П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
09 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/8075/24
Суддя першої інстанції: Аракелян М.М.
Час та місце ухвалення судового рішення «--:--», м. Одеса
Повний текст судового рішення складений 18.03.2025
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Крусяна А.В.,
суддів Шевчук О.А., Яковлєва О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
12.03.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування п.47 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 10.11.2023 №21/д в частині повернення документів, що дають право на отримання одноразової грошової допомоги, на доопрацювання; зобов'язання призначити йому одноразову грошову допомогу, як члену сім'ї загиблого у період дії воєнного стану, внаслідок захворювання та причини смерті, пов'язаних із захистом Батьківщини, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 7500000грн. та здійснити виплату одноразової грошової допомоги.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою щодо вирішення питання про виплату йому одноразової грошової допомоги (надалі - ОГД) у зв'язку зі смертю батька, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у зв'язку з отриманням травми, що призвела до смерті, пов'язаної із захистом Батьківщини. За результатом розгляду вказаної заяви, рішенням, оформленим протоколом засідання МОУ з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою ОГД та компенсаційних сум від 10.11.2023 №21/д документи позивача повернуто на доопрацювання з метою надання відомостей, які відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», підтверджують, що заявник перебував на утриманні загиблого. На думку позивача, таке рішення є протиправним, оскільки йому належить право на отримання ОГД відповідно до ст.16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», як члену сім'ї загиблого батька. Крім того, позивач наголошує, що має правовий статус члена сім'ї загиблого військовослужбовця, оскільки проживав разом з батьком та був пов'язаний спільним побутом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 у задоволенні позову відмовлено. При вирішенні справи, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою КМУ №975 від 25.12.2013 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть. Враховуючи, дату смерті ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин положення ч.1 ст.16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до яких право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають: батьки; один із подружжя, який не одружився вдруге; діти, які не досягли повноліття; утриманці загиблого (померлого). В контексті зазначеного, суд першої інстанції, враховуючи, що позивач (станом на дату смерті (загибелі) військовослужбовця) є повнолітнім сином загиблого ОСОБА_2 , вказав, що обов'язковою умовою для вирішення питання про призначення позивачу допомоги є надання документів, що підтверджували б його перебування на утриманні загиблого (померлого) військовослужбовця. Оскільки таких документів не було надано, суд першої інстанції вважав, що відповідач діяв правомірно. Крім того, суд звернув увагу на те, що позивач помилково сприймає поняття «член сім'ї» та «утриманець», при цьому факт того, що позивач був сином загиблого військовослужбовця не є достатнім для призначення та виплати ОГД. Також, суд першої інстанції зазначив, що Закон України №2011-XI, в редакції Закону України №3515-IX (яким розширено коло осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у випадку загибелі (смерті) військовослужбовця, зокрема діти), на який посилався позивач, як на підставу для виникнення у нього права на отримання ОГД, не набрав чинності та не діяв на момент смерті ОСОБА_2 , а тому його норми не можуть бути поширені на позивача.
Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник, як і в позовній заяві, зазначає, що є сином загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , та як член його сім'ї має право на отримання ОГД у відповідності до ст.16-1 Закону України №2011-ХІІ. Разом з тим, апелянт наголошує, що при вирішенні справи, суд першої інстанції вдався до надмірного формалізму, звівши поняття «утриманець» виключно до факту отримання пенсії по втраті годувальника, оскільки такий підхід ігнорує можливість існування фактичного утримання, яке може бути доведено сукупністю інших доказів. При цьому, суд першої інстанції не надав оцінку доказам щодо спільного проживання та ведення спільного господарства між позивачем та загиблим батьком-військовослужбовцем.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) був військовим Збройних Сил України та помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 09.09.2022 № НОМЕР_1 . /а.с.44/
Згідно витягу з протоколу засідання 18 Регіональної військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 21.03.2023 №1233 травма, яка призвела до смерті ОСОБА_2 пов'язана із захистом ним Батьківщини. /а.с.23/
ОСОБА_1 (позивач, ІНФОРМАЦІЯ_5 ) є сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження. /а.с.40/
Позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_6 із заявою щодо вирішення питання виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю військовослужбовця-батька. /а.с.41-42/
Згідно п.47 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 10.11.2023 №21/д, зокрема, ОСОБА_1 повернуто документи на доопрацювання з метою надання документів, які відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», підтверджують що заявник перебував на утриманні загиблого, оскільки заявник не відноситься до неповнолітніх дітей загиблого, що мають право на отримання ОГД відповідно до ст.16-1 Закону України №2011-ХІІ. /а.с.21-22/
Не погоджуючись з таким рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, позивач, вважаючи, що має право на отримання ОГД як син загиблого військовослужбовця - батька, звернувся до суду з даним позовом.
Перевіривши матеріали справи, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог, з огляду на наступне.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (надалі - Закон України №2232-ХІІ, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Статтею 41 Закону №2232-ХІІ передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (надалі - Закон України №2011-ХІІ, в редакції чинній на момент загибелі військовослужбовця) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Частиною 1 ст.16 Закону України №2011-XII встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.16 Закону України №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.
Згідно ч.1 ст.16-1 Закону України №2011-XII у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Частиною 3 ст.16-2 Закону України №2011-XII передбачено, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05год. 30хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. Указами Президента України протягом періоду з 24.02.2022 по цей час продовжувався строк дії воєнного стану в Україні.
Згідно з ч.ч.6, 8, 9 ст. 16-3 Закону України №2011-XIІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст) визначається Порядком №975.
За приписами п.3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Згідно з пп.1 п.4 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.
Відповідно до п.5 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста.
Згідно п.10 Порядку №975, члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи: заяву кожного повнолітнього члена сім'ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги; витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу); витяг з особової справи про склад сім'ї військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
До заяви додаються копії: документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов'язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства; свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста; свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого); свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові); документів (відповідних сторінок за наявності), що посвідчують особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту) членів сім'ї, з даними про прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) особи, до яких внесено відомості про реєстрацію місця проживання, та довідку про реєстрацію місця проживання (у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені); свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, копію сторінки паспорта з такою відміткою); рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста); рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) (надають особи, які не були членами сім'ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні); постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку смерті (контузії, травми або каліцтва), захворювання.
У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується допомога, подають уповноваженому органові документи, копії документів, зазначені в абзацах другому-шістнадцятому згаданого пункту, та копію відповідного рішення суду.
Аналіз правових норм Закону України №2011-ХІІ та Порядку №975 свідчать про те, що одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується, зокрема, членам сім'ї військовослужбовця у разі, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
Отже, одноразова грошова допомога виплачується: 1) членам сім'ї військовослужбовця; 2) якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.01.2024 у справі №560/17953/21.
Сторонами у даній справі не заперечується, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , причина смерті пов'язана із захистом Батьківщини.
Спірним питанням в даній справі є встановлення факту, чи належить позивач до кола осіб, які відповідно до ст.16-1 Закону України №2011-XII та Постанови КМУ від 28.02.2022 №168, що має право на отримання одноразової грошової допомоги.
Позиція відповідача обґрунтована тим, що ст.16-1 Закону України №2011-XII на час смерті ОСОБА_2 передбачала право на ОГД батьків, одного із подружжя, який не одружився вдруге, дітей, які не досягли повноліття, утриманців загиблого (померлого). Оскільки, позивач не відноситься до неповнолітніх дітей загиблого, також з наданих документів неможливо встановити чи є повнолітній син загиблого військовослужбовця непрацездатним (особою з інвалідністю) та чи перебував він на його утриманні, документи повернуто на доопрацювання для надання копій документів, виданих ПФУ, які підтверджують право на призначення пенсії в разі втрати годувальника або факт призначення пенсії за загиблого, судового рішення про встановлення факту перебування його на утриманні на дату загибелі).
В свою чергу, в апеляційній скарзі позивач вказує, що має право на отримання ОГД, як член сім'ї загиблого батька, оскільки вони проживали разом, вели спільний побут та загиблий батько робив значні матеріальні внески в сім'ю сина ОСОБА_1 на вихованні якого перебуває дитина з інвалідністю ІІ групи, надаючи на вказані обставини відповідні документи.
За аналізом позиції позивача, можна дійти висновку, що він просить суд, зокрема, встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як повнолітнього сина і батька, тобто встановити факт, що має юридичне значення.
Однак, такі доводи не знаходять свого підтвердження, виходячи з наступного.
Колегія суддів зауважує, що справи про встановлення фактів, які мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку: рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції; юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2024 у справі №560/17953/21 дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про призначення та виплату одноразової грошової допомоги особі, яка вважає себе членом сім'ї померлого військовослужбовця, що має право на виплату такої допомоги відповідно до статті 16-1 Закону №2011-XII за умови, що існує необхідність встановлення факту, що має юридичне значення (проживання однією сім'єю).
Правова позиція щодо вирішення спору з підстав необхідності встановлення факту, який має юридичне значення (перебування особи на утриманні загиблого військовослужбовця), що може спричинити в подальшому виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав відповідних осіб, в порядку цивільного судочинства, викладена Верховним Судом у постановах від 08.02.2024 у справі №120/6387/23, від Початок форми
Кінець форми
15.10.2024 у справі №140/4695/22, від 20.12.2024 у справі №420/21516/24.
Повертаючись до обставин даної справи щодо наявності у позивача права на отримання ОГД у зв'язку із загибеллю батька, колегія суддів зазначає наступне.
Так, у заяві позивач просив призначити йому ОГД у відповідності до Постанови КМУ від 28.02.2024 №168.
Пунктом 2 Постанови КМУ «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 (у редакції, чинній станом на 02.09.2022 - день загибелі військовослужбовця), встановлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у ст.16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
При цьому, колегія суддів зазначає, що з моменту прийняття постанови КМУ №168 та до загибелі батька позивача, положення ст.16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ по різному визначало коло осіб, які мають право на призначення та отримання спірної одноразової грошової допомоги.
Згідно ст.16-1 Закону України №2011-ХІІ (у редакції, що діяла до 25.08.2022), у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до ч.2 ст.3 Сімейного кодексу України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Згідно ч.4 ст.3 Сімейного кодексу України, сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Згідно ст.16-1 Закону України №2011-ХІІ (у редакції, чинній з 25.08.2022 до 28.03.2023), у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Згідно ст.16-1 Закону України №2011-ХІІ (у редакції, чинній з 29.03.2023) у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.
Пунктом 4 ст.16-1 Закону України №2011-ХІІ до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать, зокрема, діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав.
Таким чином, аналіз ст.16-1 Закону України №2011-ХІІ, з урахуванням змін у період з 2022 по 2023 роки, свідчить, що законодавцем звужувався перелік осіб, які мають право на отримання ОГД у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, а з 29.03.2023 коло осіб було розширено та віднесено до нього, зокрема, дітей загиблого.
Колегія суддів не залишає без уваги тих обставин, що держава має забезпечити рівні та справедливі соціально-правові гарантії для усіх членів сімей військовослужбовців, що загинули (померли) через виконання ними обов'язків військової служби.
За своєю природою одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця має компенсаторний характер, яка спрямована матеріально підтримати, наскільки це можливо, членів сім'ї (батьків, дітей, дружину) та утриманців загиблого військовослужбовця після втрати близької людини (годувальника), а тому виключення із кола осіб, які мають право на отримання допомоги, дитини військовослужбовця з підстав дати її народження не відповідає змісту і меті закону.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, аналізуючи питання дії нормативно-правових актів у часі, у постанові від 31.03.2021 у справі №803/1541/16 вказала, що у разі якщо під час розгляду заяви особи суб'єктом владних повноважень до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб'єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.
Такий підхід у вирішенні питання щодо застосування принципу дії законів у часі неодноразово застосовувався Верховним Судом, зокрема, у постановах від 01.12.2022 у справі №640/7578/20, від 07.11.2023 у справі №520/9778/19, від 10.01.2024 у справі №380/13615/21.
У постановах від 23.07.2024 у справі №280/3308/23, від 02.10.2024 року у справі №340/2273/23 Верховний Суд дійшов висновку, що правовідносини щодо призначення ОГД починаються саме з дати звернення особи з відповідною заявою про призначення їй ОГД і тривають до моменту прийняття рішення про призначення ОГД уповноваженим органом, а саме Комісією. Лише у разі якщо на момент прийняття суб'єктом владних повноважень у межах визначених законодавством строків рішення про призначення ОГД у законодавстві запроваджено нове правове регулювання цих правовідносин, відмінне від того, яке існувало на момент звернення особи із відповідною заявою, вказаний суб'єкт не має законних можливостей діяти або приймати рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке вже є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками. З огляду на це, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний застосовувати виключно те правове регулювання, яке чинне на момент прийняття ним рішення, за винятком випадків, коли він діє за межами визначених законодавством строків (у такому випадку застосовується законодавство у редакції станом на останній день можливого прийняття рішення), або нове законодавче регулювання передбачає особливості порядку застосування в часі нових норм права. Тобто, при прийнятті рішення Комісія повинна застосовувати ті нормативно-правові акти, які були чинні на момент прийняття відповідного рішення.
На підставі наведеного, враховуючи, що спірне рішення прийнято комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум 10.11.2023, застосуванню підлягала редакція ст.16-1 Закону України №2011-ХІІ якою передбачалося, що діти загиблого мають право на ОГД.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивач, як син загиблого (померлого) військовослужбовця ОСОБА_2 , має право на отримання одноразової грошової допомоги на підставі ст.16-1 Закону України №2011-ХІІ, а підхід Міністерства оборони України щодо повернення позивачу документів на доопрацювання з метою підтвердження факту його перебування на утриманні загиблого є необґрунтованим, та відповідно протокольне рішення від 10.11.2023 №21/д є протиправним та підлягає скасуванню.
Стосовно позовних вимог щодо зобов'язання відповідача призначити позивачу одноразову грошову допомогу, як члену сім'ї загиблого військовослужбовця - батька ОСОБА_2 , у зв'язку із смертю (загибеллю) його в період дії воєнного стану, пов'язаного із захистом Батьківщини у розмірі 7500000грн. та здійснити виплату одноразової грошової допомоги, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.2 Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17.02.2022 №2073-IX дискреційне повноваження - повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано.
Частиною 3 ст.6 цього ж Закону визначено, що здійснення адміністративним органом дискреційного повноваження вважається законним у разі дотримання таких умов: 1) дискреційне повноваження передбачено законом; 2) дискреційне повноваження здійснюється у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законом; 3) правомірний вибір здійснено адміністративним органом для досягнення мети, з якою йому надано дискреційне повноваження, і відповідає принципам адміністративної процедури, визначеним цим Законом; 4) вибір рішення адміністративного органу здійснюється без відступлення від попередніх рішень, прийнятих тим самим адміністративним органом в однакових чи подібних справах, крім обґрунтованих випадків.
Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи (далі - КМРЄ) № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень (concerning the exercise of discretionary powers by administrative authorities), прийнятими 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Здійснюючи судочинство, Європейський суд з прав людини неодноразово аналізував межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 17.12.2004 у справі «Педерсен і Баадсгаард проти Данії» («Pedersen and Baadsgaard v. Denmark», заява № 49017/99) зазначено, що, здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, відміняти замість нього рішення, яке визнається протиправним, приймати інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Водночас у рішенні ЄСПЛ від 02.06.2006 у справі «Волохи проти України» (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».
З огляду на зазначене, дискреційними є такі повноваження, у межах яких норма права допускає кілька варіантів поведінки суб'єкта владних повноважень у кожній конкретній ситуації та встановлених обставинах справи, кожна з яких буде правомірною.
Аналогічні висновки щодо тлумачення дискреційних повноважень суб'єкта управлінської діяльності викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 01.05.2023 у справі №540/913/21, від 16.05.2023 у справі №380/3195/22, від 23.06.2023 у справі №160/6214/21, від 20.06.2024 у справі №340/2259/23, від 08.07.2025 у справі №280/2822/23.
Таким чином, враховуючи, що позивач згідно ст.16-1 Закону України №2011-ХІІ (у редакції, чинній з 29.03.2023) має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із смертю (загибеллю) під час захисту Батьківщини військовослужбовця - батька, належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання Міністерства оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення йому одноразової грошової допомоги як сину військовослужбовця ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 під час захисту Батьківщини у період дії воєнного стану, з урахуванням висновків суду, викладених у даній постанові.
На підставі викладеного, оскільки судом першої інстанції при вирішенні справи неповно з'ясовано обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції в порядку ст.317 КАС України підлягає скасуванню.
Судові витрати відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року скасувати.
Ухвалити у справі постанову, якою визнати протиправним та скасувати пункт 47 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 10.11.2023 №21/д в частині повернення ОСОБА_1 документів, що дають право на отримання одноразової грошової допомоги, на доопрацювання.
Зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення йому одноразової грошової допомоги, як сину загиблого військовослужбовця - батька ОСОБА_2 , який загинув під час захисту Батьківщини у період дії воєнного стану, з урахуванням висновків суду, викладених у даній постанові.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.
Суддя-доповідач А.В. Крусян
Судді О.А. Шевчук О.В. Яковлєв