П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
09 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/1023/25
Перша інстанція: суддя Вовченко О.А.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Єщенка О.В.,
Скрипченка В.О.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРІТЕРРА» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025р. по справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРІТЕРРА» про стягнення податкового боргу,
У січні 2025р. ГУ ДПС в Одеській області звернулося до суду із позовом до ТОВ «АГРІТЕРРА», у якому просило:
- стягнути податковий борг у сумі 273 207,83грн..
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що станом на дату подачі позову відповідно до розрахунку податкової заборгованості, довідки розрахунку заборгованості до бюджету та інтегрованої картки платника, податкова заборгованість ТОВ «АГРІТЕРРА» перед бюджетом становить 273 207,83грн. У зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості, податковим органом було прийнято податкову вимогу форми «Ю» №0014001-1307-1532 від 16.05.2023р., яку було направлено платнику податків рекомендованим листом.
На підставі того, що вказана заборгованість так і не сплачена, податковий орган звернувся в суд із даним позовом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025р. адміністративний позов задоволено.
Стягнуто з ТОВ «АГРІТЕРРА», а саме з усіх відкритих рахунків у банках, обслуговуючих підприємство заборгованість по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) 273 207,83грн. на бюджетний рахунок UA358999980313090029000015001, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), КБК 14010100, код ЄДРПОУ: 37607526, отримувач коштів ГУК в Од.обл./Одеська обл./ 14010100.
В апеляційній скарзі ТОВ «АГРІТЕРРА» просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, посилаючись на порушення норм права.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача наявний узгоджений податковий борг, а тому наявні усі законні підстави для його стягнення.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду, що ТОВ «АГРІТЕРРА» (код ЄДРПОУ 39438018), зареєстроване як юридична особа 10.10.2014р. (Номер запису: 15541020000003362), що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач здійснює основний вид діяльності за КВЕД: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний), 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів, 01.25 Вирощування ягід, горіхів, інших плодових дерев і чагарників, 01.49 Розведення інших тварин, 03.22 Прісноводне рибництво (аквакультура), 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, 46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами, 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками, 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, 69.10 Діяльність у сфері права, 69.20 Діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування, 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування, 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, 46.12 Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами.
З наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що згідно з довідкою-розрахунком заборгованості до бюджету відповідача, інтегрованих карток судом встановлено, що ТОВ «АГРІТЕРРА» станом на 26.12.2024р. має податкову заборгованість по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 273 207,83грн.
Заборгованість по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) виникла в результаті нарахування по:
- податковому повідомленню-рішенню за №3006/15-32-04-08-20 від 1.03.2023р. на загальну суму 110 858,82грн.;
- податковому повідомленню-рішенню за №0052800408 від 31.03.2023р. на загальну суму 340грн.;
- податковому повідомленню-рішенню за №7350/15-32-04-08-20/39438018 від 26.04.2023р. на загальну суму 135 959,36грн.;
- податковому повідомленню-рішенню за №0146730408 від 22.06.2023р. на загальну суму 1 020грн.;
- податковому повідомленню-рішенню за №12074/15-32-04-08-20 від 27.03.2024р. на загальну суму 11 210,51грн..
Вказані податкові повідомлення-рішення направлені на адресу товариства, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та отримані безпосереднім керівником товариства, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Крім того позивачем було нараховано відповідачу пеню відповідно до ст.129 ПК України в загальній сумі 13 819,14грн.
У зв'язку із несплатою вказаної заборгованості, податковий орган звернувся в суд із даним позовом.
Перевіряючи правомірність та законність рішення суду першої інстанції, з урахуванням підстав, за якими апелянт пов'язує його протиправність та скасування, судова колегія виходить з наступного.
Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Положеннями п.п.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України встановлено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Приписами п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
За правилами п.п.16.1.3 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів та відповідно п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Пунктом 36.1 ст.36 ПК України, визначено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
У відповідності п.57.1 ст.57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пп.41.1.1 п. 41.1 ст. 41 ПК України, контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Згідно з п.54.3 ст.54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо:
- платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об'єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством;
- дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;
- згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;
- дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом;
- результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.
Відповідно до п.57.3 ст.57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Приписами п.54.5 ст.54 ПК України визначено, що якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до п.59.1 ст.59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Положеннями п.59.4 ст.59 ПК України передбачено, що податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
При цьому, відповідно до п.42.2 ст.42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Згідно до п.42.5 ст.42 ПК України, у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику). У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
При цьому норми Податкового кодексу України не містить обов'язку контролюючого органу повторно вручати платнику податків податкову вимогу у разі зміни суми податкового боргу.
Як вбачається із матеріалів справи, що у зв'язку із несплатою відповідачем заборгованості у встановлені законодавством строки, ГУ ДПС в Одеській області прийнято податкову вимогу форми «Ю» №0014001-1307-1532 від 16.05.2023р., яка була отримана директором ТОВ «АГРІТЕРРА» - 17.05.2023р., що підтверджується його підписом на такій податковій вимозі.
Приписами п.95.1 ст.95 ПК України визначено, що порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу України. Зазначені норми визначають перелік заходів, що можуть вживатися податковим органом до платника податків із метою погашення податкового боргу, до яких належить стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а також продаж майна платника податків, що перебуває в податковій заставі.
За змістом п.95.1 та 95.2 ст.95 ПК України (у редакції, чинній на момент прийняття податкової вимоги), контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Згідно з п.95.3 ст.95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Згідно з пп.20.1.19, 20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини, а також стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Непогашення податкового боргу, зокрема зі сплати штрафних (фінансових) санкцій та пені, дає право контролюючому органу здійснити за цього платника податку і в інтересах держави заходи на погашення податкового боргу, який виник через таку несплату. При цьому, такі заходи мають бути здійснені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, як це вимагається частиною другою статті 19 Конституції України, якою встановлено критерій поведінки державного органу у сфері публічних відносин.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 30 липня 2019р. у справі №440/4082/18.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, судова колегія зазначає, що в даному випадку підтверджено відповідними доказами наявність у відповідача узгодженого податкового боргу у розмірі 273 207,83грн., станом на день розгляду справи відповідачем не подано жодних заперечень щодо суми податкового боргу, як і не надано доказів його погашення чи скасування вищевказаних податкового повідомлення-рішення чи податкової вимоги, а тому позовні вимоги ГУ ДПС в Одеській області є такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевказане, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ГУ ДПС в Одеській області, оскільки вказана заборгованість так і не погашено.
Що стосується посилань апелянта на те, що за його підрахунками, сума його заборгованості відрізняється від нарахованої податковим органом, а тому слід скасувати рішення суду першої інстанції як неправомірне та незаконне, то судова колегія вважає такі посилання необґрунтованими, оскільки товариством не було оскаржено а ні в адміністративному, а ні в судовому порядках рішення податкового органу, за якими і було нараховано суму заборгованості.
Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У контексті оцінки доводів позовної заяви та апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
В доводах апеляційної скарги апелянт посилався на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,316 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРІТЕРРА» - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025р. - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: В.О. Скрипченко
О.В. Єщенко