П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
09 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/11732/25
Перша інстанція: суддя Бабенко Д.А.,
повний текст судового рішення
складено 16.06.2025, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Федусика А.Г.,
суддів: Семенюка Г.В. та Шляхтицького О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови, -
У квітні 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУПФ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (далі - ВДВС) та просило:
- визнати протиправною та скасувати постанову ВДВС ВП №73251608 від 11.04.2025 року про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправною та скасувано постанову ВДВС ВП №73251608 від 11.04.2025 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.
Стягнуто з ВДВС за рахунок бюджетних асигнувань на користь ГУПФ судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривень 40 копійок.
Не погоджуючись з даним рішенням суду в частині стягнення судових витрат, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим апелянт просив його скасувати у цій частині.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.03.2023 по справі №420/3614/23, яке набрало законної сили 28.04.2023, зобов'язано ГУПФ провести з 01.12.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області» №33/36-6597 від 19.01.2023 року, з урахуванням раніше проведених виплат.
17 серпня 2023 року Одеським окружним адміністративним судом видано ОСОБА_1 виконавчий лист по справі №420/3614/23.
В подальшому, старший державний виконавець ВДВС 08.12.2023 року виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №73251608 з виконання виконавчого листа №420/3614/23 від 17.08.2023 (т.1 а.с.15-зворотній бік).
Судом встановлено, що Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.03.2023 по справі №420/3614/23, яке набрало законної сили 28.04.2023, ОСОБА_1 10.07.2023 року проведено перерахунок пенсії з 01.12.2019 року на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області» №33/36-6597 від 19.01.2023. Розмір пенсії ОСОБА_2 з 01.08.2023 року становив 10797,14 грн. Сума доплати за період з 01.12.2019 по 31.07.2023, з урахуванням фактично виплачених сум, склала 173609,96 грн та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації (а.с.13-14, 17).
Про виконання рішення суду ГУПФ в межах повноважень повідомило державного виконавця листом від 10.11.2023 №1500-0505-5/159703 (а.с.10), у якому зазначено, що Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.03.2023 по справі № 420/3614/23, яке набрало законної сили 28.04.2023, ОСОБА_1 10.07.2023 проведено перерахунок пенсії з 01.12.2019 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області» № 33/36-6597 від 19.01.2023 (копія перерахунку пенсії додається).
Розмір пенсії ОСОБА_2 з 01.08.2023 становив 10797,14 грн (копія перерахунку пенсії додається).
Сума доплати за період з 01.12.2019 по 31.07.2023 з урахуванням фактично виплачених сум склала 173609,96 грн та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації.
Головне управління у листі від 10.11.2023 №1500-0505-5/159703 зазначило, що бюджет Пенсійного фонду України на 2023 рік затверджено Постановою КМУ від 24.06.2023 року №631. Головному управлінню на 2023 рік передбачено коштів на фінансування видатків, пов'язаних з погашенням заборгованості за рішеннями суду, в сумі 22,637 млн. грн.
Станом на 10.11.2023 року за рахунок виділеного Пенсійним фондом України фінансування Головним управлінням здійснено погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду з датою набрання рішеннями законної сили по 20.09.2020 включно. На теперішній час бюджет Головного управління, передбачений на 2023 рік для погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, вичерпано.
Враховуючи вищезазначене, погашення заборгованості, нарахованої на виконання рішення суду, здійснюватиметься в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.
У зв'язку з набранням чинності Постанови КМУ від 16.12.2020 №1279 «Деякі питання організації виплати пенсій та грошової допомоги», починаючи з 1 квітня 2021 року асигнування з державного бюджету, які виділяються для забезпечення пенсійних виплат, розподіляє та спрямовує на фінансування пенсій та інших виплат Пенсійний фонд України.
Таким чином, покладені судом зобов'язання виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління. Виплата нарахованої доплати до пенсії за період з 01.12.2019 по 31.07.2023 в сумі 173609,96 грн буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України (копія розрахунку на доплату пенсії додається).
ГУПФ у листі від 10.11.2023 №1500-0505-5/159703 просило закінчити виконавче провадження по виконавчому листу №420/3614/23.
Старший державний виконавець ВДВС 11.04.2025 у ВП №73251608 виніс постанову про накладення штрафу у розмірі 5100 грн на ГУПФУ (а.с.11).
Так, в означеній постанові, зокрема зазначено, що ГУПФ проведено перерахунок пенсії, однак сума доплати не здійснена. ГУПФ не надано належних доказів на підтвердження направлення документів до Пенсійного фонду України з метою вирішення питання про виділення коштів або ж їх перерозподілу. Обґрунтування щодо неможливості здійснити виплату нарахованої доплати пенсії не ґрунтується на нормах закону та не підтверджено належними доказами. Здійснення розрахунку на доплату пенсії с лише передумовою її виплати та не свідчить про виконання рішення суду у повному обсязі. Окрім цього, до відділу не надано доказів внесення Головним управлінням інформації про виконання рішення до автоматизованої бази даних обробки пенсійної документації. Більше того, не надано належних доказів в підтвердження відсутності коштів, які спрямовуються для погашення заборгованості, не надано інформації щодо обсягу коштів, які надійшли на виконання судових рішень, а також не зазначено, який обсяг коштів сплачений іншим стягувачам в порядку черговості надходження судових рішень, що набрали законної сили. Отже, незважаючи на наявний обов'язок виконати судове рішення, ГУПФ не вжило належних заходів для повного та належного виконання судового рішення; невиплата заборгованості є протиправною та свідчить про невиконання рішення суду без поважних причин.
Ураховуючи викладене, керуючись ст.63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», старший державний виконавець постановив накласти штраф на ГУПФ на користь держави у розмірі 5100 грн та зобов'язав боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попередив про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.
ГУПФ, вважаючи протиправною постанову відповідача від 11.04.2025 ВП №73251608 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн, звернулось до суду з цим позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що спірна постанова відповідача є противоправною, а тому є підстави для її скасування.
Щодо розподілу судових витрат суд першої інстанції зазначив, що позивач має право на відшкодування судових витрат у повному обсязі, без обмежень, встановлених частиною 2 статті 139 КАС України.
Суд першої інстанції вказав, що ГУПФ під час звернення до суду захищало свої порушені права як боржника у виконавчому провадженні, не здійснювало у спірних правовідносинах жодних публічно-владно управлінських функцій та спір не пов'язаний із виконанням або невиконанням управлінням таких функцій.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд зауважує, що відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Положеннями пункту 2 частини 1 статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Пунктом 8 частини 1 статті 4 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, або адміністратор за випуском облігацій, який подає позов до адміністративного суду на захист прав, свобод та інтересів власників облігацій відповідно до положень Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 4 КАС України відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Отже з системного аналізу вказаних норм вбачається, що визначальним для визначення сторони в якості суб'єкта владних повноважень є здійснення ним у спірних правовідносинах публічно-владно управлінських функцій, в тому числі на виконання делегованих повноважень та факти виникнення спору у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Верховний Суд у постанові від 31.05.2023 справі №815/4246/17 зазначив, що при зверненні органу влади до суду з позовом до суб'єкта владних повноважень ключовим моментом виступає характер такого звернення, тобто, чи позивач звертається до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів (як юридична особа публічного права) (пункт 1 частина 1 статті 19 КАС України), чи з метою встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень (як суб'єкт владних повноважень) (пункт 3 частина 1 статті 19 КАС України), чи відповідно до покладених на нього положеннями чинного законодавства обов'язку звернення до суду (як суб'єкт владних повноважень при здійсненні публічно-владних управлінських функцій) (п.5 ч.1 ст.19 КАС України).
Звернення до адміністративного суду на виконання владних управлінських функцій передбачає, що така форма реагування має витікати безпосередньо з повноважень цього органу (у певній сфері правовідносин), а саме ж «право» на звернення до суду (з відповідним адміністративним позовом), зміст якого, коли це стосується суб'єкта владних повноважень, прирівнюється до його «повноважень», має бути чітко передбачено законом.
Звернення ГУПФ з цим позовом до адміністративного суду зумовлене незгодою із рішенням ВДВС за захистом своїх порушених прав та інтересів як сторона виконавчого провадження, а не як суб'єкт владних повноважень при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства.
Тобто, у цьому спорі ГУПФ діяло не як суб'єкт владних повноважень, а як юридична особа до суб'єкта владних повноважень - ВДВС щодо оскарження постанов старшого державного виконавця цього відділу, винесених в рамках виконавчих проваджень, будучи їх стороною, в межах наданих пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України.
Верховний Суд у вказаній вище постанові дійшов висновку, що цей спір не є «компетенційним» (у значенні пункту 3 частини1 статті 19 КАС України), а подання адміністративного позову не є формою реалізації компетенції органу пенсійного фонду.
Разом з тим, колегія суддів відхиляє численні посилання апелянта на судові рішення Одеського окружного адміністративного суду та Верховного Суду, оскільки суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.
З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у даних правовідносинах ГУПФ виступає не як суб'єкт владних повноважень, а як особа, яка оскаржує рішення суб'єкта владних повноважень та про застосування положень частини 1 статті 139 КАС України та стягнення з відповідача на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області судового збору.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору.
Апеляційний суд зауважує, що в іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, а відтак, в силу положень частини 1 статті 308 КАС України, суд не надає оцінку не оскарженій частині рішення суду.
Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку стосовно спірних правовідносин в оскарженій частині.
Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач А.Г. Федусик
Судді О.І. Шляхтицький Г.В. Семенюк