Справа № 640/11914/19 Суддя (судді) першої інстанції: Мандзій Олексій Петрович
08 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Грибан І.О., Карпушової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «ВЗП-2» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Приватне акціонерне товариство «ВЗП-2» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.04.2019 № 0284031206.
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначає про безпідставність застосування контролюючим органом штрафних санкцій за п.120-1.1 ст.120-1 Податкового кодексу України, позаяк несвоєчасно зареєстровані податкові накладні, зазначені в акті перевірки від 18.03.2019 №2617/26-15-12-06-16/25276677, належать до податкових накладних, що не надаються отримувачу (покупцю), складені за операціями щодо постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 травня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Головне управління Державної податкової служби у м. Києві звернулося із апеляційною скаргою, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в порушення чинного законодавства не з'ясовані всі обставини справи, не досліджені та не враховані надані до суду докази, а тому наведені порушення призвели до необ'єктивного, неправильного та незаконного вирішення справи.
Апелянт зазначає, що не надання отримувачу (покупцю) податкової накладної не є підставою для звільнення від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних та відповідно від накладення штрафу.
В обґрунтування своїх вимог апелянт стверджує, що податкові накладні, які зареєстровані позивачем з порушенням граничного строку, встановленого пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, не містять код ставки податку на додану вартість, яке звільняло б платника податків від відповідальності в разі несвоєчасної реєстрації. Вказані обставини, на думку апелянта, свідчать про те, що податкові накладні складені на постачання товарів/послуг для операцій, що оподатковуються податком на додану вартість, так як не звільнений від оподаткування.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2025 та від 24.06.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН ПАТ "ВЗП-2" за липень 2017 року - вересень 2018 року, за результатом якої складено акт від 18.03.2019 №2617/26-15-12-06-16/25276677.
Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем граничних строків реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН, а саме:
№136 від 31.07.2017, дата реєстрації - 16.08.2017, днів затримки - 1;
№141 від 31.08.2017, дата реєстрації - 19.09.2017, днів затримки - 4;
№140 від 31.08.2017, дата реєстрації - 19.09.2017, днів затримки - 4;
№134 від 30.09.2017, дата реєстрації - 19.10.2017, днів затримки - 4;
№142 від 31.10.2017, дата реєстрації - 20.11.2017, днів затримки - 5;
№150 від 30.11.2017, дата реєстрації - 19.12.2017, днів затримки - 4;
№147 від 31.12.2017, дата реєстрації - 18.01.2018, днів затримки - 3;
№62 від 13.11.2018, дата реєстрації - 11.12.2018, днів затримки - 11;
№174 від 31.10.2018, дата реєстрації - 20.11.2017, днів затримки - 5;
№163 від 30.11.2018, дата реєстрації - 17.12.2017, днів затримки - 2;
№168 від 31.12.2018, дата реєстрації - 16.01.2019, днів затримки - 1;
№136 від 31.01.2018, дата реєстрації - 19.02.2018, днів затримки - 4;
№148 від 28.02.2018, дата реєстрації - 19.03.2018, днів затримки - 4;
№138 від 31.03.2018, дата реєстрації - 20.04.2018, днів затримки - 5;
№130 від 30.04.2018, дата реєстрації - 21.05.2018, днів затримки - 6;
№150 від 31.05.2018, дата реєстрації - 19.06.2018, днів затримки - 4;
№162 від 30.06.2018, дата реєстрації - 18.07.2018, днів затримки - 3;
№177 від 31.07.2018, дата реєстрації - 20.08.2018, днів затримки - 5;
№162 від 31.08.2018, дата реєстрації - 19.09.2018, днів затримки - 4;
№170 від 30.09.2018, дата реєстрації - 19.10.2018, днів затримки - 4.
Не погоджуючись із результатами вказаної перевірки, ПАТ «ВЗП-2» подало заперечення на акт перевірки, який відповідачем залишено без змін.
На підставі акта перевірки, 03.04.2019 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0284031206, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 10% на суму 250006,58 грн. За наслідками адміністративного оскарження прийняте податкове повідомлення-рішення залишене відповідачем без змін.
Не погодившись із податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, визначено нормами Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України, у редакції, чинній на час спірних правовідносин).
Згідно з п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
У силу пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Відповідно до п. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Зміст наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що предметом камеральної перевірки, крім питань правильності оформлення податкових декларацій, уточнюючих розрахунків можуть бути й інші питання, зокрема пов'язані із своєчасністю реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, що спростовує твердження представника позивача про те, що перевірка своєчасності реєстрації податкових накладних не може бути проведена у рамках камеральної перевірки, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно пункту 11 Підрозділу 2 Розділу ХХ Податкового кодексу України з 1 лютого 2015 року реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних підлягають всі податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних (у тому числі які не надаються покупцю, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування) незалежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Абзацом 14 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення) встановлено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:
10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;
20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;
30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;
40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;
50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.
Таким чином, з аналізу вищезазначених правових норм можна зробити висновок, що внесені Законом № 1797-VIII зміни запровадили виключні випадки звільнення від відповідальності за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних, і такі виключення стосуються реєстрації двох видів податкових накладних: 1) яка не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування; 2) яка не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою.
Тобто, для звільнення від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, необхідна наявність двох обов'язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою).
Водночас, саме зміст операції є визначальним при вирішенні питання про наявність/відсутність підстав для притягнення платника податку до відповідальності на підставі статті 120-1 Податкового кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.10.2024 у справі № 816/73/18.
Так, пунктом 8 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року № 1307 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 січня 2016 року за № 137/28267), в редакції на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що при складанні податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пунктах 10-15 цього Порядку, у верхній лівій частині таких накладних у графі "Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини" робиться помітка "X" та зазначається тип причини:
01 - Складена на суму збільшення компенсації вартості поставлених товарів/послуг (для податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пункті 13 цього Порядку);
02 - Складена на постачання неплатнику податку;
03 - Складена на постачання товарів/послуг у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку;
04 - Складена на постачання у межах балансу для невиробничого використання;
05 - Складена у зв'язку з ліквідацією основних засобів за самостійним рішенням платника податку;
06 - Складена у зв'язку з переведенням виробничих основних засобів до складу невиробничих;
07 - Складена на операції з вивезення товарів за межі митної території України;
08 - Складена на постачання для операцій, які не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість;
09 - Складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість;
10 - Складена з метою визначення при анулюванні реєстрації платника податку податкових зобов'язань за товарами/послугами, необоротними активами, суми податку за якими були включені до складу податкового кредиту та не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності;
11 - Складена за щоденними підсумками операцій;
12 - Складена на постачання неплатнику, в якій зазначається назва покупця (для податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пункті 10 цього Порядку);
13 - Складена у зв'язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності;
14 - Складена отримувачем (покупцем) послуг від нерезидента;
15 - Складена на суму перевищення бази оподаткування, визначеної відповідно до статей 188 і 189 ПК України, над фактичною ціною постачання.
В інших випадках у верхній лівій частині податкової накладної тип причини не зазначається (нулі, прочерки та інші знаки чи символи не проставляються).
Відповідно до абз. 3 п. 12 Порядку № 1307 у разі складання податкової накладної отримувачем (покупцем) послуг від нерезидента, місце постачання яких розташоване на митній території України, у рядку «Індивідуальний податковий номер постачальника (продавця)» такої накладної проставляється умовний ІПН « 500000000000», а у рядку «Постачальник (продавець)» зазначаються найменування (П. І. Б.) нерезидента та через кому - країна, в якій зареєстрований продавець (нерезидент), рядок «Податковий номер платника податку або серія (за наявності) та номер паспорта» не заповнюється. У рядках, відведених для заповнення даних покупця, отримувач (покупець) зазначає власні дані.
Згідно з п. 11 Порядку № 1307 у зведених податкових накладних, у яких зазначено код ознаки 1 або 2 (У разі складання зведеної податкової накладної у графі «Зведена податкова накладна» зазначається код ознаки: 1 - у разі нарахування податкових зобов'язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України; у графі «Отримувач (покупець)» платник податку зазначає власне найменування (П. І. Б.), у рядку «Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)» проставляється умовний ІПН « 600000000000», рядок «Податковий номер платника податку або серія (за наявності) та номер паспорта» не заповнюється, а у верхній лівій частині зазначається відповідний тип причини відповідно до пункту 8 цього Порядку (04 - Складена на постачання у межах балансу для невиробничого використання; 08 - Складена на постачання для операцій, які не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість; 09 - Складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість; 13 - Складена у зв'язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності).
У податкових накладних, особливості заповнення яких викладені у пункті 11 цього Порядку, рядки VII-IX не заповнюються (п. 16 Порядку № 1307).
Як вбачається із матеріалів справи, зі змісту спірних податкових накладних вбачається, що вони складені на підставні п.11 Порядку № 1307, а саме в них зазначено:
позначка "X" про те, що податкова накладна не видається покупцю;
позначка "1" про те, що це зведена податкова накладна;
тип причини - 09 "Складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість";
продавець - найменування та ІПН позивача;
покупець - найменування позивача та умовний ІПН "600000000000";
ряди І-V з урахуванням ставки ПДВ: (відповідно 20 % (ІІІ, V);
ряди VI-Х - не заповнені;
графа 4 - зазначено "грн";
графи 5-9 - не заповнені.
Отже, спірні податкові накладні не надавались отримувачу (покупцю) та були складені на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування, наявні підстави для звільнення позивача від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України.
Щодо доводів апелянта про те, що податкові накладні не містять код ставки податку на додану вартість, яке звільняло б платника податків від відповідальності, колегія суддів зазначає таке.
Визначальним фактором у спірних відносинах є не зазначення у спірних податкових накладних сум податку на додану вартість та правильного коду ставки податку, а складення платником податкових накладних, які не надаються покупцю, на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування.
Обидві умови є наявними у спірних правовідносинах, а тому позивач підпадає під виняток, який передбачений пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, оскільки саме зміст операцій є визначальним при вирішенні питання про наявність/відсутність підстав для притягнення платника податку до відповідальності.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.04.2022 у справі №160/6040/19.
Отже, враховуючи, що Приватне акціонерне товариство «ВЗП-2» не підпадає під відповідальність, передбачену п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України, оскільки податкові накладні складені за операціями, які звільнені від оподаткування ПДВ, тому у відповідача відсутні законні підстави для нарахування позивачу штрафних санкцій за порушення термінів їх реєстрації в ЄРПН, у зв'язку з чим, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 03.04.2019 № 0284031206 є протиправним та підлягає скасуванню.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 травня 2025 року.
Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 травня 2025 року у справі №640/11914/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя - доповідач О.М. Кузьмишина
Судді І.О.Грибан
О.В.Карпушова