08 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/1484/25 пров. № А/857/24429/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Гуляка В.В., Матковської З.М.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року (судді Сороки Ю.Ю., ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Луцьк) у справі №140/1484/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльність щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів, у зв?язку із порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати частини пенсії, нарахованої та виплаченої ОСОБА_1 на підставі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09.09.2020 року у справі №140/11255/20, а саме 18.10.2024 відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 року №2050-III та “Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв?язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001р. №159, зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати частини пенсі, нараховано та виплаченої ОСОБА_1 на підставі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09.09.2020 року у справі №140/11255/20, а саме 18.10.2024 відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 року №2050-III та “Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв?язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року задоволено позов повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області подало апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Вказує, що виплата сум, донарахованих за результатами проведеного перерахунку пенсії, у тому числі проведеного на виконання судового рішення, здійснюється за наявності відповідного цільового фінансування з Державного бюджету України, та не залежить від пенсійного органу, тому наявність вини в даному випадку відсутня, оскільки як зазначалось вище, нарахована сума доплати на виконання судового рішення виплачена позивачу за рахунок коштів Державного бюджету України на фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами у межах виділених асигнувань. Отже, Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області не допустило порушення щодо строків виплати, в даному випадку відсутній факт несвоєчасної виплати та вини пенсійного органу щодо виплати нарахованої суми доплати на виконання судового рішення у справі № 140/11255/20.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.
Згідно статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 за № 2262-XII (далі - Закону № 2262-XII), яка призначена у розмірі 90 % від суми грошового забезпечення.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09.09.2020 у справі №140/11255/20 зобов'язано відповідача з 01 січня 2016 року здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) на підставі довідки Ліквідаційної комісії УМВС України у Волинській області від 21 березня 2018 №1111 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, виплативши різницю між фактично отриманою та належною до виплати пенсією одним платежем.
На виконання зазначеного рішення суду 18.10.2024 відповідач здійснив виплату в сумі 181376,20 грн.
09.01.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплати компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати донарахованої пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої пенсії - 18.10.2024.
Відповідач листом від 30.01.2025 №1309-338/З-02/8-0300/25, в порушення статті 4 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ), відмовив позивачу у виплаті на користь позивача компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати.
Позивач вважаючи, що відповідач протиправно відмовив у компенсації втрати частини недоотриманої пенсії, звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Питання щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати визначає Закон України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".
Статтею 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до статті 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3 Закону).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону).
Компенсацію виплачують за рахунок: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету (стаття 6 Закону).
Частиною 2 статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Отже, у разі несвоєчасної виплати сум пенсії провадиться її компенсація відповідно до діючого законодавства.
Використане у статті 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
У випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати пенсійних виплат, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов'язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.
Судом встановлено, що позивач отримує пенсію, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Така пенсія є щомісячною грошовою виплатою та не має разового характеру.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09.09.2020 у справі №140/11255/20 зобов'язано відповідача з 01 січня 2016 року здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) на підставі довідки Ліквідаційної комісії УМВС України у Волинській області від 21 березня 2018 №1111 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, виплативши різницю між фактично отриманою та належною до виплати пенсією одним платежем.
На виконання зазначеного рішення суду у справі №140/11255/20 18.10.2024 відповідач здійснив виплату в сумі 181376,20 грн.
Колегія суддів дійшла висновку, що тривале не нарахування пенсії позивачу за минулі періоди сталося з вини відповідача, зокрема, через призначення та виплату позивачеві заниженого розміру пенсії внаслідок порушення закону, а тому позивач має право на компенсацію частини доходів у зв'язку з несвоєчасним отриманням щомісячних пенсійних виплат, донарахованих йому на підставі рішення суду.
Верховний Суд України у своїй постанові від 18.11.2014 у справі № 21-518а14 дійшов висновку про те, що основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом (пункт 4 Порядку № 159).
Разом з тим, судом апеляційної інстанції враховано висновки Верховного Суду, сформульовані у постановах від 13.01.2020 у справі №803/203/17, від 15.10.2020 у справі №240/11882/19, від 29.04.2021 у справі №240/6583/20, в яких Суд дійшов висновку, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. При цьому, використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання стосовно того, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення. Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Також, судом апеляційної інстанції врахований висновок Верховного Суду, сформульований у постанові від 24.07.2024 у справі №600/1941/22-а, в якому Суд зазначив, що оскільки пенсія особи перерахована, тому компенсації підлягає саме втрата частини пенсії за весь час прострочення, у зв'язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії за період з моменту неправомірної виплати (за рішенням суду) по день, з якої розпочалась виплата перерахованої пенсії, що спростовує доводи апелянта. Суд не приймає доводи скаржника, які ґрунтуються на висновках Верховного Суду, оскільки правовідносини в цій справі не є релевантними.
Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи зазначені вище встановлені обставини справи, норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини та висновки Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення, шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів, у зв?язку із порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати частини пенсії, нарахованої та виплаченої ОСОБА_1 на підставі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09.09.2020 року у справі №140/11255/20, а саме 18.10.2024 відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 року №2050-III та “Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв?язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати частини пенсі, нараховано та виплаченої ОСОБА_1 на підставі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09.09.2020 року у справі №140/11255/20, а саме 18.10.2024 відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 року №2050-III та “Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв?язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не стягуються.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області - залишити без задоволення.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року у справі №140/1484/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н.В. Ільчишин
Судді В.В. Гуляк
З.М. Матковська
Повний текст постанови складено 08.10.2025