Справа №295/7887/25
Категорія 59
2/295/3087/25
09.10.2025 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі:
Головуючої судді Стрілецької О.В.
за участі секретаря судового засідання Простибоженко Ю.М.
розглянувши y відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про стягнення невиплачених коштів,
І. Короткий зміст позовних вимог
12.06.2025 до суду надійшов позов, в якому позивач просить стягнути з відповідача на її користь 47099,87 грн заборгованості по пенсійним виплатам, які належать їй, як спадкоємиці, після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що вона є спадкоємицею за законом після смерті доньки ОСОБА_2 . До складу спадщини входять нараховані, але не одержані за життя спадкодавцем кошти в розмірі 47099,87 грн, присуджені відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20.09.2023 у справі № 240/10910/23.
ОСОБА_1 зауважує, що рішення суду від 23.09.2023 не виконано, її донька ОСОБА_2 за життя не отримала кошти, право на які в неї виникло на підставі судового рішення, а тому вона, як спадкоємиця за законом після смерті доньки, має право на їх отримання.
ІІ. Процедура та позиції сторін
Згідно з ухвалою суду від 16.06.2025 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження; витребувано з Першої Коростенської державної нотаріальної контори Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) належним чином засвідчену копію спадкової справи, заведену після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; витребувано зГоловного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відомості про суму грошових коштів, яка підлягала виплаті ОСОБА_2 , згідно з перерахунком, проведеним на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного судув справі № 240/1910/23, і яка була фактично виплачена (а.с. 15-16).
02.07.2025 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, згідно з яким позов не визнає та просить відмовити у його задоволенні за безпідставністю (а.с. 22-25). Заперечення проти позову відповідач обґрунтовує тим, що позивач у справі не зверталась до органу пенсійного фонду із заявою про отримання коштів після смерті чоловіка в порядку, який визначений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 27.12.2005 № 22-1, тобто позивачем проігноровані вимоги встановленого законом порядку для отримання таких пенсійних виплат в позасудовому порядку, натомість позивач одразу звернулась до суду з відповідним позовом. Представник вважає, що оскільки позивач не зверталась із заявою про отримання невиплачених її чоловікові коштів, то пенсійним фондом не порушені її права, тому підстави для задоволення позову відсутні.
У відзиві на позовну заяву також вказано, що рішення судів у справах щодо пенсійного забезпечення, які набрали законної сили, виконуються органами Пенсійного фонду України в межах покладених судом зобов'язань з урахуванням повноважень, наданих чинним законодавством.
У відзиві на позовну заяву викладено нормативне врегулювання питань виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган. Представник відповідача посилається на те, що виплата донарахованої суми, яка перевищує бюджетні призначення на відповідний рік, може бути здійснена виключно за наявності відповідного фінансування з державного бюджету України.
Сторона звертає увагу на передбачені вимогами Бюджетного кодексу України умови порушення бюджетного законодавства, якими, зокрема, є здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень.
Посилається на те, що з 01.01.2013 року набув чинності Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», яким передбачено порядок виконання рішень суду про стягнення коштів, де боржником є державний орган, шляхом списання Державною казначейською службою України в межах бюджетних призначень коштів з рахунків такого державного органу, саме органом ДВС в порядку виконання повинно вирішуватись питання внесення даних про судове рішення до реєстру рішень, виконання яких гарантується державою.
Представник відповідача вказує також на те, що з 01.04.2021 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 року № 1279 «Деякі питання організації виплати пенсій та грошової допомоги», якою внесено зміни до Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 року № 1596.
Постановою одночасно внесено зміни до підпункту 4 пункту 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 року № 280, відповідно до яких Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань забезпечує своєчасне та у повному обсязі фінансування виплат пенсій.
У відзиві на позовну заяву зазначено, що покладений судом обов'язок вчинити дії щодо перерахунку і виплати коштів у справі № 240/10910/23, які передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виконаний відповідачем у повному обсязі в порядку, встановленому судовим рішенням та в межах повноважень, покладених на управління фонду. Частиною 2 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» та ч. 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачено, що виконавчі документи про стягнення коштів, боржником за якими є територіальний орган фонду, тобто державний орган, пред'являються на примусове виконання виключно до Державної казначейської служби, та відповідні рішення виконуються в порядку черговості.
Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на ст. 1219 ЦК України і вказує, що не допускається правонаступництво у правовідносинах щодо виплати пенсії, яка не входить до складу спадщини.
15.07.2025 на виконання вимог ухвали суду від 16.06.2025 з Першої Коростенської державної нотаріальної контори Житомирської області надійшлавідповідь, згідно з якою спадкова справа до майна померлої ОСОБА_2 не заводилась (а.с. 31-32).
Відповідно до ухвали суду від 25.07.2025 витребувано у ОСОБА_1 довідку про зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 на момент її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ; довідку про осіб, які були зареєстровані разом з ОСОБА_2 на момент її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем її зареєстрованого проживання; відомості про батька ОСОБА_2 , чи перебуває подружжя в зареєстрованому шлюбі, довідку про зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 (а.с. 34).
04.08.2025 від ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали від 25.07.2025 надійшли документи, які витребовував суд (а.с. 36-38).
Згідно з ухвалою суду від 11.08.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про залучення до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Міністерства соціальної політики України; закрито підготовче провадження у справі (а.с. 42-43).
В судове засідання 02.10.2025 сторони не з'явились. В позовній заяві позивач просить розгляд справи проводити без її участі (на звороті а.с. 3).
Представник відповідача в судове засідання 02.10.2025 не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Інших заяв по суті справи не надходило.
За правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
На підставі положень ч. 1 ст. 244 ЦПК України в судовому засіданні 02.10.2025 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, складення повного тексту судового рішення відкладено до 10 днів.
ІІІ. Фактичні обставини справи, встановлені судом, докази на їх підтвердження
Судом встановлено, що згідно з рішенням Житомирського окружного адміністративного суду, ухваленого у справі №240/10910/23, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 08.03.2023 нарахування та виплату ОСОБА_2 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, розмір якого встановлено законом на 01 січня календарного року (а.с. 8-9). В матеріалах справи відсутні відомості про виконання судового рішення.
Згідно зі свідоцтвом про народження ОСОБА_2 її батьками записані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 7).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується змістом копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 6).
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , що підтверджується змістом копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а.с. 38).
Листом від 08.05.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило ОСОБА_1 на її звернення від 03.04.2025, що на підставі рішення суду проведений перерахунок пенсії, яка підлягала виплаті ОСОБА_2 за рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 20.09.2023 у справі №240/10910/23, сума заборгованості становить 47099,87 грн (а.с. 10).
Зі змісту відповіді №348/01-16 від 04.07.2025, яка надійшла з Першої Коростенської державної нотаріальної контори Житомирської області, вбачається, що спадкова справ після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , не заводилась (а.с. 31-32).
Відповідно до інформації Відділу державної реєстрації місця проживання Виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області №847/9 від 18.03.2025 ОСОБА_2 на момент смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . На день смерті ОСОБА_2 разом з нею були зареєстровані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 37).
ІV. Національне законодавство, що підлягає застосуванню, оцінка та мотиви суду
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина третя статті 1222, частина перша статті 1220, частина перша статті 1270 Цивільного кодексу України).
Статтями 1216, 1218 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частинами 1,2 статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. 1261-1265 цього Кодексу.
Згідно із статтею 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно із частинами першою, третьою, п'ятою статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно зі ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Зі змісту матеріалів, долучених до справи, встановлено, що ОСОБА_1 є матір'ю померлої ОСОБА_2 , позивач належить до першої черги спадкоємців за законом, на час відкриття спадщини проживала разом зі спадкодавцем, інших осіб, які належать до першої черги спадкування судом не встановлено, позивач проживала з донькою на момент її смерті, а відтак на підставі положень ст. 1268 ЦК України є такою, що прийняла спадщину і є єдиною спадкоємицею після її смерті.
Отже, спадкоємицею за законом на грошові кошти, які присуджені ОСОБА_2 на підставі рішенням суду у справі №240/10910/23, є лише ОСОБА_1 .
За правилами ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи.
Згідно зі ст. 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини. При зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшли не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
За положеннями ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Отже, позивач, як спадкоємиця за законом після смерті доньки, має право на отримання нарахованої, але не отриманої останньою за життя пенсії.
Не заслуговують на увагу доводи представника відповідача про те, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню ст. 1219 ЦК України, згідно з п. 4 ч. 1 якої не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема, права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом, оскільки відповідно до положень цієї статті припиняється право на отримання пенсії, яку отримує спадкоємець, а до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ст. 1227 ЦК України, норми ст. 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і предметом спору є право на пенсію, яка була нарахована, але не отримана пенсіонером ще за її життя.
Невиконання рішення суду, яке набрало законної сили за життя спадкодавця, про зобов'язання пенсійного фонду здійснити нарахування та виплату спадкодавцю підвищення до пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії.
Такий правовий висновок викладений в постанові Касаційного Цивільного Суду в складі Верховного Суду від 05.01.2024 року у справі № 295/4158/23.
Таким чином, суд вважає, що право позивача на отримання недоотриманої пенсії після смерті доньки відповідачем порушено і підлягає судовому захисту, у позивача відсутня інша можливість захистити порушене право.
Суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що позивачем не дотриманий позасудовий порядок звернення до органу пенсійного фонду із заявою про отримання пенсійних виплат, який визначений в Порядку № 22-1 від 25.11.2005, оскільки матеріалами справи підтверджується, що позивач зверталась до органу пенсійного фонду із відповідною заявою, доданими документами, які підтверджують право на отримання коштів, проте у їх виплаті їй фактично відмовлено (а.с. 10).
Суд звертає увагу відповідача, що позивач як мати ОСОБА_2 має право на отримання пенсійних виплат після смерті доньки і як член її родини, і як спадкоємиця за законом першої черги.
Матеріали справи не містять доказів, що відповідач визнає право позивачки на отримання пенсійних виплат, що ставить під обґрунтований сумнів можливість захистити її право на їх отримання в позасудовому порядку.
Суд також наголошує, що відзив представника відповідача є суперечеливим за своїм змістом, позаяк в одній його частині представник відповідача покликається на те, що позивачем не дотриманий позасудовий порядок звернення за отриманням пенсійних виплат після смерті доньки, при цьому одночасно представник посилається на ст. 1219 ЦК України, зазначаючи, що зазначені виплати взагалі не входять до спадкового майна і законом не допускається правонаступництво в спірних правовідносинах.
Не заслуговують на увагу посилання представника відповідача на норми Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», оскільки порядок виконання судового рішення, боржником за яким є державний орган, не є тотожним з порядком розгляду справи в суді у разі, якщо вимоги заявлені до відповідача, яким є державний орган. Відповідач допускає невірне тлумачення правових норм, ототожнюючи склад учасників судового провадження, особу, яка повинна відповідати за позовом, тобто особу, яка допустила порушення прав позивача, та порядок виконання судових рішень, які підпадають під сферу регулювання норм Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», згідно з якими врегульовується вже порядок виконання судових рішень, боржником за яким є державний орган, який допустив порушення прав позивача, а відтак залучення до участі в справі відповідного органу казначейської служби не є необхідним. Зазначені вище положення підлягають застосуванню виключно на стадії виконання ухваленого судового рішення, яке набрало законної сили, і жодним чином не визначають склад учасників судового провадження.
Доводи представника відповідача про те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області не наділене повноваженнями щодо виплати пенсій, фінансування яких здійснюється виключно Пенсійним фондом України, не відповідають вимогам нормативно-правових актів, спростовуються матеріалами справи, а відтак є неспроможними.
Відповідно до вимог Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 22 грудня 2014 року № 28-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 21 грудня 2022 року № 28-2) саме на територіальні органи Пенсійного фонду України покладені обов'язки щодо здійснення нарахування (перерахунку) та виплати пенсій (пункт 4), а Пенсійний фонд України здійснює контроль за роботою його територіальних органів щодо призначення і виплат пенсій, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, що врегульовано нормами Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 року № 280 (з подальшими змінами).
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області, саме цей державний орган здійснював нарахування та виплату їй пенсійних виплат, саме на нього був покладений обов'язок за судовим рішенням від 20.09.2023 в справі №240/10910/23 здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 невірно нарахованих пенсійних виплат, а відтак суд вважає, що вимоги позивач заявила до належного відповідача. Судом не встановлено, що виплату пенсії ОСОБА_2 , а в подальшому і її спадкоємцям, повинен був здійснити Пенсійний фонд України.
Судом встановлено, що позивач, як спадкоємиця після смерті ОСОБА_2 , має право на отримання не виплачених пенсійних виплат на підставі положень ст. 1227 ЦК України, норм ст. 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і саме відповідач відмовив позивачу у виплаті зазначених коштів.
Доказів про те, що вимоги заявлені до неналежного відповідача представник не надав.
Крім того, суд вважає за необхідне наголосити, що відмова у виплаті успадкованих позивачем коштів становить порушення її права на мирне володіння своїм майном, передбачене статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , згідно якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом" (рішення у справах "Амюр проти Франції", "Колишній король Греції та інші проти Греції" та "Малама проти Греції").
Водночас ст. 1 Першого протоколу не гарантує права на надбання майна (рішення у справах "Ван дер Мюсель проти Бельгії" та "Копеський проти Словаччини"). Особа може заявляти про порушення ст.1 Першого протоколу тільки тією мірою, якою оскаржувані рішення національного суду стосуються її майна в розумінні цього положення. "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права. "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копеський проти Словаччини").
А тому, зважаючи на принцип захисту легітимних очікувань особи та на один з загальновизнаних способів захисту прав особи в національному законодавстві України, який полягає в примусовому виконанні обов'язку в натурі, суд вважає, що зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області виплатити на користь позивача в порядку спадкування недоотримані померлою ОСОБА_2 пенсійні виплати є об'єктивним та обґрунтованим способом захисту порушеного права позивача.
Водночас, відсутність бюджетних коштів для виконання відповідачем свого зобов'язання не може бути підставою для відмови у захисті порушеного права.
Аналогічна правова позиція висловлена в Постанові Верховного Суду від 18.04.2018 р. у справі № 743/1216/17.
Європейський Суд з прав людини у рішеннях проти України також вказував, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, зокрема у справі "Кечко проти України" від 08.11.2005 року.
Щодо розміру пенсії, який підлягає стягненню з відповідача, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ст. 13 ЦПК України розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Зі змісту розрахунку суми, що підлягає виплаті ОСОБА_2 по пенсійній справі 064250006557 на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20.09.2023 у справі №240/10910/23 за період з 08.03.2023 по 30.11.2023 щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, вбачається, що розмір недоотриманої пенсії складає 47099,87 грн (а.с. 29).
Беручи до уваги викладене, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню і стягує з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 47099,87 грн, розмір якої підтверджений належними доказами.
V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений нею при подачі позову судовий збір в сумі 1211,20 грн (а.с. 1).
Керуючись ст. ст. 12, 13, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 в порядку спадкування не отримані за життя спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсійні виплати згідно з перерахунком, здійсненим на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20.09.2023 в справі №240/10910/23, в розмірі 47099,87 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, місце знаходження: м. Житомир, вул. О. Ольжича, 7, код ЄДРПОУ 13559341.
Повний текст рішення складений 09.10.2025.
Суддя О.В. Стрілецька