Справа №295/13623/25
3/295/3466/25
09.10.2025 року м. Житомир
Суддя Богунського районного суду м. Житомира Кузнецов Д.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 2 ст. 173-8 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Згідно протоколом 26.09.2025 близько 07:00 год., ОСОБА_1 перебуваючи за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , протягом року вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно батька ОСОБА_2 , а саме виражався на його адресу словами нецензурної лайки та погрожував фізичною розправою, чим завдав шкоди психологічному здоров'ю потерпілого та порушив вимоги тимчасового заборонного припису АА № 511572 від 24.09.2025, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-8 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав, пояснив, що він проживає в квартирі з батьком ОСОБА_2 у вказаний у протоколі день та час тимчасового заборонного припису не порушував, зазначав, що його батько є особою 1 групи інвалідності, поводить себе не адекватно, агресивно.
Суд, вислухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , дослідивши письмові матеріали справи, дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі внаслідок відсутності складу правопорушення з наступних підстав.
Так, ОСОБА_1 ставиться у провину вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.173-8 КУпАП, а саме: вчинення домашнього насильства психологічного характеру відносно батька ОСОБА_2 , та невиконання вимоги тимчасового заборонного припису.
Положеннями статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно диспозиції ч. 2 ст. 173-8 КУпАП є невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він був винесений.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністратині правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, речовими доказами тощо.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У справі «Barbera, Messeguand Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Одночасно, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. The United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".
Щодо обґрунтованості поширення на вказану категорію справ гарантій Конвенції необхідно зазначити таке.
Якість складання протоколу є дуже важливою стадією оформлення справи про адміністративне правопорушення, й фактично є «обвинуваченням» держави щодо особи, що потребує належного до цього ставлення.
Відповідно звернуто увагу уповноважених осіб на необхідності дотримання правил та процедур під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, прав та гарантій особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, належному фіксуванні доказів вчинення правопорушення та їх зберіганні тощо.
У справах проти України ЄСПЛ розглядав питання про віднесення правопорушень, передбачених КпАП, до «кримінального аспекту» в розумінні Конвенції, що, з огляду на суворість передбаченого покарання правопорушення, не є незначним та такі адміністративні провадженні слід вважати по суті кримінальними і такими, що вимагають застосування всіх гарантій статті 6 Конвенції.
Одночасно практика Європейського суду з прав людини щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення зосереджена навколо фундаментальних засад здійснення правосуддя у справах про адміністративні правопорушення, зокрема, забезпеченні дотримання положень Конвенції в частині реалізації статті 6, яка гарантує кожному право на справедливий суд.
З огляду на наведені пояснення ОСОБА_1 , наданих безпосередньо в судовому засіданні, вбачається, що зазначені особи проживають в одній квартирі та у них виникають словесні конфлікти.
Будь-яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження факту порушення термінового заборонненого припису, який був винесений стосовно ОСОБА_1 , стосовно адміністративного правопорушення вчиненого 26.09.2025, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять.
Отже, досліджені в судовому засіданні докази не доводять поза розумним сумнівом відомості, викладені в протоколі про порушення ОСОБА_1 , тимчасового заборонного припису.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення.
З огляду на наведені обставини, матеріали справи відносно ОСОБА_1 , не містять безумовних та беззаперечних доказів на підтвердження вчинення останнім інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.173-8 КУпАП.
Відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Дослідивши наявні матеріали, вислухавши позицію ОСОБА_1 , суд дійшов до переконання про відсутність належних, достатніх і переконливих доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували, що ОСОБА_1 порушив терміновий забороннений припис, який був винесений стосовно нього, а відтак провадження у справі підлягає закриттю.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247, п. 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 280, 284 КУпАП, суддя,-
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-8 КУпАП України закрити через відсутність складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом 10 днів з моменту її винесення.
Суддя: Д.В. Кузнецов