облігацій, який подає позов до адміністративного суду на захист прав, свобод та інтересів власників облігацій відповідно до положень Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
18. Суб'єктом владних повноважень на підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
19. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України обумовлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
20. Визначення публічно-правового спору міститься у пункті 2 частини першої статті 4 КАС України та означає спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
21. Отже, публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад, а участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.
22. Так, предметом спірних правовідносин у справі є бездіяльність Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не зняття арешту з квартири АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
23. Як вже зазначалось, відмовляючи у відкритті провадження у справі суди попередніх інстанцій, з огляду на правову позицію, викладену, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 658/715/16-ц, а також у постанові Верховного Суду від 15.02.2024 у справі № 140/26445/23, виснували, що спірні правовідносини, які склались у цій справі й виникли з приводу зняття арешту з нерухомого майна, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, та мають розглядатися судами загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.
24. Своєю чергою автор касаційної скарги стверджує, що його позовні вимоги стосуються незгоди із бездіяльністю відповідача щодо не зняття арешту із майна (квартири) та наводить доводи про те, що на виконання вироку Приморського районного суду міста Одеси у справі № 1-476/2001 від 24.09.2001 в частині конфіскації майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було помилково накладено арешт на квартиру яка належить йому - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У зв'язку із цим він звернувся до відповідача із вимогою зняти арешт із квартири, проте отримав відмову, не погодившись із якою, звернувся до суду із цим позовом.
25. Отже, зі змісту позову та доводів касаційної скарги висновується, що вимоги позивача обґрунтовані бездіяльністю Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо відмови у знятті арешту з нерухомого майна, накладеного на виконання постанови Другого ВДВС Суворовського РУЮ м. Одеси від 30.04.2004 серії АА № 034103.
26. Проаналізувавши доводи касаційної скарги, матеріали справи та мотиви, покладені в основу оскаржуваних судових рішень суду, Верховний Суд виходить із такого.
27. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.03.2019 у справі № 823/359/18 виснувала, що справи за позовами осіб, які не є учасниками виконавчого провадження, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
28. Аналогічні висновки щодо відсутності у заявника як особи, яка не є учасником виконавчого провадження, права звертатися до суду зі скаргою на дії виконавця у порядку, передбаченому статтею 447 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), Верховний Суд виклав у постановах від 15.04.2020 у справі №522/15037/15-ц, 19.12.2018 у справі № 740/3428/17, 05.06.2019 у справі №676/5081/16-ц (пункт 35 постанови Великої Палати Верховного Суду), 27.03.2019 у справі № 823/359/18, 30.05.2018 у справі № 815/2255/16.
29. Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені статтею 287 КАС України.
30. Учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. У позовній заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності) (частина перша статті 287 КАС України).
31. За частиною другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
32. Аналіз вказаних положень закону свідчить, що спір підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, у разі оскарження рішень (дій, бездіяльності) приватного, державного виконавця особою, яка не є стороною виконавчого провадження.
33. Суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, з яким погодився й апеляційний суд, помилково дійшов висновку, що позивач є учасником виконавчого провадження у якому було накладено арешт на майно (квартиру), позаяк такий арешт було накладено на виконання вироку Приморського районного суду міста Одеси у справі №1-476/2001 від 24.09.2001 в частині конфіскації майна не позивача, а ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
34. За доводами ОСОБА_1 він не є стороною у виконавчого провадження у якому було накладено арешт на майно (квартиру), а підстава позову у цій справі стосується бездіяльності відповідача щодо не зняття арешту з квартири, яка належить позивачу. За таких обставин позивач не наділена процесуальним правом оскаржувати рішення про арешт майна у порядку цивільного судочинства. Спір слід розглядати за правилами адміністративного судочинства, позаяк ОСОБА_1 , за вказаних обставин, не наділена процесуальним правом оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця у порядку статті 447 ЦПК України.
35. Разом із цим суди першої та апеляційної інстанцій не перевірили доводи позивача щодо підстав звернення до суду із адміністративним позовом у зв'язку із помилковістю накладення арешту на його квартиру у виконавчому провадженні, боржником у якому є інша особа та безпідставно виснували, що спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
36. Помилковими є посилання судів попередніх інстанцій на правову позицію, сформовану у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 658/715/16-ц та у постанові Верховного Суду від 15.02.2024 у справі № 140/26445/23, яка полягає у тому, що у разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Натомість у цій справі, що розглядається позивач не є стороною виконавчого провадження та його позовні вимоги не стосуються спору щодо права власності на квартиру, на яку накладено арешт, а обґрунтовані незгодою із бездіяльністю відповідача щодо не зняття арешту із майна (квартири), який, за доводами позивача, накладено помилково у межах виконавчого провадження щодо іншої особи - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
37. Наведене вказує, що суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, допустив порушення норм процесуального права, відмовивши у відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльності.
38. Щодо доводів Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про закриття провадження у цивільній справі № 947/6753/25 за позовом ОСОБА_1 про зняття арешту з майна (квартири) та про відсутність у відповідача права здійснювати реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо накладення/зняття арешту на нерухоме майно, Суд зауважує, що в силу положень статті 341 КАС України суд касаційної інстанції обмежений у праві встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були установлені в оскаржуваних рішеннях та давати їм оцінку.
39. Згідно з частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
40. У частині четвертій статті 353 КАС України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
41. На підставі викладеного касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
42. З огляду на результат касаційного розгляду витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бороган Валентин Володимирович, задовольнити.
2. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року скасувати, а справу № 420/5126/25 направити до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіЛ.О. Єресько В.М. Соколов А.Г. Загороднюк