П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
09 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 766/6134/25
Перша інстанція: суддя Ус О.В.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Бітова А.І.,
Єщенко О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 8 липня 2025р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови,
У квітні 2025р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просив скасувати постанову за №І/1/3375 від 21.12.2024р. про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП у вигляді штрафу 17 000грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 19.12.2024р. йому було вручено повістку щодо проходження військово лікарської комісії, яку він пройшов та отримав повістку щодо призову на військову службу за мобілізацією. Наразі він є мобілізованим та проходить військову службу. Ним виконано вимоги ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оновлено свої облікові дані у строк, визначений законом, а тому оскаржувана постанова про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Посилаючись на вказане просив позов задовольнити.
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 8 липня 2025р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.
На підставі вказаного, судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач правомірно був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, оскільки позивачем не було уточнено своїх персональних даних у встановлений строк, які могли бути вчинені тільки ним особисто в один із визначених способів, а тому в діях позивача наявний склад правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності відповідно до постанови №І/1/3375 від 21.12.2024р..
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 народився, ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ОСОБА_2 ), що підтверджується копією роздруківки з програми Резерв+ ОСОБА_1 .
Крім того, із наданої роздруківки встановлено, що ОСОБА_1 20.12.2024р. пройшов ВЛК та визнаний придатним, уточнено дані 21.12.2024р..
З копії військового квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 дата заповнення 12.05.2015р. встановлено, що 20.12.2024р. медичною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 визнаний придатним за ІІ гр. ст.39в розладу хвороб, підлягає повторному огляду 20.12.2029р.; 7.01.2025р. на підставі Указу Президента України №69/2022 призваний у Збройні Сили України за мобілізацією.
21 грудня 2024р. начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 прийнято постанову за №І/1/3375 у справі про адміністративне правопорушення, якою накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000грн.
Як вбачається із оскаржуваної постанови, що ОСОБА_1 будучи таким, що перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , в порушення вимог абз.2 ч.10 ст.1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», абз.7 ч.3 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.7, 7 1, 14, 16 2, 18, 20, 23, 25, 31, 34, ч.1 ст.7 ЗУ «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 11.04.2024 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» в умовах особливого періоду не уточнив протягом 60 днів з дня набрання чинності Закону України від 11.04.2024 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», тобто в період з 18.05.2024 р. по 16.07.2024 р. свої персональні дані (адрес проживання, номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти (за наявності електронної пошти), інші персональні дані) через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, що підтверджується даними реєстру «Оберіг» та виявлено протоколом від 19.12.2024р..
Постановою старшого державного виконавця Білозерського ВДВС у Херсонському районі Херсонської області від 9.02.2025р. відкрито виконавче провадження №77112960 з примусового виконання оскаржуваної постанови та 14.04.2025р. винесено постанову про накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_4 .
Не погодившись із вказаною постановою відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Перевіряючи правомірність прийняття постанови про накладення адміністративного стягнення, з урахуванням підстав, за якими позивач пов'язує її протиправність та незаконність, в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного.
Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст.7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності до закону. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст.245 КУпАП, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Приписами ст.251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Аналізуючи вищевказане, судова колегія зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон України від 25.03.1992р. за №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу».
Так, правила військового обліку встановлені ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу», ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженим Постановами КМУ №921 від 7.12.2016р. та від 30.12.2022р. №1487.
За змістом вказаних нормативно-правових актів, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період.
Положеннями ЗУ «Про оборону України» встановлено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України за №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р., у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022р. введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.
Приписами ч.1 ст.210 КУпАП визначено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Положеннями ч.3 ст.210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) згідно ст.235 КУпАП розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
У відповідності до ст.235 КУпАП розгляд справ про адміністративне правопорушення, передбачене ст.210 КУпАП, віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, від імені яких розглядати справи мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
18.05.2024р. набрав чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-ІХ від 11.04.2024р.
Положеннями абз.4 пп.1 п.2 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» встановлено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані у разі перебування на території України шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Як встановлено судому першої інстанції та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду, що ОСОБА_1 у встановлені законом строки, а саме до 16.07.2024р. включно, свої облікові дані не уточнив, що підтверджується скріншотом з Резерв +, в якому чітко зазначено про уточнення даних лише - 21.12.2024р..
В обґрунтування своєї позиція позивач зазначив, що він оновив свої дані у застосунку Резерв+ та всі його дані містяться в публічних реєстрах та є відкритими.
Апеляційний суд зазначає, що відповідно до примітки до ст.210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Як встановлено вище, що ОСОБА_1 повинен був уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані (абзац четвертий підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку»).
При цьому, позивач не зазначає, в яких інформаційно-комунікаційних системах, реєстрах, базах (банках) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, можуть знаходитися вказані відомості про фізичну особу (зокрема, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані) та не надав щодо цього жодних підтверджень.
В даному випадку, гарантованому у ч.2 ст. 77 КАС України обов'язку доказування суб'єктом владних повноважень правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності кореспондують вимоги ч.1 ст. 77 КАС України, згідно яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Окрім того, чинне законодавство зобов'язувало позивача уточнити свої персональні дані у встановлений строк, які могли бути вчинені тільки ним особисто в один із визначених способів, відтак держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів може перевірити факт уточнення військовозобов'язаним своїх персональних даних, однак обов'язок такого уточнення покладається на військовозобов'язаного.
Отже, судова колегія вважає, що вданому випадку доведено факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП.
При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що перебування позивача наразі на військовій службі за мобілізацією жодним чином не спростовує факту його несвоєчасного оновлення даних.
Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
На підставі вказаного, колегія суддів зазначає, що викладені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 8 липня 2025р. - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді А.І. Бітов
О.В. Єщенко