Справа № 620/3618/25 Суддя (судді) першої інстанції: Лариса ЖИТНЯК
08 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Беспалова О.О., Парінова А.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Кузьмука Б.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання неправомірними дій, скасування наказів та зобов'язання вчинити певні дії,
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд:
- визнати неправомірними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову на військову службу по мобілізації позивача та направлення його до Військової частини НОМЕР_1 ;
- скасувати накази ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.02.2025 №43 в частині призову до Збройних Сил України солдата ОСОБА_1 та від 14.02.2025 №44 в частині призову до Військової частини НОМЕР_1 позивача;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 видати наказ, яким виключити позивача зі списків особового складу частини з дня набрання рішенням суду законної сили.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року відкрито провадження у справі.
23 липня 2025 року позивач подав до суду заяву про забезпечення доказів.
Заява обґрунтована тим, що у позивача існують обґрунтовані сумніви у виданні наказу від 13.02.2025 №43 саме 13.02.2025, оскільки зазначений наказ не був наданий відповідачем для огляду та проведення експертизи, і на думку позивача, посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 до наказу від 13.02.2025 №43 були внесені завідомо неправдиві відомості. Зазначаючи про небезпеку втрати доказів позивач посилається на обстріли інших ТЦК та СП протягом червня-липня 2025 року, а також на наявність кримінального провадження №62025100130002917 за фактом внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року у задоволенні заяви про забезпечення доказів у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання неправомірними дій, скасування наказів та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у поданій позивачем заяві про забезпечення доказів не йдеться про утруднення або унеможливлення збирання чи подання відповідних доказів, оскільки копія оскаржуваного наказу міститься в матеріалах справи та подана самим позивачем. Крім того, посилання на вказаний наказ також міститься у офіційних відповідях ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Щодо припущень позивача, що засіб доказування може бути втрачений через обстріли будівель ТЦК та СП або наявність кримінального провадження, через що посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_2 приймуть рішення про видалення та знищення наказу від 13.02.2025 №43 з метою приховування протиправності дій, пов'язаних з виданням наказу «заднім числом», Верховний Суд в ухвалі від 02.05.2019 у справі № Зд/9901/2/19 вказав, що ризик такої втрати має ґрунтуватися на об'єктивних фактах. Тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
З огляду на наведене, суд вважав посилання позивача такими, що на увагу не заслуговують, оскільки такі припущення обґрунтовані лише вірогідністю.
Також суд звернув увагу, що обставини, які стосуються властивостей документу, часу його друку, технології та хронології його створення (виготовлення), виходять за межі критеріїв оцінки, що надаються рішенню суб'єкта владних повноважень в адміністративному процесі.
Не погодившись з такою ухвалою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2025 року та 05 вересня 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.
За приписами частин першої, другої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з положеннями частин першої, другої та четвертої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Порядок подання доказів регламентований статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України, у частинах першій - третій, десятій якої зазначено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.
Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не визначено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.
За правилами частин першої, третьої, четвертої статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
Суд може витребувати докази також до подання позову в порядку, встановленому статтями 114-117 цього Кодексу.
Частинами першою, другою статті 114 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.
За результатами розгляду заяви про забезпечення доказів суд постановляє ухвалу про задоволення чи відмову у задоволенні заяви. У разі задоволення заяви суд в ухвалі зазначає доказ, а також дії, що необхідно вчинити для його забезпечення. Ухвала про забезпечення доказів (крім забезпечення доказів шляхом допиту свідків, призначення експертизи, огляду доказів) є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень (частини п'ята, шоста, дев'ята статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України).
Юридичний аналіз вищенаведених процесуальних норм засвідчує, що Кодекс адміністративного судочинства України з достатньою чіткістю та передбачуваністю унормовує порядок доказування, подання та витребування доказів у адміністративних справах.
Зокрема встановлює, що, за загальним правилом, докази подаються до суду учасниками справи разом із заявами по суті справи, або, якщо інше не визначено Кодексом адміністративного судочинства України, через канцелярію суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.
У разі ж неможливості самостійно надати докази, такі можуть бути витребувані судом на підставі відповідного клопотання учасника справи або до подання позову в порядку, встановленому статтями 114-117 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
Отже, можливість витребування доказів в порядку їх забезпечення процесуальний закон пов'язує виключно з існуванням загрози втрати засобу доказування або загрози утруднення чи неможливості збирання чи подання відповідних доказів, які стосуються предмету доказування у справі.
Верховний Суд в ухвалі від 02.05.2019 у справі №Зд/9901/2/19 (провадження № Зд/9901/2/19) вже викладав висновки щодо застосування вищенаведених норм й зазначав, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.
Наводив правову позицію і про те, що забезпечення позову це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
Заявлені позивачем вимоги про забезпечення доказів не ґрунтуються на обставинах об'єктивного характеру, що могли б давати підстави стверджувати про існування реальної загрози втрати таких доказів або унеможливлення чи утруднення їх збирання і подання у майбутньому, після звернення до адміністративного суду з відповідним позовом.
Доводи, наведені заявником, не свідчать про наявність ризику втрати доказів у майбутньому, не переконують, що може виникнути обставина, яка утруднює їх збирання та подання до суду в загальному порядку й не обмежує заявника у праві подати відповідне клопотання про витребування цих самих доказів у порядку, встановленому статтею 80 Кодексу адміністративного судочинства України, із зазначенням причин неможливості зробити це самостійно.
Забезпечення доказів шляхом їх витребування, передбачає формування таких доказів, як засобів, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у формі, встановленій частиною другою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.
Така форма передбачає наявність сформованих та конкретних засобів доказування. У заяві позивача про забезпечення доказів йдеться здебільшого про витребування інформації щодо дати та часу створення електронної форми Наказу від 13.02.2025 №43, та його паперової форми з метою визначення дати його друкування, без визначення форми, в якій така інформація може бути надана в якості доказу.
Наведене свідчить про неможливість забезпечити фізичне виконання судового рішення про забезпечення доказів шляхом їх витребування.
У зв'язку з вищенаведеним та з огляду на зміст поданої заяви про забезпечення доказів суд вважає, що таке звернення не спрямоване саме на забезпечення доказів, а сформульовані у ньому вимоги по суті є клопотанням про витребування доказів, адже обставини, які на думку заявника вказують на наявність ризику втрати цієї інформації, полягають у тому, що відповідач відмовив у наданні наведених документів для огляду та проведення експертизи.
Твердження заявника про те, що зазначені у адвокатських запитах та у цьому клопотанні докази (документи та інформація) у майбутньому можуть бути втрачені, а їх витребування та подання будуть утруднені або унеможливлені, ґрунтуються на припущеннях й не підтверджені покликанням на об'єктивні обставини, у зв'язку з чим не можуть слугувати достатньою підставою для забезпечення цих доказів у порядку статей 114 - 117 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд наголошує, що учасник справи не позбавлений можливості у порядку статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України звернутися до суду з клопотанням про витребування доказів, які станом на дату звернення до суду неможливо отримати і долучити до позову, навівши відповідні мотиви того, чому їх не вдалося отримати самостійно, однак це не зумовлює виникнення підстав, з якими процесуальний закон пов'язує забезпечення доказів.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував положення чинного законодавства України при постановленні оскаржуваної ухвали із дотриманням норм процесуального права, а тому, підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 195, 250, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року у справі № 620/3618/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлено 08.10.2025
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: О.О. Беспалов
А.Б. Парінов