09 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/6863/25 пров. № А/857/30653/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі :
головуючого-судді : Кухтея Р.В.,
суддів: Ільчишин Н.В., Шевчук С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року (ухвалене головуючим-суддею Ланкевичем А.З. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Львові) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), ГУ ПФУ у Львівській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області №134950018492 від 10.03.2025, яким їй відмовлено щодо переведення із пенсії за віком згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно Закону України “Про державну службу» та зобов'язати ГУ ПФУ у Львівській області провести їй перерахунок пенсії у зв'язку з переходом із пенсії за віком згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно Закону України “Про державну службу», у відповідності до довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №06-19/93 від 28.02.2025 та №06-19/94 від 28.02.2025.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25.06.2025 позовні вимоги були задоволені повністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити позивачці у задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що в оспорюваному рішенні вказано, що розмір пенсії після перерахунку зменшується та складатиме 2093,00 грн. Оскільки розмір пенсії ОСОБА_1 за віком становив 6983,75 грн, що є значно вищим, ніж розмір пенсії згідно Закону України “Про державну службу» (2093,00 грн), то перерахунок є недоцільним. Згідно п.4 розд.15 Закону №1058-ІV, у разі, якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі. Апелянт зазначає, що довідки №06-19/795 від 27.09.2023 та №06-19/796 від 27.09.2023, видані Великолюбінською селищною радою Львівського району Львівської області ОСОБА_1 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше 20 років стажу роботи на посадах державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посаду державної служби, не можуть бути взяті для обчислення пенсії державного службовця, оскільки в них вказана заробітна плата особи місцевого самоврядування. Водночас з 01.05.2016 згідно ст. 25 Закону № 3723, ці посади не відносяться до посад державної служби.
Позивачка не скористалася правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк.
Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи видно, що позивака перебуває на обліку в ГУПФУ у Львівській області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України №1058 від 09.07.2003“Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 24.04.2023.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20.03.2024 у справі №380/26967/23 визнано протиправним та скасовано рішення ГУПФУ в Івано-Франківській області про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 о/р НОМЕР_1 від 04.10.2023; зобов'язано ГУПФУ у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби її роботу на посадах в органах місцевого самоврядування з 23.11.2001 року по 02.06.2017; зобов'язано ГУПФУ у Львівській області перевести ОСОБА_1 з 28.09.2023 року на пенсію державного службовця, обчисливши її на підставі ст.37 Закону № 3723-XII із урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 27.09.2023 за №06-19/795 та від 27.09.2023 за №06-19/796, виданих Великолюбінською селищною радою Львівського району Львівської області.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2024 у справі №380/26967/23 апеляційну скаргу ГУПФУ у Львівській області задоволено частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.03.2024 в адміністративній справі №380/26967/23 скасовано частково, а саме - в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання ГУПФУ у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби її роботу на посадах в органах місцевого самоврядування з 23.11.2001 року по 02.06.2017 року та про зобов'язання ГУПФУ у Львівській області перевести ОСОБА_1 з 28.09.2023 року на пенсію державного службовця, обчисливши її на підставі ст.37 Закону №3723-XII із урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 27.09.2023 за №06-19/795 та від 27.09.2023 за №06-19/796, виданих Великолюбінською селищною радою Львівського району Львівської області, та в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ГУПФУ у Львівській області на користь ОСОБА_1 витрат по сплаті судового збору в сумі 536,80 грн, - і в цій частині прийнято нову постанову, якою відповідні позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано ГУПФУ в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.09.2023 про перерахунок пенсії (перехід на пенсію за іншим Законом) із зарахуванням до стажу державної служби періоду роботи з 23.11.2001 по 02.06.2017 на посаді секретаря Завидовицької сільської ради Городоцького району Львівської області, і за результатами розгляду прийняти обґрунтоване і законне рішення. У решті частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.03.2024 залишено без змін.
На виконання вказаного судового рішення до стажу державної служби позивачки було зараховано період роботи з 23.11.2001 по 02.06.2017 і такий складає 15 років 8 місяців 5 днів.
Листом ГУПФУ у Львівській області від 29.01.2025 повідомлено позивачку, що на виконання судового рішення у справі №38026967/23 з 28.09.2023 проведено умовний розрахунок пенсії за віком відповідно до Закону України “Про державну службу». Оскільки в рішенні суду відсутні зобов?язання щодо врахування наданих при зверненні довідок від 27.09.2023 за №06-19/795 та від 27.09.2023 за №06-19/796, виданих Великолюбінською селищною радою, розмір пенсії відповідно до Закону України “Про державну службу» розраховано на підставі матеріалів пенсійної справи. За результатами умовного розрахунку встановлено, що розмір пенсії за віком з 28.09.2023 становитиме 2093,00 грн, з 01.03.2024 - 2361,00 грн, що призведе до зменшення розміру пенсійної виплати. Враховуючи зазначене, проводити перерахунок пенсії - переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу» недоцільно.
18.02.2025 позивачка звернулась до ГУПФУ у Львівській області із заявою про переведення її з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону №1058, на пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ з урахуванням п.п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII. До заяви, серед іншого, додала довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 27.09.2023 за №06-19/795 та №06-19/796, видані Великолюбінською селищною радою Львівського району Львівської області.
За результатами розгляду поданої заяви та доданих до неї документів ГУПФУ у Чернігівській області прийнято рішення від 25.02.2025 про відмову в проведенні перерахунку пенсії, оскільки станом на 01.01.2024 ОСОБА_1 не перебувала на посаді державного службовця, тому довідки про розмір та складові заробітної плати необхідно надавати з урахуванням вимог п.4-2 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №622 від 14.09.2016.
28.02.2025 позивачка звернулася до відповідача із заявою, до якої додала довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, а саме: №06-19/93 від 28.02.2025 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та №06-19/94 від 28.02.2025 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд), виданих Великолюбінською селищною радою Львівського району Львівської області.
За результатами повторного розгляду заяви від 28.09.2023 та наданих позивачкою документів ГУПФУ в Івано-Франківській області прийняв рішення №134950018492 від 10.03.2025, яким відмовлено позивачці у переході на пенсію державного службовця, посилаючись на те, що даний перерахунок є недоцільним і призводить до зменшення розміру пенсії.
Вважаючи протиправним оспорюване рішення, позивачка звернулась до адміністративного суду з даним позовом.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки на час звернення до відповідача із заявою про перехід на пенсію держаного службовця позивач досягла пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на день набрання чинності Законом України “Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ мала понад 10 років стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, та мала необхідний страховий стаж, суд дійшов висновку, що позивач набула право на призначення пенсії відповідно до положень Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ та п.п.10, 12 Закону України від 10.12.2015 №889-VIII “Про державну службу». Таким чином, позивачем виконано всі умови, визначені Законами України “Про державну службу», а тому, в силу вимог ст.ст.5, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою ефективного захисту її порушених прав, слід зобов'язати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України від 16.12.1993 року №3723-ХІІ “Про державну службу», п.п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 №889-VIII “Про державну службу», а саме з 28.09.2023.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.
Закон України “Про державну службу» № 889-VІІІ від 10.12.2015, який набрав чинності з 01.05.2016 (далі Закон № 889-VІІІ), визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.
Відповідно до ст.90 Закону № 889-VІІІ, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Колегія суддів зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України № 622 від 14.09.2016 затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі Порядок).
Пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (п. 1 Порядку).
Підпунктом 1 пункту 2 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, визнано таким, що втратив чинність, Закон України “Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 52, ст. 490 із наступними змінами, Закон України “Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993, далі Закон № 3723-ХІІ), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закон № 3723-ХІІ, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Пунктом 10 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Пунктом 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Проаналізувавши вищенаведені норми, колегія суддів дійшла висновку, що обов'язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії державного службовця за віком після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Аналогічні правові висновки щодо застосування зазначених норм права було викладено у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 500/5183/17, від 11.04 2023 у справі № 1.380.2019.003855.
Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що з 01.05.2016 згідно ст. 25 Закону № 3723, посада позивача не відносяться до посад державної служби, то апеляційний суд зазначає наступне.
Колегія суддів враховує те, що Верховний Суд у постанові від 10.05.2018 у справі № 351/1792/17 зазначив, що після набрання чинності Закону України № 889-VIII положення законодавства в частині механізму обрахунку стажу державної служби не змінилися. Відповідно до ст.46 Закону України № 889-VIII та п.4 Порядку обчислення стажу державної служби, затв. постановою КМ України № 229 від 25.03.2016, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування», зараховується до стажу державної служби.
Таким чином, стаж роботи позивачки (також після 04.07.2001) на різних посадах в органах місцевого самоврядування підлягає зарахуванню до стажу державного службовця.
Водночас, колегія суддів зазначає, що питання віднесення посади секретаря виконкому сільської ради, яку обіймала позивач до посад державної служби вже було предметом судового розгляду у справі №380/26967/23, по якому судами першої та апеляційної інстанції надано правову оцінку. Згідно висновків судів, такий стаж роботи має бути зарахований відповідачем позивачу до стажу державної служби.
Питання щодо порядку переведення (переходу) з одного виду пенсії на інший та питання призначення пенсії неодноразово було проаналізовано у постанові Верховного Суду України від 31.03.2015 року у справі №21-612а14, постановах Верховного Суду від 23.10.2018 року у справі №317/4184/16-а; від 17.05.2019 року у справі №511/777/17; від 11.07.2019 року у справі №264/6292/16-а; від 10.10.2019 року у справі №520/7533/17; від 13.02.2020 року у справі №263/3478/17; від 17.07.2020 року у справі №335/13894/16-а, в яких суди дійшли висновку, що, якщо особа отримувала пенсію на підставі одного закону (наприклад, Закону України “Про прокуратуру») та виявила бажання перейти на пенсію за іншим законом (наприклад, на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»), зазначені правовідносини слід розцінювати як нове призначення пенсії. У іншому ж випадку, якщо такий перехід відбувся в рамках одного закону - Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», вказані правовідносини є переведенням на пенсію в рамках одного закону.
Враховуючи вищевикладене, оскільки на час звернення до відповідача із заявою про перехід на пенсію держаного службовця позивач досягла пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на день набрання чинності Законом України “Про державну службу» від 10.12.2015 за №889-VІІІ мала понад 10 років стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, та мала необхідний страховий стаж, суд дійшов висновку, що позивач набула право на призначення пенсії відповідно до положень Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ та п.п.10, 12 Закону України від 10.12.2015 за №889-VIII “Про державну службу».
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обраного способу захисту порушеного права позивача, з огляду на позицію Верховного Суду щодо застосування ч.4 ст.245 КАС України, а саме, щодо можливості зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, була висловлена у постановах від 04.09.2021 у справі №320/5007/20, від 23.12.2021 року у справі №480/4737/19 та від 22.06.2023 у справі №480/4288/21.
Враховуючи вищенаведене, оскільки відповідач уже двічі відмовляв позивачці у призначенні пенсії з урахуванням поданих нею довідок, позивачем дотримано всіх визначених законом умов для призначення пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993 за №3723-ХІІ та п.п.10, 12 Закону України від 10.12.2015 за №889-VIII “Про державну службу», а тому, в силу вимог ст.ст.5, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою ефективного захисту порушених прав позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 пенсію державного службовця, з 28.09.2023, з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №06-19/93 від 28.02.2025 та №06-19/94 від 28.02.2025, виданих Великолюбінською селищною радою Львівського району Львівської області, здійснивши перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.
Доводи апеляційної скарги щодо неможливості врахувати довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №06-19/93 від 28.02.2025 та №06-19/94 від 28.02.2025, є безпідставними, оскільки відповідачем не надано жодного належного доказу щодо правових підстав не враховувати відомості, зазначені в довідках, крім недоцільності та не покладення такого обов'язку постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі №340/26967/23 на Головне управління.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерела права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (рішення від 18.07.2006).
Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.
Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.10 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст.12, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року по справі №380/6863/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді Н. В. Ільчишин
С. М. Шевчук