П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
09 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/1111/25
Перша інстанція: суддя Самойлюк Г.П.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.
суддів - Бойка А.В., Єщенка О.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,-
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Одеській області), в якому просить:
- визнати протиправними дії щодо відмови у перерахунку та виплати пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2019, 2020, 2021 роки з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати відповідача здійснити з 10.12.2024 перерахунок та виплату пенсії за віком з урахуванням раніше виплачених сум, відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058- IV) із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2019, 2020, 2021 роки.
Також в позовній заяві ставилося питання про стягнення з ГУ ПФУ в Одеській області понесені судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що з 2006 року перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області, отримуючи пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ), але після досягнення пенсійного віку звернулася до відповідача із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058- IV.
ГУ ПФУ в Одеській області здійснило переведення позивачки на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, однак обрахунок пенсії здійснений із застосуванням показника середньої заробітної плати, з якої сплачені страхові внески, за 2014-2016 роки.
Не погоджуючись із застосуванням такого показника, позивачка звернулася до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати, з якої сплачені страхові внески, за 2019-2021 роки.
ГУ ПФУ в Одеській області у відповідь на заяву, повідомило про що під час переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, правомірно застосований показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки. У перерахунку пенсії із застосуванням середньої заробітної плати за 2019-2021 роки відмовило, посилаючись на відсутність правових підстави для здійснення такого перерахунку.
Як зазначає позивачка, такі дії органу Пенсійного фонду є протиправними та такими, що порушують конституційне право особи на соціальний захист, зокрема на належний рівень пенсійного забезпечення.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року позов ОСОБА_1 - задоволено.
Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо відмови здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, за 2019-2021 роки, починаючи з моменту звернення з 10.12.2024.
Зобов'язано відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, за 2019-2021 роки, починаючи з моменту звернення, з 10.12.2024.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 грн.
В апеляційній скарзі, ГУ ПФУ в Одеській області посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування своєї позиції апелянт зазначає, що частина 3 статті 45 Закону №1058-IV передбачає, що визначена частиною 2 статті 40 цього Закону середня заробітна плата (дохід) для призначення пенсії, за три календарні роки, що передують року звернення, застосовуються лише у випадку переведення з одного виду пенсії на інший, або у випадку призначення пенсії вперше.
Апелянт зауважує на тому, що позивачка була переведена з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, тож, на думку апелянта, відбулось не призначення пенсії за віком вперше, а переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком згідно Закону №1058-ІV, а тому застосування показника середньої заробітної плати за 2014 - 2016 роки є правомірним.
За таких обставин апелянт вважає, що відсутні правові підстави для обрахунку позивачці пенсії за віком, відповідно до положень статті 40 Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2019-2021 роки.
Посилаючись на позицію Верховного Суду, яка наведена у постановах від 20.03.2018 у справі №336/368/16-а, від 03.04.2018 у справі № 753/8128/16-а, від 24.04.2018 у справі №185/1391/17, від 20.02.2020 у справі №185/1389/17, апелянт наголошував на тому, що у випадку призначення того самого виду пенсії в даному випадку - пенсії за віком, не може бути застосований показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за три останні роки.
Отже, як вважає апелянт, перерахунок та виплата пенсії здійснюються відповідно до вимог діючого законодавства, а тому підстави для визнання протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області та задоволення заявленого позову відсутні.
Окремо апелянт зазначає про помилковість висновків суду першої інстанції про стягнення з ГУ ПФУ в Одеській області судових витрат зі сплати судового збору.
Позивачка своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.
Відповідно до частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та з 2006 року отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788-ХІІ.
Після досягнення пенсійного віку позивачка звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058- IV.
Позивач, відповідно до її заяви, переведена з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, відповідно до положень Закону № 1058-IV.
Однак, під час розрахунку пенсії ГУ ПФУ в Одеській області врахувало середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2014-2016 роки, замість застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за попередні три роки, тобто за 2019-2021 роки.
Позивачка звернулася до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії та просила провести її розрахунок із урахуванням середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачені страхові внески відповідно до частини 2 статті 40 Закону №1058 - IV за 2019 - 2021 роки.
У відповідь на вказане звернення ГУ ПФУ в Одеській області листом від 24.12.2024 повідомило заявниці, що при розрахунку пенсії за віком правомірно врахований показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки та підстави для застосування показників за 2019-2021 роки відсутні.
Не погоджуючись з такими діями, позивачка звернулася до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір та задовольняючи позов, суд першої інстанції врахував, що позивачці у 2006 році була призначена пенсія за вислугу років, відповідно до положень Закону №1788-ХІІ, який передбачав інші підстави та порядок призначення пенсії, у порівнянні із Законом №1058-IV.
Суд встановив, що до призначення пенсії за віком, відповідно до положень Закону №1058-ІV, позивачка не отримувала пенсію згідно Закону №1058-IV, а тому дійшов висновку, що призначення позивачці пенсії за віком відповідно до положень Закону №1058-IV відбулося вперше, а тому вважав, що розмір пенсії має обчислюватися із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) по Україні, з якої сплачені страхові внески, за три роки, що передують року призначення пенсії.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність у позивачки права на перерахунок пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону №1058- IV із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019-2021 роки.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідаючи на доводи апелянта про помилковість висновку суду першої інстанції щодо зобов'язання здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачені страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2019-2021 роки, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовані Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (вище і далі - Закон № 1058-IV).
Згідно частини 1 статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Стаття 10 Закону № 1058-ІV визначає, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Відповідно до статті 27 Закону № 1058-ІV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П= Зп х Кс, де: П - розмір пенсії; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи.
Відповідно до частин 1-2 статті 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.
Відповідно до абзацу 2 пункту 4-3 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1058 пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 01.10.2017 перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014-2016 роки із застосуванням величини оцінки страхового стажу в розмірі 1 %.
Згідно частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Частина 3 статті 45 Закону № 1058-IV передбачає, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
З аналізу зазначених вище норм законодавства вбачається, що частиною 3 статті 45 Закону № 1058-IV установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший.
Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-IV.
У випадку переведення на інший вид пенсії за іншим законом, має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії.
Повертаючись до матеріалів справи, колегія суддів враховує, що ОСОБА_1 у 2006 року призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону №1788-ХІІ.
Відповідно до заяви позивачки, відповідач здійснив переведення її на пенсії за віком за Законом №1058-IV.
Попри твердження апелянта про переведення заявниці з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, відповідно до положень Закону № 1058-IV, колегія суддів вважає що в даному випадку має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно із частиною 3 статті 45 Закону №1058-IV.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 29.11.2016 у справі №133/476/15-а, в якій суд виснував, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до положень Закону №1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до положень Закону №1058-IV, мова йде про призначення нового виду пенсії.
Зазначена позиція Верховного Суду України була підтримана і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у справі № 876/5312/17.
Таким чином, в даному випадку сталося призначення нового виду пенсії (за віком), а не переведення з одного виду пенсії на інший.
Оскільки має місце саме призначення іншого виду пенсії, а не переведення з одного виду пенсії на інший, орган Пенсійного фонду повинен був призначити позивачці пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме: за 2019 - 2021 роки.
Колегія суддів вважає помилковою позицію апелянта, стосовно того, що відбулося не призначення пенсії за віком, а переведення з пенсії на пенсію в межах одного Закону №1058-ІV, оскільки обставини справи свідчать, що позивачці у 2006 році була призначена пенсія за вислугу років на підставі Закону №1788-ХІІ, а потім, на підставі її заяви, призначена пенсія за віком на підставі Закону №1058-IV. Тобто, є очевидним призначення іншої пенсії за іншим законом.
Колегія суддів вважає помилковим посилання апелянта на практику Верховного Суду, яку він вважає релевантною до даної справи. Дослідивши наведені апелянтом постанови Верховного Суду, колегія суддів встановила, що обставини справ, які досліджував Верховний Суд, не є подібними. У цих справах пенсіонери були переведені на інший вид пенсії в межах одного закону.
Стосовно доводів ГУПФУ в Одеській області, в яких апелянт не погоджується із рішенням суду першої інстанції в частині стягнення з ГУ ПФУ в Одеській області сплаченого позивачем судового збору , колегія суддів зазначає таке.
Так, відповідно до приписів частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За таких підстав, відшкодування на користь позивачки сплаченого судового збору у зв'язку із задоволенням позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань Управління, яке виступало відповідачем у справі є правомірним.
Отже, доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять аргументів, яким би не була надана правова оцінка судом першої інстанції. Будь-яких інших доводів, з боку апелянта, які б могли свідчити про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права, апеляційна скарга не містить. За таких підстав колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, а тому підстав для скасування правильного по суті рішення колегія суддів не вбачає.
Відповідно до вимог статті 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Оскільки суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення відсутні.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуюча суддя О. А. Шевчук
суддя А. В. Бойко
суддя О. В. Єщенко